Чемеринці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Чемеринці
Chemeryntsi, Peremyshliany Raion (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Перемишлянський район
Рада/громада Чемеринецька сільська рада
Код КОАТУУ 4623388301
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 743
Площа 5,29 км²
Густота населення 140,45 осіб/км²
Поштовий індекс 81233
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°39′47″ пн. ш. 24°46′54″ сх. д. / 49.66306° пн. ш. 24.78167° сх. д. / 49.66306; 24.78167Координати: 49°39′47″ пн. ш. 24°46′54″ сх. д. / 49.66306° пн. ш. 24.78167° сх. д. / 49.66306; 24.78167
Середня висота
над рівнем моря
324 м
Водойми Золота Липа
Місцева влада
Адреса ради 81233, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Чемеринці, тел. 54-2-17
Карта
Чемеринці. Карта розташування: Україна
Чемеринці
Чемеринці
Чемеринці. Карта розташування: Львівська область
Чемеринці
Чемеринці

Чемеринці у Вікісховищі?

Чемери́нці (Кочерівка, пол. Koczerowka) — село в Перемишлянському районі Львівської області (Україна).

Розташоване на річці Золота Липа.

Населення становить 743 осіб.

Орган місцевого самоврядування — Чемеринецька сільська рада.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка в документах — 3 жовтня 1389: король Владислав ІІ Ягайло надав село у власність шляхтича Миколая з Гологір (Гологорів), за що той повинен був посилати на кожну військову виправу одного воїна, озброєного списом, і 4 лучників [1]. Грамота короля написана в Колодному біля Львова (це майже напевне, тепер Велике Колодно — село Кам'янко-Бузького району).

Після окупації Галичини в 1919 році польський уряд заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 3090 мешканців, з них 1470 українців-грекокатоликів, 1280 українців-латинників, 20 поляків, 80 польських колоністів міжвоєнного періоду, 140 євреїв[2].

Сучасність[ред.ред. код]

По суті, село являє собою аґломерацію розкиданих між лісами та долинами хуторів: Василькове, Юрки, Провал, Гута, Голий Кінець, Кучерівка, Куторноги, Ґуральня, Верхня та Нижня Кузбатиця, Волоськи. Відстань між крайніми хуторами Гутою та Верхною Кузбатецею по прямій досягає 6 км.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 31-32, XIX.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 28.