Перейти до вмісту

Черезшкірне коронарне втручання

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Черезшкірне коронарне втручання
Зображення
Застосовується для лікування інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Черезшкірне коронарне втручання у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) — малоінвазивна нехірургічна процедура, яка використовується для лікування звуження коронарних артерій серця, виявленого при ішемічній хворобі серця.[1] Процедура використовується для розміщення та розгортання коронарних стентів, щоб відкрити звужені коронарні артерії. ЧКВ вважається «нехірургічною» процедурою, оскільки для отримання доступу до артеріальної системи використовується невеликий отвір у периферичній артерії на нозі або руці. Подібна хірургічна процедура включає розтин грудної стінки для отримання повного доступу до серця. Термін «коронарна ангіопластика зі стентом» є синонімом ЧКВ. Візуалізація кровоносних судини проводиться за допомогою рентгеноскопії з використанням контрастних барвників. ЧКВ виконує інтервенційний кардіолог в умовах катетеризаційної лабораторії.[2]

Пацієнти, яким проводять ЧКВ, загалом поділяються на дві групи. Ті, хто має серцевий напад та перебувають у відділенні невідкладної допомоги, та пацієнти, які мають високий ризик серцевого нападу в майбутньому. ЧКВ є альтернативою інвазивній операції аортокоронарного шунтування (АКШ), яку часто називають «шунтуванням», при якому місця звуження артерій обходять шляхом пересадки судин з інших місць тіла. Коронарну ангіопластику вперше запровадив у 1977 році Андреас Грюенціг у Швейцарії[3].

Медичне використання

[ред. | ред. код]
Коронарографія та ангіопластика при гострому інфаркті міокарда (ліворуч: ПКА закрита, праворуч: ПКА успішно розширена)
Критичний стеноз (95 %) у пацієнта з синдромом Велленса
Встановлення стента. A. катетер/пристрій DES вставляється вздовж ураження. B. балон надувається за допомогою фізіологічного розчину, який подається через частину катетера в компонент DES/Balloon, розширюючи DES і притискаючи його до стінки артерії. C, катетер і спущений балон видаляють, залишаючи DES міцно закріпленим у стінці артерії.

ЧКВ використовується для відкриття заблокованої коронарної артерії і відновлення артеріального кровотоку до серцевого м'яза без операції на відкритому серці. ЧКВ може бути доцільним у пацієнтів з гострим коронарним синдромом.[4] Час початку лікування серцевого нападу є важливим і суттєво впливає на клінічні результати процедур ЧКВ. Швидка реперфузія серцевого м'яза має вирішальне значення для запобігання подальшому пошкодженню серцевого м'яза, спричиненому інфарктами, цей час часто називають «часом від нападу до дверей клініки» і «від дверей до балону». Скорочення цього часу є важливою метою в умовах невідкладної допомоги.[5]

Використання ЧКВ на додаток до антиангінальних ліків при стабільній стенокардії може зменшити кількість пацієнтів із нападами протягом 3 років після терапії[6], але не зменшує ризик смерті, майбутнього інфаркту міокарда або потреби в інших втручаннях.[7]

Несприятливі наслідки

[ред. | ред. код]

ЧКВ має низку ризиків, однак серйозні процедурні ускладнення нечасті. ЧКВ виконується за допомогою мінімально інвазивних катетерних процедур інтервенційним кардіологом, лікарем зі спеціальною підготовкою в лікуванні серця.[8]

Більшість пацієнтів, які отримують ЧКВ не для лікування серцевого нападу, зазвичай не сплять під час процедури, і можуть відчувати дискомфорт у грудях.

Кровотеча з точки введення катетера в пах (стегнова артерія) або зап'ястя (променева артерія) є поширеним явищем, частково через застосування антитромбоцитарних препаратів. Звичайною є поява синців, але іноді може утворюватися гематома. Це може затримати виписку з лікарні, оскільки вилив крові з артерії в гематому може продовжуватися (псевдоаневризма), що потребує хірургічного лікування. Інфекція в місці проколу шкіри зустрічається рідко, а розшарування (розрив) внутрішньої стінки артерії — нечасте. Ускладнення судинного доступу менш поширені та менш серйозні, коли процедура виконується через променеву артерію.[9]

Алергічна реакція на контрастну речовину можлива, але її частота зменшилася з появою нових засобів.[10] Погіршення функції нирок може виникнути у пацієнтів із наявним захворюванням нирок, але ниркова недостатність, що потребує діалізу, трапляється рідко.

Найбільш серйозними ризиками є смерть, інсульт, фібриляція шлуночків (нестійка шлуночкова тахікардія є поширеним явищем), інфаркт міокарда і розшарування аорти. Інфаркт під час або незабаром після процедури виникає в 0,3 % випадків, що може вимагати екстреної операції коронарного шунтування.[11] Пошкодження серцевого м'яза, що характеризується підвищеним рівнем CK-MB, тропоніну I і тропоніну T, може виникнути у 30 % усіх процедур ЧКВ. Підвищення рівня ферментів було пов'язане з більш пізніми клінічними наслідками, такими як вищий ризик смерті, наступного інфаркту та необхідності повторних процедур реваскуляризації.[12][13] Ангіопластика, проведена невдовзі після інфаркту, підвищує ризик інсульту, але цей ризик менше, ніж ризик інсульту після терапії тромболітичними препаратами.

