Чемпіонат ФРН з футболу 1988—1989: Бундесліга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бундесліга
Сезон 1988–89
Чемпіони «Баварія» (Мюнхен)
10-й титул переможців Бундесліги
11-й титул чемпіонів Німеччини
Вибули «Штутгартер Кікерс»
«Ганновер 96»
Кубок чемпіонів «Баварія» (Мюнхен)
Кубок володарів кубків «Боруссія» (Дортмунд)
Кубок УЄФА «Кельн»
«Вердер»
«Гамбург»
«Штутгарт»
Забито голів 838
Сер. рез/гру 2.74
Найкращий
бомбардир		 Томас Аллофс (17)
Найбільша перемога
вдома		 «Кайзерслаутерн» 6–0 «Шт. Кікерс» (3 вересня 1988)
«Боруссія» (Дортмунд) 6–0 «Айнтрахт» (26 листопада 1988)
Найбільша перемога
в гостях		 «Шт. Кікерс» 0–6 «Вердер» (16 листопада 1988)
Найрезультативніша гра «Юрдінген 05» 7–3 Hannover (25 травня 1989)
Відвідуваність &&&&&&&&&&&&&&00.01000000

Сезон Бундесліги 1988–1989 був 26-им сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 22 липня 1988[1] і завершився 17 червня 1989 року[2]. Діючим чемпіоном країни був «Вердер», якому не вдалося захистити чемпіонський титул, і він фінішував третім, поступившись шістьма очками мюнхенській «Баварії», яка і стала чемпіоном ФРН 1990/91.

Формат змагання[ред. | ред. код]

Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за різницею голів, а за їх рівності — за кількістю забитих голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, а дві найгірші команди напряму вибували до Другої Бундесліги, а третя команда з кінця проводила матчі плей-оф з бронзовим призером Другої Бундесліги за право участі у Бундеслізі на наступний сезон.

Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1987–88[ред. | ред. код]

«Гомбург» і «Шальке 04» напряму вибули до Другої Бундесліги, фінішувавши на двох останніх місцях турнірної таблиці попереднього сезону. На їх місце до вищого дивізіону підвищилися «Санкт-Паулі» і «Штутгартер Кікерс». У плей-оф за місце в Бундеслізі «Вальдгоф» у серії пенальті після додаткового третього матчу, необхідність якого була викликана нічиєю після двох ігор, здолав «Дармштадт 98», зберігши таким чином за собою місце у найвищому дивізіоні.

Команди-учасниці[ред. | ред. код]

Місцезнаходження команд Бундесліги 1988–89
Клуб Місто Стадіон[3] Вміщує[3]
«Бохум» Бохум Воновія Рурштадіон 40,000
«Вердер» Бремен Везерштадіон 32,000
«Боруссія» (Дортмунд) Дортмунд Зігналь Ідуна Парк 54,000
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) Франкфурт-на-Майні Вальдштадіон 62,000
«Гамбург» Гамбург Фолькспаркштадіон 62,000
«Ганновер 96» Ганновер АВД-Арена 60,400
«Кайзерслаутерн» Кайзерслаутерн Фріц-Вальтер-Штадіон 42,000
«Карлсруе» Карлсруе Вільдпаркштадіон 50,000
«Кельн» Кельн Рейн Енергі Штадіон 61,000
«Баєр 04» Леверкузен Ульріх Габерланд Штадіон 20,000
«Вальдгоф» Людвігсгафен-на-Рейні Зюдвестштадіон[1] 75,000
«Боруссія» (Менхенгладбах) Менхенгладбах Бекельбергштадіон 34,500
«Баварія» (Мюнхен) Мюнхен Олімпіаштадіон 80,000
«Нюрнберг» Нюрнберг Штедтішес Штадіон 64,238
«Санкт-Паулі» Гамбург Міллернтор-Штадіон 18,000
«Штутгартер Кікерс» Штутгарт Неккарштадіон 72,000
«Штутгарт» Штутгарт Неккарштадіон 72,000
«Юрдінген 05» Крефельд Гротенбург 35,700

