Чермоєв Абдул-Меджид Орцуйович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чермоєв Абдул-Меджид Орцуйович
Народився 3 (15) березня 1882
Грозний, Чечня, Терська область, Російська імперія
Помер 28 серпня 1937(1937-08-28) (55 років)
Лозанна, Швейцарія
Поховання Бобіньї
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність політик, торговець, солдат
Галузь політика[1], нафтова промисловість[1], військова справа[1] і антикомунізм[1]
Alma mater Миколаївське кавалерійське училищеd (1901)
Знання мов російська
Учасник Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Батько Орцу Чермоєв

Абдул-Меджид (Тапа) Орцуйович Чермо́єв (нар. 15 березня 1882, Грозний — пом. 27 серпня 1937, Лозанна) — політичний діяч на Північному Кавказі у 1917—1919 роках, нафтопромисловець.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 [15] березня 1882(18820315) року у родовому маєтку Орцу-юрт (неподалік сучасного Грозного, Чеченська Республіка, Російська Федерація) у сім'ї російського генерала, георгіївського кавалера Орцу Чермоєва. Чеченець. Закінчив реальне училище у Владикавказі; у 1901 році — Миколаївське кавалерійське училище у Санкт-Петербурзі[2].

Протягом 1901—1904 років служив у Осетинському кінному дивізіоні[3]; у 1904—1907 роках — у Кубанські сотні конвою Його Імператорської Величності, потім у відставці. У 1905 році одружився з княжною Хаві-ханум Ібрагімбековою[2].

З 1907 по 1914 рік займався підприємництвом у галузі нафтовидобування, а також здавав в оренду землі в Грозному, які успадкував від батька. Став найуспішнішим серед усіх місцевих нафтопромисловців[2].

З початком Першої світової війни, пішов на фронт добровольцем і протягом 1914—1916 років проходив службу офіцером Чеченського кінного полку Кавказької тубільної кінної дивізії (більш відомої, як «Дика дивізія»). У чині штабс-ротмістра був тяжко поранений наприкінці 1916 року і лікувався у Владикавказі. Нагороджений бойовими орденами[2].

Політична діяльність на Кавказі[ред. | ред. код]

Після Лютневої революції, у травні 1917 року, став одним із головних організаторів скликання 1-го З'їзду гірських народів Кавказу у Владикавказі, де був обраний головою Центрального комітету Союзу об'єднаних горців Кавказу та Дагестану, фінансував діяльність ЦК. Був прихильником об'єднання народів Кавказу. Спочатку виступав за федеративні відносини з Росією, а після Жовтневої революції відмовився визнати владу РНК РРФСР; у листопаді 1917 року в Катеринодарі увійшов до складу Об'єднаного уряду Південно-Східного союзу козацьких військ, горців Кавказу та вільних народів степів та у грудні 1917 року у Владикавказі — до Терсько-Дагестанського уряду[3].

З початку 1918 року керував державою горців на посаді міністра-голови Гірського уряду; 11 травня 1918 року в Батумі, на міжнародній конференції, підписав договір про утворення незалежної Республіки Союзу горян. Того ж місяця підписав договір з Османською імперією, відповідно до якого турецькі війська увійшли на територію Північного Кавказу[3].

В еміграції[ред. | ред. код]

У грудні 1918 року був відряджений до Франції керівником делегації гірського уряду на Паризькій мирній конференції. Безуспішно домагався міжнародного визнання Гірської Республіки[3].

У подальшому мешкав у Парижі та Лондоні, був активним діячем міської еміграції у Європі. З 1924 по 1930 рік в Парижі був членом північнокавказьких масонських лож «Золоте руно» та «Прометей», фінансував їх і був співзасновником[2].

Політичною діяльністю перестав займатися з початку 1930-х років. 1932 року королівський суд Лондона оголосив його банкрутом. Раптово помер 27 серпня 1937 року в Лозанні. Похований на мусульманському цвинтарі в місті Бобіньї, передмісті Парижа[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]