Як і під час будь-якої процедури, пов'язаної з серцем, ускладнення іноді, хоча й рідко, можуть призвести до смерті. Смертність при проведенні ангіопластики становить 1,2 %.[14] Іноді під час ангіопластики може виникати біль у грудях, оскільки балон на короткий час блокує кровопостачання серця.

Ризик ускладнень вищий у таких категорій пацієнтів:[15]

  • Вік від 65 років
  • Наявність захворювання нирок або діабет
  • Жінки
  • Наявність поганої насосної функції серця
  • Наявність серйозних захворювань серця та блокади

Процедура

[ред. | ред. код]

Балонна ангіопластика — це надування балона (часто він інтегрований у медичний пристрій, що поєднує балон, провідник і стент) у коронарній артерії, щоб «розчавити» бляшку, яка спричиняє оклюзію стінок артерії. Балонна ангіопластика часто виконується як частина процедури ЧКВ, але іноді є окремою процедурою. Процедури, які зазвичай асоціюються з ЧКВ, такі:

  • Імплантація стентів
  • Усунення закупорки артерій: видалення або зміна форми бляшки
    • Ротаційна, орбітальна та/або лазерна атеректомія (вирізання бляшки)
  • Брахітерапія (використання радіоактивного джерела для пригнічення рестенозу)
  • Коронарна внутрішньосудинна літотрипсія (ВСЛ) або використання звукових хвиль для руйнування кальцинованих бляшок

ЧКВ починається з підготовки ділянки шкіри, до якої необхідно отримати доступ (пах або рука), шляхом гоління та протирання ділянки бактеріостатиком, зазвичай продуктом на основі хлоргексидину. Голка провідника (інтродюсера) вводиться в артерію. Після того, як доступ отримано, вставляється «оболонковий провідник», щоб утримувати артерію відкритою. Ця процедура і називається черезшкірним доступом. Станом на 2023 рік системи катетерів, які використовуються в процедурах ЧКВ, часто є повністю інтегрованими медичними пристроями. Їх зазвичай називають катетерами «по дроту» або OTW.[16] Як правило, він має два канали просвіту (порожнина всередині будь-якої трубчастої конструкції), більший для проведення дуже гнучкого провідника та менший для надування та скачування балона або вузла балон/катетер. Просвіт провідника йде по всій довжині катетера. Балонний стент часто є частиною зібраного пристрою, інші елементи також можуть бути частиною конструкції медичного пристрою залежно від характеру процедури.[17]

Інтервенційний кардіолог використовує точку входу, створену під час етапу черезшкірного доступу, щоб ввести систему катетера та направити її до оклюзованої ділянки коронарної артерії, використовуючи рентгеноскоп та рентгеноконтрастні барвники як інструмент візуалізації. Пристрій і його компоненти балон/стент можна надути, щоб відкрити стенозовану уражену ділянку артерії. У складеному стані стент досить малий, щоб пройти через відносно вузькі периферичні артерії, а потім при роздуванні прилеглого балону він щільно притискається до ураженої стінки коронарної артерії. Стент розширюється за рахунок тиску, який створюється шляхом введення фізіологічного розчину в пристрій через просвіт все ще прикріпленого катетера. Під час цієї процедури реєструються час надування та тиск, який використовувався. Після надування/здування балона або розміщення стента пристрій для розміщення та спущений балон видаляють, залишаючи стент на місці.[18][19]

Інтервенційний кардіолог вирішує, як найкращим чином усувати закупорку під час ЧКВ на основі даних у реальному часі. Під час процедури кардіолог використовує дані візуалізації, отримані як внутрішньосудинним ультразвуковим дослідженням (ВСУЗД), так і рентгенівським зображенням (у поєднанні з рентгеноконтрастним барвником). Інформація, отримана з цих двох джерел, дозволяє кардіологу відстежувати шлях катетера-пристрою під час його руху артеріальними судинами. Ця інформація також допомагає визначити розташування та фізичні характеристики бляшки, що спричиняє звуження артерій. Дані цих двох методів використовуються для правильного розташування стента та отримання детальної інформації про анатомію коронарної артерії. Ця анатомія сильно відрізняється серед людей, тому наявність цієї інформації стає вирішальною для ефективного лікування. Отримані дані записуються на відео і є цінними у випадках, коли необхідно подальше лікування. [20] [21] [22] [23]

Види стентів

[ред. | ред. код]
Коронарний стент, встановлений шляхом черезшкірного коронарного втручання.

