Черних Валерій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Валерій Черних
Особисті дані
Повне ім'я Черних Валерій Володимирович
Народження 5 червня 1955(1955-06-05) (68 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1973 СРСР «Металург» З 3 (1)
1974—1975 СРСР Команда м. Тирасполя ? (3)
1976—1977 СРСР «Шахтар» Г 78 (8)
1978—1979 СРСР «Кривбас» 53 (8)
1979—1981 СРСР «Дніпро» Дн 89 (7)
1981—1984 СРСР «Колос» Н 104 (10)
1984 СРСР «Кривбас» 7 (0)
1985 СРСР «Металург» Дндз 32 (11)
1986—1988 СРСР «Зірка» К 90 (18)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1992 Україна «Текстильник»
1993 Україна «Іскра»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вале́рій Володи́мирович Черни́х (5 червня 1955) — радянський футболіст та український футбольний тренер. Найбільше відомий завдяки виступам у дніпровському «Дніпрі», нікопольському «Колосі» та кропивницькій «Зірці».

Життєпис[ред. | ред. код]

Кар'єру футболіста Валерій Черних розпочинав у «дублі» донецького «Шахтаря», однак, не бажаючи аж надто довго чекати запрошення до «основи», перейшов до лав запорізького «Металурга». Протягом 19741975 років захищав кольори команди міста Тирасполя, а у 1976 році повернувся на Донеччину, приставши на пропозицію горлівського «Шахтаря». У Горлівці Черних майже одразу став основним гравцем команди та за два роки привернув до себе увагу тренерського штабу криворізького «Кривбасу», який щойно вилетів з першої ліги до другої та прагнув свіжої крові для вирішення задач з підвищення у класі. На жаль, криворіжцям так і не вдалося реалізувати свої амбіції, проте впевнена гра Валерія Черних зацікавила представників провідного клубу регіону — дніпропетровського «Дніпра». У 1980 році Черних разом з клубом здобув «срібло» першої ліги, однак конкурувати на рівних з гравцями вищого дивізіону виявилося вкрай важко, тож посеред наступного сезону півзахисник знову змінив прописку, перебравшись до нікопольського «Колоса». У Нікополі Черних провів 2,5 сезони, ставши провідним футболістом клубу та зайнявши у 1982 році разом з командою третє місце у першій лізі.

Транзитом через криворізький «Кривбас» та дніпродзержинський «Металург» Валерій Черних опинився у кіровоградській «Зірці», де провів останні три роки своєї кар'єри.

Після закінчення активних виступів Валерій Черних певний час працював у жіночому футболу. В 1992 році очолював донецький жіночий клуб «Текстильник»[1], а наступного року очолював запорізьку «Іскру». Згодом багато років віддав роботі у Дніпропетровському вищому училищі фізичної культури, де обіймав посаду тренера з футболу. Згодом протягом тривалого часу працював у дитячо-юнацькій школі київського «Арсенала», як до розформування клубу в 2013 році[2], так і після його відновлення. У 2017 році увійшов до тренерського штабу Сергія Літовченка у першій команді «канонірів».

Досягнення[ред. | ред. код]

Ігрові трофеї
Тренерські здобутки

Примітки[ред. | ред. код]

  1. От первого до двадцатого чемпионата (рос.) . «Женский футбол Украины». Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  2. Последние дни жизни киевского «Арсенала» (рос.) . «Событие». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]