Чермно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чермно — село знаходиться у Томашовському повіті (Люблінського воєводства) (Польщі), в сільсько-міській гміні Тишовце, над річкою Гужва[ru]. На території Чермно було одне з найбільших ранньосередньовічних городищ — місто Червен.

Історія[ред.ред. код]

Територія міст Червенських на сучасній мапі

У V–VI століттях на землях сучасної Холмщини з’явилися слов’янські городища та відкриті поселення. Вважається, що тут в VIII–XI ст. також спостерігалося поєднання культурних елементів, які походили з прилеглих країв. Більшість груп поселень концентрується по берегам річок. В цьому розумінні Буг виступав віссю, навколо якої кристалізувалася майбутня Волинська земля. Перед державним періодом тут склалася мозаїка поселень що відрізнялися своєю хронологією, а також етнічними та культурними рисами.Щодо ідентифікації ранньоплемінних об’єднань Західної Волині існує безліч проблем. Територія Холмщини, згідно українській історіографії, яка повістю довіряє Повісті временних літ, на практиці пов’язана з «дулібами», «волинянами» або «бужанами». Усі ці імовірно напів-легендарні назви пов’язані з єдиною археологічною культурою Луки-райковецької, яка поширена від Дніпра до Бугу. Польські дослідники, вважають що на території Холщини тут жили не менш дискусійні «лендзяни», відомі з двох згадок: Баварського географа та Костянтина Багрянородного, та і то не зрозуміло чи йдеться про те саме плем’я чи ні. Наразі на основі археології замість легендарних племен виділяють менш гетерогенні слов’янські спільноти племінного періоду на основі археології. Зокрема на прикордонні виділяють групи під умовною назвою сандомирян та люблинян[1].

З початку XIX ст. Чермно ототожнюється з м. Червен, столицею міст Червенських, що лежать нині у польсько-українському прикордонні. Імовірно, Червень на початковому періоду був регіональним центром, місце якого згодом займе Холм. Польські дослідники, спираючись на Празьку грамоту 1086 р., припускають що на ранньому етапі свого розвитку Червень міг належати до Великої Моравії, а потім Чехії. Проте додаткових доказів цього немає. Згадується вперше у 981 р., коли князь руський Володимир відібрав його у ляхів. Але 1018 польський князь Болеслав І Хоробрий їх знову відвоював (до 1031 року).


Від 1031 Ярослав і Мстислав Володимировичі остаточно приєднали Ч. Г. до Київської Руси. У 11—12 вв. Ч. Г. входили до Волинського князівства, а в 13—14 вв. до Галицько-Волинської держави (на початку 13 ст. становили короткий час княжий уділ). У середині 13 ст. Ч. Г. зруйнували татари, і вони занепали. У другій половині 14 ст. територія Ч. Г. була захоплена Польщею і Великим князівством Литовським.

Поселенський комплекс в Чермні, Давнє місто розташоване на окремих височинах в долині р. Гучви та її лівої притоки р. Синюхи. Центральне місце в структурі літописного Червеня замає дитинець – городище Замчисько. Воно розташоване на на південний-захід від р. Гучви на її лівому березі. Городище має овальну форму розміром 145 х (за іншими даними 155х119 м) і оточене по периферії валом, який в певних місцях досягає висоти . В північній частині в розриві між валами знаходиться в’їзд на дитинець. В урочищі Замочок або Вали розміщений окольний град. За допомогою валу та частоколу цей район був об’єднаний з дитинцем в єдину оборонну структуру площею . На майданчику дитинця відзначено сліди колодязя. Вали дитинця та окольного міста будувалися із застосуванням зрубної конструкції. Початкові оборонні споруди дитинця час зведення яких не встановлений були зруйновані та відбудовувалися у ХІ-ХІІІ ст. Посад міста, який займав , займав кілька острові у заплаві річки та з півдня був захищений валом завдовжки . З зовнішнього боку перед валом був прокопаний рів шириною та глибиною1,2 м від основи валу. Час їх зведення поки що не з’ясований. Навколо городища по обох боках долини річок Гучви та Синюхи на окремих підвищеннях розташовувалися поселення: Доливо, Гребіско, Месцисько, Островек, Гоздзяк, які входили до поселенської структури давнього Червеня та займали сумарну площу біля . Міські кладовища відкриті на окольному граді, зокрема в урочищі Підзамче та розташованому за Гучвою урочищі Гребіско. Ще наприкінці ХІХ –поч. ХХ ст. на північний захід від городища знаходився курганний могильник.

