Чедомир Яневський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яневський.
Ф
Чедомир Яневський
Чедомир Яневський
Чедомир Яневський
Особисті дані
Повне ім'я Чедомир Яневський
Народження 3 липня 1961(1961-07-03) (62 роки)
  Скоп'є, СР Македонія
Прізвисько Чеде
Громадянство Югославія Югославія
Північна Македонія Північна Македонія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980—1982 Югославія «Скоп'є» ? (?)
1982—1989 Югославія «Вардар» 160 (9)
1989—1991 Бельгія «Брюгге» 23 (0)
1991—1995 Бельгія «Шарлеруа» 87 (4)
1995—1996 Туреччина «Істанбулспор» 2 (0)
1996—1997 Бельгія «Локерен» 31 (0)
1998—1999 Бельгія «Дарінг» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1987
1993—1995 		Югославія Югославія
Північна Македонія Республіка Македонія 		2 (0)
5 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1997—1998
1998—2000
2000—2005
2007
2008—2009
2009—2011
2011—2012
2012—2013
2013—2014
2015—2016
2016—2017
2017—2018
2018—2019 		Північна Македонія Македонія U-21
Бельгія «Дарінг»
Бельгія «Брюгге» (мол.)
Бельгія «Брюгге»
Сербія «Црвена Звезда»
Кіпр «Енозіс Неон Паралімні»
Кіпр «Етнікос» (Ах)
Північна Македонія Північна Македонія
Бельгія «Монс»
Бельгія «Мускрон»
Бельгія «Васланд-Беверен»
Північна Македонія «Вардар»
Єгипет «Ісмайлі»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Чедомир Яневський (мак. Чедомир „Чеде„ Јаневски; нар. 3 липня 1961, Скоп'є, СР Македонія) — югославський та македонський футболіст, виступав на позиції захисника, по завершенні кар'єри — футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Футбольну кар'Єру розпочав у 1977 році в складі юнацької команди «Скоп'є». Перший професіональний контракт підписав 1982 року з представником Першої ліги Югославії «Вардар». Захищав кольори клубу протягом семи сезонів. У 1989 році перейшов до бельгійського «Брюгге». У сезоні 1989/90 років разом з командою виграв чемпіонат Бельгії, а в сезоні 1990/91 років — національний кубок. Незважаючи на це, гравцем стартового складу так і не став. За понад два рози зіграв 35 матчів та відзначився 1 голом[1]. У 1991 році приєднався до «Шарлеруа». У сезоні 1992/93 років разом з командою дійшов до фіналу кубку Бельгії, в якому його команда поступилася «Стандарду» (Льєж). Виступав за «Шарлеруа» до завершення сезону 1994/95 років.

Потім виступав у турецькому «Істанбулспорі», а також бельгійському «Локерені». Останнім клубом у кар'єрі Яневського став «Дарінг Клуб Бланкенберж», де македонець також виконував функції граючого тренера.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У 1987 році зіграв 2 поєдинки у футболці збірної Югославії. Дебютував у національної збірної Македонії 13 жовтня 1993 року в переможному (3:1) поєдинку проти Словенії, також у тому матчі відзначився голом. З 1993 по 1995 рік у футболці національної збірної зіграв 5 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Кар'єру тренера розпочав ще будучи футболістом, спочатку тренував молодіжну збірну Македонії. Потім очолив «Дарінг Клуб Бланкенберж», разом з яким у 1999 року виборов путівку до Четвертого класу (нід. Vierde Klasse). У 2000 році став тренером молодіжної команди «Брюгге», залишив бельгійський клуб у 2005 році[2]. Того ж року Тронд Солльєд очолив «Олімпіакос», при цьому він запросив Чедомира до тренерського штабу пірейського клубу. Наступного року «Олімпіакос» виграв чемпіонат Греції. У 2007 році «Олімпіакос» вдало виступав у національному чемпіонаті, проте невдало виступав у Лізі чемпіонів, у зв'язку з чим Солльєда, Яневського та Кріса ван Пюйвельде відправивли у відставку.

28 січня 2007 року Чедомира призначили головним тренером першої команди «Брюгге», після відставки Еміліо Феррери, за часів якого бельгійський клуб переживав кризу. У чемпіонаті країни Яневський не зумів виправити становище («Брюгге») фінішував на 6-у місці), проте македонець привів команду до перемоги у Кубку Бельгії. Проте керівництво клубу вирішило, що новий сезон на чолі «Брюгге» вже буде Джекі Матійссен. Яневському ж запропонували залишитися його помічником, проте Чедомир відмовився. Після цього македонський фахівець приєднався до тренерського штабу Тронда Солльєда в «Генті», з яким дійшов до фіналу кубку Бельгії (у вирішальному поєдинку «Гент» поступився «Андерлехту»).

