Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів 2013

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат світу MotoGP:
сезон 2013 року
Попередній: 2012 Наступний: 2014

Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів сезону 2013 року — 65-ий сезон змагань з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP, що проводяться під егідою Міжнародної мотоциклетної федерації.

Етапи Гран-Прі[ред. | ред. код]

Гран-Прі Франції — єдина дощова гонка сезону

Міжнародна мотоциклетна федерація 19 вересня 2012 року оголосила попередній календар змагань, який включав 19 етапів.[1] 23 листопада 2012 року календар був оновлений після підтвердження, що повернення Гран-прі Аргентини буде відкладено до 2014 року.[2] Гран-Прі Америк відбулося на трасі Трасі Америк в Остіні, США, замість Гран-Прі Португалії, яке відбувалось в Ештурілі з 2000 року. Всого Сполучені Штати провели три гонки, дві інші відбулися у Лагуна Сека (Гран-Прі США) та Індіанаполісі (Гран-Прі Індіанаполісу).

Раунд Дата Гран-Прі Автомотодром Переможці
MotoGP Moto2 Moto3
1 7 квітня Катар Гран-Прі Катару1 Лосейл, Доха Іспанія Хорхе Лоренсо Іспанія Пол Еспаргаро Іспанія Луї Салом
2 21 квітня США Гран-Прі Америк Траса Америк, Остін Іспанія Марк Маркес Іспанія Ніко Тероль Іспанія Алекс Рінс
3 5 травня Іспанія Гран-Прі Іспанії Херес, Херес-де-ла-Фронтера Іспанія Дані Педроса Іспанія Естів Рабат Іспанія Маверік Віньялес
4 19 травня Франція Гран-Прі Франції Le Mans Bugatti Іспанія Дані Педроса Велика Британія Скот Реддінг Іспанія Маверік Віньялес
5 2 червня Італія Гран-Прі Італії Муджелло, регіон Муджелло Іспанія Хорхе Лоренсо Велика Британія Скот Реддінг Іспанія Луї Салом
6 16 червня Іспанія Гран-Прі Каталонії Каталунья, Монмало Іспанія Хорхе Лоренсо Іспанія Пол Еспаргаро Іспанія Луї Салом
7 29 червня Нідерланди Гран-Прі Нідерландів2 Ассен Італія Валентіно Россі Іспанія Пол Еспаргаро Іспанія Луї Салом
8 14 липня Німеччина Гран-Прі Німеччини Заксенринг, Гоенштайн-Ернстталь Іспанія Марк Маркес Іспанія Хорді Торрес Іспанія Алекс Рінс
9 21 липня США Гран-Прі США 3 Mazda Raceway Laguna Seca, Монтерей Іспанія Марк Маркес Гонки Moto2 та Moto3 не проводяться 3
10 18 серпня США Гран-Прі Індіанаполісу Індіанаполіс Мотор Спідвей, Індіанаполіс Іспанія Марк Маркес Іспанія Естів Рабат Іспанія Алекс Рінс
11 25 серпня Чехія Гран-Прі Чехії Автодром імені Масарика, Брно Іспанія Марк Маркес Фінляндія Міка Калліо Іспанія Луї Салом
12 1 вересня Велика Британія Гран-Прі Великої Британії Сільверстоун, Сільверстоун Іспанія Хорхе Лоренсо Велика Британія Скот Реддінг Іспанія Луї Салом
13 15 вересня Сан-Марино Гран-Прі Сан Марино Мізано, Мізано-Адріатіко Іспанія Хорхе Лоренсо Іспанія Пол Еспаргаро Іспанія Алекс Рінс
14 29 вересня Іспанія Гран-Прі Арагону Моторленд Арагон, Альканьїс Іспанія Марк Маркес Іспанія Ніко Тероль Іспанія Алекс Рінс
15 13 жовтня Малайзія Гран-Прі Малайзії Сепанг, Селангор Іспанія Дані Педроса Іспанія Естів Рабат Іспанія Луї Салом
16 20 жовтня Австралія Гран-Прі Австралії Філіп-Айленд, Острів Філіпа Іспанія Хорхе Лоренсо Іспанія Пол Еспаргаро Іспанія Алекс Рінс
17 27 жовтня Японія Гран-Прі Японії Twin Ring Motegi, Мотеґі Іспанія Хорхе Лоренсо Іспанія Пол Еспаргаро Іспанія Алекс Маркес
18 10 листопада Іспанія Гран-Прі Валенсії Circuit Ricardo Tormo, Валенсія Іспанія Хорхе Лоренсо Іспанія Ніко Тероль Іспанія Маверік Віньялес

Примітки:

  •   — гонка відбувається вночі;
  •   — гонка проходить в суботу;
  •   — лише гонка у класі MotoGP.

