Чемпіонат ФРН з футболу 1989—1990: Бундесліга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бундесліга
Сезон 1989–90
Чемпіони «Баварія» (Мюнхен)
11-й титул переможців Бундесліги
12-й титул чемпіонів Німеччини
Вибули «Вальдгоф»
«Гомбург»
Кубок чемпіонів «Баварія» (Мюнхен)
Кубок володарів кубків «Кайзерслаутерн»
Кубок УЄФА «Кельн»
«Айнтрахт»
«Боруссія» (Дортмунд)
«Баєр 04»
Забито голів 773
Сер. рез/гру 2.53
Найкращий
бомбардир
Йорн Андерсен (18)
Найбільша перемога
вдома
«Фортуна» 7–0 «Санкт-Паулі» (12 травня 1990)
Найбільша перемога
в гостях
«Кельн» 0–5 «Карлсруе» (21 квітня 1990)
Найрезультативніша гра «Кельн» 3–5 «Айнтрахт» (18 листопада 1989)

Сезон Бундесліги 1989–1990 був 27-им сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 28 липня 1989[1] і завершився 12 травня 1990 року[2]. Діючим чемпіоном країни була мюнхенська «Баварія», яка й захистила чемпіонський титул, відірвавшись від найближчого переслідувача на 6 турнірних очок.

Формат змагання[ред. | ред. код]

Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за різницею голів, а за їх рівності — за кількістю забитих голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, а дві найгірші команди напряму вибували до Другої Бундесліги, а третя команда з кінця проводила матчі плей-оф з бронзовим призером Другої Бундесліги за право участі у Бундеслізі на наступний сезон.

Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1988–89[ред. | ред. код]

«Штутгартер Кікерс» і «Ганновер 96» напряму вибули до Другої Бундесліги, фінішувавши на двох останніх місцях турнірної таблиці попереднього сезону. На їх місце до вищого дивізіону підвищилися «Фортуна» (Дюссельдорф) і «Гомбург». У плей-оф за місце в Бундеслізі «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) здолав «Саарбрюкен», зберігши таким чином за собою місце у найвищому дивізіоні.

Команди-учасниці[ред. | ред. код]

Клуб Місто Стадіон[3] Вміщує[3]
«Бохум» Бохум Воновія Рурштадіон 40,000
«Вердер» Бремен Везерштадіон 32,000
«Боруссія» (Дортмунд) Дортмунд Зігналь Ідуна Парк 54,000
«Фортуна» (Дюссельдорф) Дюссельдорф Райнштадіон 59,600
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) Франкфурт-на-Майні Вальдштадіон 62,000
«Гамбург» Гамбург Фолькспаркштадіон 62,000
«Гомбург» Homburg Вальдштадіон 24,000
«Кайзерслаутерн» Кайзерслаутерн Фріц-Вальтер-Штадіон 42,000
«Карлсруе» Карлсруе Вільдпаркштадіон 50,000
«Кельн» Кельн Рейн Енергі Штадіон 61,000
«Баєр 04» Леверкузен Ульріх Габерланд Штадіон 20,000
«Вальдгоф» Мангайм Штадіон-ам-Альзенвег 15,200
«Боруссія» (Менхенгладбах) Менхенгладбах Бекельбергштадіон 34,500
«Баварія» (Мюнхен) Мюнхен Олімпіаштадіон 70,000
«Нюрнберг» Нюрнберг Штедтішес Штадіон 64,238
«Санкт-Паулі» Гамбург Міллернтор-Штадіон 18,000
«Штутгарт» Штутгарт Неккарштадіон 72,000
«Юрдінген 05» Крефельд Гротенбург 34,500

Турнірна таблиця[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП О Кваліфікація або пониження
1 «Баварія» (Мюнхен) (C) 34 19 11 4 64 28 +36 49 Кубок європейських чемпіонів 1990—1991
2 «Кельн» 34 17 9 8 54 44 +10 43 Кубок УЄФА 1990—1991
3 «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 34 15 11 8 61 40 +21 41
4 «Боруссія» (Дортмунд) 34 15 11 8 51 35 +16 41
5 «Баєр 04» 34 12 15 7 40 32 +8 39
6 «Штутгарт» 34 15 6 13 53 47 +6 36
7 «Вердер» 34 10 14 10 49 41 +8 34
8 «Нюрнберг» 34 11 11 12 42 46 −4 33
9 «Фортуна» (Дюссельдорф) 34 10 12 12 41 41 0 32
10 «Карлсруе» 34 10 12 12 32 39 −7 32
11 «Гамбург» 34 13 5 16 39 46 −7 31
12 «Кайзерслаутерн» 34 10 11 13 42 55 −13 31 Кубок володарів кубків 1990—1991
13 «Санкт-Паулі» 34 9 13 12 31 46 −15 31
14 «Баєр 05» (Юрдінген) 34 10 10 14 41 48 −7 30
15 «Боруссія» (Менхенгладбах) 34 11 8 15 37 45 −8 30
16 «Бохум» 34 11 7 16 44 53 −9 29 Плей-оф за місце у Бундеслізі
17 «Вальдгоф» (R) 34 10 6 18 36 53 −17 26 Пониження у класі до Другої Бундесліги
18 «Гомбург» (R) 34 8 8 18 33 51 −18 24
Джерело: www.dfb.de
Правила розподілу місць у групі: 1) очки; 2) різниця голів; 3) кількість забитих голів.
(C) Чемпіон; (R) Вибули.

