Червінець «Сіяч»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Червінець (Сіяч))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сіяч.
Червінець
«Сіяч»
СРСР СРСР
Номінал 1 червінець
(10 карбованців)
Маса 8,603 г
Діаметр 22,6 мм
Товщина 1,7 мм
Гурт гладкий з написом
Метал золото
Роки карбування 1923, 1925 (пробна)
1975—1982 (повторний випуск)
Аверс
Аверс
Опис Герб РРФСР, девіз «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»
Гравер А. Ф. Васютинський
Реверс
Реверс
Опис Постать селянина-сіяча на тлі поля, плуга і заводу
Гравер А. Ф. Васютинський
Банкнота три червінці 1924 року із зображенням скульптури І. Д. Шадра «Сіяч»
10 рублів Миколи II — монета, за стандартами якої карбувався червінець «Сіяч»
Інтервенція золота і інвалюти 1922—1926 років

Золотий червінець (рос. «Золотой червонец»), іноді називається «Сіячем» (рос. «Сеятель») — золота монета, викарбувана в СРСР у 1923 році. У 1975—1982 роках Держбанк СРСР випустив монети, які зберегли зовнішній вигляд монети зразка 1923 року, але зі зміненими датами. Діюча інвестиційна монета Банку Росії з номіналом 10 рублів[1].

Опис[ред. | ред. код]

Аверс: в центрі — герб РРФСР: оточений вінком з колосків щит із зображенням на ньому серпа і молота на фоні сонячних променів; по колу — написи, обрамлені колом з крапок: вгорі — ПРОЛЕТАРИИ ВСЕХ СТРАН, СОЕДИНЯЙТЕСЬ!, знизу під гербом — Р. С. Ф. С. Р..

Реверс: зображення селянина-сіяча на тлі плуга, сонця, що сходить і заводів. По колу — написи, обрамлені колом з крапок: вгорі — ОДИН ЧЕРВОНЕЦ, знизу ліворуч — рік карбування.

Гурт: втиснутий напис (за роками випуску): 1923 — 1 ЗОЛОТНИК 78,24 ДОЛИ ЧИСТОГО ЗОЛОТА (П.Л.), 1925 — ЧИСТОГО ЗОЛОТА 7,74234 ГРАММА (П.Л.), 1975—1976 — 1 ЗОЛОТНИК 78,24 ДОЛИ ЧИСТАГО ЗОЛОТА[2], 1977—1982 — 1 ЗОЛОТНИК 78,24 ДОЛИ ЧИСТОГО ЗОЛОТА (М.М.Д.) або 1 ЗОЛОТНИК 78,24 ДОЛИ ЧИСТОГО ЗОЛОТА (Л.М.Д.)[3].

Номінал: 1 червінець. Метал і проба: золото-900. Загальна маса: 8,603 (±0,08) г. Зміст хімічно чистого золота: не менше 7,742 г. Діаметр: 22,60 (+0,10 −0,15) мм. Товщина: 1,70 (+0,05 −0,15) мм.

Історія монети[ред. | ред. код]

Монета 1923 року[ред. | ред. код]

Одночасно з випуском паперових червінців, в жовтні 1922 року було прийнято рішення про випуск золотих червінців у вигляді монет[4]. Вимоги до характеристик монети були раніше визначені листом виробничо-комерційного відділу валютного управління Наркомфіну від 11 серпня 1922 року на адресу начальника монетного двору[5][6]. Згідно з документом червінець повністю відповідав дореволюційній монеті в 10 рублів: «Вес монеты равен б.монете в 10 рублей, т.е. лигатурный в 2 золотника 1,6 дол.- чистого золота 1 зол.78,24 дол.»[5]. Автором ескізів став керуючий Медальною і допоміжними частинами Монетного двору, художник-медальєр А. Ф. Васютинський (також автор остаточного варіанту ордена Леніна і першого значка ГТО). На аверсі монети був зображений герб РРФСР; на реверсі — селянин-сіяч, виконаний за скульптурою І. Д. Шадра (натурщиками були два селянина села Пригова Шадринського повіту Перфілій Петрович Калганов і Кіпріян Кирилович Авдєєв), яка нині перебуває в Третьяковській галереї. Карбування монети було розпочато на Петроградському монетному дворі 27 серпня 1923 року, одночасно з карбуванням 5- і 10-рублевої монети царського зразка. Загальний тираж викарбуваної золотої монети в 1923—1924 роках склав 2 751 200 екземплярів. У тому числі золотих червінців «Сіяч» було виготовлено 100 000 екземплярів[7].

