Чемпіонат Одеси з футболу
 | |
| Засновано | 1911 |
|---|---|
| Регіон |
 Україна |
| Конфедерація |
 Українська асоціація футболу |
| Кількість команд | 10 |
| Рівень в ієрархії | Рівень 1 |
| Поточний чемпіон | «Атлетік» |
| Найбільше перемог | «Торпедо» (17) |
Чемпіонат Одеси з футболу — футбольний турнір аматорських клубів Одеси. Проводиться з 1911 року. До сезону-1923 включно проводився Одеською футбольною лігою, з 1924 року — секцією футболу міського комітету фізкультури і спорту, з 1964 року — міською федерацією футболу, під егідою якої проводиться і дотепер.
Історія[ред. | ред. код]
У 1909 році був розіграний неофіційний титул чемпіона міста, який завоював Шереметьєвський гурток спорту, який став переможцем більшості товариських матчів, які проводилися в Одесі за домовленістю клубів. Уже тоді представники одеських команд всерйоз задумалися над організацією повноцінної міської першості. Однак перший офіційний чемпіонат провела не створена в грудні 1912 року Одеська футбольна ліга, а редакція одеського журналу «Спортивне життя» (редактор-видавець — Юліус Емброс).
Для переможця першого чемпіонату Одеси у першій категорії редакція «Спортивній життя» заснувала перехідний кубок. Його завоювали футболісти Одеського британського атлетичного клубу (О. Б. А. К.).
Починаючи з осені 1911 року всі наступні чемпіонати міста проходили за формулою «осінь-весна» — по два напівсезони — з перервою на зимовий час. І саме починаючи з сезону 1911/12 років організацією міського першості зайнялася Одеська футбольна ліга (голова — Ернест Вільямович Джекобс). Секретаріат ліги заснував ряд призів для переможців та призерів. Переможцю першої категорії стали присуджувати Кубок Джекобса, команді, яка зайняла друге місце — срібний щит Боханова, переможцям другої категорії — Кубок Герда, переможцям третьої — Кубок Окша-Оржеховського. Усі ці раритетні трофеї назавжди залишилися частиною історії. Як склалася їхня подальша доля, залишилося загадкою.
У 1912 році Одеська футбольна ліга вступила до Всеросійського футбольний союз, а в 1913 році збірна міста, складена з найкращих гравців клубів ОФЛ, виграла чемпіонат Російської імперії, але в результаті виявлених численних порушень під час проведення матчів на Півдні Росії ВФС ухвалив рішення вважати чемпіонат незіграним, й Одеса назавжди залишилася в футболі невизнаним чемпіоном.
Епоха Одеської футбольної ліги завершилася після революції. Нові міські першості стали проводити новостворені спортивні організації, які еволюціонували паралельно з центральними спортивними органами. У жовтні 1923 року ОФЛ злилася з військово-виробничою лігою і була переформована в футбольну секцію при губрадфізкульті. А в середині 60-их років на зміну футсекції прийшла міська федерація футболу, яка стала колективним членом Федерації футболу СРСР і УРСР.
Після розпаду Союзу керівники міської федерації спробували внести докорінні зміни в організацію чемпіонату міста, число учасників якого в радянські часи досягало до 50-ти клубів, які довелося розбивати на три групи (ліги), а чемпіона визначати не тільки по окремих класифікацій, але й у клубному заліку — до 1991 року цей титул вважався найпрестижнішим в одеському аматорському футболі. Але з розвалом СРСР система клубного заліку практично рухнула — видимість її існування підтримували лише першості юнацьких команд. Зупинити цей розвал і спробувала новостворена Асоціація футболу Одеси. Але проіснувавши лише пару сезонів, міський футбол повернувся під управління міської федерації, під егідою якої і проводяться нинішні чемпіонати міста серед дорослих команд і першості футбольних шкіл, які продовжують визначати переможців як в окремих вікових групах, так і у загальному клубному змаганні.
