Черкеськ
| місто Черкеськ | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Росія | ||
| Суб'єкт Російської Федерації | Карачаєво-Черкесія | ||
| Муніципальний район | Черкеськ | ||
| Код ЗКАТУ | 91 401 000 000  | ||
| Код ЗКТМО | 91 701 000 001 | ||
| Основні дані | |||
| Час заснування | 1931 | ||
| Населення | 112 782 тис. осіб (2024) | ||
| Площа | 69,8 км² | ||
| Поштові індекси | 3690xx | ||
| Телефонний код | +7 8782 | ||
| Географічні координати: | 44°13′20″ пн. ш. 42°03′27″ сх. д. / 44.222222222222° пн. ш. 42.0575° сх. д. | ||
| Влада | |||
| Вебсторінка | cherkessk09.ru | ||
| Міський голова | Алексей Баскаев | ||
| Мапа | |||
  Черкеськ | |||
 | |||
 Черкеськ у Вікісховищі | |||
.png)
Черкеськ (рос. Черкесск) — місто в Російській Федерації, столиця Карачаєво-Черкеської Республіки.
У 1804 році, козаками 3-го Хоперського полку було засноване військове укріплення на Кубанській прикордонній лінії на місці Баталпашинського маєтку (названо на честь господаря Батал-паши).
У 1825 році була заснована станиця Баталпашинська, яка з 1880 року стала адміністративним центром повіту Кубанської області.
У роки громадянської війни станиця Баталпашинська — один центрів Білогвардійського руху. З поч. 1919 до весни 1920 року була зайнята військами генерала Шкуро.
З 1922 року станиця — центр Карачаєво-Черкеської автономної області, з 1926 — центр Черкеського національного округу, а з 1928 по 1943 — Черкеської автономної області.
У 1931 році станиця отримала статус міста.
У 1934 році Баталпашинськ був перейменований у Сулімов, на честь голови Раднаркому РРФСР Д. Є. Сулімова. У 1937 році, після арешту і розстрілу Сулімова, місто було перейменоване у Єжово-Черкеськ, на честь наркома внутрішніх справ М. І. Єжова. З 1939 року, після арешту і розстрілу Єжова, місто стало називатися Черкеськ[1].
З 1957 року Черкеськ — центр Карачаєво-Черкеської автономної області.
Місто розташоване в Передкавказзі, на правому березі річки Кубань.
У Черкеську проживає чверть населення республіки — 116733 на 1 січня 2009 року.
Більшість населення складають росіяни (55,5% у 2002 році). Проживають також карачаївці — 13,8%, черкеси — 12,6%, абазини — 8,2%, ногайці — 1,5%.
| Росіяни | Карачаєвці | Черкеси | Абазини | Ногайці | Українці | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1897 | 11.473 | 91,2% | 4,5% | ||||
| 1926 | 19.355 | 82,7% | 0,8% | 9,0% | |||
| 1939 | 28.645 | 87,6% | 0,8% | 1,4% | 1,5% | 0,5% | 3,6% |
| 1959 | 41.709 | 87,7% | 1,6% | 2,1% | 1,8% | 0,4% | 2,8% |
| 1979 | 90.907 | 74,5% | 6,2% | 6,4% | 5,0% | 1,0% | 2,1% |
| 1989 | 112.307 | 67,8% | 7,7% | 9,0% | 6,5% | 1,2% | 2,2% |
| 2002 | 116.244 | 55,5% | 13,8% | 12,6% | 8,2% | 1,5% | 1,3% |
- ↑ Города России. Энциклопедия [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] — М.: Большая Российская Энциклопедия. И. Кондратьева, 1994. (рос.)
- Населення Карачаєво-Черкесії [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.]