Червона шапочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілюстрація Гюстава Доре

Червона Шапочка (фр. Le Petit Chaperon rouge; нім. Rotkäppchen) — народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка (європейський варіант універсального сюжету, поширеного також в Азії й Африці [1]). Літературно оброблена у Франції Шарлем Перро, пізніше записана у Німеччині братами Грімм.

Походження сюжету[ред.ред. код]

Ілюстрація Гюстава Доре

Сюжет казки про дівчинку, яку підманув вовк, був поширений у Франції та Італії з Середньовіччя. У фольклорних записах сюжет виглядає наступним чином [2][3]:

Мати посилає доньку до бабусі з молоком та хлібом. Дівчинка зустрічає вовка, розповідає йому куди вона прямує. Вовк обігнавши дівчинку, вбиває стару, готує з її тіла страву, а з крові — напій, одягається в її одежу і лягає в її постіль. Коли дівчинка приходить, вовк пропонує їй поїсти. Кішка старої намагається попередити дівча про те, що вона їсть, але вовк запускає в кішку дерев'яні черевики і вбиває її. Потім вовк каже дівчинці роздягтися і лягти поруч з ним, а одежу кинути у вогонь. Та так і робить, лягаючи поруч з вовком, дівчинка запитує, чому у нього багато волосся, широкі плечі, довгі ноги, великі зуби. На останнє питання вовк відповідає: «Це для того, щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!» і з'їдає дівчинку. Так закінчується більшість записаних варіантів, хоча в деяких, за допомогою хитрощів, дівчинка тікає від вовка.

Літературна обробка[ред.ред. код]

Червона Шапочка зустрічає вовка; ілюстрація Волтера Крейна

Шарль Перро[ред.ред. код]

Шарль Перро літературно обробив народний сюжет, він прибрав мотив канібалізму, персонаж-кішку та її вбивство вовком, додав червону шапочку - шаперон[4], яку одягала дівчинка, а головне — додав моралі казці, увівши мотив порушення дівчинкою пристойностей, за що вона й була покарана, і завершив казку віршованою мораллю, яка навертала дівчат утримуватися від спокуси[5]. Хоча грубі натуралістичні моменти народної казки були значно пом'якшені, статтеві взаємовідносини були підкреслені.

Казка була надрукована в 1967 в Парижі, в збірці «Казки моєї матінки Гуски, або Історії минулих часів із повчаннями», відомішої як «Казки матінки Гуски».

Брати Грімм[ред.ред. код]

Дві різні версії казки були переказані братам Грімм, перша Джанетт Хассенпфлаг (1791–1860) і друга Марією Хассенпфлаг (1788–1856). Брати використали перший варіант як головну частину казки, а другу як продовження. Казка під назвою «Rotkäppchen» була включена в перше видання «Kinder- und Hausmärchen» (Дитячі і сімейні історії, 1812).[6]

Перша частина казки у варіанті братів була майже однакова з варіантом Перро, але із щасливим кінцем: мисливці, які проходили повз хатку, почули галас, вбили вовка, розрізали йому живіт і врятували бабусю із онукою. Цей епізод однаковий із закінченням казки «Вовк і семеро козенят», яка, ймовірно, і є джерелом цієї частини [7], також можливо, що закінчення було взято з п'єси «Життя і смерть Червоної Шапочки», яка була написана в 1800 німецьким письменником-романістом Людвигом Тіком.

Ілюстрація до німецького варіанту казки, Rotkäppchen, від нім. Käppchen — «ковпачок»

Моралізаторство Перро на тему статевих стосунків зникло, як і всі сексуально забарвлені мотиви з тексту. В тексті казки Червона Шапочка порушує не правила пристойної поведінки, а наказ матері, яка просила доньку йти до бабусі, ні на що не відволікаючись. Мораль у завершенні як попередження неслухняним дітям: «Відтепер я ніколи не стану в лісі звертати в бік зі своєї стежки і буду твердо дотримуватись того, що наказувала матінка».

Червона Шапочка в сучасній культурі[ред.ред. код]

В сучасному фольклорі, Червона Шапочка — героїня декількох анекдотів, зазвичай з сексуальною тематикою або чорним гумором:

У Червоної Шапочки шапочка насправді була сіра, з вовка. Просто вона носила її м'ясом назовні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Червона Шапочка – універсальна казка? // Spektrum, 23.11.2013
  2. Jack Zipes, «The Trials and Tribulations of Little Red Riding Hood»
  3. Robert Darnton, "The Great Cat Massacre"
  4. В оригіналі — фр. chaperon, за часів Перро вже немодний в містах, але популярний у жінок в селах.
  5. Charles Perrault, "Le Petit Chaperon Rouge"
  6. Jacob and Wilheim Grimm, "Little Red Cap"
  7. Harry Velten, «The Influences of Charles Perrault’s Contes de ma Mère L’oie on German Folklore», p. 967, Jack Zipes, ed. The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm, ISBN 0-393-97636-X

Посилання[ред.ред. код]