Найтитулованішим аматорським клубом Одеси за всю її історію є «Торпедо», який 17 разів ставав переможцем дорослого першості міста серед команд першої групи.
Нижче наведено список відновлених на сьогоднішній день призерів усіх міських першостей серед дорослих команд першої категорії (вища ліга).
Призери[ред. | ред. код]
| Сезон | Чемпіон | 2 місце | 3 місце | Бомбардир | |
|---|---|---|---|---|---|
| Гравець | Голи | ||||
| 1911 весна | О. Б. А. К. | Ш. Г. | «Спортінг-Клуб» | Ернест Джекобс (О. Б. А. К.) | |
| 1911/12 | О. Б. А. К. | «Спортінг-Клуб» | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | Григорій Богемський («Спортінг-Клуб») | |
| 1912/13 | Ш. Г. | О. Б. А. К. | «Спортінг-Клуб» | Олександр Злочевський (Ш. Г.) | 41[2] |
| 1913/14 | «Спортінг-Клуб» | Ш. Г. | «Вега» | ||
| 1914/15 | Ш. Г. | «Вега» | «Спортінг-Клуб» | ||
| 1915/16 | «Спортінг-Клуб» | «Вега» | «Флорида» | ||
| 1916/17 | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | «Вега» | О. Б. А. К. | ||
| 1917/18[3] | ЄСК «Маккабі» | «Вега» | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | ||
| 1918/19 | «Вега» | ||||
| 1922 | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | «Демократи»[4] | «Вега» | ||
| 1923 | «Местран» | «Робур»[5] | «Вега» | ||
| 1924 | «Местран» | «Шкіртрест»[6] | О. Г. Ф.(«Локомотив»)[1] | ||
| 1925 | «Ленінці»[6] | «Местран» | «Канатники» | ||
| 1926 | «Местран» | ||||
| 1927 | «Січнівці»[7] | ||||
| 1928 | «Канатники» | ||||
| 1929 | «Канатники» | ||||
| 1930 | «Динамо» | ||||
| 1931 | «Шкіртрест»[6] | «Січнівці»[7] | Завод Марті | ||
| 1932 | УКО (харчовики) | «Динамо» | «Січнівці»[7] | ||
| 1933 | «Олімп»[8] | «Динамо» | «Січнівці»[7] | ||
| 1934 | «Динамо» | «Січнівці»[7] | «Водник» | ||
| 1935 | «Січнівці»[7] | «Шкіртрест»[6] | «Снайпер»[9] | ||
| 1936 | «Снайпер»[9] | «Локомотив»[1] | «Січнівці»[7] | ||
| 1937 | «Снайпер»[9] | «Консервники» | «Сільмаш»[10] | ||
| 1938 | «Харчовик» ("Чорноморець) | «Снайпер»[9] | «Червоний кондитер» | ||
| 1939 | «Харчовик» («Чорноморець») | «Снайпер»[9] | «Локомотив»[1] | ||
| 1940 | «Локомотив»[1] | ||||
| 1945 | «Харчовик» («Чорноморець») | Команда Н-ської військової частини | «Динамо» | ||
| 1946 | «Водник» | «Динамо» | «Торпедо»[11] | ||
| 1947 | «Торпедо»[11] | «Водник» | «Динамо» | ||
| 1948 | «Водник» | «Торпедо»[11] | «Динамо» | ||
| 1949 | «Торпедо»[11] | «Динамо» | «Спартак» | ||
| 1950 | «Спартак» | «Металург»(«Чорноморець») | «Торпедо»[11] | ||
| 1951 | «Червоне знам'я» | ||||
| 1952 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1953 | «Шахтар» | «Торпедо»[11] | «Трактор»[10] | ||