Деякі дослідники вважають, що випуск золотої монети проводився з метою її використання для розрахунків із західними країнами. Однак, архівні документи цю версію не підтверджують. Карбування було здійснено з метою реалізації заходів щодо підтримки знову введеної валюти — паперового червінця: «… необходимо иметь резервы для того, чтобы свободная активная часть золотого фонда могла бы в случае нужды повоевать на рынке за устойчивый паритет червонца …»[8]. «Воювати» доводилося за рахунок валютної і золотої інтервенції на внутрішньому і зовнішньому ринках, обсяг якої тільки в золотій монеті за період з кінця 1922-го по 1926 роки за даними валютного Управління Наркомфіну перевищив 64 822 000 золотих рублів[9]. При цьому золотий червонець «Сіяч» в спекулятивних угодах золотовалютної інтервенції і в обігу на внутрішньому ринку участі не брав участі[10]. У 1925—1926 роках на Ленінградському монетному дворі додатково були викарбувані золоті монети зразка періоду правління Миколи II номіналом 5 і 10 рублів (із зазначенням року на реверсі «1911», і, можливо, «1898»), на суму 25 110 000 золотих рублів[11][12][13].

З кінця 1922-го по травень 1923 року купівельна спроможність золотого червінця була гранично висока. Золота «десятка» оцінювалася на ринку у 12 500 карбованців радзнаками 1922 року; Держбанк оцінював один червінець у 11 400 карбованців радзнаками.[14] Широке впровадження золотого червінця в фінансову систему призвело до того, що він, починаючи з жовтня 1923 року, став засобом вимірювання для всіх валют та товарів і мав велике значення для грошового обігу до завершення грошової реформи[14]. Припинення карбування золотої монети було обумовлено декількома причинами, як внутрішніми, так і зовнішніми. Після стабілізації радянської валюти керівництво країни вважало недоцільним проведення подальшої політики золотовалютної інтервенції на внутрішньому ринку і відповідно карбування золотої монети. До того ж, основний ідеолог проведеної фінансової політики Г. Я. Сокольников в 1926 році в результаті внутрішньополітичної боротьби покинув пост Народного комісара фінансів. Крім того, на світовому ринку повсюдно відбувалася відмова від розрахунків в золотій монеті на користь золотих злитків і стійких валют (швейцарський франк, фунт стерлінгів, долар США).

Пробна монета 1925 року[ред. | ред. код]

Після утворення 30 грудня 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних Республік, вже в січні 1923 року було прийнято рішення про випуск монет з новими геральдичними символами, герб РРФСР необхідно було замінити гербом СРСР[6]. У червні 1923 року було підготовлено технічні вимоги до конкурсу на виготовлення ескізів для нових монет, у тому числі і червінців, а 3 липня 1923 року учасникам, художникам-медальєром направлена Постанова за № 404993: «Художнику: С. Н. Грузенбергу […] А. Ф. Васютинскому […] Е. Е. Лансере […] С. В. Чехонину. Валютное Управление НКФ просит Вас составить эскизы для штампов монет СССР: 1/одного рубля /серебряного/, 2/одного полтинника 3/одного червонца /золотого/. Необходимо представление Вами рисунков следующих вариантов лицевой стороны монеты /независимо от достоинства монеты/, а именно изображений: 1/рабочий и крестьянин 2/рабочий один 3/крестьянин один 4/свободный вариант. На оборотной стороне монеты должны быть помещены: Буквы СССР, изображение герба СССР и надпись „Пролетарии всех стран соединяйтесь“ […] Срок представления 12 часов дня 15-го сентября 1923 года […]»[15].

22 листопада 1923 року на адресу Монетного двору надійшов лист Валютного Управління Наркомфіну про затвердження ескізів художника С. М. Грузенберга: «Валютное Управление настоящим препровождает Вам утвержденное Народным Комиссаром Финансов Г. Я. Сокольниковым 13 ноября с.г.: 1/фотографические снимки рельефов новой российской монеты, а именно: […] в/Золотой монеты в 1 червонец с изображением на лицевой стороне крестьянина, идущего по полю со снопом колосьев»[16]. Однак затверджені ескізи зустріли досить негативну реакцію з боку керівництва Монетного двору, у тому числі і А. Ф. Васютинського. Для вирішення розбіжностей 27 листопада 1923 року відбулося засідання Заводоуправління Монетного двору за участю С. М. Грузенберга і двох заступників начальника Валютного Управління Наркомфіну: М. Я. Лазерсона і Р. Я. Каркліна. У підсумку, згідно Протоколу засідання, більшістю голосів (проти проголосував лише М. Я. Лазерсон) були затверджені ескізи одного рубля і одного полтиника в редакції С. М. Грузенберга з певними доопрацюваннями[17]. Що стосується червінця, то Монетному двору було запропоновано виготовити в терміновому порядку гіпсову копію з гербом СРСР, залишивши на другому боці зображення з монети 1923 року карбування 1 червінець, тобто «Сіяча».

Документ (ЦГА СПб Р-1516 оп.10,д.3,л.6) з наказом граверам приступити до створення ескізів монети

Надалі у 1924—1925 роках були проведені підготовчі заходи для карбування червінця нового зразка, у тому числі підготовлений інструмент і виділено золото. Однак, з невідомих причин масове виготовлення цього варіанту так і не було реалізовано[6]. Були випущені тільки пробні екземпляри, датовані 1925 роком, які мають виняткову рідкість. Одна монета була виготовлена ​​в мідному виконанні і 5 екземплярів в золоті. Два екземпляра в золотому виконанні зберігаються в музеї ДМОМ. Решта три в зібраннях Держзнаку, у тому числі один представлений в Музеї історії грошей, розташованому в будівлі Аннинського Кавальєру на території Петропавлівської фортеці. Крім того, в Ермітажі і музеї Санкт-Петербурзького монетного двору зберігаються односторонні відбитки в латуні[18]. 12 квітня 2008 року в Москві на аукціоні «Колекційні російські монети і медалі» мідний червінець «Сіяч» із колекції Б. Биховського пішов з молотка за рекордні 5 мільйонів рублів (при стартовій ціні 1 мільйон рублів)[19].

Повторний випуск 1975—1982 років[ред. | ред. код]

У 1975 році Держбанк СРСР відновив карбування «Сіяча». Спочатку було випущено 250 000 монет, з 1976-го по 1982 роки щорічно випускалося по 1 мільйону золотих монет, у якості анциркулейтед. Крім того, у 1980 році до Московської олімпіади випустили 100 000 монет підвищеної якості (пруф)[20]. Карбування проводилося Московським і Ленінградським монетними дворами, позначення монетного двору — на гурті (відповідно «ММД» і «ЛМД»).

Золотий червінець в Російській Федерації[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР золоті червінці 1975—1982 років продовжували залишатися платіжним засобом[21]. Після деномінації 1998 року, з 1 січня 1999 року за рішенням Банку Росії золоті червінці втратили статус валюти Російської Федерації, однак в 2001 році Рада директорів Банку ухвалила рішення про відновлення обігу золотих червінців 1975—1982 років як законного платіжного засобу[22][23].

На даний час золота монета червінець («Сіяч») є однією з чотирьох основних інвестиційних монет Банку Росії, поряд зі срібним «Соболем», срібним і золотим «Георгієм Переможцем». Банк Росії встановлює офіційні відпускні ціни щодоби[24]. Ринкова ціна монети на липень 2014 року становила 17 100 рублів, на листопад 2018-го — 23 600 рублів[25].

Зведена таблиця випусків золотого червінця[ред. | ред. код]

Повідомлення в газеті «Красный Север» від 12 березня 1925 року щодо планів Держбанку СРСР з випуску золотого червінця.
Рік
випуску 		Номер в каталозі Вид монети,
якість карбування 		Тираж за різними джерелами Аверс і реверс
1923—1924 3213-0001[20][26] торгова, UNC 100 000[27][28].
1925 — торгова (проект), UNC випуск монети не відбувся[6]
1975—1982 — монети повторного випуску (рос. «новоделы» 7 350 000[20][29]
[30][31][32][33][34] 		6 665 000[35][36][37] 6 750 000[38][39] —
1975 3213-0002 інвестиційна, UNC 250 000 250 000 250 000
1976 3213-0003 інвестиційна, UNC 1 000 000 1 000 000 1 000 000
1977 3213-0004 інвестиційна, UNC 1 000 000 2 000 000 2 000 000
1978 3213-0005 інвестиційна, UNC 1 000 000 350 000 350 000
1979 3213-0006 інвестиційна, UNC 1 000 000 1 000 000 1 000 000
1980 3213-0007 інвестиційна, UNC 1 000 000 900 000 1 000 000
1980 3213-0008 пам'ятна[36][40], Proof 100 000 100 000 100 000
1981 3213-0009 інвестиційна, UNC 1 000 000 1 000 000 1 000 000
1982 3213-0010 інвестиційна, UNC 1 000 000 65 000 50 000

