Чепелик Володимир Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Андрійович Чепелик
Народження 17 жовтня 1945(1945-10-17)
Смерть 13 квітня 2021(2021-04-13)
Країна
(підданство)
 СРСР
 Україна
Навчання Київський державний художній інститут
Діяльність художник, скульптор
Заклад Київський державний художній інститут
Учні Гулик Микола Володимирович, Корчовий Василь Іванович, Домненко Катерина Григорівна, Люклян Богдан Йосипович, Кузнецов Володимир Вікторович і Олашин Василь Васильович
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби
Орден Дружби
Народний художник України Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2000
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України — 2005 Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1988

Володи́мир Андрі́йович Чепелик (17 жовтня 1945(19451017), м. Київ — 13 квітня 2021 м. Київ) — український скульптор, педагог, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, голова Національної спілки художників України. Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2000).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 жовтня 1945 року в місті Києві.

У 1972 році закінчив Київський державний художній інститут.

У 197275 роках на творчій роботі.

1975 року розпочав викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

У 1986 році Володимир Чепелик став лауреатом Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського.

У 1990 році Володимира Андрійовича Чепелика було обрано головою Національної спілки художників України.

Від 1992 року — професор, у цьому ж році отримав звання «Народний художник України».

Від 1996 року — академік-засновник АМУ, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997).

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Митець — учасник вітчизняних і міжнародних виставок. Активно займається підготовкою й вихованням скульпторів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як професор і керівник навчально-творчої майстерні.

Творчість[ред. | ред. код]

Пам'ятник Т. Г. Шевченку в м. Чернігів

Володимир Андрійович Чепелик досконало володіє виражальними засобами монументальної і станкової пластики. Широке коло тематики творів митця — меморіальні ансамблі, образи історичних реалій, портретні композиції, зокрема галерея портретів видатних діячів вітчизняної художньої культури.

Вміле поєднання образної пластичної мови з національним темпераментом і високопрофесійним володінням матеріалом роблять творчість В. Чепелика визначним явищем у сучасній українській художній культурі. Майстер засобами скульптури оригінально виражає своє бачення зображуваних героїв. Для кожного конкретного твору митець віднаходить відповідну форму пластичного вислову.

Найвідоміші твори: станкові — «Біль», «С. Васильківський», «М. Ге» (1988); пам'ятники — декабристам (м. Кам'янка Черкаської області, 1982); героям Малинського підпілля (м. Малин Житомирської області, 1984); корабелам (м. Миколаїв — з нагоди 200-річчя міста, 1989); жителям селища на Трухановому острові, спаленого фашистами в 1943 році (м. Київ, 1989); воїнам, полеглим при визволенні Києва у 1943 році (Південна Борщагівка, м. Київ, 1990); Шевченку у місті Чернігові (1992) та Шевченку в місті Форт-Шевченко (Казахстан, 1998); Жертвам чорнобильської аварії (Святошин, м. Київ, 1994); Жертвам репресій (у Биківнянському лісі під Києвом, 1995), загиблим співробітникам МВС України (м. Київ, 1997); Михайлові Грушевському (м. Київ, 1998). У співавторстві з Олексієм Чепеликом: пам'ятники народному артисту України Миколі Яковченку (м. Київ, 2000, м. Прилуки, 2008), Олесю Гончару (м. Київ, 2001), Сержу Лифарю (м. Лозанна, Швейцарія, 2003), загиблим дочкам та синам України (м. Маутхаузен, Австрія, 2002), українському козацтву (м. Відень, Австрія, 2004), Тарасові Шевченку (м. Тбілісі, Грузія, 2007), Тарасу Бульбі (c. Келеберда, 2009).

Твори Володимира Чепелика зберігаються в музейних та приватних колекціях України і зарубіжних держав.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 331/2011 від 23 березня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва». Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 23 березня 2011. 
  2. Указ Президента України від 15 грудня 2007 року № 1223/2007 «Про нагородження працівників Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури»
  3. Указ Президента України від 21 серпня 2004 року № 951/2004 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій»
  4. Указ Президента України від 5 лютого 1998 року № 82/98 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 1998 року № 1684 «Про нагородження Чепелика В.А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  6. Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]