Ченстоховська ікона Божої Матері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ченстоховська (Белзька) ікона Божої Матері
Czestochowska.jpg
Дата появи: ?, XII-XIII ст. ?
Місце знаходження: Польща Ясна Гора, Ченстохова
Автор: Євангеліст Лука ?
Іконографічний тип: Одигітрія
Заступництво: Польща
Дата святкування: 26 серпня (Католицизм)
19 березня (Православ'я)
Commons-logo.svg Зображення ікони у Вікісховищі


Ченстоховська ікона Божої Матері або Белзька ікона Божої Матері — чудотворна ікона Богородиці, написана, за переказами, євангелістом Лукою в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства, в Сіонській світлиці. Одна з найбільш відомих і шанованих святинь Польщі і Центральної Європи. Шанується однаково католиками і православними. Через темний відтінок обличчя також відома як «Чорна Мадонна».

Ікона зберігається в монастирі паулінів Ясна Ґура, розташованому в польському місті Ченстохова.

Опис[ред.ред. код]

Ікона виконана на дерев'яній панелі розмірами 122,2 x 82,2 x 3,5 см. Належить до типу Одигітрія. Отрок-Христос сидить на руках Богородиці, правою рукою Він благословляє, а лівою — тримає книгу. На іконі залишилися кілька порізів, отриманих, ймовірно, від удару шаблею.

Історія[ред.ред. код]

Образ Богородиці Ченстоховськоі, виконаний народними майстрами (не пізніше 1714 р.). Барельєф, дерево. З колекції Музею української домашньої ікони в «Замку Радомисль»[1]

Легендарні версії і наукові дані[ред.ред. код]

Згідно з переказом, ікона Ченстоховської Божої Матері належить до тих, що писані євангелістом Лукою на дошках від столів. Це не відповідає науковим даним — перші ікони на дошках з'явилися не раніше IV ст.

Перекази також повідомляють, що в 66 — 67 роках, під час нашестя римських військ на чолі з Веспасіаном і Тітом, християни втекли в містечко Пеллу. Разом з іншими святинями вони зберігали в печерах і цей образ Богоматері. У 326 році, коли свята цариця Олена ходила до Єрусалиму для поклоніння святим місцям і знайшла Хрест Христовий, вона отримала в дар від християн цю ікону, привезла її до Костянтинополя і поставила в палацовій каплиці, де святиня знаходилася протягом п'яти століть.

В 1984 році польські дослідники Анна Ружицька-Бризек і Єжи Гадомський провели фундаментальний аналіз ікони. За їхніми даними, Богородиця Ченстоховська була перемальована щонайменше двічі і, відповідно, містить три шари письма, причому перший з'явився не раніше ХІІ-ХІІІ ст. Другий — середини або другої половини XIV ст., виник під впливом італо-венеційської традиції. Третій шар Ружицька-Бризек і Гадомський датують 1430—1434 роками, тобто часом, коли коштом короля Ягайла проводилися консервація і реставрація[2].

Остаточні висновки польських фахівців полягають у наступному: ікона має безсумнівно візантійське походження, але остаточно сформувалася під латинським, зокрема італійським впливом.

Ікона Руського королівства[ред.ред. код]

Появу ікони, визнаної за чудотворну, на руських землях джерела фіксують під другою половиною XII століття. За яких саме обставин, не уточнюється, але перед тим ікона ніби побувала в Болгарії, Моравії і Чехії. В другій половині ХІІІ ст. король Русі Лев Данилович (1228—1301), син короля Данила, привіз її до міста Белза і з великою честю помістив в Белзькому замку під опікою православного духовенства. Бартоломей Зиморович у своїй праці «Leopolis triplex» стверджував, що король Лев I Данилович віддав Святоонуфріївському монастирю на зберігання ікону Богородиці, мальовану нібито самим Лукою Євангелістом.

Після припинення галицької династії Рюриковичів, рештки Руського королівства займають по династичному праву успадкування споріднені з ними польські Пясти. В 1382 році (за іншими даними — в 1377-му) сілезький князь Владислав Опольський, який на той момент управляв Галичиною, перевіз ікону з Белза спочатку до Львова, а потім до заснованого ним у 1352 році Ясногорського кляштору отців-паулінів у Ченстохові. З того часу Богородиця Белзька стала називатися Богородицею Ченстоховською.

Переказ повідомляє, що коли Татари вдерлися на Русь і обложили замок Белз, князь Владислав, сподіваючись на допомогу Божої Матері, виніс святиню з церкви і поставив на міській стіні. Пронизаний ворожою стрілою, чудотворний образ зберіг назавжди сліди минулої крові. Шкідлива мла, що спустилася тоді на татарське військо, примусила їх зняти облогу замку і віддалитися в свої межі. Тоді Заступниця Небесна, з'явившись князеві уві сні, повеліла перенести чудотворну ікону на Ясну Гору Ченстоховську.

В Ясногорському кляшторі. Профанація образу[ред.ред. код]

На початку XV ст. обитель була пограбована гуситами. За однією з легенд[3], забравши всі монастирські скарби, вони хотіли викрасти і чудотворний образ, але невидима сила утримувала коней, і віз зі святинею не рушив з місця. У люті один з грабіжників скинув святу ікону на землю, а інший ударив шаблею по обличчю. Тут же справедлива кара спіткала всіх: першого розірвало на частини, у другого відсохла рука, інші впали як мертві або уражені були сліпотою.