Клас MotoGP[ред. | ред. код]

Учасники[ред. | ред. код]

Попередній список учасників був оголошений Міжнародною мотоциклетною Федерацією 28 листопада 2012 року.[3] Оновлений список учасників представлено 12 лютого 2013 року.[4] 9 світових чемпіонів в 2013 році боролися за перемоги в Королівському класі, загалом на рахунку Валентіно Россі, Хорхе Лоренсо, Даніеля Педроси, Марка Маркеса, Альваро Баутісти, Андреа Довіціозо, Нікі Хейдена, Штефана Брадля та Хіросі Аоями 23 титули в гранпрійних категоріях від GP125 до MotoGP. Найрезультативнішим є Россі: у нього 9 титулів, 7 з яких він завоював, виступаючи в Королівському класі.[5] Хорхе Лоренсо захищав титул чемпіона світу.[6]

Учасники на прототипах
Команда Конструктор Мотоцикл Гонщик Етапи
Італія Ducati Team Ducati Ducati Desmosedici GP13 04 Італія Андреа Довіціозо Всі
69 США Нікі Хейден Всі
Монако LCR Honda MotoGP Honda Honda RC213V 6 Німеччина Штефан Брадль Всі
Італія Ignite Pramac Racing
Італія Energy T.I. Pramac Racing
Ducati Ducati Desmosedici GP13 11 США Бен Спіс 1-2,5,10
15 Сан-Марино Алекс де Анджеліс 9
29 Італія Андреа Іаноне 1-8,10-18
51 Італія Мікеле Пірро 4,6-8,11-13
68 Колумбія Йонні Ернандес 14-18
Італія Go & Fun Honda Gresini Honda Honda RC213V 19 Іспанія Альваро Баутіста Всі
Японія Yamaha YSP Racing Team Yamaha Yamaha YZR-M1 21 Японія Катсуюкі Накасуга 17
Японія Repsol Honda Team Honda Honda RC213V 26 Іспанія Дані Педроса Всі
93 Іспанія Марк Маркес Всі
Франція Monster Yamaha Tech 3 Yamaha Yamaha YZR-M1 35 Велика Британія Кел Кратчлоу Всі
38 Велика Британія Бредлі Сміт Всі
Японія Yamaha Factory Racing Yamaha Yamaha YZR-M1 46 Італія Валентіно Россі Всі
99 Іспанія Хорхе Лоренсо Всі
Італія Ducati Test Team Ducati Ducati Desmosedici GP13 51 Італія Мікеле Пірро 3,5,18
Учасники CRT (Claiming Rule Teams)
Команда Конструктор Мотоцикл Гонщик Етапи
Швейцарія NGM Mobile Forward Racing FTR-Kawasaki FTR MGP13 5 США Колін Едвардс Всі
71 Італія Клаудіо Корті Всі
Іспанія Avintia Blusens FTR-Kawasaki FTR MGP13 7 Японія Хіросі Аояма 1-5,8-18
8 Іспанія Гектор Барбера Всі
22 Іспанія Іван Сілва 7
77 Іспанія Хав'єр дель Амор 6
Італія Came IodaRacing Project Ioda-Suter-BMW Suter MMX1 9 Італія Даніло Петруччі Всі
52 Чехія Лукаш Пешек Всі
Іспанія Power Electronics Aspar ART ART GP13 14 Франція Ренді де Пуньє Всі
41 Іспанія Алеїч Еспаргаро Всі
Чехія Cardion AB Motoracing ART ART GP13 17 Чехія Карел Абрахам 1-11,13
23 Італія Лука Скасса 14-18
США GP Tech BCL-Suzuki BCL GP212 44 США Майкл Барнес 2
Австрія Remus Racing Team S&B-Suter-BMW Suter MMX1 45 Австрія Мартін Бауер 11,18
Італія Go & Fun Honda Gresini FTR-Honda FTR MGP13 67 Австралія Браян Старінг Всі
Велика Британія Paul Bird Motorsport PBM-ART PBM 01 50 Австралія Даміан Кудлін 14-18
70 Велика Британія Майкл Лаверті 1-13
ART ART GP13 14-18
68 Колумбія Йонні Ернандес 1-13
США Attack Performance APR-Kawasaki APR 79 США Блейк Янг 2,9-10
Ключ
Постійний гонщик
Гонщик Wildcard
Запасний гонщик

Результати[ред. | ред. код]

Клас MotoGP: чемпіон Марк Маркес у складі чемпіонської команди Repsol Honda

Результати гонок[ред. | ред. код]

Система нарахування очок

Очки нараховуються першим п'ятнадцятьом гонщикам відповідно до зайнятого місця:

Місце  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15 
Очки 25 20 16 13 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

Результати гонок

Місце Гонщик Мотоцикл КАТ
Катар
АМЕ
США
ІСП
Іспанія
ФРА
Франція
ІТА
Італія
КАТ
Іспанія
НІД
Нідерланди
НІМ
Німеччина
США
США
ІНД
США
ЧЕХ
Чехія
ВБР
Велика Британія
РСМ
Сан-Марино
АРА
Іспанія
МАЛ
Малайзія
АВС
Австралія
ЯПО
Японія
ВАЛ
Іспанія
Очки
1 Іспанія Марк Маркес Honda 3 1 2 3 Нф 3 2 1 1 1 1 2 2 1 2 Дскв 2 3 334
2 Іспанія Хорхе Лоренсо Yamaha 1 3 3 7 1 1 5 Нс 6 3 3 1 1 2 3 1 1 1 330
3 Іспанія Дані Педроса Honda 4 2 1 1 2 2 4 Нс 5 2 2 3 3 Нф 1 2 3 2 300
4 Італія Валентіно Россі Yamaha 2 6 4 12 Нф 4 1 3 3 4 4 4 4 3 4 3 6 4 237
5 Велика Британія Кел Кратчлоу Yamaha 5 4 5 2 3 Нф 3 2 7 5 17 7 6 6 6 4 7 Нф 188
6 Іспанія Альваро Баутіста Honda 6 8 6 6 Нф Нф 7 5 4 6 5 5 7 4 5 5 4 5 171
7 Німеччина Штефан Брадль Honda Нф 5 Нф 10 4 5 6 4 2 7 6 6 5 5 Нс Нс 5 6 156
8 Італія Андреа Довіціозо Ducati 7 7 8 4 5 7 10 7 9 10 7 Нф 8 8 8 9 10 9 140
9 США Нікі Хейден Ducati 8 9 7 5 6 Нф 11 9 8 9 8 8 9 9 Нф 7 9 8 126
10 Велика Британія Бредлі Сміт Yamaha Нф 12 10 9 9 6 9 6 Нф 8 Нф 9 11 7 7 6 8 7 116
11 Іспанія Алеїч Еспаргаро ART 11 11 9 13 8 8 8 8 Нф 12 10 10 13 11 9 11 Нф 11 93
12 Італія Андреа Іаноне Ducati 9 10 Нф 11 13 Нф 13 Нс 11 9 11 Нф 10 Нф 8 14 Нф 57
13 Італія Мікеле Пірро Ducati 11 8 7 10 14 10 12 12 10 10 56
14 США Колін Едвардс FTR Kawasaki Нф Нф 15 16 14 9 17 13 12 13 11 14 12 16 15 12 12 15 41
15 Франція Ренді де Пуньє ART 12 14 Нф Нф 11 Нф 12 12 Нф Нф 15 16 17 13 12 10 13 Нф 36
16 Іспанія Гектор Барбера FTR 13 18 12 18 10 Нф 20 11 10 16 Нф 13 Нф Нф 14 14 16 12 35
17 Італія Даніло Петруччі Ioda-Suter Нф Нф 14 14 12 11 16 14 13 17 13 15 15 Нф 16 15 18 14 26
18 Колумбія Йонні Ернандес ART 14 15 Нф Нф 16 13 19 Нф 15 Нф 16 20 Нф 21
Ducati 12 10 13 15 Нф
19 Італія Клаудіо Корті FTR Kawasaki 16 19 17 Нф Нф 12 18 15 Нф 14 Нф 17 16 15 13 17 20 13 14
20 Японія Хіроші Аояма FTR 15 17 18 19 Нф Зн 17 16 15 14 18 14 14 11 20 17 16 13
21 США Бен Спіс Ducati 10 13 Нс Нс 9
22 Японія Катсуюкі Накасуга Yamaha 11 5
23 Сан-Марино Алекс де Анджеліс Ducati 11 5
24 Чехія Карел Абрахам ART Нф Нс Нс 15 15 Нф 15 18 14 Нс 19 Нф 5
25 Велика Британія Майкл Лаверті PBM 17 16 13 17 17 Нф 22 16 Нф 18 18 19 18 3
ART Нф Нф 18 19 17
26 Австралія Браян Старінг FTR Honda Нф 20 16 Нф 18 14 21 Нф 17 19 20 21 Нф 18 18 Дскв 22 19 2
27 Іспанія Хав’єр дель Амор FTR 15 1
Італія Лука Скасса ART 17 17 16 Нф 18 0
Чехія Лукаш Пешек Ioda-Suter 18 Нф Нф Нф 19 16 Нф 19 18 Нф Нф Нф Нф 19 Нф 19 Нф Нф 0
Австрія Мартін Бауер S&B Suter 21 20 0
Австралія Даміан Кудлін PBM Нф Нф 21 21 Нф 0
США Блейк Янг APR 21 Зн Нф 0
Іспанія Іван Сілва FTR 23 0
США Майкл Барнес BCL Нкв
Місце Гонщик Мотоцикл КАТ
Катар
АМЕ
США
ІСП
Іспанія
ФРА
Франція
ІТА
Італія
КАТ
Іспанія
НІД
Нідерланди
НІМ
Німеччина
США
США
ІНД
США
ЧЕХ
Чехія
ВБР
Велика Британія
РСМ
Сан-Марино
АРА
Іспанія
МАЛ
Малайзія
АВС
Австралія
ЯПО
Японія
ВАЛ
Іспанія
Очки
Колір Результат
Золотий Переможець
Срібний 2-е місце
Бронзовий 3-є місце
Зелений Фініш в очковій зоні
Синій Фініш без очок
Не класифікувався (Нк)
Пурпуровий Не фінішував (Нф)
Червоний Не кваліфікувався (Нкв)
Попередньо не кваліфікувався (Пнкв)
Чорний Дискваліфікований (Дскв)
Білий Не стартував (Нс)
Знятий (Зн)
Гонка скасована (X)
Не брав участі
Виключений (EX)

