Чеканюк Андрій Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чеканюк Андрій Терентійович
Чеканюк Андрій Терентійович 1945.jpg
Народився 29 жовтня 1906(1906-10-29)
Кам'янка, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 22 грудня 1992(1992-12-22) (86 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Членство НАН України
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора
Заслужений працівник вищої школи УРСР

Андрі́й Тере́нтійович Чеканю́к (29 жовтня 1906(1906-10-29), Кам'янка, Російська імперія — 22 грудня 1992(1992-12-22), Київ, Україна) — радянський партійний діяч родом з Вінничини, професор, член-кореспондент АН УРСР (з 1964)[1]. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1938—1952). Член ЦК КПУ (1952—1976).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 жовтня 1906(19061029) року в селянській родині в селі Кам'янка, тепер Літинського району Вінницької області. У 1921–1923 роках — наймит у заможних селян. У 1923–1925 роках — робітник радгоспу, паперової фабрики. З 1925 року — на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928–1930 роках — слухач Вінницької радпартшколи. Перебував на профспілковій та партійній роботі.

У 1934–1937 роках — студент Інституту червоної професури.

У 1937–1938 роках — завідувач відділу, у 1938–1943 роках — відповідальний редактор газети «Комуніст» («Радянська Україна»).

У 1943–1945 роках — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КП(б)У. У 1945–1946 роках — заступник начальника Управління пропаганди і агітаціі ЦК КП(б)У. Одночасно, у 1944–1945 роках — на партійній роботі на Закарпатті: працював секретарем Комуністичної партії Закарпатської України під псевдонімом «Андрійко».

У 1946–1973 роках — директор, згодом ректор Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

Автор праць з історії партії, серед інших «Торжество ленінської національної політики КПРС» (1972).

Помер 22 грудня 1992 в Києві.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мав дружину, двох дітей. У Львові познайомився зі співачкою Оксаною Петрусенко. Між ними спалахнув роман. Оксана завагітнила та народила сина Олександра. Та на восьмий день після пологів несподівано померла. Існує версія, що була отруєна за замовленням дружини маршала Тимошенка з ревнощів.[2] Андрій Чеканюк сина признавати не схотів. В голодному 1946 році подруга співачки, що всиновила її молодшого сина, привела Олександра до батька і попрохала допомоги. Він вигнав її з кабінету. Попри все Олександр став біологом, захистив дисертацію. Помер у 1999 році.[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • два ордени Леніна
  • ордени
  • медалі
  • заслужений працівник вищої школи УРСР (1976)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Члени-кореспонденти НАН України. Архів оригіналу за 6 вересень 2014. Процитовано 23 грудень 2011. 
  2. Цалик Станіслав (15.07.2010). Оксану Петрусенко отруїла дружина маршала Тимошенка. Gazeta.ua. Процитовано 01.08.2018. 
  3. Савенко Євген. Оксана Петрусенко. „Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!..“. Мистецька сторінка. Процитовано 01.08.2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чеканюк Андрій Терентійович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 266–267.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 79.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Чеканюк Андрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.