Черепін Валентин Тихонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валентин Тихонович Черепін
Черепін Валентин Тихонович.jpg
Народився 9 липня 1930(1930-07-09) (90 років)
Черкаси
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність педагог
Alma mater Київський політехнічний інститут
Сфера інтересів матеріалознавство
Заклад МФТІ
Посада Директор Київського відділення Московського фізико-технічного інституту
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Член НАН України
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден «Знак Пошани»

Валентин Тихонович Черепін (9 липня 1930, Черкаси) — український фізик, фахівець у галузі фізичного металознавства та фізики поверхонь, доктор фізико-математичних наук, професор[прим. 1][1], член-кореспондент НАН України[прим. 2][2], член Нью-Йоркської академії наук, голова Українського вакуумного товариства[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 липня 1930 року у місті Черкасах. У 1953 році закінчив Київський політехнічний інститут, де і залишився працювати. Член КПРС з 1960 року. З 1964 року працював в Інституті металофізики АН УРСР19731985 роках — заступник директора по науковій роботі)[4]. З 1992 року — директор Київського відділення Московського фізико-технічного інституту, а згодом Фізико-технічного навчально-наукового центру НАН України (ФТННЦ). З 2017 — радник при дирекції ФТННЦ, а з 2018 — радник при дирекції Київського академічного університету.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Праці стосуються, зокрема, фазових перетворень у металах і сплавах, фізичних методів дослідження металів, фізики поверхні матеріалів. Здійснювані ним фундаментальні дослідження процесів взаємодії прискорених іонних пучків з поверхнею моно- та полікристалічних металів, сплавів, аморфних металевих систем і надпровідних металооксидних сполук сприяли створенню практичних основ іонної діагностики фізико-хімічного стану поверхні матеріалів і модифікації їх корозійних властивостей іонними пучками, до розробки високочутливих методів елементного та фазового пошарового аналізу тонких шарів з високою роздільною здатністю за глибиною. Значне місце в його науковій діяльності займає створення нових приладів для аналізу матеріалів[3].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки[прим. 3][1], премії НТО Машпрому СРСР імені Д. К. Чернова та премії НТО Приладопрому СРСР імені С. І. Вавилова[3]. Нагороджений орденом «Знак Пошани»[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. з 21 вересня 1979 року
  2. з 1 квітня 1982 року
  3. за 1980 рік; за розробку, створення та впровадження комплексу нових методів і приладів для фізико-хімічного аналізу матеріалів

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 1 травень 2013. 
  2. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 18 лютий 2014. Процитовано 1 травень 2013. 
  3. а б в Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 15 липень 2013. Процитовано 1 травень 2013. 
  4. а б Українська Радянська Енциклопедія

Література[ред. | ред. код]