Примітка:
Жирний – Поул-позишн
Курсив – Найшвидше коло
Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.

Статистика гонщиків[ред. | ред. код]

Статистика гонщиків
Гонщик Очки Перемоги 2-і місця 3-ті місця Найшв.кола Поули Кола на
першому місці
Подолана відстань
у гонці, км
Подолана відстань
під час практики, км
Іспанія Марк Маркес 334 6 6 4 11 9 83 2031.977 6975.057
Іспанія Хорхе Лоренсо 330 8 1 5 2 4 236 1959.822 6342.943
Іспанія Дані Педроса 300 3 7 3 4 2 76 1868.418 6647.115
Італія Валентіно Россі 237 1 1 4 1 21 1949.317 7656.800
Велика Британія Кел Кратчлоу 188 2 2 2 1891.307 7022.944
Іспанія Альваро Баутіста 171 1831.142 7130.248
Німеччина Штефан Брадль 156 1 1 23 1693.008 6894.300
Італія Андреа Довіціозо 140 8 2058.152 7008.281
США Нікі Хейден 126 1908.836 7320.568
Велика Британія Бредлі Сміт 116 1774.802 7298.992
Іспанія Алеїч Еспаргаро 93 1914.870 6080.416
Італія Андреа Іаноне 57 1439.541 6770.038
Італія Мікеле Пірро 56 818.771 2569.901
США Колін Едвардс 41 1977.162 6768.921
Франція Ренді де Пуньє 36 1569.657 6820.708
Іспанія Гектор Барбера 35 1799.282 6337.361
Італія Даніло Петруччі 26 1855.254 7349.610
Колумбія Йонні Ернандес 21 1605.264 6191.047
Італія Клаудіо Корті 14 1727.643 6564.083
Японія Хіроші Аояма 13 1784.727 6116.891
США Бен Спіс 9 234.133 1136.253
Чехія Карел Абрахам 5 773.665 3801.454
Сан-Марино Алекс де Анджеліс 5 115.520 407.930
Велика Британія Майкл Лаверті 3 1670.499 6378.976
Австралія Браян Старінг 2 1777.188 6896.357
Іспанія Хав'єр дель Амор 1 113.448 146.537
Чехія Лукаш Пешек 1131.503 5911.492
Італія Лука Скасса 433.212 1720.272
Австралія Даміан Кудлін 252.124 1555.671
Іспанія Іван Сілва 118.092 381.528

Залік виробників[ред. | ред. код]

Місце Виробник КАТ
Катар
АМЕ
США
ІСП
Іспанія
ФРА
Франція
ІТА
Італія
КАТ
Іспанія
НІД
Нідерланди
НІМ
Німеччина
США
США
ІНД
США
ЧЕХ
Чехія
ВБР
Велика Британія
РСМ
Сан-Марино
АРА
Іспанія
МАЛ
Малайзія
АВС
Австралія
ЯПО
Японія
ВАЛ
Іспанія
Очки
1 Японія Honda 3 1 1 1 2 2 2 1 1 1 1 2 2 41 1 2 2 2 389
2 Японія Yamaha 1 3 3 2 1 1 1 2 3 3 3 1 1 2 3 1 1 1 381
3 Італія Ducati 7 7 7 4 5 7 10 7 8 9 7 8 8 8 8 7 9 8 155
4 Італія ART 11 11 9 13 8 8 8 8 14 12 10 10 13 11 9 10 13 11 99
5 Велика Британія FTR Kawasaki 16 19 15 16 14 9 17 13 12 13 11 14 12 15 13 12 12 13 46
6 Велика Британія FTR 13 17 12 18 10 15 20 11 10 15 14 13 14 14 11 14 16 12 46
7 Італія Ioda-Suter 18 Нф 14 14 12 11 16 14 13 17 13 15 15 19 16 15 18 14 26
8 Велика Британія PBM 17 16 13 17 17 Нф 22 16 Нф 18 18 19 18 Нф Нф 21 21 Нф 3
9 Велика Британія FTR Honda Нф 20 16 Нф 18 14 21 Нф 17 19 20 21 Нф 18 18 ДСКВ 22 19 2
Австрія S&B Suter 21 20 0
США APR 21 Зн Нф 0
Канада BCL Дскв 0
Місце Виробник КАТ
Катар
АМЕ
США
ІСП
Іспанія
ФРА
Франція
ІТА
Італія
КАТ
Іспанія
НІД
Нідерланди
НІМ
Німеччина
США
США
ІНД
США
ЧЕХ
Чехія
ВБР
Велика Британія
РСМ
Сан-Марино
АРА
Іспанія
МАЛ
Малайзія
АВС
Австралія
ЯПО
Японія
ВАЛ
Іспанія
Очки
Примітки
  • 1 Очки Марка Маркеса, нараховані за перемогу у гонці, були зняті в результаті рішення дирекції гонки після того, як він зіткнувся з партнером по команді Дані Педросою під час гонки. Наступним найкращим фінішером Honda був Альваро Баутіста, який зайняв четверте місце.

Залік команд[ред. | ред. код]

