Чемпіонат Європи з легкої атлетики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат Європи з легкої атлетики
European Athletics Championships
European Athletic Association Logo.svg
Загальна інформація
Статус активний
Тривалість 6 днів
Регулярність раз на два роки
Засновано 1934
Веб-сайт посилання
CMNS: Чемпіонат у Вікісховищі

Чемпіонат Європи з легкої атлетики — найпрестижніше у європейському легкоатлетичному календарі міжнародне змагання, що проводиться раз на два роки Європейською легкоатлетичною асоціацією.

Історія[ред. | ред. код]

У рейтингу найбільших офіційних міжнарідних змагань з легкої атлетики чемпіонат Європи традиційно посідає третю сходинку, поступаючись за своєю престижністю тільки Олімпійським іграм та чемпіонатам світу.

Історія чемпіонатів Європи почалася в першій половині 30-х років минулого століття, причому почалася з подій майже детектівних. Ще в 1926 угорець Шилард Станкович виступив з ідеєю організації чемпіонатів Європи. Не можна сказати, що ідея ця була дуже оригинальною, адже ще в 1919 відбувся перший чемпіонат Південної Америки. Але він пройшов досить скромно і не викликав великого резонансу. Здавалося б, за аналогією з південноамериканським без особливих проблем можна було провести і чемпіонат європейський. Однак незважаючи на те, що Станкович був дуже авторитетним спортивним діячем, в ІААФ він відав питаннями реєстрації світових рекордів, а це був один з небагатьох напрямків тодішньої діяльності цієї організації, його пропозицію вдалося реалізувати лише 8 років потому. І це при тому, що європейці були лідерами і в світовій легкій атлетиці, і в ІААФ.

На шляху організації чемпіонату Європи, здавалося, нездоланою перешкодою постав один з пунктів Статуту ІААФ, в якому говорилося про те, що Олімпійські ігри є змаганнями всесвітніми і не може бути інших змагань, як би вони не називалися, — чемпіонатамі світу, континентів або якось по-іншому. Президент ІААФ Зігфрід Едстрем, який незмінно очолював її з 1912, та частина членів Ради ІААФ твердо стояли на позиції неухильного дотримання цього пункту Статуту.

Але тут, як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Свого роду «хрещеним батьком» європейського чемпіонату став відомий фінський стаєр, дев'ятиразовий олімпійський чемпіон і 22-разовий рекордсмен світу Пааво Нурмі. До ІААФ надійшло повідомлення, що Нурми під час своїх виступів в Данцигу, Бреслау, Кенігсберзі та Штутгарті отримував гроші за них і таким чином порушив закон аматорства. Едстрем, будучи активним прихильником боротьби з будь-якими порушеннями принципів аматорства, що згодом зіграло не останню роль у його обранні президентом МОК, зажадав дискваліфікації Нурмі.

Однак далеко не всі члени Ради ІААФ поділяли думку свого президента. І тоді Едстрем запропонував своєрідний компроміс — в обмін на дискваліфікацію Нурмі до Статуту ІААФ будуть внесені зміни, що знімають заборону на проведення континентальних чемпіонатів.

Надалі події розвивалися дуже швидко. Влітку 1932, незадовго до початку Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі, Нурмі дискваліфікували, а до Статуту ІААФ були внесені необхідні зміни. 14 січня 1933 у мюнхенскому готелі «Кенігсхофен» пройшла зустріч керівників ІААФ, на якій було прийнято рішення про організацію чемпіонату Європи та був створений спеціальний комітет для його проведення, а у вересні Рада ІААФ офіційно визнала статус цього змагання.

