Чеканюк Андрій Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Андрі́й Тере́нтійович Чеканю́к (*29 жовтня 1906, село Кам'янка, тепер Літинського району Вінницької області — 22 грудня 1992, місто Київ[1]) — радянський партійний діяч родом з Вінничини, професор, член-кореспондент АН УРСР (з 1964). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в 1938—1952 р. Член ЦК КПУ в 1952—1976 р.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській родині. У 1921 — 1923 р. — наймит у заможних селян. У 1923 — 1925 р. — робітник радгоспу, паперової фабрики. З 1925 року — на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928 — 1930 р. — слухач Вінницької радпартшколи. Перебував на профспілковій та партійній роботі.

У 1934 — 1937 р. — студент Інституту червоної професури.

У 1937 — 1938 р. — завідувач відділу, у 1938 — 1943 р. — відповідальний редактор газети «Комуніст» («Радянська Україна»).

У 1943 — 1945 р. — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КП(б)У. У 1945 — 1946 р. — заступник начальника Управління пропаганди і агітаціі ЦК КП(б)У. Одночасно, у 1944 — 1945 р. — на партійній роботі на Закарпатті.

У 1946 — 1973 р. — директор, згодом ректор Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

Автор праць з історії партії, серед інших «Торжество ленінської національної політики КПРС» (1972).

Нагороди[ред.ред. код]

  • два ордени Леніна
  • ордени
  • медалі
  • заслужений працівник вищої школи УРСР (1976)

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]