Червона книга України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Червона Книга України)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червона книга УкраїниM:
Червона книга України. Тваринний світ (2009)
Червона книга України. Тваринний світ (2009)
Загальна інформація
Жанр державний документ, довідник
Країна УРСР, Україна Україна
Мова оригіналу українська
Видавництво Наукова думка (1980), Українська енциклопедія (1994, 1996), Глобалконсалтинг (2009)
Дати публікацій
Перше видання 1980

Червона книга України — офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу у межах України, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної морської економічної зони. Станом на квітень 2019 року до Червоної книги України занесено 1369 видів (543 тварин і 826 рослинного світу). Регулюється Законом України «Про Червону книгу України».

Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів України та інші державні органи.

Наукове забезпечення ведення Червоної книги України, підготовку пропозицій про занесення до Червоної книги України та про виключення з неї видів, контроль підготовки матеріалів, визначення форми її видань і координацію відповідної діяльності здійснює Національна комісія з питань Червоної книги України, яка створюється Національною академією наук України на базі Інституту зоології НАН України та Інституту ботаніки НАН України, що займаються безпосереднім веденням Червоної книги України.[1]

Було зроблено три видання Червоної книги України (1980, 1994—1996, 2009) і згідно законодавства України кожні 10 років має виходити нове видання. У проміжках види можуть заноситися до Червоної книги України окремими наказами Міністерства екології України, що на практиці робиться лише у особливих виключних випадках (лось у 2017[2]).

Історія[ред. | ред. код]

Перше видання[ред. | ред. код]

Створення Червоних книг у СРСР почалося з заклику Міжнародного союзу охорону природи започатковувати національні та регіональні червоні книги. У 1974 році була започаткована Червона книга СРСР. Робота над Червоною книгою України почалася 1975 року, коли на засіданні Секції раціонального використання, охорони та відтворення біологічних ресурсів суші Міжвідомчої науково-технічної ради при Державному комітеті УРСР по охороні природи було створено спеціальну Міжвідомчу комісію з питань підготовки «Червоної книги УРСР». Очолював Комісію та підкомісію з тварин А. П. Федоренко (орнітолог, Інститут зоології АН УРСР), а підкомісію з рослин — В. І. Чопик (Інститут ботаніки АН УРСР). До складу Комісії увійшло 45 осіб.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 серпня 1976 року було затверджено «Положення про Книгу рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин Української РСР — „Червону книгу УРСР“». Ведення Червоної книги було покладено на Академію наук УРСР.

Перше видання Червоної книги України було опубліковане у 1980 році одним томом під назвою «Червона Книга Української РСР» у видавництві «Наукова думка» (наклад 2400 примірників). Редакційну колегію видання складали К. М. Ситник (відповідальний редактор) і В. О. Топачевський як директори Інституту ботаніки та Інституту зоології, А. М. Гродзинський як академік-секретар відділення загальної біології АН УРСР, А. П. Федоренко і В. І. Чопик як голови згаданих вище підкомісій по тваринах і рослинах, що існували з 1975 року. Останні двоє були також зазначені як укладачі. Авторський колектив складав 24 науковці.

Перша Червона книга України включала 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах; і 151 вид вищих рослин.

Друге видання[ред. | ред. код]

Постановою Верховної ради України від 29 жовтня 1992 було затверджено Положення про Червону книгу України, як основного державного документу з питань охорони тваринного і рослинного світу. Тоді ж профільну Комісію було переформовано та перейменовано у Національну комісію з питань Червоної книги України. Очолював Комісію перший заступник Міністра охорони навколишнього середовища України Ю. Г. Рубан, головами підкомісій з зоології та ботаніки були відповідно М. М. Щербак та Б. В. Заверуха.

Друге видання Червоної книги України було здійснене у двох томах, які були опубліковані з дворічним проміжком у видавництві «Українська енциклопедія»: в 1994 році — том «Тваринний світ», в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад обох — 5000 примірників).