І ось через рік, у вересні 1934, в італійському Турині відбувся перший в історії чемпіонат Європи з легкої атлетики, в якому змагались тільки чоловіки. Наступний чемпіонат складався з двох частин — спочатку в Парижі виступали чоловіки, а у Відні на старт вийшли жінки. Перші вісім чемпіонатів пройшли з чотирирічними інтервалами. Але потім Європейська комісія ІААФ, згодом перетворена в Європейську легкоатлетичну асоціацію, спробувала перевести чемпіонати на дворічний цикл та проводити їх в непарні роки. Однак не відразу, а поступово, через проміжний трирічний інтервал. Ось звідки з'явилися «нетипові» чемпіонати 1969—1974. Але нововведення не «прижилося», і Європейська легкоатлетична асоціація повернулася до чотирирічного циклу своїх чемпіонатів[1].

Втім, дворчіний цикл проведення континентальних чемпіонатів все одно був запроваджений після чемпіонату-2010.

Формат[ред. | ред. код]

У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Європейської легкоатлетичної асоціації.

Від однієї країни в кожному індивідуальному виді можуть вийти на старт до 3 спортсменів, які виконали в установлений період відповідний кваліфікаційний норматив.

Країна може заявити по одній команді до естафетної дисципліни[2].

За роки проведення чемпіонатів Європи чоловіча програма змінювалась, а точніше, розширювалася лише двічі — в 1938 до неї був включений біг на 3000 метрів з перешкодами, а в 1946 — спортивна ходьба на 10000 метрів доріжкою, а згодом у 1958 дистанція ходьби була збільшена вдвічі та перенесена на шосе.

Жіноча ж програма зі «скромних» 9 видів на чемпіонаті-1938 зросла до програми, ідентичній чоловічій, в 2018 (коли жінки вперше розіграли нагороди в спортивній ходьбі на 50 кілометрів).

Наразі змагальна програма чемпіонату Європи включає по 24 дисципліни для чоловіків та жінок:

  • бігові види на доріжці стадіону: біг на 100, 200, 400, 800, 1500, 5000, 10000 метрів, 110 метрів з бар'єрами (у чоловіків) та 100 метрів з бар'єрами (у жінок), 400 метрів з бар'єрами, 3000 метрів з перешкодами, естафети 4×100 та 4×400 метрів;
  • шосейні дисципліни: марафонський біг, спортивна ходьба на 20 та 50 кілометрів (у роки проведення Олімпійських ігор чемпіони Європи зі спортивної ходьби не визначаються, а марафонську дистанцію замінює напівмарафон);
  • технічні дисципліни: стрибки у висоту, з жердиною, в довжину та потрійним, штовхання ядра, метання диска, молота та списа;
  • багатоборство: десятиборство (у чоловіків) і семиборство (у жінок)[2].

Чемпіонати[ред. | ред. код]

