Китайська Суперліга
| Засновано | 2004 |
|---|---|
| Регіон |  КНР |
| Конфедерація | АФК |
| Кількість команд | 16 |
| Рівень в ієрархії | 1 |
| Підвищення в класі | Ліга чемпіонів АФК |
| Пониження в класі | Китайська Цзя-А Ліга |
| Внутрішній кубок | Кубок Китаю з футболу |
| Міжнародні турніри | Ліга чемпіонів АФК |
| Поточний чемпіон | Шанхай Порт |
| Найбільше перемог | Гуанчжоу (8) |
 2025 | |
Китайська Суперліга (кит. 中国足球协会超级联赛) — головний турнір Китаю з футболу. Заснований у 2004 році. Тут беруть участь 18 команд з усієї країни. Проходить під керівництвом Китайської футбольної асоціації.
Підвищення і пониження в класі команд Суперліги відбувається за участю другої за значимістю китайської ліги Цзя-А. У перші два сезони пониження в класі не проводилося з метою розширення кількості учасників чемпіонату (з 12 до 16 команд). Першою командою, яка залишила Суперлігу, стала «Чунцін Ліфань» в 2006 році.
Характерною рисою Чемпіонату Китаю з футболу є досить часта зміна назв клубів. В основному вона пов'язана зі зміною генерального спонсора команди. Крім того, відомі випадки разом з назвою зміни і розташування клубу.
Як і багато чемпіонатів в Азії, Китайська Суперліга стартує в лютому-березні і закінчується в листопаді-грудні. У сезоні кожен клуб грає з кожним двічі - вдома і на виїзді. Таким чином, кожна команда проводить в сезоні 30 ігор, а всього в чемпіонаті проводиться 240 матчів.
У 2004 році, коли в Суперлізі було всього 12 команд, клуби провели 22 матчі, а всього в тому сезоні всього було зіграно 132 гри. У 2005, коли команд стало 14, клуби грали по 26 ігор, а всього в сезоні було проведено 182 гри. З 15-ма командами в 2006 році кожна клмагжа грала 28 ігор, а всього - 210 ігор[1].
Починаючи з 2008 року й далі, за підсумками сезону дві найгірші команди чемпіонату залишають Суперлігу, а дві кращі команди Ліги Цзя-А отримують можливість з наступного сезону виступати у вищій китайської лізі.
Три команди Суперліги, а також володар Кубка Китаю отримують право на наступний рік виступити в кваліфікаційному турнірі Ліги чемпіонів АФК. Якщо фіналіст Кубка закінчив чемпіонат в призовій трійці, право виступити в турнірі отримує четверта команда чемпіонату. З 2007 року Кубок не проводиться, а право виступати в Лізі чемпіонів АФК від КНР отримували команди, що зайняли чотири перших місця в Суперлізі Китаю з футболу. З 2011 року розіграш Кубку знову відновлений і за його підсумками право на виступ в Лізі чемпіонів АФК отримав клуб «Тяньцзінь Теда».
Перші футбольні змагання національного рівня в Китаї пройшли в 1910 році - це були Національні ігри, в яких взяли участь збірні трьох регіонів - Півночі, Півдня і Сходу. Переможцем стала збірна Південного Китаю.
До 1935 року основними турнірами були Національні ігри й міжсекційних чемпіонати з футболу, які проводилися нерегулярно й в яких брали участь збірні провінцій і великих міст. Проведенню чемпіонатів на постійній основі заважали війна з Японією і громадянська війна - наступні після 1935 року Національні ігри відбулися лише в 1948 році.
У 1951 році вперше проведено футбольний турнір під назвою «Чемпіонат Китаю». У ньому взяли участь збірні шести провінцій, а також команда армії і залізниць. Переможцем стала збірна Північного Сходу.
У 1950-1970-ті роки, на відміну від прийнятого в Європі формату чемпіонатів, чемпіонати Китаю проводилися протягом двох-трьох тижнів в одному з міст, до участі в них допускалися найкращі команди за підсумками виступів у регіональних турнірах минулого року, або збірні регіонів.
У 1966-1971 році, в розпал Культурної революції, проведення чемпіонатів було перервано. З 1978 року турніри проводяться в форматі «кожен з кожним на своєму полі». У 1980-х роках все більше клубів ставали напівпрофесійними, а в 1988 році клуб «Ляонін Хуньонг» став першим повністю професійним клубом.
У 1987 році створено дві напівпрофесійні ліги - вища «Джі А» (8 команд) і перша - «Цзя Б» (12 команд). У 1993 році ліга «Цзя А» експериментально отримала професійної статус, а в наступному році - вже офіційно.