Друге видання включало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу. У порівнянні з першим виданням, кількість видів тварин збільшилась на 297, а рослинного світу — на 390 видів.

Третє видання[ред. | ред. код]

У 2009 році вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 826 видів рослинного світу: судинні рослини (611), мохоподібні (46), водорості (60), лишайники (52), гриби (57).

Кількість видів рослинного світу у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 285 видів, при цьому 310 видів було занесено, а 25 — виключено, зокрема 21 вид судинних рослин та по одному виду мохоподібних, водоростей, лишайників і грибів.[3][4]

До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин: кнідарії (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68).

Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, при цьому 191 вид було занесено до Червоної книги, а 31 — виключено, зокрема 27 видів комах, 2 види риб і 2 види ссавців (борсук звичайний і водяна полівка мала).[5][6]

19 грудня 2017 року окремим Наказом Міністерства екології до Червоної книги України було занесено також 543-й вид тварин — лось європейський[2]. Однак 27 листопада 2018 року окружний адміністративний суд Києва скасував це рішення, виключивши лося з Червоної книги.[7] 8 квітня 2019 року Шостий апеляційний суд Києва задовольнив апеляцію Міністерства екології і заборонив виключення лося з Червоної книги, залишивши таким чином тварину під охороною.[8]

Кількість видів у різних виданнях[ред. | ред. код]

Групи / Видання Перше видання (1980) Друге видання (1994, 1996) Третє видання (2009)
Тваринний світ
Кнідарії 0 2 2
Нематоди 0 2 2
Малощетинкові черви 0 1 1
П'явки 0 6 8
Зяброногі раки 0 8 8
Веслоногі раки 0 1 5
Вищі раки 0 17 18
Павукоподібні 0 2 2
Багатоніжки 0 3 3
Ногохвістки 0 0 2
Комахи 18 173 225
Водні черевоногі молюски 0 3 3
Наземні молюски 0 8 14
Двостулкові молюски 0 1 3
Круглороті 0 2 2
Риби 0 32 69
Земноводні 4 5 8
Плазуни 6 8 11
Птахи 28 67 87
Ссавці 29 41 68
Тваринний світ загалом 85 382 542
Рослинний світ
Судинні рослини 151 439 611
Мохоподібні 0 28 46
Водорості 0 17 60
Лишайники 0 27 52
Гриби 0 30 57
Рослинний світ загалом 151 541 826
Всього 236 923 1368

Функціонування та законодавче регулювання[ред. | ред. код]

Функціонування Червоної книги України регулюється Законом України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 (з подальшими змінами) — 3055-III.

Згідно з цим Законом, державне управління, регулювання та контроль збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (Міністерство екології та природних ресурсів України), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства (Державне агентство лісових ресурсів України), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства (Державне агентство рибного господарства України), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (Державна екологічна інспекція України), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Державний нагляд (контроль) у сфері використання та відтворення видів Червоної книги України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (Державна екологічна інспекція України).

Для наукового забезпечення ведення Червоної книги України, підготовки пропозицій про занесення до Червоної книги України та вилучення з неї видів тварин і рослин, організації наукових досліджень, розробки заходів щодо охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, контролю за їх виконанням, координації діяльності державних органів та громадських організацій створена Національна комісія з питань Червоної книги України, що з 2012 року формується Національною академією наук України. Головою Комісії за посадою є Президент НАН України, головами секцій з питань тваринного і рослинного світу за посадами є директори Інституту зоології НАН України та Інституту ботаніки НАН України. Два згадані заклади займаються безпосереднім веденням і координацією створення Червоної книги України та, згідно Положення про Комісію, є її «базовими установами».[1]

Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.

Наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.

