Чемпіонат світу з футболу 1986

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат світу з футболу 1986
Офіційний логотип
Команд 121
(у фінальній частині: 24)
Місце проведення Мексика
Час проведення 31 травня29 червня 1986
Чемпіон  Аргентина (вдруге)
Фіналіст  ФРН
3-є місце  Франція
4-е місце  Бельгія
Зіграно матчів 52
Забито м’ячів 132
(2.54 за матч)
Кількість глядачів 2 407 431
(46 297 у середньому)
Найкращий гравець Аргентина Дієго Марадона
Найкращий бомбардир Англія Гарі Лінекер
(6 м’ячів)
Молодий гравець Бельгія Енцо Шифо
← 1982
1990 →
Дієго Марадона з кубком світу

Чемпіонат світу з футболу 1986 року — тринадцятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 31 травня до 29 червня 1986 року в Мексиці, яка стала першою країною, що удруге прийняла світову футбольну першість.

Переможцем турніру, удруге у своїй історії, стала збірна Аргентини, яка обіграла у вирішальній грі збірну ФРН. Чемпіонат став зоряним часом для 25-річного на той час капітана аргентинців Дієго Марадони, який по його ходу відзначився п'ятьма голами, включаючи два свої найвідоміші голи, забиті у чвертьфіналі у ворота англійців, — «руку Бога» та «гол століття». Згодом аргентинець був визнаний гравцем чемпіонату.

Вибір країни-господарки[ред. | ред. код]

У червні 1974 року ФІФА ухвалилв рішення довірити прведення чемпіонату світу 1986 року Колумбії, де матчі мали прийняти Богота, Медельїн, Калі, Перейра та Букараманга, а Барранкілья отримала статус резервного міста[1]. На той час фінальна частина світової першості передбачала участь 16 команд, утім вже на ЧС-1982 в Іспанії змагалося 24 команди, що створювало додаткове навантаження на країну-господаря. Попри запевнення президента ФІФА Жуау Авеланжа в готовності організації повернутися до формату з 16-ма командами і попередню згоду президента Колумбії Хуліо Сесара Турбая прийняти турнір[1], 5 листопада 1982 року країна оголосила, що не може собі дозволити провести чемпіонат на умовах ФІФА[2].

11 березня 1983 року заявки на проведення першості 1986 року замість Колумбії подали Мексика, США та Канада, утім спеціальний комітет ФІФА передав Раді організації на розгляд лише першу з них, відхиливши дві останні через невідповідність критеріям. Таким чином залишився єдиний претендент на проведення світової першості, якого було офіційно оголошено 20 травня 1983 року попри протести представників США та Канади. Таким чином Мексика, що вже приймала футбольний чемпіонат світу 1970 року, стала першою країною-дворазовим господарем головного турніру світового футболу.

Кваліфікаційний раунд і учасники[ред. | ред. код]

За результатами відбору уперше у своїй історії на світову першість пройшли три команди — збірні Канади, Данії та Іраку, остання з яких свої домашні ігри проводила на нейтральному полі через триваючу ірано-іракську війну.

Учасники[ред. | ред. код]

Наступні 24 команди кваліфікувалися для участі у фінальному турнірі:

АФК (2)
КАФ (2)
ОФК (0)
  • жодна команда

КОНКАКАФ (2)
КОНМЕБОЛ (4)

УЄФА (14)

   Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу
   Країни, чиї збірні не кваліфікувалися
   Країни, чиї збірні не брали участі у відборі
   Країни, що не входили до ФІФА

Міста та стадіони[ред. | ред. код]

Матчі турніру приймали 12 стадіонів в 11 містах Мексики. Найбільшим стадіоном чемпіонату була столична Ацтека місткістю понад 114 тисяч глядачів, яка прийняла дев'ять матчів, включаючи усі ігри групового етапу за участі збірної Мексики, а також фінальну гру. На решті футбольних арен відбулося від трьох до семи ігор.

Більшість міст-господарів турніру розташовані у центральній Мексиці на висоті 1,5-2,5 кілометри над рівнем моря, що навіть за умови тривалої акліматизації створювало для більшості команд-учасниць додаткові складнощі. Виключенням були два стадіони в Монтерреї та його передмісті, де проблемою для футболістів була не висота, а спека — денна температура у північній пустельній частині країни влітку сягала 40 °C.