У 2004 році ліга «Цзя А» переформована в Суперлігу Китаю.
Сезон 2011 став дуже важливим для всього китайського футболу - вдалося поліпшити його імідж на національній і міжнародній арені, в порівнянні з попередніми сезонами підвищилася кількість глядачів. Найбільша відвідуваність припадала на деякі клуби, які інвестували величезні фінансові кошти в запрошених легіонерів-зірок світового футболу. Однією з таких команд був клуб «Гуанчжоу Евергранд», а «найгучнішим» переходом клубу стало підписання Дарійо Конки з «Флуміненсе».
За підсумками розіграшу частина клубів пішли на безпрецедентні витрати: в «Шанхай Шеньхуа» погодився перейти колишній гравець «Челсі» Ніколя Анелька, а новим тренером команди став колишній наставник «Фулгема» Жан Тігана. Новим тренером «Ханчжоу Грінтаун» став японський фахівець Окада Такесі.
У зимове трансферне вікно 2016 року, китайські клуби з 2 головних дивізіонів країни почали скуповувати відомих футболістів. Усе через те, що китайські клуби належать крупним компаніям. За 13 млн євро Фреді Гуарін перейшов до «Шанхай Шеньхуа», за 18 млн Жервіньйо — до «Хебей Чжунцзі». «Гуанчжоу Евергранд» придбав Джексона Мартінеса за 42 млн євро в мадридського «Атлетіко». «Цзянсу Сунін» купив Раміреса за 28 млн у «Челсі», а потім за рекордні 50 млн — Алекса Тейшейру з донецького «Шахтаря».
У літку того ж року до Китаю перебрався Галк із «Зеніта» за 35 млн євро. Також перейшов Граціано Пелле, який показав себе на Євро-2016.
| Місце | Гравець | Роки виступів | Матчі | Голи |
|---|---|---|---|---|
| 1 | .svg){kind=small} Луїс Альфредо Рамірес |
2006-2011 | 165 | 82 |
| 2 | Лі Цзіньюй |
2004-2010 | 151 | 74 |
| 3 |  Крістіан Данелаче |
2011-2015 | 127 | 71 |
| 4 |  Елкесон |
2013- | 86 | 65 |
| 5 | Мурікі |
2010-2014 | 92 | 52 |
| Рік | Гравець | Команда | Голи |
|---|---|---|---|
| 2004 |  Кваме Аю |
Інтер Шанхай | 17 |
| 2005 | .svg){kind=small} Бранко Єлич |
Бейцзін Хюндай | 21 |
| 2006 | Лі Цзіньюй |
Шаньдун Лунен Тайшань | 26 |
| 2007 | Лі Цзіньюй |
Шаньдун Лунен Тайшань | 15 |
| 2008 | Ебер |
Тяньцзінь Теда | 14 |
| 2009 |  Ернан Баркос, Луїс Рамірес |
Шеньчжень Азіа Тревел/Шанхай Шеньхуа, Ханчжоу Грінтаун |
17 |
| 2010 |  Дув'єр Ріаскос |
Шанхай Шеньхуа | 20 |
| 2011 | Мурікі |
Гуанчжоу Евергранд | 16 |
| 2012 | Крістіан Денелаке |
Цзянсу Сайнті | 23 |
| 2013 | Елкесон |
Гуанчжоу Евергранд | 22 |
| 2014 | Елкесон |
Гуанчжоу Евергранд | 28 |
| 2015 | Алоїзо |
Шаньдун Лунен Тайшань | 22 |
| 2016 | Рікардо Гуларт |
Гуанчжоу Евергранд Таобао | 19 |
| 2017 |  Еран Захаві |
Гуанчжоу R&F | 27 |
| 2018 | У Лей |
Шанхай СІПГ | 27 |
| 2019 | Еран Захаві |
Гуанчжоу R&F | 29 |
| 2020 |  Седрік Бакамбу |
Бейцзін Сінобо Гоань | 14 |
| 2021 | Жуніор Негран |
Чанчунь Ятай | 14 |
| Рік | Гравець | Команда |
|---|---|---|
| 2012 | Ден Сяофей |
Цзянсу Сайнті |
| 2013 | Цзен Чен |
Гуанчжоу Евергранд |
| 2014 | Ван Далей |
Шаньдун Лунен |
| 2015 | Цзен Чен |
Гуанчжоу Евергранд |
- ↑ 中超联赛简介-搜狐体育. Архів оригіналу за 4 Січня 2017. Процитовано 13 Липня 2016.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 4 січня 2017? (довідка)
|
Це незавершена стаття про футбол. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |