Черевцеві відростки
Черевцеві відростки, (латинською - cercus, множина cerci, від давньогрецького κέρκος (хвіст)) - парні черевні придатки на останньому сегменті черевця у деяких членистоногих, особливо комах. Вони зазвичай симетричні, хоча є комахи, наприклад Embioptera, самці яких мають асиметричні відростки, які використовуються під час спаровування. Черевцеві відростки не слід плутати ні жалом чи яйцекладом, які містяться на серединній лінії. Їх також не слід плутати з такими відростками, які не є на кінці черевця (наприклад - у попелиць).
Призначення відростків[ред. | ред. код]
Зазвичай трапляється пара бічних відростків. Їх морфологія різноманітна, вони можуть бути довгими, тонкими (Ephemeroptera), або короткими, міцними, які призначені для захисту (Dermaptera). Відростки часто служать органами чуттів, але також використовуються як зброя чи допоміжні засоби для розмноження або є просто рудиментарними структурами. У одноденок утворюють разом із кінцевим джгутиком допоміжний апарат у парашутному польоті, а у щипавок вони мають форму рухомих кліщів. Відростки є у багатьох німф і личинок, але не у всіх дорослих членистоногих.
Більшість з них сегментовані та з’єднані, або ниткоподібні, але деякі мають дуже різні форми. Деякі види Diplura, зокрема види Japyx, мають великі, міцні схожі на кліщі, які вони використовують для захоплення своєї здобичі. Dermaptera або щипавки, добре відомі своїми відростками, які мають більшість із них, хоча види підрядів Arixeniina та Hemimerina не мають їх. Користуються відростками для захоплення здобичі і Japygidae. Цвіркуни мають особливо довгі відростки. Деякі комахи мають надто маленькі, щоб їх можна було помітити. Однак і малого розміру відростки мають багато сенсорних клітин і можуть мати важливе значення для відкладання яєць
У цвіркунів та тарганів відіграють важливу сенсорну роль, вони чутливі до рухів повітря та низькочастотної вібрації, які можуть бути спричинені чиганням чи нападом хижаків, тож викликають реакції, такі як втеча. У Gryllinae діапазон частот, які сприймають відростки, охоплює від інфразвуку, тобто менше 20-ти Герц, до майже 1-го кілоГерца. Варто зазначити, що у цвіркунів високочастотні звуки, видобуті за способом стридуляції та ультразвукові крики кажанів, вловлюються окремим тимпанальним органом, а не черевцевими відростками. Деякі шестиногі, як одноденки, сріблясті риби та двохвости, мають третю центральну хвостову нитку, яка тягнеться від кінчика черевця. Це називається "кінцевою ниткою", не стосується черевцевих відростків. Попелиці мають трубчасті роги або сифункули, які іноді помилково приймають за відростки, морфологічно не пов’язані з ними.
Еволюційне походження[ред. | ред. код]
Подібно до багатьох частин тіла комах, включаючи мандибули, вусики, черевцеві відростки, як вважають, еволюціонували з того, що було ногами первісної форми комах, істоти, яка могла нагадувати первиннотрахейних, симфілів (Symphylan) або губоногих з однією парою кінцівок для кожного сегмента позаду голови або передньої тагми.
Види, у яких є черевцеві відростки:
Archaeognatha, Blattodea, Dermaptera, Diplura, Embioptera, Ephemeroptera, Grylloblattodea, Isoptera, Mecoptera, Neuroptera, Orthoptera, Phasmatodea, Plecoptera, Zygentoma.
Література[ред. | ред. код]
- Лексикон біології Гердера. CD-ROM. Spectrum Academic Publishers, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-0354-5.