Червона шапочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілюстрація Гюстава Доре

«Червоний Капелюшок» (фр. Le Petit Chaperon rouge; нім. Rotkäppchen) — народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка (європейський варіант універсального сюжету, поширеного також в Азії й Африці[1]). Літературно оброблена у Франції Шарлем Перро, пізніше записана у Німеччині братами Грімм.

Походження сюжету[ред. | ред. код]

Ілюстрація Гюстава Доре

Сюжет казки про дівчинку, яку підманув вовк, був поширений у Франції та Італії з Середньовіччя. У фольклорних записах сюжет такий[2][3]:

Мати посилає доньку до бабусі з молоком та хлібом. Дівчинка зустрічає вовка, розповідає йому, куди вона прямує. Вовк, обігнавши дівчинку, вбиває стару, готує з її тіла страву, а з крові — напій, одягається в її одежу і лягає в її постіль. Коли дівчинка приходить, вовк пропонує їй поїсти. Кішка старої намагається попередити дівча про те, що вона їсть, але вовк запускає в кішку дерев'яні черевики та вбиває її. Потім вовк каже дівчинці роздягнутися і лягти поруч з ним, а одежу кинути у вогонь. Та так і робить, лягаючи поруч з вовком; дівчинка запитує, чому у нього багато волосся, широкі плечі, довгі ноги, великі зуби. На останнє питання вовк відповідає: «Це для того, щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!» і з'їдає дівчинку.

Так закінчується більшість записаних варіантів, хоча в деяких, за допомогою хитрощів, дівчинка тікає від вовка.

Літературна обробка[ред. | ред. код]

Червона Шапочка зустрічає вовка; ілюстрація Волтера Крейна

Шарль Перро[ред. | ред. код]

Шарль Перро літературно обробив народний сюжет: він прибрав мотив канібалізму, персонажа-кішку та її вбивство вовком, додав червону шапочку — шаперон[4], яку надягала дівчинка, а головне — додав казці моралі, увівши мотив порушення дівчинкою пристойностей, за що вона й була покарана, і завершив казку віршованою мораллю, яка навертала дівчат утримуватися від спокуси[5]. Хоча грубі натуралістичні моменти народної казки були значно пом'якшені, статеві стосунки були підкреслені.

Казка була надрукована в 1697 в Парижі, в збірці «Казки моєї матінки Гуски, або Історії минулих часів із повчаннями», відомішої як «Казки матінки Гуски».[6]

Брати Грімм[ред. | ред. код]

Дві різні версії казки були переказані братам Грімм, перша Джанетт Хассенпфлаг (1791—1860) і друга Марією Хассенпфлаг (1788—1856). Брати використали перший варіант як головну частину казки, а другу — як продовження. Казка під назвою «Rotkäppchen» була включена в перше видання «Kinder und Hausmärchen» (Дитячі і сімейні історії, 1812).[7]

Перша частина казки у варіанті братів була майже однакова з варіантом Перро, але із щасливим кінцем: мисливці, які проходили повз хатку, почули галас, убили вовка, розрізали йому живіт і врятували бабусю із онукою. Цей епізод однаковий із закінченням казки «Вовк і семеро козенят», яка, ймовірно, і є джерелом цієї частини,[8] також можливо, що закінчення було взято з п'єси «Життя і смерть Червоної Шапочки», яка була написана в 1800 німецьким письменником-романістом Людвигом Тіком.

Ілюстрація до німецького варіанта казки, Rotkäppchen, від нім. Käppchen — «ковпачок»

Моралізаторство Перро на тему статевих стосунків зникло, як і всі сексуально забарвлені мотиви з тексту. В тексті казки Червона Шапочка порушує не правила пристойної поведінки, а наказ матері, яка просила доньку йти до бабусі, ні на що не відволікаючись. Мораль у завершенні — як попередження неслухняним дітям: «Відтепер я ніколи не стану в лісі збочувати зі своєї стежки і буду твердо дотримуватись того, що наказувала матінка».

Червона Шапочка в сучасній культурі[ред. | ред. код]

У 2011 році вийшов американській фільм «Червона шапочка» у стилі темне фентезі, що інтерпретує класичний сюжет як історію протистояння із вовкулакою. Схожий сюжет вміщений у шостому сезоні серіалу «Вовченя», де хижак замінений Жеводанським звіром.

У 2015 році Олесь Барліг написав п'єсу «Уроборос у Східному експресі», що містить численні алюзії на казку про Червону Шапочку. П'єса потрапила до програми Фестивалю рівності у Запоріжжі і фестивалю Тиждень актуальної п'єси[9]. У 2017 році увійшла до збірки «Звірі подивляться замість тебе»[10] виданої у видавництві Крок.

У сучасному фольклорі Червона Шапочка — героїня декількох анекдотів, зазвичай із сексуальною тематикою або чорним гумором на кшталт:

У Червоної Шапочки шапочка насправді була сіра, з вовка. Просто вона носила її м'ясом назовні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Червона Шапочка — універсальна казка? // Spektrum, 23.11.2013. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 13 січня 2016. 
  2. Jack Zipes, «The Trials and Tribulations of Little Red Riding Hood»
  3. Robert Darnton, «The Great Cat Massacre»
  4. В оригіналі — фр. chaperon, за часів Перро вже немодний у містах, але популярний у сільських жінок.
  5. Charles Perrault, «Le Petit Chaperon Rouge Архівовано 2 червня 2010 у Wayback Machine
  6. Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками (збірка) - Шарль Перро - Тека авторів. Чтиво. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019. 
  7. Jacob and Wilheim Grimm, «Little Red Cap Архівовано 2 червня 2010 у Wayback Machine
  8. Harry Velten, «The Influences of Charles Perrault's Contes de ma Mère L'oie on German Folklore», p. 967, Jack Zipes, ed. The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm, ISBN 0-393-97636-X
  9. IV «Тиждень актуальної п'єси» оголосив шорт-ліст драматургічного конкурсу. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 12 травня 2017. 
  10. Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.

Посилання[ред. | ред. код]