Чемпіонат світу з кросу
| Чемпіонат світу з кросу World Athletics Cross Country Championships | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Статус | активний |
| Тривалість | 1-2 дні |
| Регулярність | раз на два роки |
| Засновано | 1973 |
| Вебсайт | посилання |
| | |
Чемпіонат світу з кросу (англ. World Athletics Cross Country Championships) — світова першість з бігу пересіченою місцевістю, яка є найпрестижнішим змаганням з кросового бігу в світі.
Попередником чемпіонату світу з кросу був Крос Націй (англ. International Cross Country Championships), яке проводилось щорічно упродовж 1898—1972 (з перервами в окремі роки) Міжнародною спілкою з кросового бігу[en] (англ. International Cross Country Union). 1971 року Конгресом Міжнародної спілки з кросового бігу було прийнято рішення про передачу змагань під егіду ІААФ, яка проводила їх вже як «чемпіонат світу з кросу» щорічно до 2011, а після 2011 — раз на два роки.
Починаючи з 1973, до програми чемпіонату входили три особисто-командні види змагань — серед чоловіків і жінок, а також серед юніорів. Починаючи з 1989, до них приєдналися юніорки. Важлива зміна в регламенті проведення чемпіонату світу з кросу відбулася 1997 року: вперше кросмени, які увійшли до шісток найкращих серед чоловіків і жінок, отримали призові гроші — від 40 000 доларів США за перше місце до 5000 — за шосте. У 2001 році призові суми від ІААФ були дещо зменшені.
Ще одна зміна у програмі чемпіонатів світу сталася 1998 року — і у чоловіків, і у жінок з'явилася друга дистанція — коротка. Втім, у кросі, на відміну від стадіону, довжина дистанції — поняття відносне. Протягом 25 років чоловіки змагалися на дистанції, що дорівнює 12 км, частіше трохи довше, рідше коротше, а от у жінок «розкид» довжини дистанції був дуже суттєвим — від 3,9 до 6,6 км. Поява другої дистанції зробила програму змагань різноманітнішою. Чоловіки стали змагатися на дистанціях 4 та 12 км, а жінки — 4 та 8 км, у юніорів (змагання проводяться з 1973) дистанція одна — 8 км, у юніорок (з 1989) — 6 км. Природно, ці цифри округлені, тому що на пересіченій місцевості трасу точно виміряти вкрай складно. Нарешті, у 2007 році в ІААФ вирішили повернутися до колишньої програми, в якій залишилося по одній кросовій дистанції у чоловіків та жінок[1].
2017 року були також визначені перші в історії чемпіони світу в змішаному естафетному бігу, де у складі кожної команди брали участь по двоє чоловіків та жінок[2].
У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Світової легкої атлетики.
Програма чемпіонату включає 6 забігів, по одному для спортсменів однієї статі кожної вікової категорії (дорослі та юніори), та змішану естафету. Від однієї країни в кожному забігу можуть вийти на старт до 6 спортсменів. Крім розіграшу індивідуальних нагород, розігрується командна першість для чоловіків та жінок в межах кожної вікової категорії. Загалом, на чемпіонаті світу з кросу вручається 9 комплектів нагород.
Місце кожної країни у командному заліку визначається сумою місць, які посіли перші чотири спортсмени цієї країни. У разі рівності сум місць у двох або більше команд, у загальному заліку вище розташовується та команда, атлет якої посів перше або найближче до першого місце у особистому заліку. Всі атлети країни, яка посіла 1-3 місця в межах командної першості, за умови фінішування на дистанції отримують «командні» медалі. Така практика вручення «командних» нагород існує з 2008. До 2008 медалями в командному заліку нагороджувались також і ті спортсмени, які не дістались фінішу.
Зазвичай траси змагань прокладаються як кругові у парках, приміських рекреаційних зонах тощо. Довжина кола зазвичай становить біля 2 км. Дистанції є різними для кожної вікової категорії та їх довжина залежить від рельєфу місцевості, де розташовані траси. Загальноприйнятою є орієнтовна довжина дистанції 10 км для спортсменів та спортсменок дорослої вікової категорії, 8 км — для юніорів та 6 км — для юніорок[3].
| Рік | Місто-господар | Дата |
|---|---|---|
| 1973 | 17 березня | |
| 1974 | 16 березня | |
| 1975 | 16 березня | |
| 1976 | 28 лютого | |
| 1977 | 20 березня | |
| 1978 | 25 березня | |
| 1979 | 25 березня | |
| 1980 | 9 березня | |
| 1981 | 28 березня | |
| 1982 | 21 березня | |
| 1983 | 20 березня | |
| 1984 | 25 березня | |
| 1985 | 24 березня | |
| 1986 | 23 березня | |
| 1987 | 22 березня | |
| 1988 | 26 березня | |
| 1989 | 19 березня | |
| 1990 | 25 березня | |
| 1991 | 24 березня | |
| 1992 | 21 березня | |
| 1993 | 23 березня | |
| 1994 | 26 березня | |
| 1995 | 25 березня | |
| 1996 | 23 березня | |
| 1997 | 23 березня | |
| 1998 | 21-22 березня | |
| 1999 | 27-28 березня | |
| 2000 | 18-19 березня | |
| 2001 | 24-25 березня | |
| 2002 | 23-24 березня | |
| 2003 | 29-30 березня | |
| 2004 | 20-21 березня | |
| 2005 | 19-20 березня | |
| 2006 | 1-2 квітня | |
| 2007 | 24 березня | |
| 2008 | 30 березня | |
| 2009 | 28 березня | |
| 2010 | 28 березня | |
| 2011 | 20 березня | |
| 2013 | 24 березня | |
| 2015 | 28 березня | |
| 2017 | 26 березня | |
| 2019 | 30 березня | |
| 2023 | 18 лютого | |
| 2024 | 30 березня | |
| 2026 | 10 січня |
Рекордсменом за кількістю здобутих на чемпіонатах медалей (27) серед чоловіків є ефіоп Кененіса Бекеле, який упродовж 1999—2008 виборов у межах особистої та командної першості 16 золотих, 9 срібних та дві бронзові нагороди.
У жінок мультимедальний рекорд належить також представниці Ефіопії Веркнеш Кідане, в активі якої 21 нагорода різного гатунку, зароблені упродовж 1997—2010.
- ↑ Легкая атлетика: Энциклопедия. Том 2, 2013, с. 682.
- ↑ IAAF introduce new race in Kampala event. www.newvision.co.ug. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ World Athletics Book of Rules - Book C: Competition - C1.2: World Athletics Series Regulations. Світова легка атлетика. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
- Сторінка змагань на вебсайті Світової легкої атлетики (англ.)
- Статистичний довідник чемпіонатів світу з кросу (1973—2019) (англ.)
- Статистичний довідник чемпіонатів світу з кросу (1973—2015) (англ.)
- Чемпионат мира по кроссу // Легкая атлетика. Энциклопедия / В. В. Балахничев (общ. ред.), В. Б. Зеличёнок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах. — Москва : «Человек», 2013. — Т. 2. — С. 682-697. — ISBN 978-5-904885-81-6. (рос.)