Чемпіонат Німеччини з футболу 1991—1992: Бундесліга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бундесліга
Сезон 1991–92
Чемпіони «Штутгарт»
2-й титул переможців Бундесліги
4-й титул чемпіонів Німеччини
Вибули «Штутгартер Кікерс»
«Ганза»
«Дуйсбург»
«Фортуна» (Дюссельдорф)
Ліга чемпіонів «Штутгарт»
Кубок УЄФА «Боруссія» (Дортмунд)
«Айнтрахт» (Франкфурт)
«Кельн»
«Кайзерслаутерн»
Забито голів 968
Сер. рез/гру 2.55
Найкращий
бомбардир
Фріц Вальтер (22)
Найбільша перемога
вдома
п'ять матчів з різницею +5 (двічі 6–1, тричі 5–0)
Найбільша перемога
в гостях
«Бохум» 0–5 «Баварія» (Мюнхен) (20 лютого 1992)
Найрезультативніша гра «Дуйсбург» 3–6 «Айнтрахт» (1 листопада 1991)

Сезон Бундесліги 1991–1992 був 29-им сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості Німеччини. Він розпочався 2 серпня 1991[1] і завершився 16 травня 1992 року[2]. Діючим чемпіоном країни був «Кайзерслаутерн», який у цьому сезоні опинився лише на п'ятому місці підсумкової турнірної таблиці, поступившись вісьмома очками «Штутгарту», який і став чемпіоном Німеччини 1991/92.

Перший сезон Бундесліги після возз'єднання Німеччини, яке офіційно відбулося 3 жовтня 1990 року. Відповідно перший сезон, в якому були представлені команди з колишньої Німецької Демократичної Республіки[3].

Формат змагання[ред. | ред. код]

Сезон був перехідним — включення до змагання двох представників колишньої НДР відбулося шляхом разового розширення кількості учасників Бундесліги до 20 команд.

Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях, що з урахуванням розширення ліги дорівнювало 38 іграм для кожної команди протягом сезону. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за різницею голів, а за їх рівності — за кількістю забитих голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном. Враховуючи перехідний статус сезону, до Другої Бундесліги по його завершенні вибували відразу чотири найгірші команди, на зміну яким підвищувалися у класі лише дві команди, що повертало кількість учасників ліги до традиційних 18.

Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1990–91[ред. | ред. код]

«Юрдінген 05» і «Герта» (Берлін) посіли два останні місця попереднього сезону і напряму залишили Бундеслігу. На їх місце до вищого дивізіону підвищилися «Шальке 04» and «Дуйсбург». Також у класі понизився «Санкт-Паулі», який поступився у плей-оф за місце у найвищому дивізіоні «Штутгартер Кікерс».

Крім того через возз'єднання Німеччини лави Бундесліги додатково поповнили дві найкращі за результатами попереднього сезону команди з Оберліги НДР — «Ганза» і «Динамо» (Дрезден).

Огляд сезону[ред. | ред. код]

Один з представників східнонімецького футболу, «Ганза», став головною сенсацією дебютної частини сезону, протягом деякого часу утримуючи першу сходинку турнірної таблиці. Проте згодом результати команди з Ростока погіршилися і врещті-решт вона втратила місце у Бундеслізі, посівши трете місце з кінця підсумкової таблиці.

Боротьбу ж за чемпіонство до останнього туру вели три команди — «Айнтрахт», «Штутгарт» і «Боруссія» (Дортмунд), які перед своїми останніми іграми мали по 50 очок. Причому найкращу різницю голів серед цієї трійці мав «Айнтрахт», який, утім, став єдиним серед них, хто не зміг здобути перемогу у фінальному турі (поразка 1:2 від «Ганзи»). Таким чином «Айнтрахт» опинився на третьому місці, а чемпіонські перегони виграв «Штуттгарт», який, як і дортмундська «Боруссія», свій матч останнього туру виграв та мав кращий за дортмундців баланс забитих і пропущених голів.

Команди-учасниці[ред. | ред. код]