Наступного сезону Солльєд перейшов у «Геренвен». Яневський сподівався очолити «Гент», проте керівництво клубу запросило на вакантну посаду Мішеля Прюдомма. Після цього Чедомир переїхав на Близький Схід, де очолив «Аль-Шааб» з Об'єднаних Арабських Еміратів. Головним тренером цього клубу був Лука Перузович. 9 вересня 2008 року підписав контракт до завершення сезону з «Црвеною Звездою», де замінив Зденека Земана[3]. Під керівництвом нового тренера команда не змогла поборотися за чемпіонаство з «Партизаном». У травні 2009 року подав у відставку. Покинув клуб через неправдиві звинувачення про нього, розповсюджені у сербських ЗМІ[4]. Наприкінці того ж сезону виїхав на Кіпр, де очолив «Енозіс Неон Паралімні». Після провальних виступів команди македонця звільнили з займаної посади 11 січня 2011 року. У жовтні 2011 року очолив «Етнікос» (Ахна), проте вже в лютому 2012 року був звільнений.

З 22 серпня 2012 року по 27 вересня 2013 року працював головним тренером національної збірної Македонії. З посади головного тренера пішов добровільно, посилаючись на бажання бути ближче до родини, яка проживала в Бельгії[5]. З 27 вересня 2013 року очолював «Монс»[6], проте, незважаючи на кращі результати, ніж прри його попереднику (при Енцо Шифо), не зумів врятувати клуб від вильоту з Першого дивізіону. Незабаром після відходу з «Монса» очолив інший бельгійський клуб, «Мускрон»[7], проте 19 січня 2016 року, після п'ятої поспіль поразки (4 — у національному чемпіонаті та 1 — у кубку) й потрапляння на передостаннє місце в турнірній таблиці чемпіонату, був звільнений з займаної посади[8].

7 листопада 2016 року підписав 1-річний контракт з «Васланд-Бевереном»[9]. Чедомиру вдалося зберегти команду в еліті бельгійського футболу, проте по завершенні сезону 2016/17 років контракт з фахівцем продовжено не було. 16 серпня 2017 року очолив чемпіона Македонії «Вардар» (Скоп'є). 24 серпня «Вардар» на чолі з Яневським вперше в історії македонського футболу вийшов до групового етапу Ліги Європи, обігравши гранд турецького футболу «Фенербахче». У суботу, 15 грудня 2018 року, Чедомир був призначений новим головним тренером віце-чемпіона Єгипту «Ісмайлі». Першим завданням македонця був вихід до африканської Ліги чемпіонів, де суперником єгиптян став камерунський «Котонспорт».

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

У збірній

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Брюгге»

Як тренера[ред. | ред. код]

«Олімпіакос» (асистент головного тренера)
«Брюгге»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Cedomir Janevski Spelerscarrière. Club Brugge. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 29 травня 2015.
  2. ↑ Sollied fired as Olympiakos coach [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ Zeman-Nachfolger gefunden [Архівовано 16 вересня 2008 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ Janevski geht von Bord [Архівовано 15 червня 2009 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ Јаневски тешка срца напустио клупу Македоније. sportske.net. 1. 10. 2013. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 18 вересня 2019.
  6. ↑ „Јаневски седнува на клупата кај белгискиот Мускрон“, Дневник, година XIX, број 5782, петок, 5 јуни 2015, стр. 22.
  7. ↑ Janevski nouvel entraineur de Mouscron-Péruwelz [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
  8. ↑ Mouscron-Péruwelz: Cedomir Janevski est officiellement limogé (фр.)
  9. ↑ Janevski volgt Vreven op bij Waasland-Beveren [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.] (нід.)

Посилання[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
«Брюгге» – Тренери

Гутінк (1930–33) · Дельбек (1933–34) · Волкерт (1934–36) · Шренк (1936–38) · Де Вен (1938–39) · Дельбек (1939–45) · Версейп (1945–50) · Кеннеді (1950–51) · Схаві (1951–57) · Геффлінг (1957–63) · Шваннер (1963) · Декенс (1963–65) · Дюпал (1965–67) · Геффлінг (1967–68) · Павич (1968–69) · Де Мюнк (1969–71) · Каньєлс (1971–73) · Де Віт (1973–74) · Гаппель (1974–78) · Береш (1978–79) · Боллен (1979) · Грайзенгаут (1979–80) · Гресс (1980–81) · Кон (1981) · Коппенс (1981) · Мартенс (1981–82) · Кесслер (1982–84) · Гауварт (1984–89) · Лекенс (1989–91) · Броос (1991–97) · Геретс (1997–99) · Вергеєн (1999–2000) · Солльєд (2000–05) · Кулеманс (2005–06) · Феррера (2006–07) · Яневський (2007) · Матейссен (2007–09) · Костер (2009–11) · Даум (2011–12) · Лекенс (2012) · Гаррідо (2012–13) · Прюдомм (2013–17) · Леко (2017–19) · Клемент (2019–22) · Схредер (2022) · Хофкенс (2022–)

«Вардар» – Тренери

Симоновський (1953–55) · Шпітц (1960–61) · Ліка (1961) · Томашевич (1963–64) · Рушевлянин (1964–xx) · Шулинчевський (19xx) · Бобек (1978–81) · Вишнєваць (1983–84) · Дончевський (1985–88) · Спасовський (1988–89) · Шулинчевський (1989–90) · Дойчиновський (1990) · Хаджиєвський (1991–93) · Томовський (1993–94) · Хаджиєвський (1994–95) · Димовський (1995–96) · Горачинов (1996–97) · Канатларовський (1997) · Йовановський (1998–99) · Димитровський (1999) · Мацков (2000–01) · Оджаков (2001) · Хаджиєвський (2001–03) · Стратев (2003–04) · Якимовський (2004) · Родрігес (2004) · Станойкович (2004–05) · Канатларовський (2005–07) · Стратев (2007–08) · Дойчиновський (2008) · Достанич (2008) · Джуровський (2008–09) · Тесевський (2009) · Блажевський (2009) · Вуйович (2009) · Тодоровський (2009–10) · Джорджиоський (2010) · Стратев (2011) · Джорджиоський (2011–12) · Мілевський (2012) · Ілієвський (2013) · Мілевський (2013–14) · Андрєєв (2014–15) · Седлоський (2015–17) · Яневський (2017–18) · Бабунський (2018) · Васоський (2018–20) · Ілієвський (2021–)

«Црвена Звезда» – Тренери

Секулич (1946) · Глишович (1946–48) · Томашевич (1948–50) · Брочич (1951) · Михайлович (1951–53) · Секулич (1953) · Брочич (1953–54) · Ралич (1954) · Чирич (1954–57) · Павич (1957–64) · Топлак (1964–66) · Милянич (1966–74) · Михич (1974–75) · Чирич (1975–76) · Зец (1976–78) · Станкович (1978–82) · С. Остоїч (1982–83) · Зец (1983–86) · Васович (1986–88) · Станкович (1988–89) · Шекуларац (1989–90) · Л. Петрович (1990–91) · Попович (1991–92) · Живадинович (1992–94) · Л. Петрович (1994–96) · В. Петрович (1996–97) · Лазаревич (1997) · Косанович (1997–98) · Лазаревич (1998–99) · М. Остоїч (1999) · Радичв. о. (1999) · Муслин (1999–01) · Филипович (2001–03) · Муслин (2003–04) · Л. Петрович (2004) · Раєвацьв. о. (2004) · Достанич (2004–05) · Дзенга (2005–06) · Баєвич (2006–07) · Джуровський (2007) · Косанович (2007) · Янкович (2007–08) · Земан (2008) · Яневський (2008–09) · Гогичв. о. (2009) · В. Петрович (2009–10) · Достанич (2010) · Кристич (2010) · Просинечки (2010–12) · Янкович (2012–13) · Са Пінту (2013) · Стоянович (2013–14) · Лалатович (2014–15) · Божович (2015–17) · Джуровськийв. о. (2017) · В. Милоєвич (2017–19) · Станкович (2019–22) · М. Милоєвич (2022–23) · Бахар (2023–)

Дончевський (1993–95) · Хаджиєвський (1996–99) · Канатларовський (1999–01) · Йовановський (2001–02) · Ілієвський (2002–03) · Канатларовський (2003–05) · Сантрач (2005) · Бабунськийв.о. (2005–06) · Катанець (2006–09) · Йонуз (2009–11) · Костовв.о. (2010) · Бабунськийв.о. (2011) · Тошак (2011–12) · Седлоськийв.о. (2012) · Яневський (2012–13) · Стратевв.о. (2013) · Джуровський (2013–15) · Друлович (2015) · Ангеловський (2015–21) · Мілевський (2021–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чедомир_Яневський&oldid=35193660