Мехіко Гвадалахара, Халіско Пуебла, Пуебла
Ацтека Олімпійський стадіон Халіско Куаутемок
Місткість: 114,600 Місткість: 72,212 Місткість: 66,193 Місткість: 46,416
Сан-Ніколас-де-лос-Гарса, Нуево-Леон
(район Монтеррея)
Керетаро, Керетаро
Естадіо Універсітаріо Коррехідора
Місткість: 43,780 Місткість: 38,576
Несауалькойотль, Мехіко
(передмістя Мехіко)
Монтеррей, Нуево-Леон
Неса 86 Естадіо Текнолохіко
Місткість: 34,536 Місткість: 33,805
Толука-де-Лердо, Мехіко Ірапуато, Гуанахуато Леон, Гуанахуато Сапопан, Халіско
(район Гвадалахари)
Немесіо Діес Серхіо Леон Чавес Леон Трес де Марсо
Місткість: 32,612 Місткість: 31,336 Місткість: 30,531 Місткість: 30,015

Арбітри[ред. | ред. код]

Азія
Африка
Європа
Північна і Центральна Америка
Океанія
Південна Америка

Склади команд[ред. | ред. код]

Усі збірні скористалися правом заявити на турнір по 22 гравці, включаючи трьох воротарів.

Формат[ред. | ред. код]

Аналогічно до попереднього чемпіонату світу участь у фінальній частині першості брали 24 команди, які на першому етапі турніру змагалися у шести групах по 4 команди у кожній. Утім далі, на відміну від формату ЧС-1982, проводився не другий груповий раунд, а відразу плей-оф за олімпійською системою. Плей-оф починався зі стадії 1/8 фіналу, відповідно його учасниками ставали не лише команди, що посіли перші і другі місця у своїх групах, але й чотири найкращі команди із шести, які завершили груповий етап на третіх місцях.

Жеребкування[ред. | ред. код]

24 команди-учасниці були розподілені між чотирма кошиками для жеребкування першого групового етапу світової першості. Для кожної із шести груп було визначено сіяну команду, серед яких були господарі турніру мексиканці, діючі чемпіони світу італійці та решта півфіналістів попередньої світової першості, а також збірна Бразилії.

Кошик 1 Кошик 2 Кошик 3 Кошик 4

Груповий етап[ред. | ред. код]

Група A[ред. | ред. код]

Одним з учасників змагань у групі була збірна Південної Кореї, яка брала участь у фінальній частині світової першості уперше після 1954 року і на полях Мексики забила свої перші голи і здобула перше у своїй історії турнірне очко, зігравши унічию з болгарами.

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Аргентина 3 2 1 0 6 2 +4 5 Вихід до плей-оф
2  Італія 3 1 2 0 5 4 +1 4
3  Болгарія 3 0 2 1 2 4 −2 2
4  Південна Корея 3 0 1 2 4 7 −3 1
Джерело: FIFA
31 травня 1986
Болгарія  1–1  Італія Ацтека, Мехіко
2 червня 1986
Аргентина  3–1  Південна Корея Олімпійський стадіон, Мехіко
5 червня 1986
Італія  1–1  Аргентина Куаутемок, Пуебла
Південна Корея  1–1  Болгарія Олімпійський стадіон, Мехіко
10 червня 1986
Південна Корея  2–3  Італія Куаутемок, Пуебла
Аргентина  2–0  Болгарія Олімпійський стадіон, Мехіко

Група B[ред. | ред. код]

Франсіско Крус і Роберто Кабаньяс борються за м'яч у грі Мексика — Парагвай
Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Мексика (H) 3 2 1 0 4 2 +2 5 Вихід до плей-оф
2  Парагвай 3 1 2 0 4 3 +1 4
3  Бельгія 3 1 1 1 5 5 0 3
4  Ірак 3 0 0 3 1 4 −3 0
Джерело: FIFA
(H) Господар.
3 червня 1986
Бельгія  1–2  Мексика Ацтека, Мехіко
4 червня 1986
Парагвай  1–0  Ірак Немесіо Діес, Толука-де-Лердо
7 червня 1986
Мексика  1–1  Парагвай Ацтека, Мехіко
8 червня 1986
Ірак  1–2  Бельгія Немесіо Діес, Толука-де-Лердо
11 червня 1986
Парагвай  2–2  Бельгія Немесіо Діес, Толука-де-Лердо
Ірак  0–1  Мексика Ацтека, Мехіко

Група C[ред. | ред. код]

Перед початком турніру одним з фаворитів на вихід із Групи C вважалася, з огляду на свої попередні результати, збірна Угорщини. Утім вже у першому ж колі змагання вона сенсаційно крупно, з рахунком 0:6, поступилася команді СРСР, чим суттєво ускладнила власне завдання з виходу до плей-оф, а з іншого боку зробила радянських футболістів в очах ексертів одними з фаворитів світової першості загалом.

