Чепелик Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Васильович Чепелик
Viktor Chepelyk Ukrainian architect.gif
В. В. Чепелик, 1974 рік
Народження 14 березня 1927(1927-03-14)Київ
Смерть 14 травня 1999(1999-05-14) (72 роки)Київ
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Київського інженерно-будівельного інституту
Діяльність архітектор
Науковий ступінь кандидат наук

Ві́ктор Васи́льович Чепе́лик (14 березня 1927(19270314), Київ — 14 травня 1999, Київ) — український архітектор, історик архітектури, академік. Член Спілки архітекторів України (з 1975 року), дійсний член Української Академії архітектури (з 1993 року), почесний доктор НДІТІАМ (з 1996 року), лауреат Державна премія України в галузі архітектури (2002, посмертно). Автор 185 наукових праць з української і всесвітньої архітектури. Значне місце у дослідницькій діяльності займає дослідження українського архітектурного модерну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1927 року в Києві. Навчався у середній школі до восьмого класу.

З 1944 по 1948 рік навчався в Київському технікумі цивільного будівництва на архітектурному відділенні. З 1948 по 1954 рік - студент архітектурного факультету Київського інженерно-будівельного інституту. В 1954 році захистив дипломну роботу на відмінно і за рішенням кафедри архітектурного проектування і Ради архітектурного факультету був рекомендований до аспірантури. Вчився в аспірантурі при кафедрі архітектурного проектування КІБІ. Після завершення аспірантури з 1957 по 1964 роки працював асистентом на кафедрі архітектурного проектування КІБІ. В цей час виконав ряд проектів та опублікував кілька статей в наукових збірниках і архітектурних журналах.

З 1958 року читав лекційний курс «Советская архитектура». У 1964 році захистив дисертаційну роботу на тему «Архитектурно-планировочные решения жилых домов для одиноких и малосемейных», за що дістав вчений ступінь кандидата архітектури. З 1964 року переведений на посаду старшого викладача кафедри архітектурного проектування, працює заступником декана на громадських засадах. З 1965 року стає штатним заступником декана, перебував на цій посаді до 1974 року. У своїй науковій роботі з 1967 року почав активно вивчати український архітектурний стиль. 1974 року, після вивільнення з деканатської роботи, за конкурсом обраний на посаду завідувача кафедри малюнку та живопису. Упродовж майже всього життя переймався малюнком і акварельним живописом, напрацював близько 1000 робіт на історичні, пейзажні та архітектурні теми, хоча дуже мало їх виставляв. 1979 року, по закінченню конкурсного терміну, В. В. Чепелик повертається на кафедру основ архітектури на посаду доцента, відмовившись від кількох пропозицій щодо зайняття посади керівника художнього ВНЗ у Харкові чи Львові і навіть директора НДІТІАМ у Києві, оскільки вважав, що його жіяльність має бути обмежена лише науковою роботою над історією архітектури та над викладанням її студентам. 1987 року обраний на посаду професора кафедри основ архітектури. Тоді ж почав читати лекції з «Історії архітектури Середньовіччя та Нового часу». З наступного року за його ініціативи на архітектурному факультеті КІБІ вперше почалося викладання «Історії української архітектури». 1993 року В.В.Чепелика обрано дійсним членом новоутвореної Української Академії архітектури.

Архітектура[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту у 1954 році працював у кількох проектних організаціях, зокрема в «Укргипроздраве», «ГСПИ-2», а також брав участь в деяких місцевих, республіканських та всесоюзних конкурсах. В цей час за його проектами побудовано декілька будинків і споруд в Києві та на Київщині.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

З 1958 року, після закінчення аспірантури, читав лекційний курс «Советская архитектура». Передав цей курс іншому викладачеві 1987 року. З 1964 року В. В. Чепелик працює на посаді старшого викладача кафедри архітектурного проектування та заступником декана на громадських засадах, а з 1965 року — заступник декана. З 1966 року по 1983 рік голова методичної комісії архітектурного факультету. За 17 років він розробив 9 навчальних планів підготовки архітекторів, за якими проводилися заняття як в КІБІ, так і в інших інститутах. Тоді ж читає лекційні курси і проводить практичні заняття із курсів «Вступ до архітектури», «Архітектурне проектування» на різних курсах, а також «Основи архітектурної композиції». 1987 року читає лекції з «Історії архітектури Середньовіччя та Нового часу». З 1988 року за його ініціативи на архітектурному факультеті КІБІ вперше почалося викладання «Історії української архітектури».

Дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

Однією з тем дослідницької діяльності В. В. Чепелика був український архітектурний модерн. В. В. Чепелик у своїй автобіографії зазначає, що український архітектурний стиль притягував його увагу від 1945 року, ще з технікуму. В науковій роботі В. В. Чепелик почав активно вивчати український архітектурний стиль з 1967 року. В 1968 році на основі архівного і натурного вивчення пам'яток архітектури виконав наукову працю «Архітектурна творчість Дмитра Дяченка», яку тоді безуспішно намагався опублікувати через видавництво «Будівельник» — цьому завадила протидія тодішнього керівництва НДІТІАМ. Те ж саме сталося також і з нарисом про творчість архітектора В. Троценка, коли вже підписані до друку гранки вилучили з журналу «Строительство и архитектура». Але він і далі активно збирав матеріал про творчість видатних мистців УАМ: К. Жукова, О. Сластіона, В. Кричевського, С. Тимошенка, П. Фетисова, М. Шехоніна та інших; для цього проводив обміри і аналіз багатьох пам'яток українського архітектурного стилю в Києві, Полтаві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові, а також на Полтавщині та Чернігівщині. Цей матеріал ліг в основу багатьох статей, з превеликими труднощами опублікованих в різних газетах, журналах та наукових збірниках. Згодом вони увйшли до монографії «Український архітектурний модерн», яка побачила світ лише 2000 року.

Твори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Автобіографія В. В. Чепелика