# Рік Місто-господар Дати проведення Арена змагань Кількість дисциплін Країни-учасниці Атлети-учасники Переможець медального заліку
1 1934 Італія Турин 7–9 вересня Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні 22 23 226 Німеччина Німеччина
2 1938 Франція Париж 3–5 вересня Стад Олімпік (чоловіки) 23 23 272 Німеччина Німеччина
Німеччина Відень 17–18 вересня Пратерштадіон (жінки) 9 14 80
3 1946 Норвегія Осло 22–25 серпня Біслетт 33 20 353 Швеція Швеція
4 1950 Бельгія Брюссель 23–27 серпня Ейзель 34 24 454 Велика Британія Велика Британія
5 1954 Швейцарія Берн 25–29 серпня Нойфельд 35 28 686 СРСР СРСР
6 1958 Швеція Стокгольм 19–24 серпня Олімпійський стадіон 36 26 626 СРСР СРСР
7 1962 Югославія Белград 12–16 вересня Стадіон Югославської народної армії 36 29 670 СРСР СРСР
8 1966 Угорщина Будапешт 30 серпня-4 вересня Непштадіон 36 30 769 Flag of East Germany.svg НДР
9 1969 Греція Афіни 16–21 вересня Караїскакіс 38 30 674 Flag of East Germany.svg НДР
10 1971 Фінляндія Гельсінкі 10–15 серпня Олімпійський стадіон 38 29 857 Flag of East Germany.svg НДР
11 1974 Італія Рим 2–8 вересня Олімпійський стадіон 39 29 745 Flag of East Germany.svg НДР
12 1978 CSR Прага 29 серпня-3 вересня Стадіон Евжена Рошицького 40 29 1004 СРСР СРСР
13 1982 Греція Афіни (2) 6-12 вересня Олімпійський стадіон 41 29 756 Flag of East Germany.svg НДР
14 1986 ФРН Штутгарт 26 серпня-2 вересня Некарштадіон 43 31 906 СРСР СРСР
15 1990 Югославія Спліт 26 серпня-2 вересня Полюд 43 33 952 Flag of East Germany.svg НДР
16 1994 Фінляндія Гельсінкі (2) 7–14 серпня Олімпійський стадіон 44 44 1113 Росія Росія
17 1998 Угорщина Будапешт (2) 18–23 серпня Непштадіон 44 44 1259 Велика Британія Велика Британія
18 2002 Німеччина Мюнхен 6–11 серпня Олімпійський стадіон 46 47 1162 Росія Росія
19 2006 Швеція Гетеборг 7–13 серпня Уллеві 47 48 1288 Росія Росія
20 2010 Іспанія Барселона 27 липня-1 серпня Олімпійський стадіон 47 50 1323 Франція Франція
21 2012 Фінляндія Гельсінкі (3) 27 червня-1 липня Олімпійський стадіон 42 50 1230 Німеччина Німеччина
22 2014 Швейцарія Цюрих 12 серпня-17 серпня Летцигрунд 47 50 1439 Велика Британія Велика Британія
23 2016 Нідерланди Амстердам 6-10 липня Олімпійський стадіон 44 50 1329 Польща Польща
24 2018 Німеччина Берлін 7-12 серпня Олімпійський стадіон 48 50 1573 Велика Британія Велика Британія
25 2020 Франція Париж 26-30 серпня Шарлеті скасований
26 2022 Німеччина Мюнхен (2) 15-21 серпня Олімпійський стадіон
27 2024 Італія Рим (2) Олімпійський стадіон

Медальний залік[ред. | ред. код]

  • Інформація наведена по чемпіонат-2018 включно.
  • Колишні країни позначені курсивом.
МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаВсього
1СРСР СРСР120110101331
2Велика Британія Велика Британія1189096304
3Flag of East Germany.svg НДР897562226
4Німеччина Німеччина758078233
5Франція Франція696560194
6Польща Польща545260166
7Росія Росія505153154
8Італія Італія424448134
9Фінляндія Фінляндія332840101
10Швеція Швеція294242113
11Іспанія Іспанія28243688
12Flag of Germany.svg ФРН273637100
13Нідерланди Нідерланди26252273
14Україна Україна20291867
15Угорщина Угорщина18202462
16Чехословаччина Чехословаччина16162759
17Португалія Португалія1612937
18Норвегія Норвегія13141744
19Болгарія Болгарія12161240
20Бельгія Бельгія12131136
21Білорусь Білорусь11131034
22Туреччина Туреччина118928
23Греція Греція1171129
24Швейцарія Швейцарія8121333
25Румунія Румунія7211038
26Чехія Чехія6141030
27Югославія Югославія66315
28Хорватія Хорватія61310
29Данія Данія47314
30Латвія Латвія43310
31Ірландія Ірландія36615
32Естонія Естонія36413
33Ізраїль Ізраїль3115
Ісландія Ісландія3115
35Литва Литва2349
36Австрія Австрія21710
37Словенія Словенія2125
38Сербія Сербія1427
39Словаччина Словаччина1416
Допущені нейтральні атлети Допущені нейтральні атлети1326
40Азербайджан Азербайджан0224
41Албанія Албанія0101
Люксембург Люксембург0101
43Молдова Молдова0011
Всього (43 команд)9629689612891

Мультимедалісти[ред. | ред. код]

Інформація нижче наведена по чемпіонат Європи-2018 включно відносно спортсменів, які вибороли 6 або більше медалей.

