Чеботарьов Федір Кузьмич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Кузьмич Чеботарьов
Федір Кузьмич Чеботарьов
Голова виконкому Київської міськради депутатів трудящих
2 лютого 1946 — грудень 1947
Попередник: Федір Мокієнко
Спадкоємець: Олексій Давидов
 
Партія: КПРС
Освіта: Київський хіміко-технологічний інститут
Ленінградська військово-технічна академія ім. Ф. Е. Дзержинського
Народження: 15 червня 1904(1904-06-15)
с. Хороше, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині — Слов'яносербський район, Луганська область)
Смерть: 19 січня 1985(1985-01-19) (80 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Автограф: Fedir Chebotariov Signature 1946.png
Нагороди:
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Медіафайли у Вікісховищі?

Чеботарьо́в Фе́дір Кузьми́ч (15 червня 1904(19040615), с. Хороше, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 19 січня 1985, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міськради депутатів трудящих у 1946-1947 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на Луганщині в родині селян-бідняків. Працював учнем та підмайстром на черепичному заводі.

У 1919 році вступив до РКП(б), брав участь у громадянській війні. З 1919 року був бійцем 12-ї дивізії Червоної армії, районним військовим комісаром.

Після демобілізації з 1924 року працював на шахті Криворізького рудника та вчився на Луганському індустріальному робітничому факультеті. Того ж року переведений до Київського хіміко-технологічного інституту, який закінчив 1931 року. Одночасно вчився у Військово-технічній академії імені Дзержинського (м. Ленінград), яку закінчив у 1932 році.

У 1933 році був призначений директором Київського електромеханічного комбінату.

З 1934 року працював на заводі «Арсенал» заступником та начальником цеху, згодом — начальником виробництва, заступником головного інженера заводу.

У серпні 1937 року обраний першим секретарем Кіровського районного комітету КП(б)У міста Києва. 3 грудня 1937 року працював директором Київського заводу «Арсенал» (Червонопрапорного заводу № 393).

У 1939-1943 роках перебував на керівних посадах на промислових підприємствах Далекого Сходу. У 1943 році знов очолив артилерійський завод «Арсенал», який перебував у евакуації в східних районах РРФСР.

Згодом направлений до Києва, де з лютого 1946 до грудня 1947 року працював головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.

У 1947-1949 роках був заступником міністра місцевої промисловості УРСР, начальником відділів Київського раднаргоспу, Міністерства харчової промисловості УРСР. Пізніше працював у Держплані УРСР.

Брав активну участь у громадському житті, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, членом Київського міського та Печерського районного комітетів Компартії України.

Помер у Києві 19 січня 1985 року.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна (8.06.1939), Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Джерела[ред. | ред. код]