Черевач (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черевач
50°31′21″ пн. ш. 27°46′52″ сх. д. / 50.52250000002777597° пн. ш. 27.78111111113889109° сх. д. / 50.52250000002777597; 27.78111111113889109
Витік на північному заході від присілку Барвинівки
• координати 50°31′21″ пн. ш. 27°46′52″ сх. д. / 50.52250° пн. ш. 27.78111° сх. д. / 50.52250; 27.78111
Гирло Случі
• координати 50°33′00″ пн. ш. 27°42′40″ сх. д. / 50.55000° пн. ш. 27.71111° сх. д. / 50.55000; 27.71111
Басейн Прип'яті
Країни: Україна Україна
Регіон Житомирська область
Довжина ~7 км
Ідентифікатори і посилання

Черевач (рос. Черевач[1]; Черевачь[2][3]) — річка в Україні у Новоград-Волинському районі Житомирської області[4]. Права притока Случі[3] (басейн Прип'яті).

Ономастика та етимологія[ред. | ред. код]

Ономастами вважається, що власні назви «Черевач» (як річки, так і однойменного села), належать до архаїчного шару топоніміки Центрального Полісся[5][6]. На гідронімному рівні припускається, що назва річки утворена від апелятива «черевач», «черево» (походить з церковнослов'янського «чрѣво»), збереженого нині в російських діалектах архаїчною конструкцією черёво реки (тобто вигин, закрут, звивина річки).[7][8]

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки приблизно 7[9] км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 5,77  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,22 . Річка формується багатьма безіменними струмками та частково каналізована.

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок на північному заході від присілку Барвинівки[10]. Тече переважно на північний захід і на південному сході від Івашківки впадає у річку Случ, праву притоку Горині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXII, лист 6-1, 1867 год // с. Ивашковка // Р. Черевач (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. 
  2. Список рек Днепровского бассейна. С картой и алфавитным указателем / П. Л. Маштаков. — СПб.: Б.и., 1913. — С. 165
  3. а б Названия рек Правобережной Украины // Труды по этимологии. Слово. История. Культура. Том 4 / О. Н. Трубачев. — Москва, 2009. — С. 640
  4. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 603
  5. Давньоруські елементи в гідронімії Середнього Дніпро-Бузького межиріччя // В. В. Лучик // Пам'ятки писемності східнослов'янськими мовами XI—XVIII століть. Вип. 2 : Матеріали наукової конференції пам'яті Лідії Петрівни Жуковської. — К. : Хрещатик, , 1995. — С. 278
  6. Шульгач В. П. Праслов'янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції) / В. П. Шульгач ; НАН України, Ін-т укр. мови. — К., 1998. — С. 62-63
  7. Желєзняк І. М. Фіналь -ач в українському топоніміконі // Студії з ономастики та етимології: збірник / Відп. ред. В. П. Кульгач. — К .: Аспект, 2003. — С. 29
  8. Етимологічний словник топонімів України
  9. Мапа Новоград-Волинського. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. 
  10. Барвинівський старостинський округ № 1 // сайт Брониківської громади

Джерела[ред. | ред. код]

  • Черевач // Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель. — Т. 2 / упоряд. Г. Л. Аркушин. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — С. 473, 474