Радянська збірна, основу якої складали київські «динамівці», що незадовго до чемпіонату здобули Кубок володарів кубків, завершили груповий турнір на першому місці, утім на стадії плей-оф вже в 1/8 фіналу поступилися у додатковий час збірній Бельгії. Попри це виступ команди був високо оцінений фахівцями, а радянські журналісти визнали збірну СРСР зразка 1986 року найсильнішою у своїй історії. Пізніше нападник київського «Динамо» Ігор Бєланов, який забив чотири голи на чемпіонаті світу, отримав Золотий м'яч найкращому футболісту Європи 1986 року.


Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  СРСР 3 2 1 0 9 1 +8 5 Вихід до плей-оф
2  Франція 3 2 1 0 5 1 +4 5
3  Угорщина 3 1 0 2 2 9 −7 2
4  Канада 3 0 0 3 0 5 −5 0
Джерело: FIFA
1 червня 1986
Канада  0–1  Франція Леон, Леон
2 червня 1986
СРСР  6–0  Угорщина Серхіо Леон Чавес, Ірапуато
5 червня 1986
Франція  1–1  СРСР Леон, Леон
6 червня 1986
Угорщина  2–0  Канада Серхіо Леон Чавес, Ірапуато
9 червня 1986
Угорщина  0–3  Франція Леон, Леон
СРСР  2–0  Канада Серхіо Леон Чавес, Ірапуато

Група D[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Бразилія 3 3 0 0 5 0 +5 6 Вихід до плей-оф
2  Іспанія 3 2 0 1 5 2 +3 4
3  Північна Ірландія 3 0 1 2 2 6 −4 1
4  Алжир 3 0 1 2 1 5 −4 1
Джерело: FIFA
1 червня 1986
Іспанія  0–1  Бразилія Халіско, Гвадалахара
3 червня 1986
Алжир  1–1  Північна Ірландія Трес де Марсо, Сапопан
6 червня 1986
Бразилія  1–0  Алжир Халіско, Гвадалахара
7 червня 1986
Північна Ірландія  1–2  Іспанія Трес де Марсо, Zapopan
12 червня 1986
Північна Ірландія  0–3  Бразилія Халіско, Гвадалахара
Алжир  0–3  Іспанія Естадіо Текнолохіко, Монтеррей

Група E[ред. | ред. код]

Антоніо Альсаменді забиває у ворота Західної Німеччини
Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Данія 3 3 0 0 9 1 +8 6 Вихід до плей-оф
2  ФРН 3 1 1 1 3 4 −1 3
3  Уругвай 3 0 2 1 2 7 −5 2
4  Шотландія 3 0 1 2 1 3 −2 1
Джерело: FIFA
4 червня 1986
Уругвай  1–1  ФРН Коррехідора, Керетаро
Шотландія  0–1  Данія Неса 86, Несауалькойотль
8 червня 1986
ФРН  2–1  Шотландія Коррехідора, Керетаро
Данія  6–1  Уругвай Неса 86, Несауалькойотль
13 червня 1986
Данія  2–0  ФРН Коррехідора, Керетаро
Шотландія  0–0  Уругвай Неса 86, Несауалькойотль

Група F[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Марокко 3 1 2 0 3 1 +2 4 Вихід до плей-оф
2  Англія 3 1 1 1 3 1 +2 3
3  Польща 3 1 1 1 1 3 −2 3
4  Португалія 3 1 0 2 2 4 −2 2
Джерело: FIFA
2 червня 1986
Марокко  0–0  Польща Естадіо Універсітаріо, Монтеррей
3 червня 1986
Португалія  1–0  Англія Естадіо Текнолохіко, Монтеррей
6 червня 1986
Англія  0–0  Марокко Естадіо Текнолохіко, Монтеррей
7 червня 1986
Польща  1–0  Португалія Естадіо Універсітаріо, Монтеррей
11 червня 1986
Англія  3–0  Польща Естадіо Універсітаріо, Монтеррей
Португалія  1–3  Марокко Естадіо Трес де Марсо, Сапопан

Рейтинг третіх команд[ред. | ред. код]

Поз Груп Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1 B  Бельгія 3 1 1 1 5 5 0 3 Вихід до плей-оф
2 F  Польща 3 1 1 1 1 3 −2 3
3 A  Болгарія 3 0 2 1 2 4 −2 2
4 E  Уругвай 3 0 2 1 2 7 −5 2
5 C  Угорщина 3 1 0 2 2 9 −7 2
6 D  Північна Ірландія 3 0 1 2 2 6 −4 1
Джерело: FIFA

Плей-оф[ред. | ред. код]