Місце Команда Гонщик КАТ
Катар
АМЕ
США
ІСП
Іспанія
ФРА
Франція
ІТА
Італія
КАТ
Іспанія
НІД
Нідерланди
НІМ
Німеччина
США
США
ІНД
США
ЧЕХ
Чехія
ВБР
Велика Британія
РСМ
Сан-Марино
АРА
Іспанія
МАЛ
Малайзія
АВС
Австралія
ЯПО
Японія
ВАЛ
Іспанія
Очки
1 Японія Repsol Honda Дані Педроса 4 2 1 1 2 2 4 НС 5 2 2 3 3 Нф 1 2 3 2 634
Марк Маркес 3 1 2 3 Нф 3 2 1 1 1 1 2 2 1 2 ДСКВ 2 3
2 Італія Yamaha Factory Racing Хорхе Лоренцо 1 3 3 7 1 1 5 НС 6 3 3 1 1 2 3 1 1 1 567
Валентіно Россі 2 6 4 12 Нф 4 1 3 3 4 4 4 4 3 4 3 6 4
3 Франція Monster Yamaha Tech 3 Кел Кратчлоу 5 4 5 2 3 Нф 3 2 7 5 17 7 6 6 5 4 7 Нф 304
Бредлі Сміт Нф 12 10 9 9 6 9 6 Нф 8 Нф 9 11 7 7 6 8 7
4 Італія Ducati Team Нікі Хейден 8 9 7 5 6 Нф 11 9 8 9 8 8 9 9 Нф 7 9 8 266
Андреа Довіціозо 7 7 8 4 5 6 10 7 9 10 7 Нф 8 8 8 9 10 9
5 Італія Go&Fun Honda Gresini Альваро Баутіста 6 8 6 6 Нф Нф 7 5 4 6 5 5 7 4 6 5 4 5 173
Браян Старінг Нф 20 16 Нф 18 14 21 Нф 17 19 20 21 Нф 18 18 ДСКВ 22 19
6 Монако LCR Honda MotoGP Штефан Брадль Нф 5 Нф 10 4 5 6 4 2 7 6 6 5 5 НС НС 5 6 156
7 Іспанія Power Electronics Aspar Алеїч Еспаргаро 11 11 9 13 8 8 8 8 Нф 12 10 10 13 11 9 11 Нф 129
Ренді де Пуньє 12 14 Нф Нф 11 Нф 12 12 Нф Нф 14 16 17 13 12 10 13
8 Італія Pramac Racing Бен Спіс 10 13 НС НС НС 121
Андреа Іаноне 9 10 Нф 11 13 Нф 13 НС НС 11 9 11 Нф 10 Нф 8 14
Мікеле Пірро 8 10 14 10 12 12 10
Алекс де Анджеліс 11
Йонні Ернандес 12 10 13 15
9 Швейцарія NGM Mobile Forward Racing Колін Едвардс Нф Нф 15 16 14 9 17 13 12 13 11 14 12 16 15 12 12 55
Клаудіо Корті 16 19 17 Нф Нф 12 18 15 Нф 14 Нф 17 16 15 13 17 20
10 Іспанія Avintia Blusens Гектор Барбера 13 18 12 18 10 Нф 20 11 10 16 Нф 13 Нф Нф 14 14 16 12 49
Хіроші Аояма 15 17 17 19 Нф 17 16 15 14 18 14 14 11 20 17 16
Хав’єр Дель Амор 15
Іван Сілва 23
11 Італія Came IodaRacing Project Даніло Петруччі Нф Нф 14 14 12 11 16 14 13 17 13 15 15 Нф 16 15 18 14 26
Лукаш Пешек 18 Нф Нф Нф 19 16 Нф 19 18 Нф Нф Нф Нф 19 Нф 19 Нф Нф
12 Велика Британія Paul Bird Motorsport Йонні Ернандес 14 15 Нф Нф 16 13 19 Нф 15 Нф 16 20 Нф 10
Майкл Лаверті 17 16 13 17 17 Нф 22 16 Нф 18 18 19 18 Нф Нф 18 19 17
Даміан Кудлін Нф Нф 21 21 Нф
13 Чехія Cardion AB Motoracing Карел Абрахам Нф НС НС 15 15 Нф 15 18 14 НС 19 Нф 5
Лука Скасса 17 17 16 Нф 18
Місце Команда Гонщик КАТ
Катар
АМЕ
США
ІСП
Іспанія
ФРА
Франція
ІТА
Італія
КАТ
Іспанія
НІД
Нідерланди
НІМ
Німеччина
США
США
ІНД
США
ЧЕХ
Чехія
ВБР
Велика Британія
РСМ
Сан-Марино
АРА
Іспанія
МАЛ
Малайзія
АВС
Австралія
ЯПО
Японія
ВАЛ
Іспанія
Очки

Клас Moto2[ред. | ред. код]

Учасники[ред. | ред. код]

Попередній список учасників класі Moto2 був опублікований 28 листопада 2012 року. Остаточний варіант був оголошений 12 лютого 2013 року.

Команда Конструктор Мотоцикл Гонщик Етапи
Швейцарія NGM Mobile Racing Speed Up SF13 3 Італія Сімоне Корсі 1–8, 10-18
54 Італія Маттіа Пасіні 1–8, 10-18
Франція Technomag carXpert Suter MMX2 4 Швейцарія Ренді Крумменахер 1–8, 10-13, 18
70 Швейцарія Робін Мульхаузер 14
21 Малайзія Закхван Заіді 15
77 Швейцарія Домінік Аегертер 1–8, 10-18
Італія Came IodaRacing Project Suter MMX2 5 Франція Йоан Зарко 1–8, 10-18
Італія Federal Oil Gresini Moto2
Італія Thai Honda PTT Gresini Moto2
Suter MMX2 7 Індонезія Доні Тата Прадіта 1–8, 10-12, 14-18
14 Таїланд Раттапарк Вілайро 1–8
10 Таїланд Тітіпонг Варокорн 10-16
94 Італія Франко Морбіделлі 13,17-18
Велика Британія Gino Rea Race Team
Велика Британія Gino Rea Montáže Brož Racing
FTR M213 8 Велика Британія Джино Рі 4, 7-8, 11-14, 18
Іспанія Blusens Avintia Kalex TBA 9 Велика Британія Кайл Сміт 1–2
24 Іспанія Тоні Еліас 1–2
Німеччина Dynavolt Intact GP Kalex TBA 11 Німеччина Сандро Кортезі 1–2
Швейцарія Interwetten Paddock Suter TBA 12 Швейцарія Томас Люті 2
33 Іспанія Серхіо Гадеа 1
Швейцарія NGM Mobile Forward Racing Speed Up TBA 15 Сан-Марино Алекс де Анджеліс 1–2
88 Іспанія Рікардо Кардус 1–2
Іспанія Argiñano & Ginés Racing Speed Up TBA 17 Іспанія Альберто Маекайо 1–2
44 ПАР Стівен Одендааль 1–2
Іспанія Mapfre Aspar Team Moto2 Suter TBA 18 Іспанія Ніко Тероль 1–2
81 Іспанія Хорді Торрес 1–2
Іспанія Desguaces La Torre Maptaq
Іспанія Desguaces La Torre SAG
Kalex TBA 19 Бельгія Хав'є Сімеон 1–2
23 Німеччина Марсель Шрьоттер 1–2
Італія Italtrans Racing Team Kalex TBA 30 Японія Такаакі Накагамі 1–2
60 Іспанія Хуліан Сімон 1–2
Бельгія Marc VDS Racing Team Kalex TBA 36 Фінляндія Міка Калліо 1–2
45 Велика Британія Скот Реддінг 1–2
Іспанія Tuenti HP 40 Kalex TBA 40 Іспанія Пол Еспаргаро 1–2
49 Іспанія Аксель Понс 1–2
80 Іспанія Естів Рабат 1–2
Франція Tech 3 Tech 3 TBA 52 Велика Британія Данні Кент 1–2
96 Франція Луї Россі 1–2
Монако JiR Moto2 Motobi TBA 63 Франція Майк ді Меліо 1–2
Японія Idemitsu Honda Team Asia Moriwaki TBA 72 Японія Юкі Такахаші 1–2
Катар QMMF Racing Team Speed Up TBA 95 Австралія Ентоні Вест 1–2
97 Індонезія Рафід Топан Сукіпто 1–2
Ключ
Постіний гонщик
Гонщик Wildcard
Запасний гонщик