Національна комісія з питань Червоної книги України[ред. | ред. код]

Національна комісія з питань Червоної книги України утворюється для науково-організаційного забезпечення ведення Червоної книги України і має наступні функції згідно з Положенням про неї від 15.03.2017:

  • забезпечує науково-організаційне ведення Червоної книги України;
  • організує проведення аналізу даних про стан популяцій видів Червоної книги України;
  • організує і координує наукові дослідження з метою виявлення нових місць перебування видів Червоної книги України;
  • координує діяльність наукових установ, пов'язаних із проведенням постійних спостережень за станом популяцій видів Червоної книги України;
  • розробляє та вносить пропозиції про зміну або встановлення категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України;
  • сприяє створенню та діяльності у базових установах структурних підрозділів для постійного збирання нових даних щодо стану рідкісних видів;
  • визначає критерії включення видів до Червоної книги України, аналізує, узагальнює пропозиції про включення до Червоної книги України або виключення з неї видів;
  • розробляє заходи щодо збереження та охорони видів Червоної книги України та здійснює контроль за їх проведенням;
  • організує розробку та затвердження національних методик обліку видів Червоної книги України;
  • розглядає проекти правил, рекомендацій і методичних матеріалів із питань охорони, раціонального використання та відтворення видів Червоної книги України;
  • приймає рішення щодо спеціального використання видів Червоної книги України для видачі відповідного дозволу;
  • контролює підготовку матеріалів, визначає форму подання відомостей до чергового офіційного видання Червоної книги України.

Базовими установами Комісії, згідно Положення про неї, є Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України та Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України.

До 2012 року Комісія була підпорядкована Міністерству екології України і очолював її за посадою заступник Міністра екології. У 2012 році Комісія була передана до Національної академії наук України і відтоді головою Комісії за посадою є Президент НАН України.

До складу Комісії включаються провідні вчені Національної академії наук України та інших наукових установ, фахівці органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень і громадських організацій, статутами яких передбачена діяльність в охороні видів тваринного та/або рослинного світу.

Після змін від 15.03.2019, до складу Комісії входять[9][10]: Б. Є. Патон (голова, за посадою), В. Г. Кошечко (перший заступник голови, за посадою), В. В. Клід (за посадою), Г. В. Богданович (за посадою), В. Ф. Романовський (за посадою), В. Ф. Плічко (за посадою), В. О. Харченко (секретар); Секція з питань охорони рослинного світу: С. Л. Мосякін (голова Секції, за посадою), Р. І. Бурда, В. П. Гайова, М. Б. Гапоненко, В. П. Гелюта, Я. П. Дідух, О. О. Кагало, В. П. Коломійчук, І. А. Коротченко (секретар Секції), В. І. Мельник, О. О. Орлов, О. Є. Ходосовцев, П. М. Царенко, І. І. Чорней; Секція з питань охорони тваринного світу: І. А. Акімов (голова Секції, за посадою), Б. Г. Александров, В. В. Аністратенко, С. О. Афанасьєв, В. Г. Домашлінець, І. І. Козіненко (секретар Секції), В. О. Корнєєв, В. А. Костюшин, О. В. Кошелєв, Д. В. Лукашов, Л. Г. Маніло, С. В. Межжерін, О. Д. Некрасова, В. Г. Радченко, Й. І. Чернічко.

На час виходу третього видання Червоної книги України (2009) до складу Комісії входили: М. М. Мовчан (голова, за посадою), С. І. Губар (перший заступник голови, за посадою), І. А. Акімов (заступник голови), Я. П. Дідух (заступник голови), О. П. Попович (секретар), Т. Л. Андрієнко, С. О. Афанасьєв, Р. І. Бурда, В. П. Гелюта, І. В. Довгаль, С. Ю. Кондратюк, В. А. Костюшин, С. В. Межжерін, М. О. Мироненко (за посадою), С. Л. Мосякін, С. Ю. Попович, В. Г. Радченко, В. Ф. Романовський (за посадою), І. В. Скляренко (за посадою), Т. В. Тимочко, П. М. Царенко.