Турнірна таблиця[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація або пониження
1 «Баварія» (Мюнхен) (C) 34 19 12 3 67 26 +41 50 Перший раунд Кубка чемпіонів 1989—1990
2 «Кельн» 34 18 9 7 58 30 +28 45 Перший раунд Кубка УЄФА 1989—1990
3 «Вердер» 34 18 8 8 55 32 +23 44
4 «Гамбург» 34 17 9 8 60 36 +24 43
5 «Штутгарт» 34 16 7 11 58 49 +9 39
6 «Боруссія» (Менхенгладбах) 34 12 14 8 44 43 +1 38
7 «Боруссія» (Дортмунд) 34 12 13 9 56 40 +16 37 Перший раунд Кубка володарів кубків 1989—1990
8 «Баєр 04» 34 10 14 10 45 44 +1 34
9 «Кайзерслаутерн» 34 10 13 11 47 44 +3 33
10 «Санкт-Паулі» 34 9 14 11 41 42 −1 32
11 «Карлсруе» 34 12 8 14 48 51 −3 32
12 «Вальдгоф» 34 10 11 13 43 52 −9 31
13 «Баєр 05» (Юрдінген) 34 10 11 13 50 60 −10 31
14 «Нюрнберг» 34 8 10 16 36 54 −18 26
15 «Бохум» 34 9 8 17 37 57 −20 26
16 «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 34 8 10 16 30 53 −23 26 Плей-оф за місце у Бундеслізі
17 «Штутгартер Кікерс» (R) 34 10 6 18 41 68 −27 26 Пониження у класі до Другої Бундесліги
18 «Ганновер 96» (R) 34 4 11 19 36 71 −35 19
Джерело: www.dfb.de
Правила розподілу місць у групі: 1) очки; 2) різниця голів; 3) кількість забитих голів.
(C) Чемпіон; (R) Вибули.

Результати[ред. | ред. код]

Команда БОХ ВЕР БРД АЙН ГАМ ГАН КАЙ КАР КЕЛ Б04 ВАЛ БРМ БАВ НЮР СТП ШТК ШТТ ЮРД
«Бохум» — 0–1 2–2 1–0 2–1 1–3 2–0 2–0 1–3 2–4 2–2 1–2 0–0 1–0 0–0 2–1 1–0 1–1
«Вердер» 2–0 — 2–0 2–0 2–1 1–0 1–0 3–1 1–2 3–1 2–1 2–0 2–2 2–1 0–0 4–0 3–0 3–1
«Боруссія» (Дортмунд) 2–1 3–1 — 6–0 2–2 4–0 1–1 3–2 0–4 2–1 1–2 0–0 1–1 4–0 0–0 1–1 1–2 4–2
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 1–1 0–0 2–1 — 0–1 1–0 3–2 1–0 1–0 1–1 0–0 1–1 2–2 1–0 1–1 1–2 1–3 0–2
«Гамбург» 3–1 2–0 0–0 2–1 — 4–1 1–1 1–1 0–1 1–1 5–1 1–2 0–1 3–2 1–1 3–0 2–1 3–0
«Ганновер 96» 3–2 2–2 1–5 1–1 2–3 — 0–0 2–3 2–2 2–2 0–2 0–1 0–0 2–2 2–2 3–4 2–0 0–5
«Кайзерслаутерн» 3–0 0–0 3–2 3–0 0–0 0–0 — 1–2 1–1 0–0 0–3 0–0 1–1 2–1 1–0 6–0 6–1 2–0
«Карлсруе» 1–3 1–0 0–0 1–3 2–2 2–0 4–1 — 0–0 2–3 2–1 2–2[a] 2–2 1–1 3–1 1–0 2–0 0–1
«Кельн» 1–0 2–0 2–0 3–2 1–2 1–0 2–2 6–1 — 3–0 1–0 3–1 1–3 1–1 4–2 5–1 3–0 1–1
«Баєр 04» 1–1 1–0 2–0 2–2 1–2 3–1 0–1 1–0 0–0 — 3–0 3–1 1–1 3–0 2–2 1–3 0–0 2–2
«Вальдгоф» 2–2 1–1 0–3 1–0 0–0 1–1 0–4 2–0 2–1 1–1 — 4–1 0–3 2–1 2–1 2–2 3–4 3–3
«Боруссія» (Менхенгладбах) 2–0 4–1 1–1 2–1 0–4 2–0 4–1 1–1 1–0 2–0 1–1 — 2–1 1–1 2–2 1–1 2–2 3–0
«Баварія» (Мюнхен) 5–0 0–0 1–1 3–0 1–0 4–0 5–1 3–2 2–0 2–0 1–0 3–0 — 1–0 2–1 3–0 3–3 5–0
«Нюрнберг» 3–1 0–1 1–1 1–1 1–4 1–0 1–1 1–3 0–2 1–1 1–0 0–0 2–1 — 5–3 3–3 1–0 1–0
«Санкт-Паулі» 1–0 1–3 1–0 2–0 1–2 1–1 1–1 1–0 0–1 2–0 2–1 1–1 0–0 0–1 — 1–0 2–1 5–1
«Штутгартер Кікерс» 1–2 0–6 1–2 0–1 2–0 0–1 2–0 1–3 0–0 1–3 1–3 3–0 2–0 1–0 2–2 — 0–2 3–1
«Штутгарт» 3–1 3–3 1–3 2–0 4–2 2–1 3–1 2–0 2–0 0–0 2–0 2–1 1–2 4–0 2–1 4–0 — 2–2
«Баєр 05» (Юрдінген) 3–1 2–1 0–0 4–1 0–2 7–3 3–1 0–3 1–1 3–1 0–0 0–0 1–3 3–2 0–0 1–3 0–0 —
Джерело: DFB
Колір: блакитний = перемога господарів; жовтий = нічия; рожевий = перемога гостей.
Примітки:
  1. ↑ Результат гри «Карлсруе» проти «Боруссії» (Менхенгладбах), що відбулася 19 листопада 1988 і завершилася з рахунком 3–1, був анульований 21 грудня 1988 року через інцидент по ходу матчу — у гравця команди гостей Крістіана Гохштеттера влучив кинутий з трибун предмет, що потягло за собою змушену заміну гравця. «Карлсруе» також отримав одноматчеву дискваліфікацію домашньої арени, а перегравання матчу завершилося нічиєю з рахунком 2–2.