Зміну у складі гонщиків[ред. | ред. код]

Підсумки[ред. | ред. код]

Володар титулу чемпіона в класі Moto2 визначився на Гран-Прі Японії. Після аварії, в якій постраждав лідер серії Скот Реддінг, ініціативу перехопив його переслідувач Пол Еспаргаро. Пол Еспаргаро двічі штурмував верхню сходинку чемпіонату. У 2012 році йому не дозволив перемогти Марк Маркес. У 2013 році у Реддінга до падіння були всі шанси взяти золото, але фортуна повернулася обличчям до його суперника. Еспаргаро став чемпіоном, набравши 265 очок. Через пропуск однієї гонки і слабкий фініш у Японії Реддінг програв йому 40 очок.

Клас Moto3[ред. | ред. код]

Підсумки[ред. | ред. код]

Доля титулу чемпіона у класі Moto3 вирішувалась на останньому етапі у Валенсії. Важка битва між трьома гонщиками, яких перед стартом розділяли всього 5 очок, завершилася для лідера чемпіонату Луї Салома (команда «Red Bull KTM Ajo») падінням, тоді як Алекс Рінс наприкінці заїзду був атакований німцем Йонасом Фольгером. Маверік Віньялес виграв гонку і став чемпіоном світу з перевагою у 12 очок над Рінсом. Салом після аварії зумів повернутися у гонку і фінішувати 14-м, заробивши пару очок. Це дозволило йому завершити сезон на 3-й позиції.[7]

У заліку виробників перемогу достроково, за 6 етапів до фінішу, здобув KTM. Це друга поспіль та третя загалом (враховуючи результати у класі 125сс) перемога австрійців.[8]

Загальні підсумки[ред. | ред. код]

Відвідуваність[ред. | ред. код]

Найбільша кількість глядачів зібралась на Гран-Прі Чехії. Його відвідало 142 030 глядачів у день гонки, в неділю, та 222 710 загалом за три дні змагань.[9]

Падіння[ред. | ред. код]

У всіх трьох класах чемпіонату було, в цілому, 863 падінь, що на 42 випадки менше, ніж роком раніше, незважаючи на те, що кількість Гран-Прі залишилась незмінною. Хоча, якщо розглядати лише клас MotoGP, то кількість падінь зросла на 19 випадків, збільшившись з 186 до 205.[10]

Середня кількість падінь на етапі у класі MotoGP становила 11,4, в класі Moto2 — 20,2, в Moto3 —18,5. Це вже четвертий рік поспіль, коли більшість аварій прийшла в середньому класі.

Найчастіше у «королівському» класі падав Марк Маркес —15 разів, тоді як чинний чемпіон світу Хорхе Лоренсо впав лише тричі, умудрившись двічі зламати ключицю (у Ассені та Заксенринзі); Дані Педроса падав шість разів. Чемпіон світу в класі Moto2 Пол Еспаргаро падав вісім разів, його основний суперник Скот Реддінг —4. У Moto3 чемпіон світу Маверік Віньялес падав 5 разів, його основні суперники Алекс Рінс та Луї Салом падали 2 та 6 разів відповідно.