Раніше використовували голі металеві стенти (BMS), які забезпечували механічний каркас, який утримує стінку артерії відкритою, запобігаючи стенозу або звуженню коронарних артерій. Нові стенти з лікарським покриттям (DES) — це стенти з полімерним покриттям, що містить ліки, що запобігають проліферації клітин. Антипроліферативні препарати вивільняються повільно з часом, щоб запобігти росту тканин.

Показано, що стенти DES допомагають запобігти рестенозу артерії за допомогою пригнічення росту тканин у місці стента та локальну модуляцію запальної та імунної відповідей організму. Першими двома стентами з лікарським покриттям, були стенти із виділенням паклітакселу або сиролімусу. Більшість сучасних стентів із лікарським покриттям використовують сиролімус (також відомий як рапаміцин), еверолімус і зотаролімус. Стенти з біолімусом A9, що містять біорозкладані полімери, схвалені за межами США[24]

Технології ЧКВ нового покоління спрямовані на зниження ризику пізнього тромбозу стента або інших довгострокових несприятливих подій. Існують DES з біорозкладним полімерним покриття. Вважають, що DES з постійним полімерним покриттям сприяють тривалому запаленню.

Після встановлення стента пацієнту необхідно протягом кількох місяців приймати два антитромбоцитарні препарати (аспірин і один із кількох інших варіантів), щоб запобігти утворенню тромбів. Тривалість часу, протягом якого пацієнт повинен приймати подвійну антитромбоцитарну терапію, визначається індивідуально на основі ризиків ішемічних подій і ризику кровотечі.[25]

Аспірація тромбу

[ред. | ред. код]

При первинному ЧКВ (під час серцевого нападу) ангіографія може виявити тромб (згустки крові) всередині коронарних артерій. Були проведені різні дослідження, щоб визначити, чи є корисним аспірація цих згустків (видалення тромбу або ручна тромбектомія). На даний момент немає доказів того, що рутинна аспірація тромбу покращує результати.[26]

Комплексні ураження

[ред. | ред. код]

Ураження з високим ступенем відкладення кальцію в стінці судини, особливо якщо кальцій знаходиться по окружності, вважаються такими, що важко розширити балоном. Комплексні ураження є одним із ключових предикторів поганого результату ЧКВ,[27] тому перед імплантацією стентів потрібна модифікація ураження кальцієм. Мета полягає в тому, щоб створити тріщини в кальцієвій стінці судини, щоб збільшити ймовірність успішного розширення стенозу та доставки остаточного стента.[28][29] Традиційно цього досягають за допомогою балонної ангіопластики або інших процедур, включаючи ротаційну, орбітальну та лазерну атеректомію. Коронарна внутрішньосудинна літотрипсія з використанням акустичних ударних хвиль є новим підходом до лікування поверхневого та глибокого кальцію в стінці судини.[30]

Відновлення та реабілітація

[ред. | ред. код]

Для багатьох пацієнтів процедура стентування не вимагає перебування в стаціонарі. Велика частина часу, витраченого на негайне відновлення після стентування, спрямована на те, щоб переконатися, що місце доступу не кровоточить. Пацієнт зазвичай контролюється за допомогою ЕКГ. Ліки для запобігання утворенню тромбів застосовують безпосередньо після процедури стентування, зазвичай у формі негайної навантажувальної дози сильнодіючого антикоагулянту (розріджувача крові) клопідогрелю, у вигляді таблеток. Комбінація аспірину та клопідогрелю є типовою практикою антикоагулянтної терапії. Для пацієнтів, які перенесли серцевий напад, тривалість госпіталізації значною мірою залежить від пошкодження міокарда, викликаного нападом.[31]

Важлива реєстрація факту імплантації стента, оскільки це інформує клініцистів, які будуть виконувати майбутні медичні процедури.[32]

У місці входу в артеріальну систему зазвичай відчувається біль, подразнення, і дуже часто виникають досить великі гематоми (значні синці), які зазвичай зменшуються через тиждень або близько того. Пацієнтам, як правило, рекомендують «пережити» ці явища протягом тижня або двох і вказують бути обережними, щоб не піднімати значну вагу, перш за все, щоб забезпечити загоєння місця доступу. Контрольний огляд у кардіолога або терапевта/терапевта протягом тижня-двох після процедури є стандартною світовою практикою.[2]

Стандартною практикою є подальші контрольні огляди кожні три-шість місяців протягом першого року, хоча ці практики відрізняються залежно від регіону та практикуючого лікаря. Рутинна коронарографія не показана. При підозрі на прогресування захворювання серця проводиться стрес-тест. Пацієнти, у яких під час фізичного навантаження з'являються симптоми або ознаки ішемії, можуть пройти повторну діагностичну катетеризацію серця.[31]

Фізикальне обстеження відіграє важливу роль після ЧКВ. Пацієнтам з високим ризиком розвитку ускладнень і з більш складними коронарними захворюваннями ангіографія може бути показана незалежно від результатів неінвазивних стрес-тестів.[32]

