Чемпіонат світу з кросу

Чемпіонат світу з кросу World Athletics Cross Country Championships
Загальна інформація
Статус	активний
Тривалість	1-2 дні
Регулярність	раз на два роки
Засновано	1973
Вебсайт	посилання
Чемпіонат у Вікісховищі

Чемпіонат світу з кросу (англ. World Athletics Cross Country Championships) — світова першість з бігу пересіченою місцевістю, яка є найпрестижнішим змаганням з кросового бігу в світі.

Історія

Попередником чемпіонату світу з кросу був Крос Націй (англ. International Cross Country Championships), яке проводилось щорічно упродовж 1898—1972 (з перервами в окремі роки) Міжнародною спілкою з кросового бігу (англ. International Cross Country Union). 1971 року Конгресом Міжнародної спілки з кросового бігу було прийнято рішення про передачу змагань під егіду ІААФ, яка проводила їх вже як «чемпіонат світу з кросу» щорічно до 2011, а після 2011 — раз на два роки.

Починаючи з 1973, до програми чемпіонату входили три особисто-командні види змагань — серед чоловіків і жінок, а також серед юніорів. Починаючи з 1989, до них приєдналися юніорки. Важлива зміна в регламенті проведення чемпіонату світу з кросу відбулася 1997 року: вперше кросмени, які увійшли до шісток найкращих серед чоловіків і жінок, отримали призові гроші — від 40 000 доларів США за перше місце до 5000 — за шосте. У 2001 році призові суми від ІААФ були дещо зменшені.

Ще одна зміна у програмі чемпіонатів світу сталася 1998 року — і у чоловіків, і у жінок з'явилася друга дистанція — коротка. Втім, у кросі, на відміну від стадіону, довжина дистанції — поняття відносне. Протягом 25 років чоловіки змагалися на дистанції, що дорівнює 12 км, частіше трохи довше, рідше коротше, а от у жінок «розкид» довжини дистанції був дуже суттєвим — від 3,9 до 6,6 км. Поява другої дистанції зробила програму змагань різноманітнішою. Чоловіки стали змагатися на дистанціях 4 та 12 км, а жінки — 4 та 8 км, у юніорів (змагання проводяться з 1973) дистанція одна — 8 км, у юніорок (з 1989) — 6 км. Природно, ці цифри округлені, тому що на пересіченій місцевості трасу точно виміряти вкрай складно. Нарешті, у 2007 році в ІААФ вирішили повернутися до колишньої програми, в якій залишилося по одній кросовій дистанції у чоловіків та жінок.

2017 року були також визначені перші в історії чемпіони світу в змішаному естафетному бігу, де у складі кожної команди брали участь по двоє чоловіків та жінок.

Формат

У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Світової легкої атлетики.

Програма чемпіонату включає 6 забігів, по одному для спортсменів однієї статі кожної вікової категорії (дорослі та юніори), та змішану естафету. Від однієї країни в кожному забігу можуть вийти на старт до 6 спортсменів. Крім розіграшу індивідуальних нагород, розігрується командна першість для чоловіків та жінок в межах кожної вікової категорії. Загалом, на чемпіонаті світу з кросу вручається 9 комплектів нагород.

Місце кожної країни у командному заліку визначається сумою місць, які посіли перші чотири спортсмени цієї країни. У разі рівності сум місць у двох або більше команд, у загальному заліку вище розташовується та команда, атлет якої посів перше або найближче до першого місце у особистому заліку. Всі атлети країни, яка посіла 1-3 місця в межах командної першості, за умови фінішування на дистанції отримують «командні» медалі. Така практика вручення «командних» нагород існує з 2008. До 2008 медалями в командному заліку нагороджувались також і ті спортсмени, які не дістались фінішу.

Зазвичай траси змагань прокладаються як кругові у парках, приміських рекреаційних зонах тощо. Довжина кола зазвичай становить біля 2 км. Дистанції є різними для кожної вікової категорії та їх довжина залежить від рельєфу місцевості, де розташовані траси. Загальноприйнятою є орієнтовна довжина дистанції 10 км для спортсменів та спортсменок дорослої вікової категорії, 8 км — для юніорів та 6 км — для юніорок.

Чемпіонати

Рік	Місто-господар	Дата
1973	Варегем	17 березня
1974	Монца	16 березня
1975	Рабат	16 березня
1976	Чепстоу	28 лютого
1977	Дюссельдорф	20 березня
1978	Глазго	25 березня
1979	Лімерик	25 березня
1980	Париж	9 березня
1981	Мадрид	28 березня
1982	Рим	21 березня
1983	Гейтсхед	20 березня
1984	Нью-Йорк	25 березня
1985	Лісабон	24 березня
1986	Невшатель	23 березня
1987	Варшава	22 березня
1988	Окленд	26 березня
1989	Ставангер	19 березня
1990	Екс-ле-Бен	25 березня
1991	Антверпен	24 березня
1992	Бостон	21 березня
1993	Аморебієта	23 березня
1994	Будапешт	26 березня
1995	Дарем	25 березня
1996	Кейптаун	23 березня
1997	Турин	23 березня
1998	Марракеш	21-22 березня
1999	Белфаст	27-28 березня
2000	Віламура	18-19 березня
2001	Остенде	24-25 березня
2002	Дублін	23-24 березня
2003	Лозанна	29-30 березня
2004	Брюссель	20-21 березня
2005	Сен-Гальм'є	19-20 березня
2006	Фукуока	1-2 квітня
2007	Момбаса	24 березня
2008	Единбург	30 березня
2009	Амман	28 березня
2010	Бидгощ	28 березня
2011	Пунта-Умбрія	20 березня
2013	Бидгощ	24 березня
2015	Гуйян	28 березня
2017	Кампала	26 березня
2019	Орхус	30 березня
2023	Батерст	18 лютого
2024	Белград	30 березня
2026	Таллахассі	10 січня

Медалісти

Рекордсменом за кількістю здобутих на чемпіонатах медалей (27) серед чоловіків є ефіоп Кененіса Бекеле, який упродовж 1999—2008 виборов у межах особистої та командної першості 16 золотих, 9 срібних та дві бронзові нагороди.

У жінок мультимедальний рекорд належить також представниці Ефіопії Веркнеш Кідане, в активі якої 21 нагорода різного гатунку, зароблені упродовж 1997—2010.

Див. також

• Крос Націй
• Крос Юманіте
• Чемпіонат Європи з кросу

Джерела

• Сторінка змагань на вебсайті Світової легкої атлетики (англ.)
• Статистичний довідник чемпіонатів світу з кросу (1973—2019) (англ.)
• Статистичний довідник чемпіонатів світу з кросу (1973—2015) (англ.)
• Чемпионат мира по кроссу // Легкая атлетика. Энциклопедия / В. В. Балахничев (общ. ред.), В. Б. Зеличёнок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах. — Москва : «Человек», 2013. — Т. 2. — С. 682-697. — ISBN 978-5-904885-81-6. (рос.)