Чемпіонат Одеси з футболу
 | |
| Засновано | 1911 |
|---|---|
| Регіон |  Україна |
| Конфедерація |  Українська асоціація футболу |
| Кількість команд | 10 |
| Рівень в ієрархії | Рівень 1 |
| Поточний чемпіон | «Атлетік» |
| Найбільше перемог | «Торпедо» (17) |
Чемпіонат Одеси з футболу — футбольний турнір аматорських клубів Одеси. Проводиться з 1911 року. До сезону-1923 включно проводився Одеською футбольною лігою, з 1924 року — секцією футболу міського комітету фізкультури і спорту, з 1964 року — міською федерацією футболу, під егідою якої проводиться і дотепер.
У 1909 році був розіграний неофіційний титул чемпіона міста, який завоював Шереметьєвський гурток спорту, який став переможцем більшості товариських матчів, які проводилися в Одесі за домовленістю клубів. Уже тоді представники одеських команд всерйоз задумалися над організацією повноцінної міської першості. Однак перший офіційний чемпіонат провела не створена в грудні 1912 року Одеська футбольна ліга, а редакція одеського журналу «Спортивне життя» (редактор-видавець — Юліус Емброс).
Для переможця першого чемпіонату Одеси у першій категорії редакція «Спортивній життя» заснувала перехідний кубок. Його завоювали футболісти Одеського британського атлетичного клубу (О. Б. А. К.).
Починаючи з осені 1911 року всі наступні чемпіонати міста проходили за формулою «осінь-весна» — по два напівсезони — з перервою на зимовий час. І саме починаючи з сезону 1911/12 років організацією міського першості зайнялася Одеська футбольна ліга (голова — Ернест Вільямович Джекобс). Секретаріат ліги заснував ряд призів для переможців та призерів. Переможцю першої категорії стали присуджувати Кубок Джекобса, команді, яка зайняла друге місце — срібний щит Боханова, переможцям другої категорії — Кубок Герда, переможцям третьої — Кубок Окша-Оржеховського. Усі ці раритетні трофеї назавжди залишилися частиною історії. Як склалася їхня подальша доля, залишилося загадкою.
У 1912 році Одеська футбольна ліга вступила до Всеросійського футбольний союз, а в 1913 році збірна міста, складена з найкращих гравців клубів ОФЛ, виграла чемпіонат Російської імперії, але в результаті виявлених численних порушень під час проведення матчів на Півдні Росії ВФС ухвалив рішення вважати чемпіонат незіграним, й Одеса назавжди залишилася в футболі невизнаним чемпіоном.
Епоха Одеської футбольної ліги завершилася після революції. Нові міські першості стали проводити новостворені спортивні організації, які еволюціонували паралельно з центральними спортивними органами. У жовтні 1923 року ОФЛ злилася з військово-виробничою лігою і була переформована в футбольну секцію при губрадфізкульті. А в середині 60-их років на зміну футсекції прийшла міська федерація футболу, яка стала колективним членом Федерації футболу СРСР і УРСР.
Після розпаду Союзу керівники міської федерації спробували внести докорінні зміни в організацію чемпіонату міста, число учасників якого в радянські часи досягало до 50-ти клубів, які довелося розбивати на три групи (ліги), а чемпіона визначати не тільки по окремих класифікацій, але й у клубному заліку — до 1991 року цей титул вважався найпрестижнішим в одеському аматорському футболі. Але з розвалом СРСР система клубного заліку практично рухнула — видимість її існування підтримували лише першості юнацьких команд. Зупинити цей розвал і спробувала новостворена Асоціація футболу Одеси. Але проіснувавши лише пару сезонів, міський футбол повернувся під управління міської федерації, під егідою якої і проводяться нинішні чемпіонати міста серед дорослих команд і першості футбольних шкіл, які продовжують визначати переможців як в окремих вікових групах, так і у загальному клубному змаганні.
Найтитулованішим аматорським клубом Одеси за всю її історію є «Торпедо», який 17 разів ставав переможцем дорослого першості міста серед команд першої групи.