Клуб Місто Стадіон[4] Вміщує[4]
«Бохум» Бохум Воновія Рурштадіон 40,000
«Вердер» Бремен Везерштадіон 32,000
«Боруссія» (Дортмунд) Дортмунд Зігналь Ідуна Парк 52,616
«Динамо» (Дрезден) Дрезден Стадіон ім. Рудольфа Гарбіга 30,000
«Дуйсбург» Дуйсбург Ведауштадіон 31,500
«Фортуна» (Дюссельдорф) Дюссельдорф Райнштадіон 59,600
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) Франкфурт-на-Майні Вальдштадіон 62,000
«Гамбург» Гамбург Фолькспаркштадіон 62,000
«Кайзерслаутерн» Кайзерслаутерн Фріц-Вальтер-Штадіон 38,500
«Карлсруе» Карлсруе Вільдпаркштадіон 50,000
«Кельн» Кельн Рейн Енергі Штадіон 55,000
«Баєр 04» Леверкузен Ульріх Габерланд Штадіон 27,800
«Боруссія» (Менхенгладбах) Менхенгладбах Бекельбергштадіон 34,500
«Баварія» (Мюнхен) Мюнхен Олімпіаштадіон 70,000
«Нюрнберг» Нюрнберг Грюндіг-Штадіон 55,000
«Ганза» Росток Остзештадіон 25,000
«Шальке 04» Гельзенкірхен Паркштадіон 70,000
«Штутгартер Кікерс» Штутгарт Неккарштадіон 68,000
«Штутгарт» Штутгарт Неккарштадіон 68,000
«Ваттеншайд 09» Ваттеншайд Лоргайдештадіон 15,000

Турнірна таблиця[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП О Кваліфікація або пониження
1 «Штутгарт» (C) 38 21 10 7 62 32 +30 52 Перший раунд Ліги чемпіонів УЄФА 1992—1993
2 «Боруссія» (Дортмунд) 38 20 12 6 66 47 +19 52 Перший раунд Кубка УЄФА 1992—1993
3 «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 38 18 14 6 76 41 +35 50
4 «Кельн» 38 13 18 7 58 41 +17 44
5 «Кайзерслаутерн» 38 17 10 11 58 42 +16 44
6 «Баєр 04» 38 15 13 10 53 39 +14 43
7 «Нюрнберг» 38 18 7 13 54 51 +3 43
8 «Карлсруе» 38 16 9 13 48 50 −2 41
9 «Вердер» 38 11 16 11 44 45 −1 38 Перший раунд Кубка володарів кубків 1992—1993
10 «Баварія» (Мюнхен) 38 13 10 15 59 61 −2 36
11 «Шальке 04» 38 11 12 15 45 45 0 34
12 «Гамбург» 38 9 16 13 32 43 −11 34
13 «Боруссія» (Менхенгладбах) 38 10 14 14 37 49 −12 34
14 «Динамо» (Дрезден) 38 12 10 16 34 50 −16 34
15 «Бохум» 38 10 13 15 38 55 −17 33
16 «Ваттеншайд 09» 38 9 14 15 50 60 −10 32
17 «Штутгартер Кікерс» (R) 38 10 11 17 53 64 −11 31 Пониження у класі до Другої Бундесліги
18 «Ганза» (R) 38 10 11 17 43 55 −12 31
19 «Дуйсбург» (R) 38 7 16 15 43 55 −12 30
20 «Фортуна» (Дюссельдорф) (R) 38 6 12 20 41 69 −28 24
Джерело: www.dfb.de
Правила розподілу місць у групі: 1) очки; 2) різниця голів; 3) кількість забитих голів.
З наступного сезону 1992–93 кількість учасників Бундесліги поверталася до 18 команд.
(C) Чемпіон; (R) Вибули.

Результати[ред. | ред. код]