| 1954 | «Металург»(«Чорноморець») | «Торпедо»[11] | «Шахтар» | ||
| 1955 | «Локомотив»[1] | «Металург» («Чорноморець») | «Спартак» | ||
| 1956 | «Локомотив»[1] | «Металург» («Чорноморець») | «Спартак» | Матвій Черкаський(«Локомотив») | |
| 1957 | «Локомотив»[1] | ||||
| 1958 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1959 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1960 | «Локомотив»[1] | СКА[12] | ЗЖР[10] | ||
| 1961 | «Водник» | СКА[12] | «Локомотив»[1] | ||
| 1962 | СКА[12] | ||||
| 1963 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1964 | «Автомобіліст»[13] | ||||
| 1965 | «Торпедо»[11] | ||||
| 1966 | «Локомотив»[1] | ||||
| 1967[14] | СКА[12] | «Спартак»[13] | «Локомотив»[1] | ||
| 1968 | «Спартак»[13] | ||||
| 1969 | ЗЖР[10] | «Автогенмаш» | «Спартак»[13] | ||
| 1970 | СКА[12] | ||||
| 1971 | «Спартак»[13] | ||||
| 1972 | «Торпедо»[11] | «Таксі»[13] | «Локомотив»[1] | ||
| 1973 | «Торпедо»[11] | «Таксі»[13] | «Локомотив»[1] | Микола Мусолітін («Локмотив») | |
| 1974 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Таксі»[13] | ||
| 1975 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Кисеньмаш» | ||
| 1976 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Таксі»[13] | ||
| 1977 | ЗЖР | «Торпедо»[11] | «Таксі»[13] | ||
| 1978 | «Таксі»[13] | «Торпедо»[11] | ЗРСС(«Таврія-В») | ||
| 1979 | «Торпедо»[11] | «Локомотив»[1] | «Чорноморець» | ||
| 1980 | «Таксі»[13] | «Торпедо»[11] | «Будгідрвлика» | ||
| 1981 | «Локомотив»[1] | «Чорноморець» | ЗЖР[10] | ||
| 1982 | «Динамо» | «Таксі» (АТП-15101)[13] | ЗЖР[10] | ||
| 1983 | «Торпедо»[11] | ЗЖР[10] | «Локомотив»[1] | ||
| 1984 | «Торпедо»[11] | «Дзержинець» Одеса | «Чорноморець» | ||
| 1985 | «Торпедо»[11] | ЗЖР[10] | «Таксі» (АТП-15101)[13] | ||
| 1986 | ЗЖР[10] | «Чорноморець» | «Дзержинець» Одеса | ||
| 1987 | «Дзержинець» Одеса | «Чорноморець» | ЗЖР[10] | ||
| 1988 | ЗЖР[10] | «Торпедо»[11] | «Чорноморець» | ||
| 1989 | «Торпедо»[11] | ЗЖР[10] | «Чорноморець» | ||
| 1990 весна | «Таксі» (АТП-15101)[13] | «Торпедо»[11] | «Кисеньмаш» | ||
| 1990/91 | ЗЖР[10] | «Чорноморець» | «Січневіць»(«Краян»)[7] | ||
| 1991/92 | «Чорноморець» | ||||
| 1992/93 | «Краян»[7] | ||||
| 1993/94 | ЗЖР[10] | «Локомотив»[1] | ЗРСС(«Таврія-В») | ||
| 1994/95 | «Одесгаз»(«Факел»)[15] | ||||
| 1995/96 | «Портфлот» | «Лілія» | |||
| 1996/97 | «Сигнал» | «Факел»[15] | ЗЖР[10] | ||
| 1998 весна | «Сигнал» | ЗЖР[10] | ЗРСС(«Таврія-В») | Геннадій Підвальний («Сигнал») | 15 |