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Червонец Банк России. www.cbr.ru. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 6 жовтня 2018.
  2. ↑ Золотая инвестиционная монета червонец "Сеятель" 1975-1982 годов (Каталог) SovMint.Ru: Монеты СССР и Банка России. sovmint.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  3. ↑ Золотая инвестиционная монета червонец "Сеятель" 1975-1982 годов (Каталог) | SovMint.Ru: Монеты СССР и Банка России. sovmint.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  4. ↑ Декрет Совнаркома РСФСР от 26 октября 1922 «О чеканке золотых червонцев» [Архівовано 19 грудня 2017 у Wayback Machine.] lawru.info Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  5. ↑ а б Центральный государственный архив Санкт-Петербурга. Ф. 1516 (Ленинградский монетный двор). Оп.7 Д.8 Л.3.
  6. ↑ а б в г В. Ю. Сидоров, В. В. Дмитриев «О чеканке в СССР золотой монеты в 1923—1924 годах» [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] staraya-moneta.ru Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  7. ↑ О чеканке золотых монет. Из протокола № 16 заседания политбюро ЦК РКП(б). 12 июля 1923 г. [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] docs.historyrussia.org Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  8. ↑ Доклад Народного комиссара финансов Г. Я. Сокольникова на Совещании в социалистической академии по вопросу о денежной реформе 23 ноября 1923 г. docs.historyrussia.org Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  9. ↑ Интервенция золота и инвалюты — обороты и результаты за 1922/23, 1923/24, 1924/25, 1925/26 гг. (по данным Валютного управления НКФ СССР) docs.historyrussia.org Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  10. ↑ Статья «Первая золотая монета СССР: червонец 1923» [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.] sovmint.ru Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  11. ↑ Золотая чеканка 1923-26 годов на Ленинградском монетном дворе. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  12. ↑ Елена Киселева «Последние монеты последнего царя» [Архівовано 2012-03-21 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Центральный государственный архив Санкт-Петербурга. Ф. 1516 (Ленинградский монетный двор). Оп.11 Д.26 Л.9. (рос.)
  14. ↑ а б Александр Александрович Щелоков. Монеты СССР. — Финансы и статистика, 1989. — 238 с. — ISBN 527900460X.
  15. ↑ Центральный государственный архив Санкт-Петербурга. Ф. 1516 (Ленинградский монетный двор). Оп.10 Д.3 Л.6.
  16. ↑ Центральный государственный архив Санкт-Петербурга. Ф. 1516 (Ленинградский монетный двор). Оп.10 Д.3 Л.16. (рос.)
  17. ↑ Центральный государственный архив Санкт-Петербурга. Ф. 1516 (Ленинградский монетный двор). Оп.10 Д.3 Л.21. (рос.)
  18. ↑ Уникальный советский червонец продадут на аукционе в Москве [Архівовано 5 липня 2018 у Wayback Machine.] mobus.com Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  19. ↑ Лот № 461. Червонец 1925 года. Пробный. Ленинградский монетный двор [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] numizmat.net Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  20. ↑ а б в Инвестиционные монеты России: от «Сеятеля» до «Георгия Победоносца». Монеты из драгоценных металлов превратились в одну из форм сбережения. // Виталий Васильков. «Банкноты стран мира» № 5, 2006 // Виталий Васильков, Каталог-справочник «Банкноты стран мира», № 5, 2006 года [Архівовано 14 листопада 2010 у Wayback Machine.] bankir.ru Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  21. ↑ Постановление Президиума Верховного Совета Российской Федерации от 17 Июля 1992 г. N 3353-1 «О реализации на внутреннем рынке золотых монет номиналом 10 рублей (новоделов червонцев образца 1923—1924 годов)»[недоступне посилання] lawru.info Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  22. ↑ Центральный Банк Российской Федерации. Указание от 9 сентября 1998 г. № 378-У [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] lawrussia.ru Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  23. ↑ Центральный Банк Российской Федерации. Указание от 18 июня 2001 г. N 979-У «Об Особенностях обращения инвестиционных монет Червонец и „Соболь“ и их учета кредитными организациями»[недоступне посилання] lawru.info Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  24. ↑ Отпускные цены Банка России на инвестиционные монеты [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] cbr.ru Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  25. ↑ Динамика стоимости монеты золотой Червонец («Сеятель») [Архівовано 15 листопада 2019 у Wayback Machine.] fcoins.ru Процитовано 22 квітня 2020 (рос.)
  26. ↑ Монета «стандарт, 1922 г.». Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 22 квітня 2020.
  27. ↑ О чеканке золотых монет. Из протокола № 16 заседания политбюро ЦК РКП(б). 12 июля 1923 г. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 квітня 2020.
  28. ↑ В. Ю. Сидоров, В. В. Дмитриев. О чеканке в СССР золотой монеты в 1923-1924 годах. Часть 2 // Петербургский коллекционер. — СПб., 2019. — № 2 (111). — С. 43—49.
  29. ↑ 1945-1990 гг. Гознак в послевоенный период. Денежные реформы. Рост производственных мощностей. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 28 червня 2017.
  30. ↑ Tscherwonetz Goldmünze [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.](нім.)
  31. ↑ Инвестиционная золотая монета Червонец «Сеятель». Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  32. ↑ Золотой червонец Сеятель. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 22 квітня 2020.
  33. ↑ Монеты «Червонец Сеятель»
  34. ↑ Монеты «Сеятель»
  35. ↑ Standard Catalog of World Coins 1901-2000, 2015, с. 1824.
  36. ↑ а б Инвестиционная монета «Червонец» на сайте ЦБ РФ. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 22 квітня 2020.
  37. ↑ Золотые червонцы СССР (Сеятель). Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 22 квітня 2020.
  38. ↑ Монеты «Червонец (Сеятель)». Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 22 квітня 2020.
  39. ↑ Монеты России от Николая II до наших дней, 2004, с. 150.
  40. ↑ Золотые и серебряные инвестиционные монеты современной России. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 22 квітня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Глейзер М. М. Советский червонец. — 1-е изд. — Санкт-Петербург: РЕАЛ, 1993. — С. 22—28. — 64 с.
  • Сидоров В. Ю., Дмитриев В. В. О чеканке в СССР золотой монеты в 1923—1924 годах. — СПб.: Петербургский коллекционер № 5, 2018. — С. 38-54.
  • Сидоров В. Ю., Дмитриев В. В. О чеканке в СССР золотой монеты в 1923—1924 годах. Часть 2. — СПб.: Петербургский коллекционер № 2, 2019. — С. 43-49.
  • Cuhaj G. S., Michael T. Standard Catalog of World Coins 1901—2000. — 43-е изд. — Iola: Krause Publications, 2015. — С. 1824. — 2352 с. — ISBN 978-1-4402-4409-4.
  • Рылов И. И., Соболин В. И. Монеты России от Николая II до наших дней. Каталог. — Москва: Пруф, 2004. — С. 38, 150. — 504 с. — ISBN 5-900720-32-2.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Червінець_«Сіяч»&oldid=41761816