До першого складу Комісії під сучасною назвою, з 1992 і на час виходу другого видання Червоної книги України (1994 і 1996), входили: Ю. Г. Рубан (голова, за посадою), Я. І. Мовчан (заступник голови, за посадою), М. М. Щербак (голова підкомісії зоології), Б. В. Заверуха (голова підкомісії ботаінки), І. А. Акімов, В. О. Архипчук (відповідальний секретар), П. О. Вавриш (відповідальний секретар), М. А. Голубець, К. М. Ситник, М. П. Стеценко, Ю. Р. Шеляг-Сосонко; підкомісія зоології: А. П. Авдєєнко, В. М. Бровдій, В. С. Гавриленко, І. Г. Ємельянов, В. М. Єрмоленко, Л. М. Зимбалевська, З. Ф. Ключко, А. І. Корзюков, В. І. Крижанівський, Ю. І. Крочко, В. І. Лисенко, М. О. Мироненко, Ю. В. Мовчан, В. І. Монченко, І. Г. Плющ, Й. І. Чернічко, Г. Й. Щербак; підкомісія ботаніки: Т. Л. Андрієнко, Р. І. Бурда, С. П. Вассер, В. М. Вірченко, Я. П. Дідух, М. М. Загульський, В. Б. Іванов, В. І. Комендар, С. Ю. Кондратюк, В. В. Коржанівський, В. В. Новосад, П. М. Царенко, В. І. Чопик.

До 1992 року називалася Міжвідомчою комісією з питань підготовки Червоної книги УРСР, була створена 1975 року. Очолював Комісію та підкомісію з тварин А. П. Федоренко (Інститут зоології), а підкомісію з рослин — В. І. Чопик (Інститут ботаніки). До складу Комісії входило 45 осіб, але персональний склад оприлюднено не було.

Зміни законодавства про Червону книгу України та дискусійні питання[ред. | ред. код]

У грудні 2008 р. до Закону «Про Червону книгу України» були внесені зміни, згідно з якими спеціальне використання об'єктів Червоної книги України з метою отримання доходу забороняється[11]. Це дозволило припинити зловживання, пов'язані, наприклад, з проведенням комерційного полювання на зубрів під виглядом селекційного відстрілу[12]. У липні 2012 р. до Закону «Про Червону книгу України» були внесені доповнення, згідно з якими до переліку об'єктів Червоної книги України внесено гриби, водорості і непатогенні мікроорганізми. Крім цього в поняття об'єктів Червоної книги України були включені не тільки рідкісні та зникаючі організми, що мешкають в природних умовах, але і в штучних умовах[13].

Подальше вдосконалення законодавства про Червону книгу України може включати в себе внесення змін і доповнень до Закону «Про Червону книгу України», згідно з якими буде заборонено знищення тварин з Червоної книги (нині Закон не забороняє дії, скажімо, зі знищення мишоподібних гризунів з Червоної книги за допомогою отрут[14]. Слід внести доповнення, згідно з якими об'єктами Червоної книги визнаються також частини рослин і тварин з Червоної книги (роги, копита, шкури, плоди тощо)[15]. Висловлюється пропозиція прибрати із ст. 19 Закону «Про Червону книгу України» (спецвикористання) селекційний відстріл, що на практиці часто є прикриттям трофейного полювання[12]. Слід також заборонити використання тварин з Червоної книги у військових цілях[15], а також зобов'язати вживати заходи щодо охорони видів організмів, занесених до Червоної книги, власників і користувачів земельних ділянок, де мешкають дані види[16].

Охоронні категорії[ред. | ред. код]

Відповідно до Закону України про Червону книгу України, види, що заносяться до Червоної книги, поділяються на наступні категорії:

  • зниклі — види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;
  • зниклі в природі — види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;
  • зникаючі — види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
  • вразливі — види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
  • рідкісні — види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;
  • неоцінені — види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;
  • недостатньо відомі — види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.

Перелічені категорії використовувалися у третьому виданні Червоної книги України (2009).

Категорії другого видання[ред. | ред. код]

У другому виданні (1994 і 1996) залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, було застосовано такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).