Чоловіки[ред. | ред. код]

Атлет Gold medal icon.svg Silver medal icon.svg Bronze medal icon.svg Загалом Роки
Франція Крістоф Леметр 4 2 2 8 2010–2014
ФРН Гаральд Шмід 5 1 0 6 1978-1986
Велика Британія Роджер Блек 5 1 0 6 1986-1994
Велика Британія Мо Фара 5 1 0 6 2006-2014
Бельгія Кевін Борле 4 1 1 6 2010–2018
Велика Британія Мартін Руні 3 2 1 6 2010–2018
Італія П'єтро Меннеа 3 2 1 6 1971-1978
Велика Британія Лінфорд Крісті 3 1 2 6 1986-1994

Жінки[ред. | ред. код]

Атлетка Gold medal icon.svg Silver medal icon.svg Bronze medal icon.svg Загалом Роки
Польща Ірена Шевінська 5 1 4 10 1966-1978
Нідерланди Фанні Бланкерс-Кун 5 1 2 8 1938–1950
НДР Ренате Штехер 4 4 0 8 1969-1974
Нідерланди Дафне Схіперс 4 3 1 8 2012-2018
НДР Марліс Ґер 5 1 1 7 1978-1986
Франція Міріам Сумаре 1 3 3 7 2010-2014
НДР Маріта Кох 6 0 0 6 1978-1986
НДР Німеччина Гайке Дрехслер 5 1 0 6 1986-1998
НДР Німеччина Гріт Броєр 5 1 0 6 1990-2002
СРСР Росія Ірина Привалова 3 2 1 6 1994-1998
СРСР Євгенія Сеченова 2 2 2 6 1946-1950

Спортсмени з найбільшою кількістю участей[ред. | ред. код]

Нижче перелічені спортсмени, які брали участь на 6 або більше чемпіонатах Європи за період включно по чемпіонат Європи-2018.

Чоловіки[ред. | ред. код]

Участі Роки Атлет Дисципліни
7 1998-2018 Угорщина Кеваго Зольтан метання диска
2002–2018 Естонія Герд Кантер метання диска
2002–2018 Фінляндія Давід Седерберг метання молота
2002–2018 Іспанія Хесус Еспанья біг на довгі дистанції
2002–2018 Румунія Мар'ян Опря потрійний стрибок
6 1954–1971 Італія Абдон Памич спортивна ходьба
1962–1978 Чехословаччина Людвік Данек метання диска
1969–1990 Югославія Ненад Стекич стрибки у довжину
1994–2014 Іспанія Хесус Анхель Гарсія спортивна ходьба
1994–2014 Литва Віргіліюс Алекна метання диска
1998–2014 Велика Британія Двейн Чамберс спринт
1998–2014 Італія Нікола Віццоні метання молота
1998–2014 Україна Сергій Лебідь біг на довгі дистанції
1998–2014 Польща Шимон Зюлковський метання молота
2002–2016 Нідерланди Грегорі Седок бар'єрний біг
2002–2016 Швеція Йоган Віссман спринт

Жінки[ред. | ред. код]

Участі Роки Атлет Дисципліни
7 2002–2018 Угорщина Папп Кристина біг на довгі дистанції
6 1969–1986 Чехословаччина Гелена Фібінгерова штовхання ядра
1982–2002 НДР Німеччина Гайке Дрехслер спринт, стрибки у довжину
1986–2010 Португалія Фернанда Рібейру біг на довгі дистанції
1990–2010 Румунія Фелічія Тиля бар'єрний біг
1998–2016 Франція Меліна Робер-Мішон метання диска
1998–2014 Іспанія Нурія Фернандес біг на середні дистанції
2002–2016 Іспанія Берта Кастельс метання молота
2002–2016 Словаччина Дана Велдякова потрійний стрибок
2002–2016 Фінляндія Мер'я Корпела метання молота
2002–2016 Іспанія Рут Бейтья стрибки у висоту

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чемпионат Европы : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 456-457. — ISBN 978-5-904885-81-6.
  2. а б European Athletics Championships - Competition Regulations. Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу за 28 листопад 2020. Процитовано 28 листопада 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]