Черенков Павло Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Олексійович Черенков
рос. Павел Алексеевич Черенков
Cerenkov.jpg
Народився 28 липня 1904(1904-07-28)[1][2]
село Нова Чигла,
Бобровський повіт,
Воронезька губернія,
Російська імперія
(Нині Таловський район Воронезької області)
Помер 6 січня 1990(1990-01-06)[3][4][…] (85 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик-ядерник, винахідник
Alma mater Воронезький державний університет
Сфера інтересів ядерна фізика, оптика і high energy physics[d]
Заклад Фізичний інститут ім. П. М. Лебедєва РАН
Московський енергетичний інститут
Московський інженерно-фізичний інститут
Вчене звання професор,
Шаблон:Вчене звання (1970)
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1940)
Член Академія наук СРСР і Національна академія наук США
Відомий завдяки: співавтор відкриття ефекту Вавилова — Черенкова
Нагороди

CMNS: Черенков Павло Олексійович на Вікісховищі

Павло Олексійович Черенков (15 (28) липня 1904(19040728), село Нова Чігла Бобровського повіту Воронезької губернії — 6 січня 1990, Москва) — фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (спільно з Ігорем Таммом і Іллею Франком) (1958), дворазовий лауреат Сталінської премії.

Жертва сталінського терору (батько убитий сталіністами).

Біографія[ред. | ред. код]

Батьки Павла Олексійовича — Олексій Єгорович і Марія Черенкова були селянами.

1928 року Черенков закінчив фізико-математичний факультет Воронезького університету (ВДУ).

Після закінчення університету Черенков був спрямований викладати в школу в місто Козлов, теперішній Мічурінськ. Через два роки в те ж місто отримала направлення Марія Олексіївна Путінцева, дочка Олексія Михайловича Путиіцева — воронезького літературознавця-краєзнавця, професора ВДУ, засновника дому-музею І. С. Нікітіна. Вона теж закінчила ВДУ, відділення російської мови і літератури педфаку.

1930 року Черенков одружився на Марії Путінцевій.

1932 року у них народився син Олексій, 1936 року — дочка Олена.

У листопаді 1930 року у Воронежі заарештували у справі краєзнавців Олексія Михайловича Путінцева. Наприкінці того ж року був «розкуркулений» в Новій Чиглі батько Павла Олексійовича — Олексій Єгорович Черенков.

1931 року Олексія Єгоровича засудили і відправили в посилання. Його звинуватили в приналежності до партії есерів і в участі в «куркульській» сходці 1930 року.

1937 року батька вченого знову заарештували, 1938 засудили та вбили «за контрреволюційну агітацію».

1930 року Черенков вступив до аспірантури Інституту фізики і математики в Ленінграді.

1935 року захистив кандидатську дисертацію, а 1940 року — докторську.

З 1932 року працював під керівництвом С. І. Вавілова.

З 1935 року — співробітник Фізичного інституту ім. П. М. Лебедєва в Москві (ФІАН), з 1948 року — професор Московського енергетичного інституту, з 1951 року — професор Московського інженерно-фізичного інституту.

Член КПРС з 1946 року. Член-кореспондент АН СРСР (1964). Дійсний член АН СРСР (1970).

Черенков останні 28 років життя провів у столичній квартирі в районі Ленінського проспекту, де розташовані різні інститути Академії наук, в тому числі і ФІАН.

Павло Олексійович Черенков помер 6 січня 1990 року від механічної жовтяниці. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Черенков П. А. на марці Росії
  • У 1994 році в честь Черенкова була випущена поштова марка Росії.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Основні роботи Черенкова присвячені фізичної оптиці, ядерної фізики, фізики частинок високих енергій. У 1934 у виявив специфічне блакитне світіння прозорих рідин при опроміненні швидкими зарядженими частинками. Показав відмінність даного виду випромінювання від флуоресценції. У 1936 році встановив основну його властивість — спрямованість випромінювання, утворення світлового конуса, вісь якого збігається з траєкторією руху частки. Теорію випромінювання Черенкова розробив в 1937 році зпільно з Ігорем Таммом і Іллею Франком.

Ефект Вавилова — Черенкова лежить в основі роботи детекторів швидких заряджених частинок (черенковських лічильників).

Черенков брав участь у створенні синхротронів, зокрема синхротрона на 250 МеВ (Сталінська премія, 1952). У 1958 році разом з Таммом і Франком був нагороджений Нобелівською премією з фізики «за відкриття й тлумачення ефекту Черенкова». Манне Сігбан з Шведської королівської академії наук у своїй промові зазначив,

« відкриття явища, нині відомого як ефект Черенкова, являє собою цікавий приклад того, як відносно просте фізична спостереження при правильному підході може привести до важливих відкриттів і прокласти нові шляхи для подальших досліджень »

.

Виконав цикл робіт з фоторозпаду гелію та інших легких ядер високоенергетичними γ-квантами (Державна премія СРСР, 1977).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Лауреати Нобелівської премії: Енциклопедія: Пер. з англ .- М.: Прогрес, 1992

Посилання[ред. | ред. код]