| 1998/99 | «Сигнал» | «Бесарабія» | «Чорноморець» | Олександр Пінчук («Сигнал») | 18[16] |
| 1999/00 | «Автомобіліст-Бесарабія» | «Сигнал» | «Локомотив»[1] | Михайло Ткачук («Автомобіліст-Бесарабія») | 21 |
| 2000/01 | «Локомотив»[1] | ІРІК | «Сонячна Долина»[17] | Михайло Ткачук (ІРІК) | 24 |
| 2001 осінь | «Локомотив»[1] | СРЗ «Україна» | «Сонячна Долина»[17] | Руслан Хван (ІРІК) | 11 |
| 2002 | ІРІК | «Сонячна Долина»[17] | «Локомотив»[1] | Олег Кошелюк (ІРІК) | 39 |
| 2003 | «Реал» | «Іван» | «Локомотив»[1] | Артур Ляхов («Локомотив») | 36 |
| 2004 | «Локомотив»[1] | «Реал-Покровське» | «Іван» | Артур Ляхов («Локомотив») | 32 |
| 2005 | «Іван» | «Локомотив-Дружба народів»[1][17] | «Фонтан-Портовик» Чорноморськ | Ярослав Курилів («Таїровець») | 35 |
| 2006 | «Реал Фарма» | «Дружба народів»[17] | «Іван» | Олександр Бредіс («Реал Фарма») | 23 |
| 2007 | «Бастіон» Чорноморськ | «Чорноморець» | «Реал Фарма» | Олександр Бредіс («Реал Фарма») | 30 |
| 2008 | «Чорноморець» | «Сонячна долина»[17] | ФК «DIGITAL» | В'ячеслав Терещенко (ФК «DIGITAL») | 19 |
| 2009 | «Сонячна долина»[17] | «Люксеон»[18] | «Дністер» | В'ячеслав Терещенко («Люксеон») | 33 |
| 2010 | «Люксеон»[18] | «Реал Фарма» | «Сонячна Долина»[17] | Євген Ушаков («Люксеон») | 16 |
| 2011 | «Сонячна Долина»[17] | «Люксеон»[18] | «Хаджибей» Усатове | Олександр Бредіс («Сонячна Долина») | 15 |
| 2012 | «Совіньйон» Таїрове | «Люксеон»[18] | ФК «Одеса» | Сергій Урсуленко («Бесарабія»[17]) | 12 |
| 2013 | ФК «Таїрове» Таїрове | «Бастіон»(Чорноморськ) | «Хаджибей» Усатове | Руслан Майдан («Хаджибей») | 11 |
| 2014 | «Люксеон»[18] | «SoHo.net» | «Реал Фарма-» | Олег Войніков («Аркадія») | 14 |
| 2015 | «Атлетик» | «Перлина» | «Реал Фарма» | Олександр Згура («Атлетик») | 11 |
| 2016 | «Атлетик» | «Люксеон»[18] | «Реал Фарма» | Олександр Якименко («Атлетик») | 22 |
| 2017 | «Люксеон-Олімп»[19] | ФК «Троїцке» | «SoHo.net» | Олександр Якименко («Люксеон-Олімп») | 16 |
Кубок пам'яті Володимира Фінка[ред. | ред. код]
13 січня 2005 року під Білою Церквою трагічно загинув адміністратор, а в минулому — форвард одеського «Чорноморця» Володимир Фінк, в 1983 році встановив клубний рекорд «моряків» — забив за «Чорноморець» в окремо взятому чемпіонаті СРСР максимальну кількість голів — 15 (третій результат сезону 1983 року). Керівництво футбольного клубу «Чорноморець» вирішило увічнити ім'я Фінка в трофеї. З 2005 року Кубок пам'яті Володимира Фінка вручається найкращому бомбардирові чемпіонату міста. Першим володарем трофея став нападник «Таїровця» Ярослав Курилів.