Нижче наведено список відновлених на сьогоднішній день призерів усіх міських першостей серед дорослих команд першої категорії (вища ліга).
| Сезон | Чемпіон | 2 місце | 3 місце | Бомбардир | |
|---|---|---|---|---|---|
| Гравець | Голи | ||||
| 1911 весна | О. Б. А. К. | Ш. Г. | «Спортінг-Клуб» | Ернест Джекобс (О. Б. А. К.) | |
| 1911/12 | О. Б. А. К. | «Спортінг-Клуб» | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | Григорій Богемський («Спортінг-Клуб») | |
| 1912/13 | Ш. Г. | О. Б. А. К. | «Спортінг-Клуб» | Олександр Злочевський (Ш. Г.) | 41[2] |
| 1913/14 | «Спортінг-Клуб» | Ш. Г. | «Вега» | ||
| 1914/15 | Ш. Г. | «Вега» | «Спортінг-Клуб» | ||
| 1915/16 | «Спортінг-Клуб» | «Вега» | «Флорида» | ||
| 1916/17 | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | «Вега» | О. Б. А. К. | ||
| 1917/18[3] | ЄСК «Маккабі» | «Вега» | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | ||
| 1918/19 | «Вега» | ||||
| 1922 | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | «Демократи»[4] | «Вега» | ||
| 1923 | «Местран» | «Робур»[5] | «Вега» | ||
| 1924 | «Местран» | «Шкіртрест»[6] | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | ||
| 1925 | «Ленінці»[6] | «Местран» | «Канатники» | ||
| 1926 | «Местран» | ||||
| 1927 | «Січнівці»[7] | ||||
| 1928 | «Канатники» | ||||
| 1929 | «Канатники» | ||||
| 1930 | «Динамо» | ||||
| 1931 | «Шкіртрест»[6] | «Січнівці»[7] | Завод Марті | ||
| 1932 | УКО (харчовики) | «Динамо» | «Січнівці»[7] | ||
| 1933 | «Олімп»[8] | «Динамо» | «Січнівці»[7] | ||
| 1934 | «Динамо» | «Січнівці»[7] | «Водник» | ||
| 1935 | «Січнівці»[7] | «Шкіртрест»[6] | «Снайпер»[9] | ||
| 1936 | «Снайпер»[9] | «Локомотив»[1] | «Січнівці»[7] | ||
| 1937 | «Снайпер»[9] | «Консервники» | «Сільмаш»[10] | ||
| 1938 | «Харчовик» ("Чорноморець) | «Снайпер»[9] | «Червоний кондитер» | ||
| 1939 | «Харчовик» («Чорноморець») | «Снайпер»[9] | «Локомотив»[1] | ||
| 1940 | «Локомотив»[1] | ||||
| 1945 | «Харчовик» («Чорноморець») | Команда Н-ської військової частини | «Динамо» | ||
| 1946 | «Водник» | «Динамо» | «Торпедо»[11] | ||
| 1947 | «Торпедо»[11] | «Водник» | «Динамо» | ||
| 1948 | «Водник» | «Торпедо»[11] | «Динамо» | ||
| 1949 | «Торпедо»[11] | «Динамо» | «Спартак» | ||
| 1950 | «Спартак» | «Металург»(«Чорноморець») | «Торпедо»[11] | ||
| 1951 | «Червоне знам'я» | ||||
| 1952 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1953 | «Шахтар» | «Торпедо»[11] | «Трактор»[10] | ||
| 1954 | «Металург»(«Чорноморець») | «Торпедо»[11] | «Шахтар» | ||
| 1955 | «Локомотив»[1] | «Металург» («Чорноморець») | «Спартак» | ||
| 1956 | «Локомотив»[1] | «Металург» («Чорноморець») | «Спартак» | Матвій Черкаський(«Локомотив») | |
| 1957 | «Локомотив»[1] | ||||
| 1958 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1959 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1960 | «Локомотив»[1] | СКА[12] | ЗЖР[10] | ||
| 1961 | «Водник» | СКА[12] | «Локомотив»[1] | ||
| 1962 | СКА[12] | ||||
| 1963 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1964 | «Автомобіліст»[13] | ||||
| 1965 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1966 | «Локомотив»[1] | ||||
| 1967[14] | СКА[12] | «Спартак»[13] | «Локомотив»[1] | ||
| 1968 | «Спартак»[13] | ||||
| 1969 | ЗЖР[10] | «Автогенмаш» | «Спартак»[13] | ||
| 1970 | СКА[12] | ||||