Серед етапів найбільша кількість падінь мала місце на Гран-Прі Франції —68, що було пов'язано зі складними погодними умовами, які супроводжували гонку. Друге місце займає Гран-Прі Сан Марино —66 падінь, третє — Гран-Прі Німеччини —61. Найменша кількість падінь була зафіксована під час дебютного Гран-Прі сезону у Катарі —34.

Максимальна швидкість[ред. | ред. код]

Максимальна швидкість у класі MotoGP була розвинута Альваро Баутістою під час вільної практики №3 шістнадцятого Гран-Прі сезону у Австралії і становила 344,8 км/год.[11] Для порівняння, максимальна швидкість, досягнута болідами Формула-1 становить 341,1 км/год (Естебан Гутьєррес, Гран-прі Італії).[12] «Найповільнішим» етапом була дев'ята гонка сезону у США — Валентіно Россі на розминці зміг розігнатись лише до 270,0 км/год.[13]

У класі Moto2 найвища швидкість була розвинена теж на Гран-Прі Австралії німцем Сандро Кортезі — 296,8 км/год;[14] найнижча — на тринадцятому етапі, Гран-Прі Сан Марино, француз Йоан Зарко розігнався лише до 247,9 км/год.[15]

На тих же гонках були розвинені найвищі швидкості і у класі Moto3: найшвидше у Австралії їхав іспанець Алекс Маркес — 249,4 км/год;[16] у Сан-Марино самим швидким був німець Філіп Оетль.[17]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Десять років тому, у 2004-му, чемпіони Маркес та Еспаргаро виступали разом в одній команді у чемпіонаті Каталонії в класі 125сс. Тоді чемпіоном став Еспаргаро, Маркес був другим.[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. FIM releases provisional 2013 MotoGP™ calendar (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-03-19. 
  2. FIM Road Racing World Championship Grand Prix. 2013 calendar (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-03-19. 
  3. FIM Road Racing World Championship Grand Prix . 2013 Provisional Entry Lists (агл.). Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-03-19. 
  4. FIM Road Racing World Championship Grand Prix. 2013 Provisional Entry Lists, updated 12 February (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-03-19. 
  5. Цікаві факти в переддень 65-го сезону MotoGP (рос.). Архів оригіналу за 2013-07-14. Процитовано 2013-03-29. 
  6. Хорхе Лоренсо: Ані номер 1, ані номер 2, проте зрештою завжди чемпіон. euronews. Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-03-19. 
  7. Кирилл Чернышев (10.11.2013). MotoGP, Moto2, Moto3: Чемпионы определились! (рос.). motogonki.ru. Процитовано 25.11.2013. 
  8. MotoGP: KTM взял Кубок Конструкторов за рекордное время (рос.). motogonki.ru. 04.09.2013. Процитовано 25.11.2013. 
  9. MotoGP: Чехия вновь бьет испанские раунды по популярности (рос.). MOTOGONKI.RU. Процитовано 27.11.2013. 
  10. MotoGP™ Analysis: The 2013 Falls Report (англ.). Dorna Sports. 25.11.2013. Процитовано 27.11.2013. 
  11. TISSOT AUSTRALIAN GRAND PRIX. Event Best Maximum Speed (PDF) (англ.). Dorna Sports. 20.10.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  12. Самый быстрый пилот 2013 года - Эстебан Гутьеррес (рос.). terrikon.com. 05.12.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  13. RED BULL U.S. GRAND PRIX. Event Best Maximum Speed (PDF) (англ.). Dorna Sports. 21.07.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  14. TISSOT AUSTRALIAN GRAND PRIX. Event Best Maximum Speed (PDF) (англ.). Dorna Sports. 20.10.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  15. GP APEROL DI SAN MARINO E RIVIERA DI RIMINI. Event Best Maximum Speed (PDF) (англ.). Dorna Sports. 15.09.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  16. TISSOT AUSTRALIAN GRAND PRIX. Event Best Maximum Speed (PDF) (англ.). Dorna Sports. 20.10.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  17. GP APEROL DI SAN MARINO E RIVIERA DI RIMINI. Event Best Maximum Speed (PDF) (англ.). Dorna Sports. 15.09.2013. Процитовано 06.12.2013. 
  18. Two Champions – Ten years ago. motogp.com (англ.). Dorna Sports. 19.12.2013. Процитовано 20.12.2013. 

Посилання[ред. | ред. код]