| Сезон | Володарі кубку Фінка | Команда | Матчі / Голи | СТАТИСТИКА ГОЛІВ | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| У середньому за гру | З пенальті | 4 й більше за гру | Хет-трики (3 за гру) |
Дублі (2 за гру) | ||||
| 2005 | Ярослав Курилів | «Таїровець» | 22 / 35 | 1,591 | 5 | 1 (5), 2 (4) | 2 | 3 |
| 2006 | Олександр Бредіс | «Реал Фарма» | 22 / 23 | 1,045 | 4 | 0 | 2 | 4 |
| 2007 | Олександр Бредіс | «Реал Фарма» | 27 / 30 | 1,111 | 7 | 0 | 4 | 6 |
| 2008 | В'ячеслав Терещенко | ФК DIGITAL | 14 / 19 | 1,357 | 3 | 2 (4) | 1 | 1 |
| 2009 | В'ячеслав Терещенко | «Люксеон» | 17 / 33 | 1,941 | 5 | 1 (8), 2 (4) | 3 | 0 |
| 2010 | Євген Ушаков | «Люксеон» | 15 / 16 | 1,067 | 2 | 0 | 1 | 4 |
| 2011 | Олександр Бредіс | «Сонячна Долина» | 14 / 15 | 1,071 | 0 | 0 | 2 | 2 |
| 2012 | Сергій Урсуленко | «Бесарабія»[17] | 13 / 12 | 0,923 | 2 | 1 (6) | 0 | 1 |
| 2013 | Руслан Майдан | «Хаджибей» | 15 / 11 | 0,733 | 0 | 0 | 1 | 1 |
| 2014 | Олег Войніков | «Аркадія» | 17 / 14 | 0,824 | 3 | 0 | 1 | 4 |
| 2015 | Олександр Згура | «Атлетик» | 11 / 11 | 1,000 | 0 | 0 | 0 | 3 |
| 2016 | Олександр Якименко | «Атлетик» | 17 / 22 | 1,294 | 3 | 2 (4) | 0 | 5 |
| 2017 | Олександр Якименко | «Люксеон-Олімп» | 11 / 16 | 1,45 | 2 | 0 | 3 | 2 |
Перша ліга[ред. | ред. код]
Турнір команд першої ліги вперше був проведений в 2006 році, ставши регулярним змаганням. Виняток становить чемпіонат сезону 2009 року, коли перша ліга була сформована у зв'язку зі створенням 2-групової вищої ліги чемпіонату міста з найгірших команд за підсумками першого етапу.
Якщо спочатку передбачалося, що найкращі команди першої ліги отримуватимуть право грати у найсильнішому дивізіоні, то поступово ця спортивна складова втратила свою актуальність з огляду на фінансову залежність колективів, і турнір набув своєрідну незалежність. А починаючи з сезону 2013 року перша ліга знайшла збірний статус з приходом до складу її учасників лідерів ветеранської ліги 35+, яка в силу різних причин розпалася, через що організатори заснували паралельний ветеранський залік, який визначає крім призерів основного турніру, переможців і призерів серед молодіжних (дорослих) і ветеранських команд.
Усі призери[ред. | ред. код]
|
Зимова першість міста[ред. | ред. код]
Зимова першість з футболу — один з найпопулярніших аматорських турнірів в Одесі. Перший розіграш був проведений взимку 1951 року, після чого турнір став традиційним. Через сім років в силу організаційних (в тому числі й погодних) причин був припинений.
Відновився розіграш зимової першості у 1987 році, і з тих пір, незважаючи на погодні умови, проводиться регулярно.
Формат турніру простий: на першому етапі команди в груповому турнірі (старт щорічно — в грудні) визначають учасників фінальних матчів (початок березня), за результатами яких і визначаються призери. Матчі зимової першості скорочені — 1 тайм триває 35 хвилин. Виняток становлять поєдинки за 3-тє місце і фінал, тривалість яких традиційна для футбольних змагань.
Усі призери[ред. | ред. код]
|
Чемпіонат міста серед ветеранів[ред. | ред. код]
Чемпіонат міста з футболу серед ветеранів по праву вважається одним з наймасовіших змагань в одеському міському аматорському футболі. Ліга ветеранів постійно розширюється, зростає число учасників чемпіонату у всіх вікових категоріях.
Найтитулованішим ветеранським футбольним клубом Одеси є «Рішельє», в активі якого 19 чемпіонських титулів, що є абсолютним рекордом ветеранської ліги. «Рішельє» також належить унікальне досягнення в лізі 35+: вперше виграв чемпіонат у 2001 році, клуб 14 років поспіль незмінно займав в ньому тільки перше місце.