| 1971 | «Спартак»[13] | ||||
| 1972 | «Торпедо»[11] | «Таксі»[13] | «Локомотив»[1] | ||
| 1973 | «Торпедо»[11] | «Таксі»[13] | «Локомотив»[1] | Микола Мусолітін («Локмотив») | |
| 1974 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Таксі»[13] | ||
| 1975 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Кисеньмаш» | ||
| 1976 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Таксі»[13] | ||
| 1977 | ЗЖР | «Торпедо»[11] | «Таксі»[13] | ||
| 1978 | «Таксі»[13] | «Торпедо»[11] | ЗРСС(«Таврія-В») | ||
| 1979 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Чорноморець» | ||
| 1980 | «Таксі»[13] | «Торпедо»[11] | «Будгідрвлика» | ||
| 1981 | «Локомотив»[1] | «Чорноморець» | ЗЖР[10] | ||
| 1982 | «Динамо» | «Таксі» (АТП-15101)[13] | ЗЖР[10] | ||
| 1983 | «Торпедо»[11] | ЗЖР[10] | «Локомотив»[1] | ||
| 1984 | «Торпедо»[11] | «Дзержинець» Одеса | «Чорноморець» | ||
| 1985 | «Торпедо»[11] | ЗЖР[10] | «Таксі» (АТП-15101)[13] | ||
| 1986 | ЗЖР[10] | «Чорноморець» | «Дзержинець» Одеса | ||
| 1987 | «Дзержинець» Одеса | «Чорноморець» | ЗЖР[10] | ||
| 1988 | ЗЖР[10] | «Торпедо»[11] | «Чорноморець» | ||
| 1989 | «Торпедо»[11] | ЗЖР[10] | «Чорноморець» | ||
| 1990 весна | «Таксі» (АТП-15101)[13] | «Торпедо»[11] | «Кисеньмаш» | ||
| 1990/91 | ЗЖР[10] | «Чорноморець» | «Січневіць»(«Краян»)[7] | ||
| 1991/92 | «Чорноморець» | ||||
| 1992/93 | «Краян»[7] | ||||
| 1993/94 | ЗЖР[10] | «Локомотив»[1] | ЗРСС(«Таврія-В») | ||
| 1994/95 | «Одесгаз»(«Факел»)[15] | ||||
| 1995/96 | «Портфлот» | «Лілія» | |||
| 1996/97 | «Сигнал» | «Факел»[15] | ЗЖР[10] | ||
| 1998 весна | «Сигнал» | ЗЖР[10] | ЗРСС(«Таврія-В») | Геннадій Підвальний («Сигнал») | 15 |
| 1998/99 | «Сигнал» | «Бесарабія» | «Чорноморець» | Олександр Пінчук («Сигнал») | 18[16] |
| 1999/00 | «Автомобіліст-Бесарабія» | «Сигнал» | «Локомотив»[1] | Михайло Ткачук («Автомобіліст-Бесарабія») | 21 |
| 2000/01 | «Локомотив»[1] | ІРІК | «Сонячна Долина»[17] | Михайло Ткачук (ІРІК) | 24 |
| 2001 осінь | «Локомотив»[1] | СРЗ «Україна» | «Сонячна Долина»[17] | Руслан Хван (ІРІК) | 11 |
| 2002 | ІРІК | «Сонячна Долина»[17] | «Локомотив»[1] | Олег Кошелюк (ІРІК) | 39 |
| 2003 | «Реал» | «Іван» | «Локомотив»[1] | Артур Ляхов («Локомотив») | 36 |
| 2004 | «Локомотив»[1] | «Реал-Покровське» | «Іван» | Артур Ляхов («Локомотив») | 32 |
| 2005 | «Іван» | «Локомотив-Дружба народів»[1][17] | «Фонтан-Портовик» Чорноморськ | Ярослав Курилів («Таїровець») | 35 |
| 2006 | «Реал Фарма» | «Дружба народів»[17] | «Іван» | Олександр Бредіс («Реал Фарма») | 23 |
| 2007 | «Бастіон» Чорноморськ | «Чорноморець» | «Реал Фарма» | Олександр Бредіс («Реал Фарма») | 30 |
| 2008 | «Чорноморець» | «Сонячна долина»[17] | ФК «DIGITAL» | В'ячеслав Терещенко (ФК «DIGITAL») | 19 |
| 2009 | «Сонячна долина»[17] | «Люксеон»[18] | «Дністер» | В'ячеслав Терещенко («Люксеон») | 33 |
| 2010 | «Люксеон»[18] | «Реал Фарма» | «Сонячна Долина»[17] | Євген Ушаков («Люксеон») | 16 |
| 2011 | «Сонячна Долина»[17] | «Люксеон»[18] | «Хаджибей» Усатове | Олександр Бредіс («Сонячна Долина») | 15 |
| 2012 | «Совіньйон» Таїрове | «Люксеон»[18] | ФК «Одеса» | Сергій Урсуленко («Бесарабія»[17]) | 12 |
| 2013 | ФК «Таїрове» Таїрове | «Бастіон»(Чорноморськ) | «Хаджибей» Усатове | Руслан Майдан («Хаджибей») | 11 |
| 2014 | «Люксеон»[18] | «SoHo.net» | «Реал Фарма-» | Олег Войніков («Аркадія») | 14 |
| 2015 | «Атлетик» | «Перлина» | «Реал Фарма» | Олександр Згура («Атлетик») | 11 |
| 2016 | «Атлетик» | «Люксеон»[18] | «Реал Фарма» | Олександр Якименко («Атлетик») | 22 |
| 2017 | «Люксеон-Олімп»[19] | ФК «Троїцке» | «SoHo.net» | Олександр Якименко («Люксеон-Олімп») | 16 |
Кубок пам'яті Володимира Фінка
[ред. | ред. код]13 січня 2005 року під Білою Церквою трагічно загинув адміністратор, а в минулому — форвард одеського «Чорноморця» Володимир Фінк, в 1983 році встановив клубний рекорд «моряків» — забив за «Чорноморець» в окремо взятому чемпіонаті СРСР максимальну кількість голів — 15 (третій результат сезону 1983 року). Керівництво футбольного клубу «Чорноморець» вирішило увічнити ім'я Фінка в трофеї. З 2005 року Кубок пам'яті Володимира Фінка вручається найкращому бомбардирові чемпіонату міста. Першим володарем трофея став нападник «Таїровця» Ярослав Курилів.
| Сезон | Володарі кубку Фінка | Команда | Матчі / Голи | СТАТИСТИКА ГОЛІВ | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| У середньому за гру | З пенальті | 4 й більше за гру | Хет-трики (3 за гру) |
Дублі (2 за гру) | ||||
| 2005 | Ярослав Курилів | «Таїровець» | 22 / 35 | 1,591 | 5 | 1 (5), 2 (4) | 2 | 3 |
| 2006 | Олександр Бредіс | «Реал Фарма» | 22 / 23 | 1,045 | 4 | 0 | 2 | 4 |
| 2007 | Олександр Бредіс | «Реал Фарма» | 27 / 30 | 1,111 | 7 | 0 | 4 | 6 |
| 2008 | В'ячеслав Терещенко | ФК DIGITAL | 14 / 19 | 1,357 | 3 | 2 (4) | 1 | 1 |
| 2009 | В'ячеслав Терещенко | «Люксеон» | 17 / 33 | 1,941 | 5 | 1 (8), 2 (4) | 3 | 0 |
| 2010 | Євген Ушаков | «Люксеон» | 15 / 16 | 1,067 | 2 | 0 | 1 | 4 |
| 2011 | Олександр Бредіс | «Сонячна Долина» | 14 / 15 | 1,071 | 0 | 0 | 2 | 2 |
| 2012 | Сергій Урсуленко | «Бесарабія»[17] | 13 / 12 | 0,923 | 2 | 1 (6) | 0 | 1 |
| 2013 | Руслан Майдан | «Хаджибей» | 15 / 11 | 0,733 | 0 | 0 | 1 | 1 |
| 2014 | Олег Войніков | «Аркадія» | 17 / 14 | 0,824 | 3 | 0 | 1 | 4 |
| 2015 | Олександр Згура | «Атлетик» | 11 / 11 | 1,000 | 0 | 0 | 0 | 3 |
| 2016 | Олександр Якименко | «Атлетик» | 17 / 22 | 1,294 | 3 | 2 (4) | 0 | 5 |
| 2017 | Олександр Якименко | «Люксеон-Олімп» | 11 / 16 | 1,45 | 2 | 0 | 3 | 2 |
Турнір команд першої ліги вперше був проведений в 2006 році, ставши регулярним змаганням. Виняток становить чемпіонат сезону 2009 року, коли перша ліга була сформована у зв'язку зі створенням 2-групової вищої ліги чемпіонату міста з найгірших команд за підсумками першого етапу.
Якщо спочатку передбачалося, що найкращі команди першої ліги отримуватимуть право грати у найсильнішому дивізіоні, то поступово ця спортивна складова втратила свою актуальність з огляду на фінансову залежність колективів, і турнір набув своєрідну незалежність. А починаючи з сезону 2013 року перша ліга знайшла збірний статус з приходом до складу її учасників лідерів ветеранської ліги 35+, яка в силу різних причин розпалася, через що організатори заснували паралельний ветеранський залік, який визначає крім призерів основного турніру, переможців і призерів серед молодіжних (дорослих) і ветеранських команд.
|
Зимова першість з футболу — один з найпопулярніших аматорських турнірів в Одесі. Перший розіграш був проведений взимку 1951 року, після чого турнір став традиційним. Через сім років в силу організаційних (в тому числі й погодних) причин був припинений.