Кардіореабілітаційні заходи залежать від багатьох факторів, але значною мірою пов'язані зі ступенем ураження серцевого м'яза до процедури ЧКВ. Багато пацієнтів, які проходять цю процедуру, не мали серцевого нападу і можуть не мати помітних пошкоджень серця. Інші могли перенести серйозний серцевий напад, і здатність їхнього серця постачати в організм насичену киснем кров може бути порушена. Реабілітаційні заходи призначаються відповідно до потреб кожного пацієнта.[33]

Використання

[ред. | ред. код]

ЧКВ є однією з найпоширеніших процедур, які виконуються під час перебування в стаціонарі у США. На неї припадало 3,6 % усіх операцій, проведених у 2011 році.[34] Однак між 2001 і 2011 роками їх обсяг скоротився на 28 %, з 773 900 операцій, виконаних у 2001 році, до 560 500 процедур у 2011 році[35]

Порівняння з АКШ

[ред. | ред. код]

Існують суперечливі дані щодо клінічних результатів порівняння ЧКВ та аорто-коронарного шунтування (АКШ). Переважне кількість досліджень свідчить про те, що АКШ має переваги у зниженні смертності та інфаркту міокарда у людей із багатосудинною закупоркою порівняно з ЧКВ.[36] Оцінки ускладнюються фактом, що ЧКВ є мінімально інвазивною процедурою, а АКШ є великою хірургічною операцією.[37] Різні дослідження прийшли до протилежних висновків щодо відносної економічної ефективності ЧКВ і АКШ у людей з ішемією міокарда, яка не покращується за допомогою медикаментозного лікування.[38][39][40]

Історія

[ред. | ред. код]

Коронарна ангіопластика, також відома як черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика (ЧТКА), оскільки вона виконується через шкіру та через просвіт артерії, була вперше розроблена в 1977 році Андреасом Ґрюенцигом. Перша процедура відбулася в п'ятницю 16 вересня 1977 року в Цюріху, Швейцарія.[41] Впровадження процедури прискорилося після переїзду Ґрюнцига до Університету Еморі в Сполучених Штатах. Першим співробітником Ґрюенцига в Еморі був Мерріл Кнудтсон, який до 1981 року вже виконував ЧКВ в Калгарі, Альберта, Канада.[42] До середини 1980-х років багато провідних медичних центрів у всьому світі прийняли цю процедуру для лікування ішемічної хвороби серця.[43]

Дослідження

[ред. | ред. код]

Сучасна концепція полягає в тому, що через три місяці артерія адаптується, загоює і більше не потребує стента.[44] Повна реваскуляризація всіх стенозованих коронарних артерій після STEMI є більш ефективною з точки зору серйозних ускладнень з боку серця і смертності від усіх причин, але й є безпечнішою, ніж маніпуляція тільки з ураженою судиною.[45]

Критика

[ред. | ред. код]

У 2007 році журнал New England Journal of Medicine опублікував результати дослідження під назвою COURAGE.[46] У дослідженні порівнювали стентування при ЧКВ із медикаментозною терапією при симптоматичній стабільній ішемічній хворобі серця (ІХС).[46] Вони показали відсутність різниці у смертності в обох групах, хоча спостерігалося раннє полегшення симптомів, яке на п'ятий рік зрівнялося з групою медикаментозного втручання. Після цього дослідження були широко оприлюднені повідомлення про те, що окремі лікарі проводили ЧКВ у пацієнтів, які не відповідали жодним традиційним критеріям.[47]

Мета-аналіз 2014 року показав, що смертність може бути покращена за допомогою стентів другого покоління з лікарським покриттям, які були недоступні під час випробування COURAGE.[48] Відтоді медичні товариства видали рекомендації щодо того, коли доцільно виконувати ЧКВ.[49][50] В результаті рівень невідповідного стентування знизився між 2009 і 2014 роками.[51] Статистичні дані, опубліковані щодо тенденцій у лікарняних процедурах США, показали зменшення загальної кількості ЧКВ у період з 2001 по 2011 рік на 28 %, причому найбільше зниження спостерігалося з 2007 року.[35]

Дослідження ORBITA 2017 року[52] також викликало багато суперечок, оскільки виявило, що після ЧКВ не було статистично значущої різниці в тривалості виконання фізичних вправ порівняно з групою пацієнтів, які отримували тільки медикаментозну терапію. Автори дослідження вважають, що полегшення стенокардії за допомогою ЧКВ є в основному ефектом плацебо.[53] Інші дослідники відзначили малий розмір вибірки з недостатньою потужністю дослідження для виявлення відмінностей у результатах і коротку тривалість випробування у 6 тижнів. 85 % пацієнтів у групі медикаментозної терапії обрали ЧКВ наприкінці випробування.[54]