  • Зниклі: види, про які після неодноразових пошуків проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;
  • Зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;
  • Вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;
  • Рідкісні: види, популяції яких невеликі, які у наш час не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;
  • Невизначені: види, про які відомо, що вони не відносяться до категорії «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити, до якої із зазначених категорій вони відносяться — відсутня;
  • Недостатньо відомі: види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним;
  • Відновлені — види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

Перше видання[ред. | ред. код]

У першому виданні Червоної книги України офіційних категорій не існувало, натомість нариси містили розділ «статус», де у вільній формі характеризувався стан виду, наприклад як «рідкісний вид», «рідкісний зникаючий вид», «рідкісна цінна декоративна рослина» і т. д.

Структура нарисів[ред. | ред. код]

Перше видання[ред. | ред. код]

У першому виданні Червоної книги України (1980) кожен видовий нарис займав дві сторінки, на одній з яких було вказано назву, ряд (порядок) і родину, а також наведено чорно-білий малюнок тварини чи рослини, а на другій — розміщено карту з кольоровими червоними крапками і текст нарису. Структура нарису для тварин і рослин відрізнялася.

Тварини:

  • Назва виду українською та латиною
  • Ряд, родина
  • Статус
  • Поширення
  • Місця перебування
  • Чисельність
  • Розмноження
  • Причини зміни чисельності
  • Чисельність у неволі
  • Розмноження у неволі
  • Вжиті заходи охорони
  • Необхідні заходи охорони

Рослини:

  • Назва виду українською та латиною
  • Порядок, родина
  • Статус
  • Поширення
  • Місцезростання (екологія)
  • Причини зміни чисельності
  • Розведення у культурі
  • Вжиті заходи охорони
  • Необхідні заходи охорони

Друге видання[ред. | ред. код]

У другому виданні Червоної книги України (1994 і 1996) кожен видовий нарис займав одну сторінку, містив кольорові фото або малюнок виду, карту його поширення в Україні та мав наступну структуру, яка дещо відрізнялася в двох томах.

«Тваринний світ»:

  • Назва виду українською та латиною
  • Таксономічна належність (ряд, родина)
  • Таксономічна характеристика
  • Статус (категорія)
  • Поширення
  • Місця перебування
  • Чисельність
  • Причини змін чисельності
  • Особливості біології
  • Розмноження у неволі
  • Заходи охорони
  • Джерела інформації
  • Автори тексту

«Рослинний світ»:

  • Назва виду українською та латиною
  • Таксономічна належність (родина)
  • Статус (категорія)
  • Наукове значення
  • Поширення
  • Місця зростання
  • Чисельність
  • Причини змін чисельності
  • Загальна характеристика
  • Заходи охорони
  • Джерела інформації
  • Автори тексту

Третє видання[ред. | ред. код]

Аналогічно до попереднього видання, у третьому виданні Червоної книги України (2009) кожен видовий нарис займав одну сторінку, містив кольорові фото або малюнок виду, карту його поширення в Україні та мав наступну структуру, яка дещо відрізнялася в двох томах.

«Тваринний світ»:

  • Назва виду українською та латиною
  • Таксономічна належність
  • Природоохоронний статус виду
  • Ареал виду та його поширення в Україні
  • Чисельність i причини її зміни
  • Морфологічні ознаки
  • Режим збереження популяцій та заходи з охорони
  • Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
  • Господарське та комерційне значення
  • Основні джерела інформації
  • Автори тексту та фото чи малюнку

«Рослинний світ»:

  • Назва виду українською та латиною
  • Таксономічна належність
  • Природоохоронний статус виду
  • Наукове значення
  • Ареал виду та його поширення в Україні
  • Чисельність та структура популяцій
  • Причини зміни чисельності
  • Умови місцезростання
  • Загальна біоморфологічна характеристика
  • Режим збереження популяцій та заходи з охорони
  • Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
  • Господарське та комерційне значення
  • Основні джерела інформації
  • Автори тексту та фото чи малюнку

Автори та редактори[ред. | ред. код]

Перше видання[ред. | ред. код]

До редакційної колегії першого видання Червоної книги України (УРСР), яке було зроблене одним томом, входили: К. М. Ситник (відповідальний редактор), А. М. Гродзинський, В. О. Топачевський, В. І. Чопик і А. П. Федоренко. Останні двоє також були зазначені як укладачі.