Відновився розіграш зимової першості у 1987 році, і з тих пір, незважаючи на погодні умови, проводиться регулярно.
Формат турніру простий: на першому етапі команди в груповому турнірі (старт щорічно — в грудні) визначають учасників фінальних матчів (початок березня), за результатами яких і визначаються призери. Матчі зимової першості скорочені — 1 тайм триває 35 хвилин. Виняток становлять поєдинки за 3-тє місце і фінал, тривалість яких традиційна для футбольних змагань.
|
Чемпіонат міста з футболу серед ветеранів по праву вважається одним з наймасовіших змагань в одеському міському аматорському футболі. Ліга ветеранів постійно розширюється, зростає число учасників чемпіонату у всіх вікових категоріях.
Найтитулованішим ветеранським футбольним клубом Одеси є «Рішельє», в активі якого 19 чемпіонських титулів, що є абсолютним рекордом ветеранської ліги. «Рішельє» також належить унікальне досягнення в лізі 35+: вперше виграв чемпіонат у 2001 році, клуб 14 років поспіль незмінно займав в ньому тільки перше місце.
«Таврії В» належить інше цікаве досягнення: вона двічі переривала гегемонію «Рішельє» — в 2012 році у лізі 45+, а також у 2015-му в лізі 35+.
|
|
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж У дореволюційні роки і на зорі СРСР «Локомотив» носив назву «Одеський гурток футболу залізничників» (у 1923 році у з абревіатури ОГФ зникли крапки). До листопада 1935 року, тобто до появи добровільного спортивного товариства «Локомотив», команда називалася просто — «Залізничники». У клубному заліку в 70-ті та 80-ті рр. команда представляла резерв провідників і згадувалася в таблицях також під назвами «Провідник» і «Світлофор». У 60-ті роки дорослу команду залізничників виставляв колектив ВЧД № 3. У 2012 році команда отримала нового спонсора і нову назву — «Бессарабія» (з чемпіоном Одеси 2000 року «Автомобілістом-Бессарабією» не має нічого спільного). (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Як було не взяти в збірну форварда, який забив в одному сезоні за ШГ 41 гол з 49-ти командних!
- ↑ Чемпіонат сезону 1917/18 років не дограли. Були зіграні тільки чотири з шести запланованих матчів осіннього півсезону. Гра між О. Г. Ф. та «Флоридою» була перервана через конфлікт між гравцями О. Г. Ф. і суддею, а вирішальний матч між ЄСК (Єврейський спортивний клуб) «Маккабі» і тим же О. Г. Ф. не відбувся через відмову О. Г. Ф. проводити гру без арбітра ліги, який не з'явився на гру. Ніяких рішень з приводу зірваних матчів ухвалено не було, оскільки події відбувалися у революційному жовтні, і в комітеті ліги залишилося лише три її діючих члена. Догравання і друге коло чемпіонату навесні 1918 рік а не проводилися через Жовтневий переворот та громадянську війну. У таблиці наводиться положення команд за підсумками всіх чотирьох зіграних матчів. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Команда «Демократи» представляла 3-ій держспортклуб і була також відома як «Одеський гурток любителів спорту» (ОГЛС). Був відомий також як Клуб Петра Старостіна (комісара праці, голови обласного виконавчого комітету СРКД, одного з чільних діячів Одеської Радянської Республіки — не плутати з одним з братів Старостіних). (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Команда «Робур» представляла 4-ий держспортклуб (у 1923 році в Одесі таких було зареєстровано 5 при наявних 4-ох робочих клубах і 8 спортгуртків при підприємствах та спортвідділах вузів). У 1923 році в одеській пресі команда нерідко згадувалася під своєю, згодом більш звичною, назвою «Спартак». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г До 1925 року команда «Ленінці» носила найбільш розповсюджену в історичних статтях і періодичних виданнях тих років (і навіть після 1925 року) назву «Шкіртрест». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к Команда «Краян» до 90-их рр. носила назву «Январец», а до війни — «Январци». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Команда «Олімп» представляла міліцію, в той час як «Динамо» — НКВС. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д Команда «Снайпер» представляла знаменитий Одеський завод кіноапаратури («Кінап»).