Команда БОХ ВЕР БРД ДДР ДУЙ ФОР АЙН ГАМ КАЙ КАР КЕЛ Б04 БРМ БАВ НЮР ГАН Ш04 ШТК ШТТ ВАТ
«Бохум» 2–2 0–0 1–0 2–1 3–0 0–0 2–3 0–0 1–3 2–2 0–2 3–1 0–5 0–3 3–2 1–0 2–2 0–2 1–1
«Вердер» 3–0 0–1 2–0 5–1 2–1 1–0 1–1 0–2 0–0 1–3 1–1 0–0 1–1 1–3 1–0 2–1 1–3 1–1 2–2
«Боруссія» (Дортмунд) 1–1 2–1 4–0 2–1 3–1 2–2 2–2 3–1 1–0 3–1 3–1 2–2 3–0 3–2 4–1 2–0 3–1 0–0 1–1
«Динамо» (Дрезден) 0–0 2–1 0–0 0–0 2–0 2–1 3–0 0–1 2–0 0–0 1–0 1–2 0–2 1–2 2–1 2–1 2–2 1–0 3–0
«Дуйсбург» 1–1 0–0 0–1 3–0 2–2 3–6 0–1 1–1 6–2 1–3 1–2 1–1 1–1 3–0 2–0 2–0 1–1 1–0 0–0
«Фортуна» (Дюссельдорф) 3–0 0–0 1–1 1–3 1–1 1–2 1–0 1–0 2–3 1–3 1–1 1–1 0–1 1–2 0–0 1–1 1–3 0–3 4–3
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 2–1 2–2 3–0 3–0 3–0 1–1 2–1 2–0 1–1 1–2 0–1 0–0 3–2 2–2 2–0 5–0 6–1 1–1 1–1
«Гамбург» 0–0 0–1 1–1 2–0 1–1 1–1 2–1 0–1 0–1 1–1 1–1 1–0 1–0 0–2 1–0 2–1 0–3 1–1 0–1
«Кайзерслаутерн» 1–1 2–2 4–0 4–1 2–1 2–0 1–1 0–0 3–0 2–1 2–1 4–2 4–0 3–0 3–0 1–1 4–3 0–0 3–2
«Карлсруе» 1–1 2–1 2–2 1–0 2–2 1–5 0–2 4–1 2–1 0–1 0–0 2–0 3–0 1–0 2–1 1–0 3–1 0–0 1–2
«Кельн» 1–0 5–0 1–2 1–1 1–1 4–1 1–1 0–0 1–1 2–3 1–1 1–1 1–1 4–0 3–1 3–0 0–0 1–1 1–1
«Баєр 04» 2–0 0–0 0–2 4–0 2–1 1–1 1–3 1–1 3–0 2–0 1–1 1–0 2–1 0–1 3–0 2–1 3–1 1–2 6–1
«Боруссія» (Менхенгладбах) 1–2 0–2 1–1 1–0 0–0 3–1 1–1 1–0 1–0 1–0 2–2 2–2 1–1 1–0 1–1 1–1 2–1 0–1 1–0
«Баварія» (Мюнхен) 0–2 3–4 0–3 1–2 4–2 3–1 3–3 2–0 1–0 1–0 0–0 2–2 3–0 1–3 1–2 3–2 1–4 1–0 5–2
«Нюрнберг» 1–0 1–0 2–1 1–1 1–1 3–1 1–3 1–1 3–2 1–2 4–0 1–0 2–1 1–1 0–0 0–1 2–0 4–3 3–1
«Ганза» 0–2 0–0 5–1 3–0 0–0 3–1 2–1 1–2 0–1 1–2 1–1 2–2 2–1 2–1 4–0 2–0 2–2 2–0 1–1
«Шальке 04» 2–1 0–0 5–2 1–1 3–0 0–0 1–1 0–0 2–0 3–1 3–0 0–0 3–1 1–1 1–0 5–0 1–2 0–1 1–1
«Штутгартер Кікерс» 2–0 2–1 0–1 0–0 0–1 0–1 0–2 1–1 1–1 1–1 0–3 0–1 3–0 2–4 3–1 1–1 1–1 1–3 3–0
«Штутгарт» 4–1 1–1 4–2 1–1 2–0 3–1 1–2 3–2 4–1 1–0 1–0 2–0 0–1 3–2 2–0 3–0 1–0 3–1 1–1
«Ваттеншайд 09» 1–2 0–1 0–1 3–0 2–0 4–1 2–4 1–1 1–0 1–1 1–2 3–0 3–2 0–0 1–1 0–0 1–2 4–1 1–3
Джерело: DFB
Колір: блакитний = перемога господарів; жовтий = нічія; рожевий = перемога гостей.

Найкращі бомбардири[ред. | ред. код]

22 голи
20 голів
17 голів
15 голів
14 голів
13 голів
12 голів

Склад чемпіонів[ред. | ред. код]

«Штуттгарт»
Goalkeeper: Айке Іммель (38).

Захисники: Мікаель Фронтцек (38 / 5); Слободан Дубаїч Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (38 / 2); Гвідо Бухвальд (к; 37 / 5); Уве Шнайдер (33); Гюнтер Шефер (28 / 1); Александер Штремель (25); Нільс Шмелер (6); Томас Шнайдер (2).
Півзахисники: Мауріціо Гаудіно (38 / 8); Маттіас Заммер (33 / 9); Андреас Бук (30 / 1); Людвіг Кегль (16 / 1); Юрген Крамний (10); Мікаель Маєр (1).
Нападники: Фріц Вальтер (38 / 22); Ейолфюр Сверіссон Ісландія (31 / 3); Манфред Кастль (24 / 2); Марк Кінле (10).
(кількість ігор і голів наведені у дужках)

Головний тренер: Крістоф Даум.

Був у заявці, але не взяв участі у жодній грі чемпіонату: Зігфрід Грюнінгер; Ебергард Траутнер; Гаральд Пройс; Єнс Келлер; Йовиця Симанич Соціалістична Федеративна Республіка Югославія; Олаф Шмелер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Schedule Round 1. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011. 
  2. Archive 1991/1992 Round 38. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011. 
  3. The 1990s: Unity restored, television and Dortmund in the ascendant. bundesliga.de. 2 червня 2009. Процитовано 1 листопада 2011. 
  4. а б Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89784-147-9.  (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]