Червоний прапор (польськомовний)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
пол. Czerwony Sztandar

01940 0659 (2) Czerwony Sztandar.jpg


Тип періодичне видання, щоденна газета
Мова польська

Засновано 1939
Припинення публікацій 22 червня 1941[1]
Головний офіс Львів
Наклад 40 000
CMNS: Червоний прапор у Вікісховищі

Червоний прапор — щоденна газета Політичної ради Українського фронту[2], що була створена радянською окупаційною владою після вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року і виходила польською мовою у Львові до 22 червня 1941 року.

Історія[ред. | ред. код]

Перші 10 номерів були випущені в Тернополі[3].

Починаючи з 5 жовтня 1939 року газета видавалася у Львові до 22 червня 1941 року.

Останній номер (№ 150) був опублікований 27 червня 1941 року.

Загальний тираж газети становив 40 тисяч копій. Журнал був органом Львівського обласного та міського комітетів Комуністичної партії (більшовиків) України.

Колектив редакції[ред. | ред. код]

Головним редакторами газети в різний час були:

  • Юзеф Маньковський (17 вересня — 5 жовтня 1939);
  • Й. Маркевич (5 жовтня — 3 листопада 1939),
  • Юзеф Маньковський (3 листопада 1939 — 22 квітня 1941)
  • Євгенійш Радецький (22 квітня — 22 червня 1941).

Заступником головного редактора був Вітольд Кольський, секретарем редакції — Віктор Грош.

Тематика й автори[ред. | ред. код]

Сатиричні малюнки Ф. Парецького в газеті від вересня 1940 р. (Текст: Станіслав Єжи Лец)

У газеті публікувалися такі діячі як:

У серпні 1940 року Всесоюзний комітет з вищої освіти запросив польських вчених із львівських університетів відвідати Москву та її наукові установи для ознайомлення та обміну досвідом.

Наприкінці вересня 1940 року в газеті зявилася поблікація з оглядом поїздки професорів В. Мінкевича, К. Бартеля Т. Бой-Зеленського та інших[4]. З 18 учасників подорожі 7 професорів були розстріляні Цільовою групою для спеціального використання 4 липня 1941 року, після окупації Львова Третім Рейхом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. польська Вікіпедія — 2001.
  2. podtytuł do listopada 1939 roku, Bohdan Urbankowski, Czerwona msza czyli uśmiech Stalina, t. 1, Warszawa 1998, s. 70.
  3. Numery 1-5 jako Słowo Żołnierza
  4. Agnieszka Cieślikowa. Prasa okupowanego Lwowa. 1997

Джерела[ред. | ред. код]