Для кожного нарису окремо не було вказано автора, натомість автори перелічені лише у передмові до видання з зазначеннями над якими групами організмів вони працювали:

Друге видання[ред. | ред. код]

До редакційної колегії другого видання Червоної книги України входили: Ю. І. Костенко (голова, за посадою), Ю. Р. Шеляг-Сосонко (відповідальний редактор тому «Рослинний світ»), М. М. Щербак (відповідальний редактор тому «Тваринний світ»), Т. Л. Андрієнко, В. О. Архипчук (відповідальний секретар), П. О. Вавриш (відповідальний секретар), В. А. Величко, М. А. Воїнственський, Я. П. Дідух, В. Г. Долін, В. М. Єрмоленко, Б. В. Заверуха (заступник відповідального редактору тому «Рослинний світ»), Ю. П. Зайцев, М. П. Зяблюк, В. І. Крижанівський, Ю. В. Мовчан, В. І. Монченко (заступник відповідального редактору тому «Тваринний світ»), Л. О. Палієнко, О. М. Пекло, В. В. Протопопова, М. П. Стеценко.

Авторами нарисів тому «Тваринний світ» були:

Третє видання[ред. | ред. код]

До редакційної колегії третього видання Червоної книги України входили: Г. Г. Філіпчук (голова, за посадою), М. М. Мовчан (перший заступник голови, за посадою), І. А. Акімов (відповідальний редактор тому «Тваринний світ», за посадою), Я. П. Дідух (відповідальний редактор тому «Рослинний світ», за посадою), І. В. Довгаль (заступник відповідального редактору тому «Тваринний світ»), С. Л. Мосякін (заступник відповідального редактору тому «Рослинний світ»), І. А. Коротченко (відповідальний секретар тому «Рослинний світ»), В. А. Костюшин (відповідальний секретар тому «Тваринний світ»), С. О. Афанасьєв, В. М. Вірченко, В. П. Гелюта, С. І. Губар, І. О. Дудка, С. Я. Кондратюк, В. О. Корнєєв, А. Г. Котенко, Т. І. Котенко, С. В. Межжерін, Ю. В. Мовчан, Є. М. Писанець, І. Г. Плющ, О. В. Пучков, В. Г. Радченко, Т. В. Тимочко, В. М. Титар, М. М. Федорончук, П. М. Царенко, Г. В. Фесенко.

Авторами нарисів тому «Тваринний світ» були:

Офіційні видання[ред. | ред. код]

  • Червона книга Української РСР. — Київ: Наукова думка, 1980. — 504 с.
  • Червона книга України. Тваринний світ / за ред. М. М. Щербака. — Київ: Українська енциклопедія, 1994. — 464 с.
  • Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Ю. Р. Шеляга-Сосонка. — Київ: Українська енциклопедія, 1996. — 608 с.
  • Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. — Київ: Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с.
  • Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха — Київ: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання та джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Положення про Національну комісію з питань Червоної книги України
  2. а б Про внесення змін до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ)
  3. Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ) 17.06.2009
  4. Перелік видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ) 17.06.2009
  5. Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ) 17.06.2009
  6. Перелік видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ) 17.06.2009
  7. Суд виключив лося з Червоної книги. На нього знову можна полювати — BBC
  8. Суд заборонив виключати лося з Червоної книги — BBC
  9. Склад Національної комісії з питань Червоної книги України від 15.03.2017
  10. Постанова НАН України від 13.03.2019
  11. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/805-17
  12. а б Борейко В. Е., Сесин В. А. Истребление зубров в Украине, Беларуси, Польше и России. — К.: КЭКЦ, 2007. — 80 с.
  13. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5072-17
  14. Закон України «Про Червону книгу України»
  15. а б Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  16. Городецька Н., Василюк О. Правові аспекти проблем охорони видів Червоної книги України // Екологія, право, людина. — 2012. — № 15-16. — С. 63-68.