Чеканюк Андрій Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чеканюк Андрій Терентійович
Народився 29 жовтня 1906(1906-10-29)
Кам'янка, Осолинська сільська рада, Літинський район, Вінницька область
Помер 22 грудня 1992(1992-12-22) (86 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Членство НАН України
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна

Андрі́й Тере́нтійович Чеканю́к (29 жовтня 1906, село Кам'янка, тепер Літинського району Вінницької області — 22 грудня 1992, місто Київ[1]) — радянський партійний діяч родом з Вінничини, професор, член-кореспондент АН УРСР (з 1964). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в 1938—1952 р. Член ЦК КПУ в 1952—1976 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. У 1921 — 1923 р. — наймит у заможних селян. У 1923 — 1925 р. — робітник радгоспу, паперової фабрики. З 1925 року — на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928 — 1930 р. — слухач Вінницької радпартшколи. Перебував на профспілковій та партійній роботі.

У 1934 — 1937 р. — студент Інституту червоної професури.

У 1937 — 1938 р. — завідувач відділу, у 1938 — 1943 р. — відповідальний редактор газети «Комуніст» («Радянська Україна»).

У 1943 — 1945 р. — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КП(б)У. У 1945 — 1946 р. — заступник начальника Управління пропаганди і агітаціі ЦК КП(б)У. Одночасно, у 1944 — 1945 р. — на партійній роботі на Закарпатті.

У 1946 — 1973 р. — директор, згодом ректор Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

Автор праць з історії партії, серед інших «Торжество ленінської національної політики КПРС» (1972).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мав дружину, двох дітей. У Львові познайомився зі співачкою Оксаною Петрусенко. Між ними спалахнув роман. Оксана завагітнила та народила сина Олександра. Та на восьмий день після пологів несподівано померла. Існує версія, що була отруєна за замовленням дружини маршала Тимошенка з ревнощів.[2] Андрій Чеканюк сина признавати не схотів. В голодному 1946 році подруга співачки, що всиновила її молодшого сина, привела Олександра до батька і попрохала допомоги. Він вигнав її з кабінету. Попри все Олександр став біологом, захистив дисертацію. Помер у 1999 році.[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • два ордени Леніна
  • ордени
  • медалі
  • заслужений працівник вищої школи УРСР (1976)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Члени-кореспонденти НАН України
  2. Станіслав Цалик (15.07.2010). Оксану Петрусенко отруїла дружина маршала Тимошенка. Gazeta.ua. Процитовано 01.08.2018. 
  3. Євген Савенко. Оксана Петрусенко. "Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!..". Мистецька сторінка. Процитовано 01.08.2018. 

Література[ред. | ред. код]