Перейти до вмісту

Чемпіонат світу зі спортивного орієнтування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Чемпіонат світу зі спортивного орієнтування (англ. World Orienteering Championships) — щорічні змагання, організовані міжнародною федерацією спортивного орієнтування (ІОФ) (англ. IOF) для виявлення найсильніших спортсменів-орієнтувальників[1].

Предмет даної статті є чемпіонати світу з орієнтування бігом (англ. Foot Orienteering)[1]. Не слід плутати даний вид орієнтування з іншими дисциплінами, культивованими міжнародною федерацією орієнтування. Під егідою ІОФ проводяться також чемпіонати світу з орієнтування на лижах (англ. Ski Orienteering), на велосипедах (англ. Mountain Bike Orienteering) і орієнтування по стежках (англ. Trail Orienteering)[2].

Формат

[ред. | ред. код]
дисципліна назв. на англ. роки
індивідуальна англ. individual 1966—1989
класична англ. classic 1991—2001
коротка англ. short 1991—2001
довга англ. long з 2003
средняя англ. middle з 2003
спринт англ. sprint з 2001
естафета англ. relay з 1966

Спочатку чемпіонати світу проводилися один раз на два роки. З 2003 року вони проводяться щорічно[3].

Програма чемпіонатів світу змінювалась протягом своєї історії. Так в 1966 році вона складалася лише з індивідуальної гонки і естафети і весь чемпіонат світу укладався у два дні — з 1 по 2 жовтня 1966 року. Починаючи з чемпіонату світу 1991 року в Чехословаччині, програма розширилася і містила коротку дистанцію (час переможця 25 хвилин), класичну дистанцію й естафету. Остання реорганізація програми чемпіонатів світу була проведена в 2003 році. І в цей час чемпіонати світу проводяться за наступною програмою:

  • спринт
  • середня дистанція
  • довга дистанція
  • естафета.

Відповідно до редакції правил міжнародної федерації від 1 червня 2009 року, кожна федерація може заявити на ЧС не більше 14 спортсменів (7 чоловіків та 7 жінок). Причому, у кожному виді програми від країни можуть брати участь не більше 3 чоловіків і 3 жінок. Чинний чемпіон може бути заявлений понад норму в три людини.

15 найкращих з кожного кваліфікаційного забігу проходять у фінал і розігрують між собою звання чемпіона.

Історія

[ред. | ред. код]
Рік Дата проведення Місце проведення
1966 1—2 жовтня Фінляндія Фінляндія, Фіскарс
1968 28—29 вересня Швеція Швеція, Лінчепінг
1970 27—29 вересня НДР НДР, Фрідріхрода
1972 14—16 вересня Чехословаччина Чехословаччина, Їчин
1974 20—22 вересня Данія Данія, Виборг/Сількеборг
1976 24—26 вересня Велика Британія Велика Британія, Авімор
1978 15—17 вересня Норвегія Норвегія, Конгсберг
1979 2—4 вересня Фінляндія Фінляндія, Тампере
1981 4—6 вересня Швейцарія Швейцарія, Тун
1983 1—4 вересня Угорщина Угорщина, Залаегерсег
1985 4—6 вересня Австралія Австралія, Бендіго
1987 3—5 вересня Франція Франція, Жерармер
1989 17—20 серпня Швеція Швеція, Шевде
1991 21—25 серпня Чехословаччина Чехословаччина, Маріанскі Лазні
1993 9—14 жовтня США США, Вест-Пойнт (Нью-Йорк)
1995 15—20 серпня Німеччина Німеччина, Детмолд
1997 11—16 серпня Норвегія Норвегія, Грімстад
1999 1—8 серпня Велика Британія Велика Британія, Інвернесс
2001 29 липня — 4 серпня Фінляндія Фінляндія, Тампере
2003 3—9 серпня Швейцарія Швейцарія, Рапперсвіль-Йона
2004 11—19 вересня Швеція Швеція, Вестерос
2005 9—15 серпня Японія Японія, Айті
2006 1—5 серпня Данія Данія, Орхус
2007 18—26 серпня Україна Україна, Київ
2008 10—20 липня Чехія Чехія, Оломоуц
2009 18—23 серпня Угорщина Угорщина, Мішкольц
2010 8—15 серпня Норвегія Норвегія, Тронгейм
2011 13—20 серпня Франція Франція, Савоя
2012 14—22 липня Швейцарія Швейцарія, Лозанна[4]
2013 6—14 липня Фінляндія Фінляндія, Вуокатті[5]
2014 Італія Італія, Азіаго-Лавароне[6]

У 1961 році на Конгресі в Копенгагені була організована Міжнародна Федерація Спортивного Орієнтування (ІТФ), головними завданнями якої стала уніфікація вимог по спортивних картах, у тому числі вимоги до масштабу, і систематизація умовних топографічних знаків. Тому одним з перших був створений комітет з підготовки єдиних міжнародних правил змагань. На наступному конгресі ІОФ в 1963 році в Лейпцигу був затверджений Статут Федерації, а комітет з підготовки правил перетворений в технічну комісію[7].