 
1/8 фіналуЧвертьфіналиПівфіналиФінал
 
              
 
16 червня – Пуебла
 
 
 Аргентина1
 
22 червня – Мехіко (Ацтека)
 
 Уругвай0
 
 Аргентина2
 
18 червня – Мехіко (Ацтека)
 
 Англія1
 
 Англія3
 
25 червня – Мехіко (Ацтека)
 
 Парагвай0
 
 Аргентина2
 
18 червня – Керетаро
 
 Бельгія0
 
 Данія1
 
22 червня – Пуебла
 
 Іспанія5
 
 Іспанія1 (4)
 
15 червня – Леон
 
 Бельгія (п.п.)1 (5)
 
 СРСР3
 
29 червня – Мехіко (Ацтека)
 
 Бельгія (д.ч.)4
 
 Аргентина3
 
16 червня – Гвадалахара
 
 ФРН2
 
 Бразилія4
 
21 червня – Гвадалахара
 
 Польща0
 
 Бразилія1 (3)
 
17 червня – Мехіко (Олімпіко)
 
 Франція (п.п.)1 (4)
 
 Італія0
 
25 червня – Гвадалахара
 
 Франція2
 
 Франція0
 
17 червня – Сан-Ніколас-де-лос-Гарса
 
 ФРН2 Фінал
 
 Марокко0
 
21 червня – Сан-Ніколас-де-лос-Гарса28 червня – Пуебла
 
 ФРН1
 
 ФРН (п.п.)0 (4) Бельгія (д.ч.)2
 
15 червня – Мехіко (Ацтека)
 
 Мексика0 (1)  Франція4
 
 Мексика2
 
 
 Болгарія0
 

1/8 фіналу[ред. | ред. код]


15 червня 1986
16:00 CST
СРСР  3–4 (д.ч.)  Бельгія
Бєланов Гол 27'70'111' (пен.)
Протокол
Леон, Леон
Глядачів: 32,277
Арбітр: Ерік Фредрікссон (Швеція)





18 червня 1986
12:00 CST
Англія  3–0  Парагвай
Лінекер Гол 31'73'
Бердслі Гол 56'
Протокол
Ацтека, Мехіко
Глядачів: 98,728
Арбітр: Джамаль Аш-Шаріф (Сирія)

Чвертьфінали[ред. | ред. код]



22 червня 1986
12:00 CST
Аргентина  2–1  Англія
Марадона Гол 51'55'
Протокол
Ацтека, Мехіко
Глядачів: 114,580
Арбітр: Алі Бін Нассер (Туніс)


Півфінали[ред. | ред. код]

Матч за третє місце[ред. | ред. код]

Фінал[ред. | ред. код]

Особисті нагороди[ред. | ред. код]

Джерело:[3]

Золота бутса Золотий м'яч Найкращий молодий гравець Нагорода Fair Play
Англія Гарі Лінекер Аргентина Дієго Марадона Бельгія Енцо Шифо  Бразилія

Бомбардири[ред. | ред. код]

Найкращим бомбардиром чемпіонату став англієць Гарі Лінекер, який забив шість голів. Загалом в іграх турніру 82 гравці забили 132 голи, включаючи два автоголи.

6 голів[4]
5 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
Автоголи

Червоні картки[ред. | ред. код]

Вісім гравців були вилучені в іграх чемпіонату:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Maier, Hanns J (червень 1979). 1986 - World Cup without a home?. World Soccer: 24–25. (англ.)
  2. Pougatch, Mark (11 січня 2011). Three Lions Versus the World: England's World Cup Stories from the Men Who Were There. Mainstream Publishing. с. 175. ISBN 978-1-907195-59-4. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. (англ.)
  3. 1986 FIFA World Cup Mexico – Awards. FIFA.com. Fédération Internationale de Футбольна асоціація. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 11 березня 2013. (англ.)
  4. FIFA World Cup – Mexico '86: Official Протокол, p. 228(англ.)
  5. HUNGARY – CANADA. Planet World Cup. Архів оригіналу за 1 січня 2012. Процитовано 19 грудня 2011. (англ.)
  6. DENMARK – WEST GERMANY. Planet World Cup. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 15 червня 2014. (англ.)
  7. ENGLAND – MOROCCO. Planet World Cup. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 15 червня 2014. (англ.)
  8. а б WEST GERMANY – MEXICO. Planet World Cup. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014. (англ.)
  9. IRAQ – BELGIUM. Planet World Cup. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014. (англ.)
  10. SCOTLAND – URUGUAY. Planet World Cup. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014. (англ.)
  11. DENMARK – URUGUAY. Planet World Cup. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]