Дослідження ISCHEMIA 2019 року[55] підтвердило, що інвазивні процедури (ЧКВ або АКШ) не зменшують смертність або серцеві напади порівняно з медикаментозною терапією стабільної стенокардії. Однак пацієнти зі стенокардією мали покращення якості життя після ЧКВ порівняно з медикаментозною терапією.[56]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ahmad, Mansoor; Mehta, Parth; Reddivari, Anil Kumar Reddy; Mungee, Sudhir (2023), Percutaneous Coronary Intervention, StatPearls, Treasure Island (FL): StatPearls Publishing, PMID 32310583, процитовано 21 листопада 2023
  2. ↑ а б Coronary angioplasty and stents (PCI). British Heart Foundation (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  3. ↑ Meier, Bernhard (11 січня 2001). The First Patient to Undergo Coronary Angioplasty — 23-Year Follow-up. New England Journal of Medicine (англ.). 344 (2): 144—145. doi:10.1056/NEJM200101113440217. ISSN 0028-4793. PMID 11188421.
  4. ↑ Rab, Tanveer; Abbott, J Dawn; Basir, Mir Babar; Latib, Azeem; Kumar, Gautam; Meraj, Perwaiz; Croce, Kevin; Davé, Rajesh (7 січня 2020). Summary of Practice Considerations for Percutaneous Coronary Intervention of Left Main Bifurcation Disease. Heart International. 14 (2): 69—72. doi:10.17925/HI.2020.14.2.69. ISSN 1826-1868. PMC 9524749. PMID 36276505.
  5. ↑ Park, Jonghanne; Choi, Ki Hong; Lee, Joo Myung; Kim, Hyun Kuk; Hwang, Doyeon; Rhee, Tae-Min; Kim, Jihoon; Park, Taek Kyu; Yang, Jeong Hoon (1 травня 2019). Prognostic Implications of Door-to-Balloon Time and Onset-to-Door Time on Mortality in Patients With ST-Segment–Elevation Myocardial Infarction Treated With Primary Percutaneous Coronary Intervention. Journal of the American Heart Association: Cardiovascular and Cerebrovascular Disease. 8 (9): e012188. doi:10.1161/JAHA.119.012188. ISSN 2047-9980. PMC 6512115. PMID 31041869.
  6. ↑ Gorenoi, V; Hagen, A (May 2014). [Percutaneous coronary intervention in addition to optimal medical therapy for stabile coronary artery disease - a systematic review and meta-analysis]. Deutsche Medizinische Wochenschrift. 139 (20): 1039—45. doi:10.1055/s-0034-1369879. PMID 24801298.
  7. ↑ Pursnani, S.; Korley, F.; Gopaul, R.; Kanade, P.; Chandra, N.; Shaw, R. E.; Bangalore, S. (7 серпня 2012). Percutaneous Coronary Intervention Versus Optimal Medical Therapy in Stable Coronary Artery Disease: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Clinical Trials. Circulation: Cardiovascular Interventions. 5 (4): 476—490. doi:10.1161/CIRCINTERVENTIONS.112.970954. PMID 22872053.
  8. ↑ Harold JG; Bass TA; Bashore TM та ін. (May 2013). ACCF/AHA/SCAI 2013 Update of the Clinical Competence Statement on Coronary Artery Interventional Procedures: A Report of the American College of Cardiology Foundation/American Heart Association/American College of Physicians Task Force on Clinical Competence and Training (Writing Committee to Revise the 2007 Clinical Competence Statement on Cardiac Interventional Procedures). Circulation. 128 (4): 436—72. doi:10.1161/CIR.0b013e318299cd8a. PMID 23658439.
  9. ↑ Jang JS; Jin HY; Seo JS та ін. (August 2012). The transradial versus the transfemoral approach for primary percutaneous coronary intervention in patients with acute myocardial infarction: a systematic review and meta-analysis. EuroIntervention. 8 (4): 501—10. doi:10.4244/EIJV8I4A78. PMID 22581470.
  10. ↑ The Use of Radiographic Contrast Media During PCI: A Focused Review | SCAI. scai.org (англ.). Процитовано 30 листопада 2023.
  11. ↑ Yang EH, Gumina RJ, Lennon RJ, Holmes DR, Rihal CS, Singh M (2005). Emergency coronary artery bypass surgery for percutaneous coronary interventions: changes in the incidence, clinical characteristics, and indications from 1979 to 2003. Journal of the American College of Cardiology. 46 (11): 2004—2009. doi:10.1016/j.jacc.2005.06.083. PMID 16325032.
  12. ↑ Califf RM; Abdelmeguid AE та ін. (1998). Myonecrosis after revascularization procedures. J Am Coll Cardiol. 31 (2): 241—51. doi:10.1016/S0735-1097(97)00506-8. PMID 9462562.