Першим практичним кроком нової федерації стало проведення офіційних міжнародних змагань. Перші офіційні міжнародні змагання зі спортивного орієнтування відбулися у вересні 1962 року в Норвегії і мали статус чемпіонату Європи. На цей перший європейський чемпіонат, який приймало невелике норвезьке містечко Летен (норв. Løten), з'їхалися спортсмени з європейських країн, і в програмі змагання була всього одна дисципліна — класична дистанція[8]. Спортивні карти являли собою чорно-білі фотовідбитки і мали масштаб 1: 25 000. Чоловіки долали дистанцію завдовжки 16,7 кілометра з 13 контрольними пунктами, а жінки змагалися на дистанції 7,5 км з 7 КП[9].

На другому чемпіонаті Європи, який відбувся в 1964 році Швейцарському містечку Ле-Брасю (фр. Le Brassus), в програму змагань вперше була включена естафета.

Чемпіонати Європи можна вважати попередниками чемпіонатів світу. На третьому конгресі ІОФ, який відбувся в Болгарії в 1965 році, було прийнято рішення про перейменування чемпіонату Європи в чемпіонат світу, хоча в цей час членами ІОФ були всього 11 країн і всі вони представляли європейський континент[10].

Перший чемпіонат світу відбувся з 1 по 2 жовтня 1966 року в Фінляндії. У ньому взяли участь спортсмени з 11 країн[7] — Австрії, Болгарії, Великої Британії, Угорщини, НДР, Данії, Норвегії, Фінляндії, Чехословаччини, Швейцарії та Швеції. Переважаючу перевагу на перших чемпіонатах мали скандинавські орієнтувальники[11].

З різною періодичністю чемпіонати світу проводилися на чотирьох континентах (у Європі, Австралії, Америці, Азії) і більш ніж в 15 країнах.

У цей час (2010) членами ІОФ є 71 країна[10], включаючи такі, здавалося б далекі від спортивного орієнтування країни, як Мозамбік, Монголія або Індонезія.

Слід зазначити, що перший чемпіонат світу зі спортивного орієнтування на лижах відбувся у 1975 році у Фінляндії [12], а перший чемпіонат світу зі спортивного орієнтування на велосипедах відбувся в 2002 у Франції.[13]

Статистика

[ред. | ред. код]

Переможцями чемпіонатів світу зі спортивного орієнтування в бігових дисциплінах ставали спортсмени Норвегії, Швеції, Фінляндії, Угорщини, Швейцарії, Чехії, Росії, України, Данії, Франції, Австрії, Великої Британії та Австралії[7]. Проте за загальною кількістю завойованих медалей домінування «великої четвірки» — Швеції, Норвегії, Фінляндії та Швейцарії — безперечно.

№ країна золото срібло бронза всього
1. Швеція Швеція 42 44 39 125
2. Норвегія Норвегія 38 38 38 114
3. Швейцарія Швейцарія[14] 29 17 24 70
4. Фінляндія Фінляндія 22 37 26 85
5. Франція Франція 10 2 6 18
6. Росія Росія[15] 6 7 6 19
7. Чехія Чехія[16] 4 9 13 26
8. Велика Британія Велика Британія 3 3 4 10
9. Данія Данія 3 2 3 8
10. Угорщина Угорщина 3 1 2 6
11. Україна Україна 1 2 0 3
12. Австрія Австрія 1 1 0 2
13. Австралія Австралія 1 0 0 1
14. Німеччина Німеччина 0 0 1 1
15. Італія Італія 0 0 1 1
Загальна к-ть медалей на вересень 2010
  • Хенні Оллстон (англ. Hanny Allston) з Австралії стала першою неевропейкою, кому вдалося завоювати титул чемпіонки світу. На чемпіонаті світу 2006 в Орхусі (Данія) вона виграла золоту медаль у спринті.
  • Вона ж є єдиною юніоркою, кому вдалося виграти дорослий чемпіонат світу.
  • Найтитулованіша спортсменка в цей час є швейцарка Симона Нігглі (англ. Simone Niggli). У цей час (2010 рік) вона є Сімнадцятиразовою чемпіонкою світу. Причому, два рази в 2003 і в 2005 вона виграла всі чотири дистанції чемпіонатів світу[11].
  • Швейцарка, мати чотирьох дітей Врони Кеніг-Салмі у віці 39 років завоювала срібло на ЧС 2008 в Чехії.
  • Єдина українка серед жінок та єдина представниця Львівщини Надія Волинська посіла третє місце у змаганнях зі спортивного орієнтування на середній дистанції у 2013 році в Колумбії[17].