Плей-оф за місце в Бундеслізі[ред. | ред. код]

«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) і бронзовий призер Другої Бундесліги «Саарбрюкен» визначали між собою учасника наступного сезону Бундесліги у двоматчевому плей-оф. «Айнтрахт» переміг 3–2 за сумою двох матчів і зберіг за собою місце у найвищому німецькому дивізіоні.

21 червня 1989
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 2–0 «Саарбрюкен»
Андерсен Гол 26'
Бінц Гол 60'
Протокол
(нім.)
Вальдштадіон, Франкфурт-на-Майні
Глядачів: 40,000
Арбітр: Вольф-Гюнтер Візель (Оттберген)
25 червня 1989
«Саарбрюкен» 2–1 «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні)
Єбоа Гол 10', 76'
Протокол
(нім.)
Шульц Гол 51'
Людвігспаркштадіон, Саарбрюккен
Глядачів: 35,000
Арбітр: Дітер Паулі (Райдт)

Найкращі бомбардири[ред. | ред. код]

17 голів
15 голів
13 голів

Склад чемпіонів[ред. | ред. код]

«Баварія» (Мюнхен)
Воротар: Раймонд Ауманн (34).

Захисники: Ганс Пфлюглер (34 / 4); Клаус Аугенталер (к; 31 / 6); Норберт Нахтвайг НДР (29 / 3); Роланд Грагаммер (28); Ерланд Йонсен Норвегія (13).
Півзахисники: Олаф Тон (32 / 8); Людвіг Кегль (32); Штефан Ройтер (32); Ганс-Дітер Флік (30 / 2); Ганс Дорфнер (22 / 6); Армін Ек (21 / 1); Гельмут Вінкльгофер (1).
Нападники: Роланд Вольфарт (33 / 17); Юрген Вегманн (31 / 13); Йонні Екстрем Швеція (23 / 7).
(кількість ігор і голів наведені у дужках)

Головний тренер: Юпп Гайнкес.

Був у заявці, але не взяв участі у жодній грі чемпіонату: Свен Шоєр; Улі Баєршмідт; Маттіас Гаманн.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Schedule Round 1. DFB.
  2. ↑ Archive 1988/1989 Round 34. DFB.
  3. ↑ а б Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89784-147-9. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Чемпіонат Німеччини
1903 • 1904 • 1905 • 1906 • 1907 • 1908 • 1909 • 1910 • 1911 • 1912 • 1913 • 1914 • 1915 • 1916 • 1917 • 1918 • 1919 • 1920 • 1921 • 1922 • 1923 • 1924 • 1925 • 1926 • 1927 • 1928 • 1929 • 1930 • 1931 • 1932 • 1933 • 1934 • 1935 • 1936 • 1937 • 1938 • 1939 • 1940 • 1941 • 1942 • 1943 • 1944 • 1945
Прапор Німеччини
Чемпіонат ФРН
(Оберліга)
Чемпіонат ФРН
(Бундесліга)
Чемпіонат Німеччини
(Бундесліга)
Європейський футбол 1988—1989
Національні чемпіонати
Австрія • Албанія • Англія • Бельгія • Болгарія • Греція • Данія 88' 89' • Естонія • Ізраїль • Ірландія • Ісландія • Іспанія • Італія • Кіпр • Латвія • Литва • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина (НДР, ФРН) • Норвегія • Північна Ірландія • Польща • Португалія • Румунія • Сан-Марино • СРСР • Туреччина • Угорщина • Фарерські острови • Фінляндія • Франція • Чехословаччина • Швейцарія • Швеція '88 (Аллсвенскан, Дивізіон 1) '89 (Аллсвенскан, Дивізіон 1) • Шотландія • Югославія
Національні кубки
Кубки національних ліг
Національні суперкубки
Єврокубки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чемпіонат_ФРН_з_футболу_1988—1989:_Бундесліга&oldid=41787460