Результати[ред. | ред. код]

Команда БОХ ВЕР БРД ФОР АЙН ГАМ ГОМ КАЙ КАР КЕЛ Б04 ВАЛ БРМ БАВ НЮР СТП ШТТ ЮРД
«Бохум» 0–0 2–3 1–2 2–2 3–1 1–0 2–0 2–0 0–1 0–2 2–0 2–1 0–0 3–3 3–3 2–0 2–1
«Вердер» 1–1 2–0 2–2 1–2 2–1 0–0 4–0 4–0 4–0 0–0 0–1 0–0 2–2 4–0 2–1 6–1 0–0
«Боруссія» (Дортмунд) 0–1 4–1 1–0 0–0 1–0 3–0 1–1 2–0 0–0 1–1 2–0 3–0 2–2 2–1 3–1 2–0 1–0
«Фортуна» (Дюссельдорф) 2–2 2–1 1–1 1–2 1–1 1–0 1–1 0–0 1–1 2–0 0–0 0–1 1–2 0–0 7–0 4–2 2–1
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 4–0 1–0 0–2 2–0 2–0 1–1 1–1 1–1 3–1 0–3 3–1 3–0 1–2 5–1 4–1 5–1 2–1
«Гамбург» 1–4 4–0 1–1 1–0 1–1 2–0 3–0 1–0 0–2 0–1 1–0 3–0 0–3 1–0 0–0 1–0 6–0
«Гомбург» 1–0 1–1 3–3 1–0 2–3 0–1 2–2 2–0 0–1 2–1 2–1 1–3 1–3 0–1 0–2 4–2 1–2
«Кайзерслаутерн» 2–1 2–2 2–2 1–0 2–1 1–3 3–1 5–1 1–2 2–0 2–3 2–1 0–0 0–2 1–1 1–2 2–1
«Карлсруе» 2–0 2–1 2–1 2–2 1–0 2–0 0–2 0–0 0–0 2–1 4–0 0–1 3–3 0–0 0–0 1–0 0–0
«Кельн» 2–0 4–2 1–1 1–3 3–5 2–0 1–0 4–1 0–5 1–1 6–0 3–0 1–1 2–1 1–0 0–0 0–1
«Баєр 04» 2–1 1–3 1–0 3–3 2–0 1–0 3–1 1–1 1–1 0–2 3–0 0–0 0–0 2–0 1–1 1–1 1–1
«Вальдгоф» 3–2 0–0 2–1 0–1 1–1 4–1 1–2 4–0 0–1 2–3 1–1 4–2 1–0 1–1 0–1 2–1 1–1
«Боруссія» (Менхенгладбах) 1–2 4–0 0–0 3–1 2–1 1–3 0–0 3–1 0–0 0–2 1–1 2–0 0–0 3–0 4–1 3–1 0–1
«Баварія» (Мюнхен) 5–1 1–1 3–0 0–0 1–0 4–0 1–0 3–0 4–1 5–1 0–1 2–0 2–0 3–2 1–0 3–1 3–0
«Нюрнберг» 2–1 1–1 1–3 3–0 1–1 2–0 2–0 0–0 2–0 1–1 2–2 2–0 2–0 4–0 0–1 0–2 1–1
«Санкт-Паулі» 2–0 0–0 2–1 1–0 2–2 0–0 1–1 0–2 1–1 1–1 3–0 2–1 2–1 0–2 0–1 0–0 1–1
«Штутгарт» 1–0 3–1 3–1 4–0 1–1 3–0 2–2 0–1 2–0 3–1 0–0 1–0 4–0 2–1 4–0 4–0 1–0
«Баєр 05» (Юрдінген) 3–1 0–1 1–3 0–1 1–1 5–2 3–0 3–2 1–0 2–3 0–2 0–2 0–0 2–2 3–3 1–0 4–1
Джерело: DFB
Колір: блакитний = перемога господарів; жовтий = нічія; рожевий = перемога гостей.

Плей-оф за місце в Бундеслізі[ред. | ред. код]

«Бохум» і бронзовий призер Другої Бундесліги «Саарбрюкен» проводили двоматчевий плей-оф за право участі у Бундеслізі на наступний сезон. «Бохум» виграв 2–1, зберігши таким чином статус команди найвищого німецького дивізіону.

24 травня 1990
«Саарбрюкен» 0–1 «Бохум»
[4] Легат Гол 65' (пен.)
Людвігспаркштадіон, Саарбрюккен
Глядачів: 30,000
Арбітр: Манфред Нойнер (Ляймен)

Найкращі бомбардири[ред. | ред. код]

18 голів
15 голів
13 голів
11 голів
10 голів

Склад чемпіонів[ред. | ред. код]

«Баварія» (Мюнхен)
Воротарі: Раймонд Ауманн (33); Свен Шоєр (1).

Захисники: Ганс Пфлюглер (33 / 3); Роланд Грагаммер (28 / 1); Юрген Колер (26 / 2); Клаус Аугенталер (к; 24 / 1); Томас Кастенмаєр (9 / 1); Ерланд Йонсен Норвегія (8).
Півзахисники: Штефан Ройтер (33); Ганс Дорфнер (29 / 5); Людвіг Кегль (25 / 4); Манфред Швабль (25 / 3); Ганс-Дітер Флік (22 / 1); Олаф Тон (20 / 8); Томас Штрунц (20 / 5).
Нападники: Алан Макіноллі Шотландія (31 / 10); Радмило Михайлович Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (25 / 4); Роланд Вольфарт (24 / 13); Манфред Бендер (20 / 2).
(кількість ігор і голів наведені у дужках)

Головний тренер: Юпп Гайнкес.

Був у заявці, але не взяв участі у жодній грі чемпіонату: Гельмут Вінкльгофер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Schedule Round 1. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011. 
  2. Archive 1989/1990 Round 34. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011. 
  3. а б Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89784-147-9.  (нім.)
  4. а б Grüne, Hardy (2000). Bundesliga & Co. Enzyklopädie des deutsche Ligafußballs. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89609-113-1.  (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]