Филателія і Нумізматика

[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу знайшли відображення і в філателії. Пошти Швеції, НДР, Данії, Фінляндії та Швейцарії випустили марки і конверти першого дня, присвячені чемпіонатам світу зі спортивного орієнтування.[18]

Монета банку України на честь ЧС 2007 в Києві

Більш скромно відображені чемпіонати світу в нумізматиці. У 2007 році національний банк України випустив монету номіналом 2 гривні і приурочив випуск до чемпіонату світу в Києві[19].

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Даніель Хубман другий рік поспіль завойовує золоту медаль на довгій дистанції ЧС 2009.
    Даніель Хубман другий рік поспіль завойовує золоту медаль на довгій дистанції ЧС 2009.
  • Тьєррі Жоржу. "Король середньої дистанції" вперше завоював медаль на довгій дистанції.
    Тьєррі Жоржу. "Король середньої дистанції" вперше завоював медаль на довгій дистанції.
  • Швейцарка Симона Нігглі, легенда спортивного орієнтування.
    Швейцарка Симона Нігглі, легенда спортивного орієнтування.
  • Чоловіча естафетна команда Великої Британії після сенсаційної перемоги на ЧС 2008.
    Чоловіча естафетна команда Великої Британії після сенсаційної перемоги на ЧС 2008.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У 2000, Україна була однією з країн у яких проводилися змагання 8-го Кубку світу зі спортивного орієнтування[en] — це були перші змагання світового рівня які проводилися на території незалежної України[20]. Інші країни, у яких також проводилися ці змагання — Японія, Австралія, Фінляндія, Португалія. Загалам в усіх країнах проводилося 12 змагань Кубку (9 в індивідуальному заліку і 3 в командному заліку).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Скрізь, де не обговорено додатково, під терміном орієнтування будемо мати на увазі орієнтування бігом (англ. Foot Orienteering)
  2. ↑ IOF events (англійською) . IOF. Архів оригіналу за 2 липня 2007. Процитовано 30 березня 2011. [Архівовано 2007-07-02 у Wayback Machine.]
  3. ↑ World Orienteering Championships, senior statistics 1966-2005 (англійською) . Архів оригіналу за 23.02.2011. Процитовано 30.03.2011.
  4. ↑ World Orienteering Championships (англійською) . IOF. Архів оригіналу за 29 червня 2007. Процитовано 30 березня 2011. [Архівовано 2007-06-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Finland will host World Orienteering Championships in 2013 (англійською) . Архів оригіналу за 20 червня 2010. Процитовано 30 березня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  6. ↑ XXV IOF General Assembly in Trondheim (англійською) . Архів оригіналу за 24 серпня 2010. Процитовано 30 березня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) [Архівовано 2010-08-24 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в Виктор Елизаров. История спортивного ориентирования. Журнал «Азимут» №5 2005. Архів оригіналу за 23.02.2011. Процитовано 16.01.2009.
  8. ↑ Є дані про те що проводилася і естафета, але не мала офіційного статусу.
  9. ↑ 1. Tájékozódási futó Európa Bajnokság (угорською) . Угорська федерація орієнтування. Архів оригіналу за 23.02.2011. Процитовано 30.03.2011.
  10. ↑ а б IOF member countries (англійською) . Архів оригіналу за 23.02.2011. Процитовано 30.03.2011.
  11. ↑ а б World Orienteering Championships (англійською) . IOF — офіційний сайт. Архів оригіналу за 18 серпня 2007. Процитовано 30 березня 2011.
  12. ↑ World Ski Orienteering Championships (англійською) . IOF. Процитовано 30 березня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з серпня 2019]
  13. ↑ World MTB Orienteering Championships (англійською) . IOF. Процитовано 30 березня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з травня 2019]
  14. ↑ Список всіх медалістів збірної Швейцарії можна знайти на сайті en / майбутнього чемпіонату світу 2012 [Архівовано 13 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Враховані дві бронзові медалі Аліди Аболи і Сікстен Сільд, які вони завоювали виступаючи за СРСР.
  16. ↑ Враховані також медалі збірної Чехословаччини.
  17. ↑ Львів’янка Надія Волинська – бронзовий призер Всесвітніх ігор
  18. ↑ OL-Briefmarken (німецькою) . Архів оригіналу за 23.02.2011. Процитовано 30.03.2011.
  19. ↑ Commemorative Coin "Orienteering" (англійською) . National Bank of Ukraine. Архів оригіналу за 23.02.2011. Процитовано 30.03.2011.
  20. ↑ World Cup 2000 Ukrainian Events. orienteering.org.ua. Архів оригіналу за 1 вересня 2000. [Архівовано 2000-09-01 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чемпіонат_світу_зі_спортивного_орієнтування