За іншою версією, яку, до речі, наводить відомий польський хроніст Ян Длугош, це зробили в 1430 році шляхтичі Якуб Надобний гербу Дзялоша і Ян Куропатва гербу Сренява, котрі, аби вилізти з боргів, викрали коштовності з монастиря, в тому числі здерли коштовний оклад з ікони, а потім пробили її мечем наскрізь, аби зіпхнути свій злочин на чехів[4].

З того часу на багатьох її списках Діву Марію зображують із двома шрамами на правій щоці. Хай там як, але дошка з образом тоді дуже сильно постраждала. Реставратори, котрі в 1430—1434 рр. обстежували і відновлювали ікону коштом короля польського Владислава Ягайла, засвідчили, що на той момент від східної «грецької» традиції в іконі мало що залишилося[5].

Власну версію цього випадку наводить польський письменник Анджей Сапковський у трилогії «Саґа про Рейневана»: золоту оздобу було здерто князем Федором Острозьким, а порубано краківським єпископом Збіґнєвом Олесницьким, щоб показати гуситів «як слуг антихриста. Бо тільки, мовляв, слуги антихриста підіймають святотатську руку на символи і негідно їх калічать»[6].

Подальша доля ікони[ред.ред. код]

В 1655 році, під час «шведського потопу» У середині XVII століття шведський король Карл Х Густав, узявши Варшаву і Краків, програв під Ченстоховським монастирем на Ясній Горі. Ясногорський кляштор став символом опору Речі Посполитої проти шведської навали, чим надихнув країну на спротив. Допомога і заступництво Цариці Небесної підбадьорили поляків, а король Ян II Казимир, повернувшись до Львова, оприлюднив маніфест, у якому доручав свою державу заступництву Божої Матері, називаючи Ченстоховський Її образ «Небесною Королевою Польщі». Війна з шведами в 1656 році закінчилася для Речі Посполитої успішно.

З другої половини XVII ст. ікону стали прикрашати спеціально виготовленими для неї змінними ризами.

Рицарі елітної кавалерії Речі Посполитої — крилаті гусари мали на своїх кірасах, окрім традиційного рицарського хреста, образ Матері Божої Ченстоховської. Цей же образ прикрашав ринграфи (нагрудники) польських вояків часів Барської конфедерації і повстання Тадеуша Костюшка.

8 вересня 1717 року на підставі акту папи римського Климента ХІ ікона була коронована і тим офіційно визнана чудотворною. Це був перший випадок коронації ікони поза Римом. В ніч з 22 на 23 жовтня 1909 року корони були викрадені. Повторна коронація відбулася 22 травня 1910 року на підставі акту папи Пія Х.

У 1813 році, коли російські війська увійшли в Ченстоховську фортецю, настоятель і братія піднесли генералові Сакену список (копію) з чудотворного образу. Згодом список з Чудотворної ікони був поставлений в Санкт-Петербурзі в Казанському соборі і був загублений після перевороту 1917 року.

В грудні 2012 року мала місце спроба псування ікони. Невідомий чоловік кинув в образ лампочками, наповненими чорною фарбою. На щастя, ікона не постраждала, а невідомого схопила охорона[7].

Вшанування[ред.ред. код]

Ікона Богородиці Ченстоховської шанується однаково католиками і православними, а також старообрядцями — переважно тими, які живуть у Польщі.

Ченстоховська ікона згадується в піснях українських лірників.

До Богородиці Ченстоховської звертаються по допомогу від припадків, інфекційних хвороб, вогнестрільних і від холодної зброї ран, глухоти і німоти. Митці звертаються до неї за натхненням.

День вшанування ікони у католиків — 26 серпня — був затверджений лише в 1931 році папою Пієм ХІ. У православних Богородицю Ченстоховську вшановують 19 березня і 9 вересня.

Копія[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Чудотворна ікона «Цариця Карпат», що знаходиться у Гошівському монастирі є копією Ченстоховської ікони.[8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
  2. A. Różycka-Bryzek, J. Gadomski, Obraz Matki Boskiej Częstochowskiej w świetle badań historii sztuki, «Studia Claromontana» 5, 1984, s. 27-52
  3. Michael P. Duricy. Black Madonnas: Our Lady of Czestochowa [1] (англ.)
  4. Roczniki, czyli kroniki sławnego Królestwa Polskiego. T. 4. — Kraków, 1869. — S. 376.
  5. A. Różycka-Bryzek, J. Gadomski, Obraz Matki Boskiej Częstochowskiej w świetle badań historii sztuki, «Studia Claromontana» 5, 1984, s. 27-52
  6. Сапковський Анджей. Lux perpetua: Роман / Пер. А. Поритко. — К.: Гамазин, 2007. — с. 570. — ISBN 978-966-2938-55-5 [2]
  7. http://www.youtube.com/watch?v=v4AeR4VmPnk
  8. Про чудотворну ікону Божої Матері в Гошеві, на Ясній Горі

Посилання[ред.ред. код]