Перейти до вмісту

Чепеленко Олег Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чепеленко Олег Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження29 травня 1987(1987-05-29)
Лукашівка, Харківська область
Смерть7 серпня 2015(2015-08-07) (28 років)
Трьохізбенка
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Хакер»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Оле́г Олекса́ндрович Чепеле́нко — старший солдат Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Учитель, викладав в сільській школі інформатику.

Мобілізований восени 2014-го, снайпер, 92-га окрема механізована бригада.

7 серпня 2015-го під час виконання бойового завдання поблизу Трьохізбенки група військових у бойовому зіткненні потрапила в полон. При проведенні їх зі зв'язаними руками через мінне поле Олег Чепеленко звалив терориста, підірвав себе та його на «розтяжці» разом з іншими російськими бойовиками. Внаслідок вибуху загинули Чепеленко та прапорщик Микола Стоцький і два терористи.

Похований у селі Лукашівка, де його ім'ям згодом названо загальноосвітню школу[1]. 6 травня 2016 року там само було відкрито мемеріальну дошку[1][2].

Без єдиного сина лишилася мама. Рота, в якій служив Олег, попросила у мами Олега Чепеленка дозволу бути її названими синами.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

  • 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Народний Герой України (посмертно), вересень 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чепеленко Олег Олександрович на сайті ukraine-memorial.org
  2. Відкриття Меморіальної Дошки Народному Герою України Олегу Олександровичу Чепеленко Люботинська спеціалізована школа-інтернат I—III ступенів «Дивосвіт», 08 квітня 2017. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 9 квітня 2017.