(З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Команда ЗОР (Одеського заводу імені Жовтневої революції) захищала кольори виробничого об'єднання «Одесаґрунтомаш» і в різні роки носила назви «Сільмаш», «Трактор» і «Зоря». У 1969 році чемпіоном Одеси в складі ЗЖРа став майбутній Прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав У 70-ті та 80-ті рр. доросла команда «Торпедо», яка захищала кольори Одеського автоскладального заводу, в клубному заліку була представлена під назвою заводського спортивного клубу «Шторм». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д У чемпіонаті Одеси і області одеський СКА був представлений клубною (аматорської) командою, в тому числі і в середині 70-их рр., Коли перша команда за наказом Міністра оборони СРСР була тимчасово передислокована у Тирасполь, де під назвами «Зірка» й команда міста Тирасполя виступала у другій лізі першості СРСР. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Команда «Автомобіліст» була створена при Одеському таксомоторному парку. У 30-ті та 40-ві роки носила назву «Автомотор», домашні матчі проводила на стадіоні шоферів на Пролетарському (нині — Французькому) бульварі. У 1964 році на правах чемпіона області отримала право на перехід у клас «Б» чемпіонату СРСР. Після втрати статусу команди майстрів виступала в чемпіонатах міста й області під назвами «Автомобіліст», «Спартак» і «Таксі». У 70-ті та 80-ті роки до участі в чемпіонаті і Кубку міста, і Кубку області таксомотора парк виставляв команди відразу декількох підприємств. Провідною серед них вважалася команда АТП № 15101. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Чемпіон Одеси 1967 року визначався за результатами стикових матчів усіх клубних команд (доросла, дві юнацькі та підліткова) СКА і «Спартака». Армійці і спартаківці здобули по дві перемоги, але за різницею забитих і пропущених м'ячів чемпіонами стали футболісти СКА.(З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б Команда «Факел» представляла одеське комунальне підприємство «Одесгаз» і до середини 90-х р носила відповідне однойменну назву. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Наведені дані, які збереглися, після 1-го кола.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Історія команди «Сонячна Долина», яка виступала в чемпіонаті міста включно до сезону 2007 року, починається з моменту появи в середині 80-их років на футбольній карті Одеси заводського колективу «Нептун». Взимку 2006—2007 рр., після смерті президента «Сонячної Долини» Едуарда Марківського, в данину його пам'яті команда виступила в зимовій першості під назвою «ЕдМар». Інший колектив — «Дружба народів» — турнірний правонаступник одеського «Локомотива», також знаходився на спонсорському балансі торгової марки «Сонячна Долина», опинився на межі розформування. Керівництво підприємства вирішило: зберегти на балансі ту команду, яка у сезоні 2007 року займе найбільш високе місце в підсумковій турнірній таблиці. «Дружба народів» випередила «Сонячну Долину» на одне очко і одне турнірне місце, фінішувавши на четвертій позиції і з сезону 2008 року виступає під назвою «Сонячна Долина». Медальні досягнення двох «Долин», мають самостійні історії, слід розділяти. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е Команда «Люксеон» раніше носила назву ФК «DIGITAL».
- ↑ У сезоні-2017 в чемпіонатах та кубкових турнірах Одеси та Одеської області «Люксеон» виступав в альянсі з «Олімпом» із Кирничок.
- Усатюк Ю. И. «Сто лет в Одессе». — Одесса: ВМВ, 2013. — с. 368. ISBN 978-966-413-452-8
- Довідники-календарі «Футбол. Одеса». Редактор Андрій Ясень. — Одеса: «Черноморская коммуна», 1977—1990.
- Щорічний довдник «Футбол. Олеса». Автор-редактор Юрій Усатюк. — Одеса: Обласна федерація футболу, 1998—2002.
- Усатюк Ю. И. «Футбол. Одесса-1997» (восстановленное издание). — Одесса: Плутон, 2014. — 255 с.
- Архів Газети «Чорноморська комуна». — Одеса: «Черноморская коммуна», 1918—1991.
- Архів Газети «Знам'я комунізму». — Одеса: «Черноморская коммуна», 1951—1991.
- Архів Газети «Вечірня Одеса». — Одеса: «Черноморская коммуна», 1973—1992.
- Архів Газети «Футбол плюс». — Одеса: «СіЧ», 1996—1998.
- Архів Газети «Одеса-Спорт». — Одеса: «СіЧ», 1999—2003.
- Архів Газети «Час спорту». — Одеса: «Черноморье», 2003—2016.