  13. ↑ Tardiff BW; Califf R. M. та ін. (1999). Clinical outcomes after detection of elevated cardiac enzymes in patients undergoing percutaneous intervention. IMPACT-II Investigators. Integrilin (eptifibatide) to Minimize Platelet Aggregation and Coronary Thrombosis-II. J Am Coll Cardiol. 33 (1): 88—96. doi:10.1016/S0735-1097(98)00551-8. PMID 9935014.
  14. ↑ Movahed MR, Hashemzadeh M, Jamal MM, Ramaraj R (2010). Decreasing in-hospital mortality of patients undergoing percutaneous coronary intervention with persistent higher mortality rates in women and minorities in the United States. J Invasive Cardiol. 22 (2): 58—60. PMID 20124588.
  15. ↑ What Is Coronary Angioplasty?. National Health, Lung and Blood Institute. Процитовано 8 листопада 2012.
  16. ↑ Goel, Pravin K.; Sahu, Ankit Kumar; Kasturi, Sridhar; Roy, Sanjeeb; Shah, Nimit; Parikh, Prakashvir; Chadha, Davinder S. (9 березня 2022). Guiding Principles for the Clinical Use and Selection of Microcatheters in Complex Coronary Interventions. Frontiers in Cardiovascular Medicine. 9: 724608. doi:10.3389/fcvm.2022.724608. ISSN 2297-055X. PMC 8959903. PMID 35355971.
  17. ↑ Ahmad, Mansoor; Mehta, Parth; Reddivari, Anil Kumar Reddy; Mungee, Sudhir (2023), Percutaneous Coronary Intervention, StatPearls, Treasure Island (FL): StatPearls Publishing, PMID 32310583, процитовано 22 листопада 2023
  18. ↑ Percutaneous Coronary Intervention (PCI). Yale Medicine (англ.). Процитовано 25 листопада 2023.
  19. ↑ Radiological Society of North America; American College of Radiology. Angioplasty and Vascular Stenting. Radiologyinfo.org (англ.). Процитовано 25 листопада 2023.
  20. ↑ IVUS in PCI Guidance. American College of Cardiology. Процитовано 25 листопада 2023.
  21. ↑ Medtronic. Onyx Frontier DES - Coronary Stents. www.medtronic.com (англ.). Процитовано 25 листопада 2023.
  22. ↑ Health, Center for Devices and Radiological (15 серпня 2023). Fluoroscopy. FDA (англ.).
  23. ↑ Iodine-containing contrast medium. InsideRadiology (en-AU) . 13 вересня 2016. Процитовано 25 листопада 2023.
  24. ↑ Claessen BE, Henriques JP, Dangas GD (2010). Clinical studies with sirolimus, zotarolimus, everolimus, and biolimus A9 drug-eluting stent systems. Curr Pharm Des. 16 (36): 4012—24. doi:10.2174/138161210794454941. PMID 21208185.
  25. ↑ Levine GN, Bates ER, Blankenship JC та ін. (2011). 2011 ACCF/AHA/SCAI guideline for percutaneous coronary intervention: a report of the American College of Cardiology Foundation/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines and the Society for Cardiovascular Angiography and Interventions. Circulation. 124 (23): e574—e651. doi:10.1161/CIR.0b013e31823ba622. PMID 22064601.
  26. ↑ Jolly, Sanjit S.; James, Stefan; Džavík, Vladimír; Cairns, John A.; Mahmoud, Karim D.; Zijlstra, Felix; Yusuf, Salim; Olivecrona, Goran K.; Renlund, Henrik (10 січня 2017). Thrombus Aspiration in ST-Segment–Elevation Myocardial InfarctionClinical Perspective. Circulation. 135 (2): 143—152. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.116.025371. PMID 27941066.
  27. ↑ Bourantas, Christos V; Zhang, Yao-Jun; Garg, Scot; Iqbal, Javaid; Valgimigli, Marco; Windecker, Stephan; Mohr, Friedrich W; Silber, Sigmund; Vries, Ton de (1 серпня 2014). Prognostic implications of coronary calcification in patients with obstructive coronary artery disease treated by percutaneous coronary intervention: a patient-level pooled analysis of 7 contemporary stent trials. Heart (англ.). 100 (15): 1158—1164. doi:10.1136/heartjnl-2013-305180. ISSN 1355-6037. PMID 24846971. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  28. ↑ Kubo, Takashi; Shimamura, Kunihiro; Ino, Yasushi; Yamaguchi, Tomoyuki; Matsuo, Yoshiki; Shiono, Yasutsugu; Taruya, Akira; Nishiguchi, Tsuyoshi; Shimokado, Aiko (October 2015). Superficial Calcium Fracture After PCI as Assessed by OCT. JACC: Cardiovascular Imaging (англ.). 8 (10): 1228—1229. doi:10.1016/j.jcmg.2014.11.012. PMID 25797130.