«Таврії В» належить інше цікаве досягнення: вона двічі переривала гегемонію «Рішельє» — в 2012 році у лізі 45+, а також у 2015-му в лізі 35+.
Ліга 35+[ред. | ред. код]
|
Ліга 45+[ред. | ред. код]
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж У дореволюційні роки і на зорі СРСР «Локомотив» носив назву «Одеський гурток футболу залізничників» (у 1923 році у з абревіатури ОГФ зникли крапки). До листопада 1935 року, тобто до появи добровільного спортивного товариства «Локомотив», команда називалася просто — «Залізничники». У клубному заліку в 70-ті та 80-ті рр. команда представляла резерв провідників і згадувалася в таблицях також під назвами «Провідник» і «Світлофор». У 60-ті роки дорослу команду залізничників виставляв колектив ВЧД № 3. У 2012 році команда отримала нового спонсора і нову назву — «Бессарабія» (з чемпіоном Одеси 2000 року «Автомобілістом-Бессарабією» не має нічого спільного). (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Як було не взяти в збірну форварда, який забив в одному сезоні за ШГ 41 гол з 49-ти командних!
- ↑ Чемпіонат сезону 1917/18 років не дограли. Були зіграні тільки чотири з шести запланованих матчів осіннього півсезону. Гра між О. Г. Ф. та «Флоридою» була перервана через конфлікт між гравцями О. Г. Ф. і суддею, а вирішальний матч між ЄСК (Єврейський спортивний клуб) «Маккабі» і тим же О. Г. Ф. не відбувся через відмову О. Г. Ф. проводити гру без арбітра ліги, який не з'явився на гру. Ніяких рішень з приводу зірваних матчів ухвалено не було, оскільки події відбувалися у революційному жовтні, і в комітеті ліги залишилося лише три її діючих члена. Догравання і друге коло чемпіонату навесні 1918 рік а не проводилися через Жовтневий переворот та громадянську війну. У таблиці наводиться положення команд за підсумками всіх чотирьох зіграних матчів. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Команда «Демократи» представляла 3-ій держспортклуб і була також відома як «Одеський гурток любителів спорту» (ОГЛС). Був відомий також як Клуб Петра Старостіна (комісара праці, голови обласного виконавчого комітету СРКД, одного з чільних діячів Одеської Радянської Республіки — не плутати з одним з братів Старостіних). (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Команда «Робур» представляла 4-ий держспортклуб (у 1923 році в Одесі таких було зареєстровано 5 при наявних 4-ох робочих клубах і 8 спортгуртків при підприємствах та спортвідділах вузів). У 1923 році в одеській пресі команда нерідко згадувалася під своєю, згодом більш звичною, назвою «Спартак». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г До 1925 року команда «Ленінці» носила найбільш розповсюджену в історичних статтях і періодичних виданнях тих років (і навіть після 1925 року) назву «Шкіртрест». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к Команда «Краян» до 90-их рр. носила назву «Январец», а до війни — «Январци». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Команда «Олімп» представляла міліцію, в той час як «Динамо» — НКВС. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д Команда «Снайпер» представляла знаменитий Одеський завод кіноапаратури («Кінап»).(З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Команда ЗОР (Одеського заводу імені Жовтневої революції) захищала кольори виробничого об'єднання «Одесаґрунтомаш» і в різні роки носила назви «Сільмаш», «Трактор» і «Зоря». У 1969 році чемпіоном Одеси в складі ЗЖРа став майбутній Прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав У 70-ті та 80-ті рр. доросла команда «Торпедо», яка захищала кольори Одеського автоскладального заводу, в клубному заліку була представлена під назвою заводського спортивного клубу «Шторм». (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д У чемпіонаті Одеси і області одеський СКА був представлений клубною (аматорської) командою, в тому числі і в середині 70-их рр., Коли перша команда за наказом Міністра оборони СРСР була тимчасово передислокована у Тирасполь, де під назвами «Зірка» й команда міста Тирасполя виступала у другій лізі першості СРСР. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Команда «Автомобіліст» була створена при Одеському таксомоторному парку. У 30-ті та 40-ві роки носила назву «Автомотор», домашні матчі проводила на стадіоні шоферів на Пролетарському (нині — Французькому) бульварі. У 1964 році на правах чемпіона області отримала право на перехід у клас «Б» чемпіонату СРСР. Після втрати статусу команди майстрів виступала в чемпіонатах міста й області під назвами «Автомобіліст», «Спартак» і «Таксі». У 70-ті та 80-ті роки до участі в чемпіонаті і Кубку міста, і Кубку області таксомотора парк виставляв команди відразу декількох підприємств. Провідною серед них вважалася команда АТП № 15101. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Чемпіон Одеси 1967 року визначався за результатами стикових матчів усіх клубних команд (доросла, дві юнацькі та підліткова) СКА і «Спартака». Армійці і спартаківці здобули по дві перемоги, але за різницею забитих і пропущених м'ячів чемпіонами стали футболісти СКА.(З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б Команда «Факел» представляла одеське комунальне підприємство «Одесгаз» і до середини 90-х р носила відповідне однойменну назву. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ Наведені дані, які збереглися, після 1-го кола.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Історія команди «Сонячна Долина», яка виступала в чемпіонаті міста включно до сезону 2007 року, починається з моменту появи в середині 80-их років на футбольній карті Одеси заводського колективу «Нептун». Взимку 2006—2007 рр., після смерті президента «Сонячної Долини» Едуарда Марківського, в данину його пам'яті команда виступила в зимовій першості під назвою «ЕдМар». Інший колектив — «Дружба народів» — турнірний правонаступник одеського «Локомотива», також знаходився на спонсорському балансі торгової марки «Сонячна Долина», опинився на межі розформування. Керівництво підприємства вирішило: зберегти на балансі ту команду, яка у сезоні 2007 року займе найбільш високе місце в підсумковій турнірній таблиці. «Дружба народів» випередила «Сонячну Долину» на одне очко і одне турнірне місце, фінішувавши на четвертій позиції і з сезону 2008 року виступає під назвою «Сонячна Долина». Медальні досягнення двох «Долин», мають самостійні історії, слід розділяти. (З книги Юрія Усатюка «Сто років в Одесі»)
- ↑ а б в г д е Команда «Люксеон» раніше носила назву ФК «DIGITAL».
- ↑ У сезоні-2017 в чемпіонатах та кубкових турнірах Одеси та Одеської області «Люксеон» виступав в альянсі з «Олімпом» із Кирничок.
Джерела[ред. | ред. код]
- Усатюк Ю. И. «Сто лет в Одессе». — Одесса: ВМВ, 2013. — с. 368. ISBN 978-966-413-452-8
- Довідники-календарі «Футбол. Одеса». Редактор Андрій Ясень. — Одеса: «Черноморская коммуна», 1977—1990.
- Щорічний довдник «Футбол. Олеса». Автор-редактор Юрій Усатюк. — Одеса: Обласна федерація футболу, 1998—2002.
- Усатюк Ю. И. «Футбол. Одесса-1997» (восстановленное издание). — Одесса: Плутон, 2014. — 255 с.
- Архів Газети «Чорноморська комуна». — Одеса: «Черноморская коммуна», 1918—1991.
- Архів Газети «Знам'я комунізму». — Одеса: «Черноморская коммуна», 1951—1991.
- Архів Газети «Вечірня Одеса». — Одеса: «Черноморская коммуна», 1973—1992.
- Архів Газети «Футбол плюс». — Одеса: «СіЧ», 1996—1998.
- Архів Газети «Одеса-Спорт». — Одеса: «СіЧ», 1999—2003.
- Архів Газети «Час спорту». — Одеса: «Черноморье», 2003—2016.