Заводське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заводське
Zavodske gerb.png Zavodske prapor.png
Герб Заводського Прапор Заводського
Chmr.jpg
Заводське
Заводське на мапі Лохвицького району
Заводське на мапі Лохвицького району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Лохвицький район
Рада Червонозаводська міська рада
Код КОАТУУ 5322610600
Засноване 1928
Населення 8600
Площа 12,93 км²
Поштові індекси 37240
Телефонний код +380-5356
Координати 50°24′07″ пн. ш. 33°22′36″ сх. д. / 50.40194° пн. ш. 33.37667° сх. д. / 50.40194; 33.37667Координати: 50°24′07″ пн. ш. 33°22′36″ сх. д. / 50.40194° пн. ш. 33.37667° сх. д. / 50.40194; 33.37667
Водойма річки Сула, та Артополот
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Сула
До обл./респ. центру
 - залізницею 177 км
 - автошляхами 160 км
Міська влада
Адреса м. Заводське, вул. Полтавська, 4/16
Веб-сторінка http://ch-zavodska-mr.gov.ua
Міський голова Сидоренко Віталій Володимирович

Commons-logo.svg Заводське у Вікісховищі

Заводське́1928 по 1962 рр. — Сталінка, з 1962 по 1977 рр. — с-ще Червонозаводське, з 1977 по 2016 — м. Червонозаводське) — місто районного значення в Лохвицькому районі. Заводське — місто над мальовничою Сулою. Це одне з наймолодших міст у Полтавській області. Орган місцевого самоврядування — Заводська міська рада. Площа міста — 1293,30 га.

Географія[ред.ред. код]

Місто Заводське розташоване на півночі Полтавської області в межиріччі річок Сули та Артополоту в лісостеповій зоні України на відстані 12 км від міста Лохвиці та 160 км від міста Полтави. Через місто проходить залізнична лінія Бахмач-Кременчук Південної залізниці зі станцією Сула.

Місцевість є перспективною в газонафтоносному відношенню: розвідано та експлуатується Глинсько-Розбишівське газоконденсатне родовище. До глибини 4000 м розриті шість газоносних і два нафтоносних горизонти. Мають широке поширення поклади торфу, будівельних пісків і суглинків; переважають чорноземні ґрунти. Клімат помірно континентальний.

Історія[ред.ред. код]

Селище Сталінка у 1961 році перейменоване на селище Червонозаводське. В 1977 році Червонозаводське стає містом. 4 лютого 2016 Верховна Рада ухвалила постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів (№ 3854): назва міста Червонозаводське змінилась на Заводське.

Місто розташоване на півночі Полтавської області в межиріччі річок Сула та Артополот в лісостеповій зоні України, за 160 км від м. Полтави та 12 км від м. Лохвиця (районний центр). Через місто проходить залізнична лінія Бахмач—Кременчук Південної залізниці зі ст. Сула (до 1962 року ст. Сталінська цукроварня). Площа міста — 1259 га, населення 8670 чол. Місто засноване в 1928 році як селище Сталінка у зв'язку з будівництвом цукрового заводу. 7 листопада 1928 року відбулася урочиста закладка заводу, а вже 3 жовтня 1929 року розпочався перший виробничий сезон. Скорочення строку будівництва заводу дало державі економію чотирьох мільйонів карбованців (у цінах 1929 року). У 1931 році в місті засновується механічний технікум, при цукровому заводі створюється МТС, споруджується маслозавод. У 1934 році споруджується спиртзавод, який працює на переробці меляси цукрового заводу, завод ціанистих сполук, одночасно споруджується житлова зона, клуб та інші об'єкти соціально-побутового призначення. У 1936 році споруджується хлібоприймальний пункт та пункт відгодівлі великої рогатої худоби. Збудовано міську лікарню із стаціонаром, поліклінікою та реабілітаційним відділенням.

Сьогодення[ред.ред. код]

Працюють дві середні[1] та дитяча музична школи, два дитячих садочки,ПТУ-32, три будинки культури (два з них міські), вузол зв'язку «Укрпошти» та «Укртелеком», автостанція, три стадіони (один з штучним покриттям), хокейний майданчик, 2 тенісних корти, діє телерадіокомпанія «Астра», Лохвицький технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії, комунальне підприємство «Комунсервіс». При будинках культури працюють різні самодіяльні колективи. Танцювальний колектив будинку культури цукрового заводу «Пролісок» в 1967 році здобув звання народного, в 1998 році це ж звання отримали самодіяльний духовий оркестр та самодіяльний хор «Явір». Самодіяльний вокально-хореографічний ансамбль «Веселка» будинку культури Лохвицького спирткомбінату отримав звання народного в 1997 році та став Лауреатом II премії Полтавського обласного конкурсу-фестивалю «Шукаємо таланти» в номінації «Народна хореографія» та лауреатом I премії разом з Євгеном Амаріцою в «Естраді» у 2008 році. Колектив БК спирткомбінату «Веселий вулик» 2009 року також отримав звання народний. З 1998 року працює дитяча концертна студія «Сонячний зайчик».

Промисловість[ред.ред. код]

У місті розвинена харчова промисловість: цукровий (ТзОВ «РАЙЗ-Цукор») і спиртовий комбінати (найпотужніші в Україні). Функціонують: приладобудівний завод (нині — ПАТ "Склоприлад"), комбікормовий, хлібозавод, ТОВ «Агросервіс» та елеватор Укрлендфармінг (найпотужніший в Європі). У центрі міста встановлений пам'ятник робітнику.
У 1960 році стає до ладу Лохвицький приладобудівний завод, нині ПАТ "Склоприлад"[2], що виробляє лабораторний посуд, термометри різних типів та інші прилади.
У 1972 році будується Лохвицьке міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини (нині не працює). У 1978 році вступив до ладу завод сухих кормових дріжджів, нині ТОВ «Агросервіс» (випускає реагенти для нафтогазових бурових свердловин, але працює не регулярно). У 1975 році будується міжгосподарський комбікормовий завод.
У 1980 році першу продукцію дає хлібозавод.
У місті розташовані: приймальне відділення ПАТ «Гадячсир» (не працює), автоколона «Укрлендфармінг» («Європатранс»), промислові склади Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед Юкрейн та елеватор ТОВ «Амарант». У 1986 році с. Брисі (засноване в XVI столітті як козацьке поселення, у середині XVIII ст. — центр Янишпільської сотні Лубенського полку) було приєднане до міста Червонозаводське.
У місті встановлено два пам'ятники на могилах загиблих воїнів 1941—1945 рр. та 2 пам'ятні стели робітникам спирткомбінату та приладобудівного заводу, які загинули на фронтах Другої Світової війни.
На цвинтарі в мікрорайоні Брисі встановлено пам'ятний знак жертвам голодомору 1932—1933 рр. Є дві декоративні водойми біля стадіонів та кілька релігійних громад різних конфесій. Місто повністю забезпечене: централізованим водопостачанням, індивідуальним опаленням, телефонним зв'язком (цифрова станція), інтернетом (три провайдера), а саме приватне підприємство «Кремінь Альянс», кабельним телебаченням, централізованим вивезенням сміття (в тому числі з приватного сектора), вуличним освітленням, прямим сполученням з Лохвицею, Полтавою, Харковом, Києвом. В місті є 2 чудових паркові зони для відпочинку, кафе, служби різного сервісу та послуг, в тому числі — таксі. Є також літній басейн (декоративна облаштована водна споруда) та два пляжі (місця масового відпочинку) на річках: Сула та Артополот.

Постаті[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.