  29. ↑ Fujino, Akiko; Mintz, Gary S.; Lee, Tetsumin; Hoshino, Masahiro; Usui, Eisuke; Kanaji, Yoshihisa; Murai, Tadashi; Yonetsu, Taishi; Matsumura, Mitsuaki (May 2018). Predictors of Calcium Fracture Derived From Balloon Angioplasty and its Effect on Stent Expansion Assessed by Optical Coherence Tomography. JACC: Cardiovascular Interventions (англ.). 11 (10): 1015—1017. doi:10.1016/j.jcin.2018.02.004. PMID 29798768.
  30. ↑ Ali, Ziad A.; Brinton, Todd J.; Hill, Jonathan M.; Maehara, Akiko; Matsumura, Mitsuaki; Karimi Galougahi, Keyvan; Illindala, Uday; Götberg, Matthias; Whitbourn, Robert (August 2017). Optical Coherence Tomography Characterization of Coronary Lithoplasty for Treatment of Calcified Lesions. JACC: Cardiovascular Imaging (англ.). 10 (8): 897—906. doi:10.1016/j.jcmg.2017.05.012. PMID 28797412.
  31. ↑ а б Stents - What to Expect After Getting a Stent | NHLBI, NIH. www.nhlbi.nih.gov (англ.). 24 березня 2022. Процитовано 23 листопада 2023.
  32. ↑ а б Coronary angioplasty and stent insertion - Recovery. nhs.uk (англ.). 11 червня 2018. Процитовано 23 листопада 2023.
  33. ↑ Sukul, Devraj; Seth, Milan; Barnes, Geoffrey D.; Dupree, James M.; Syrjamaki, John D.; Dixon, Simon R.; Madder, Ryan; Lee, Daniel; Gurm, Hitinder S. (25 червня 2019). Cardiac Rehabilitation Use After Percutaneous Coronary Intervention. Journal of the American College of Cardiology. 73 (24): 3148—3152. doi:10.1016/j.jacc.2019.03.515. ISSN 0735-1097. PMC 6857732. PMID 31221264.
  34. ↑ Weiss AJ, Elixhauser A, Andrews RM (February 2014). Characteristics of Operating Room Procedures in U.S. Hospitals, 2011. HCUP Statistical Brief. Rockville, MD: Agency for Healthcare Research and Quality (170). PMID 24716251.
  35. ↑ а б Weiss AJ, Elixhauser A (March 2014). Trends in Operating Room Procedures in U.S. Hospitals, 2001—2011. HCUP Statistical Brief. Rockville, MD: Agency for Healthcare Research and Quality (171). PMID 24851286. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 21 травня 2014.
  36. ↑ Sipahi I, Akay MH, Dagdelen S, Blitz A, Alhan C (2014). Coronary artery bypass grafting vs percutaneous coronary intervention and long-term mortality and morbidity in multivessel disease: meta-analysis of randomized clinical trials of the arterial grafting and stenting era. JAMA Intern Med. 174 (2): 223—230. doi:10.1001/jamainternmed.2013.12844. PMID 24296767.
  37. ↑ Doenst T, Haverich A, Serruys P, Bonow RO, Kappetein P, Falk V, Velazquez E, Diegeler A, Sigusch H (March 2019). PCI and CABG for Treating Stable Coronary Artery Disease: JACC Review Topic of the Week. J Am Coll Cardiol. 73 (8): 964—976. doi:10.1016/j.jacc.2018.11.053. PMID 30819365.
  38. ↑ Stroupe KT, Morrison DA, Hlatky MA, Barnett PG, Cao L, Lyttle C, Hynes DM, Henderson WG (September 2006). Cost-effectiveness of coronary artery bypass grafts versus percutaneous coronary intervention for revascularization of high-risk patients. Circulation. 114 (12): 1251—1257. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.105.570838. PMID 16966588.
  39. ↑ Osnabrugge RL, Magnuson EA, Serruys PW, Campos CM, Wang K, van Klaveren D, Farooq V, Abdallah MS, Li H, Vilain KA, Steyerberg EW, Morice MC, Dawkins KD, Mohr FW, Kappetein AP, Cohen DJ (2015). Cost-effectiveness of percutaneous coronary intervention versus bypass surgery from a Dutch perspective. Heart. 101 (24): 1980—8. doi:10.1136/heartjnl-2015-307578. PMID 26552756.
  40. ↑ Zhang Z, Kolm P, Grau-Sepulveda MV, Ponirakis A, O'Brien SM, Klein LW, Shaw RE, McKay C, Shahian DM, Grover FL, Mayer JE, Garratt KN, Hlatky M, Edwards FH, Weintraub WS (2015). Cost-effectiveness of revascularization strategies: the ASCERT study. J. Am. Coll. Cardiol. 65 (1): 1—11. doi:10.1016/j.jacc.2014.09.078. PMC 5697906. PMID 25572503.
  41. ↑ Meier B, Bachmann D, Lüscher T (February 2003). 25 years of coronary angioplasty: almost a fairy tale. Lancet. 361 (9356): 527. doi:10.1016/S0140-6736(03)12470-1. PMID 12583964.
  42. ↑ Foothills Interventional Cardiology Service. Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 31 грудня 2008.