Окремі частини міста з’єднувалися між собою дерев’яними помостами, які розміщувалися на вбитих у болота у два ряди дубових паль. Найдовший поміст перетинав долину р. Синюхи та з’єднував поселення по обох її берегах. Такий самий поміст був прокладений між дитинцем – Замчиськом та поселеннями на протилежному березі р. Гучви. Матеріали отримані з цього помосту датуються від Х до ХІІІ ст. Потужність культурного шару на дитинці та окольному місті сягає 2-. Найдавніші матеріали датуються ІХ-Х ст. Проте найбільш насичені культурні шари відносяться до ХІІ-ХІІІ ст. – періоду розквіту давнього Червеня. В остатні роки методом детекторного зонування проведено детальне обстеження на площі 10 га городища та передгороддя. Виявлено біля 2,5 тис. предметів, у тому числі біля 400 так званих дорогичинських свинцевих пломб, 20 свинцевих печаток, які пов’язують з волинськими та київськими князями Давидом Ігоревичем, Ярославом Святополчичем, Рюриком Ростилавичем та ін. Також знайдено численні енколпіони, іконки, ремісничі знаряддя, предмети побуту, зброю та ін. Серед знайденого також два скарби прикрас: срібні з позолотою наручні браслети, колти, сережки, персні та ін., які належали жінкам з князівсько-боярського середовища. На городищі Червеня тисячами знайдені пряслиця з овруцького шиферу. Зауважимо, що напівфабрикати пряслиць зроблених з відходів шиферу не знайомі в Польщі[1].

Розкопки[ред.ред. код]

З української точки зору цікавим є епізод перших розкопок Чермна. Їх ініціатором був український історик проф. Мирон Кордуба з Варшавського університету, який після його закриття працював вчителем в ліцеї в Холмі. Саме він інспірував українського археолога Льва Чекаленка до дослідження Червеня. Розкопки були фінансовані Українським Центральним комітетом В. Кубійовича. Втім, Л. Чикаленко не мав необхідного досвіду, тому звернувся до польських археологів, які в передвоєнний час займалися розкопками Сутейська. Польські археологи, зокрема Є. Антоневич, вороже поставилися до ідеї українців та не сприяли розкопкам. Вони навіть намагалися також добитися від німців їх заборони. Причина була в тому, що польські археологи не розкопували Чермно не певні того які пам’ятки вони там знайдуть польські чи руські та не хотіли додавати ідеологічної бази для українських незалежницьких переконань. Л. Чикаленко обережно поставився до городища, розкопуючи лише його периферію. В серпні 1940 р. представив звіт. Незважаючи на побоювання поляків, дослідження не були використані в ідеологічних цілях, в друкованих органах УЦК про них не повідомлялося[1].

Теперішній час[ред.ред. код]

У науковій літературі проблема локалізації м. Червеня (а тим самим й інших Ч. Г.) була предметом багатьох гіпотез: над Дністром — Червоногород, біля Холма (Чернеїв) і остаточно за результатами археологічних досліджень, які проводили у 1950-1960-х рр., м. Червен локалізується на території сучасного с. Чермно у Томашовському повіті (Люблінського воєводства) (Польщі).

На площі біля 100 га відкрито: городище, зміцнені водонепроникні гідроперегородки, відкриті поселення, а також 3 кладовища. Поселення займало обидва береги Гужви, сполучення між, якими уможливлював дерев'яний міст. Археологічні дослідження довели крім того, що місто пережило татарське нашестя 1240 р.[2] За розміром городище можна співвіднести з такими значними ранньосередньовічними містами як Познань чи Гнєзно.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]