Шарлатові вітрила (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарлатові вітрила M:
Алые паруса
Жанр мелодрама
Режисер Олександр Птушко
Сценаристи Олександр Юровський, Олексій Нагорний
На основі за мотивами повісті-феєрії Олександра Гріна «Червоні вітрила»
Оператори Геннадій Цекавий, Віктор Якушев
Композитор Ігор Морозов
Художники Леван Шенгелія, Олександр Макаров (художник-декоратор)
Художник з костюмів Ольга Кручиніна
Звукорежисер Марія Бляхіна
Кінокомпанія «Мосфільм»
Тривалість 88 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1961
IMDb ID 0054618

«Шарлатові вітрила» («Алые паруса») — російський радянський художній фільм 1961 року режисера Олександра Птушка, екранізація однойменної повісті-феєрії Олександра Гріна.

Сюжет[ред. | ред. код]

У маленькому приморському селі живе відставний моряк Лонгрен, який майструє іграшкові кораблики і ледве зводить кінці з кінцями. Після того, як він овдовів, на руках у нього залишилася маленька дочка Ассоль.

Якось раз якийсь старий пророкує Ассоль, що настане день, коли її відвезе на кораблі з червоними вітрилами прекрасний принц. Над Ассоль сміється все село, але наступає той день, коли казка стає дійсністю…

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Перша роль Анастасії Вертинської, якій до моменту зйомок виповнилося 16 років.
  • Зйомки фільму проходили в Алупці, Коктебелі, Ялті, Баку і Піцунді.
  • У зйомках фільму брала участь баркентина «Альфа».
  • Прізвище головного героя відрізняється в кіно (Артур Грєй) від тексту твору (Артур Грей).
  • Час дії фільму штучно перенесено в минуле (приблизно середина XIX століття), через що репліка господаря магазина іграшок про те, що вітрильники більш не користуються попитом у покупців, залишається без пояснення, так як в книзі він це пояснював тим, що замість вітрильників стали купувати іграшкові автомобілі та літаки, що було характерно якраз для початку XX століття.

Посилання[ред. | ред. код]