  43. ↑ Andreas Gruentzig, MD (1939–85) | SCAI. scai.org. Процитовано 23 листопада 2023.
  44. ↑ Oberhauser JP, Hossainy S, Rapoza RJ (2009). Design principles and performance of bioresorbable polymeric vascular scaffolds. EuroIntervention. 5 (Suppl F): F15—22. doi:10.4244/EIJV5IFA3. PMID 22100671.
  45. ↑ Nguyen, An Vu; Thanh, Le Van; Kamel, Mohamed Gomaa; Abdelrahman, Sara Attia Mahmoud; EL-Mekawy, Mohamed; Mokhtar, Mohamed Ashraf; Ali, Aya Ashraf; Hoang, Nam Nguyen Nho; Vuong, Nguyen Lam (11 червня 2017). Optimal percutaneous coronary intervention in patients with ST-elevation myocardial infarction and multivessel disease: An updated, large-scale systematic review and meta-analysis. International Journal of Cardiology (англ.). 244: 67—76. doi:10.1016/j.ijcard.2017.06.027. ISSN 0167-5273. PMID 28647440.
  46. ↑ а б Boden, W. E.; O'Rourke, R. A.; Teo, K. K.; Hartigan, P. M.; Maron, D. J.; Kostuk, W. J.; Knudtson, M.; Dada, M.; Casperson, P. (2007). Optimal Medical Therapy with or without PCI for Stable Coronary Disease. New England Journal of Medicine. 356 (15): 1503—1516. doi:10.1056/NEJMoa070829. PMID 17387127.
  47. ↑ Dr. Mark Midei Found Liable Of Breaching Standard Care. cbslocal.com. 23 жовтня 2013. Процитовано 3 квітня 2018.
  48. ↑ Windecker, S.; Stortecky, S.; Stefanini, G. G.; daCosta, B. R.; Rutjes, A. W.; Di Nisio, M.; Siletta, M. G.; Maione, A.; Alfonso, F. (2014). Revascularisation versus medical treatment in patients with stable coronary artery disease: network meta-analysis. BMJ. 348 (jun23 8): g3859. doi:10.1136/bmj.g3859. ISSN 1756-1833. PMC 4066935. PMID 24958153.
  49. ↑ American College of Cardiology. Five Things Physicians and Patients Should Question (PDF). Choosing Wisely: an initiative of the ABIM Foundation. American College of Cardiology. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2012. Процитовано 17 серпня 2012.
  50. ↑ Patel, M. R.; Dehmer, G. J.; Hirshfeld, J. W.; Smith, P. K.; Spertus, J. A. (2009). ACCF/SCAI/STS/AATS/AHA/ASNC 2009 Appropriateness Criteria for Coronary Revascularization. Journal of the American College of Cardiology. 53 (6): 530—553. doi:10.1016/j.jacc.2008.10.005. PMID 19195618.
  51. ↑ Desai, Nihar R.; Bradley, Steven M.; Parzynski, Craig S.; Nallamothu, Brahmajee K.; Chan, Paul S.; Spertus, John A.; Patel, Manesh R.; Ader, Jeremy; Soufer, Aaron (2015). Appropriate Use Criteria for Coronary Revascularization and Trends in Utilization, Patient Selection, and Appropriateness of Percutaneous Coronary Intervention. JAMA. 314 (19): 2045—53. doi:10.1001/jama.2015.13764. ISSN 0098-7484. PMC 5459470. PMID 26551163.
  52. ↑ Al-Lamee, Rasha; Thompson, David; Dehbi, Hakim-Moulay; Sen, Sayan; Tang, Kare; Davies, John; Keeble, Thomas; Mielewczik, Michael; Kaprielian, Raffi (6 січня 2018). Percutaneous coronary intervention in stable angina (ORBITA): a double-blind, randomised controlled trial. The Lancet (англ.). 391 (10115): 31—40. doi:10.1016/S0140-6736(17)32714-9. ISSN 0140-6736. PMID 29103656. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  53. ↑ Kolata, Gina (2 листопада 2017). 'Unbelievable': Heart Stents Fail to Ease Chest Pain. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 11 листопада 2019.
  54. ↑ ORBITA Continues to Surprise: 85% of Sham Arm Opted for PCI When Trial Ended. TCTMD.com (англ.). 26 квітня 2018. Процитовано 24 листопада 2019.
  55. ↑ Maron, David J.; Hochman, Judith S.; O'Brien, Sean M.; Reynolds, Harmony R.; Boden, William E.; Stone, Gregg W.; Bangalore, Sripal; Spertus, John A.; Mark, Daniel B. (1 липня 2018). International Study of Comparative Health Effectiveness with Medical and Invasive Approaches (ISCHEMIA) trial: Rationale and design. American Heart Journal. 201: 124—135. doi:10.1016/j.ahj.2018.04.011. ISSN 0002-8703. PMC 6005768. PMID 29778671.
  56. ↑ International Study of Comparative Health Effectiveness With Medical and Invasive Approaches. American College of Cardiology. Процитовано 19 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Черезшкірне_коронарне_втручання&oldid=45070946