Чернишов Аркадій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Аркадій Чернишов
Особисті дані
Повне ім'я Аркадій Іванович
Чернишов
Народження 16 березня 1914(1914-03-16)
  Нижній Новгород,
Російська імперія
Смерть 17 квітня 1992(1992-04-17) (78 років)
  Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Громадянство  СРСР
Позиція захисник, півзахисник
нападник (хокей)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1936-1943 «Динамо» (Москва) 83[1] (1 )
1945-1948 «Динамо» (Мінськ) 69 (1 )
    Хокей із шайбою   ( )
1946-1949 «Динамо» (Москва) 16 (4)
    Хокей з м'ячем   ( )
1937-1948 «Динамо» (Москва) 0 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1946-1974 «Динамо» (Москва)
1954-1957 СРСР
1961-1972 СРСР
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер СРСР
Заслужений тренер СРСР
Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора — 1957 Орден Трудового Червоного Прапора — 1972 Орден Дружби народів  — 1984
Орден «Знак Пошани»  — 1965 Орден «Знак Пошани»  — 1968

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Аркадій Іванович Чернишов (рос. Арка́дий Ива́нович Чернышёв; нар. 16 березня 1914, Нижній Новгород, Російська імперія — пом. 17 квітня 1992, Москва, Росія) — радянський футболіст і хокеїст. Відомий хокейний тренер, один із основоположників радянської школи хокею із шайбою.

Футбол та хокей з м'ячем[ред. | ред. код]

За «Динамо» дебютував 17 жовтня 1936, у переможному матчі з ЦБЧА (6:0). Вийшов на заміну на 75-й хвилині. Це була єдина поява на футбольному у тому сезоні. З наступного року повноцінний гравець основи; грав як у захисті, так і в середині поля. Чемпіон СРСР 1937, 1940. Володар кубка СРСР 1937. Всього за клуб в чемпіонаті провів 83 матчі. Єдиний гол забив у ворота ленінградського «Динамо» 7 вересня 1937 року.

Після війни переходить до «Динамо» (Мінськ). Протягом чотирьох років капітан та основний захисник клуба. Всього за клуб в чемпіонаті провів 69 матчів. Єдиний гол забив у ворота «Крила Рад» (Куйбишев) 3 серпня 1947 року.

Взимку, у складі московського «Динамо», брав участь у турнірах з хокею з м'ячем. П'ять разів здобував кубок СРСР (1937, 1938, 1940, 1941, 1948).

В 1948—1950 роках працював тренером дублюючого складу московського «Динамо». У тій команді починали виступи на футбольних полях Лев Яшин та Віктор Царьов.[2]

Хокей із шайбою[ред. | ред. код]

«Динамо»[ред. | ред. код]

З моменту заснування у московському «Динамо» команди з канадського хокею був її граючим тренером, а у 1949—1974 — головним тренером. Загалом очолював клуб 28 років. За цей час команда здобула 24 комплекти нагород, у тому числі два — найвищого ґатунку. Двічі перемагала у кубку СРСР та шість разів була фіналістом турніру.

Аркадій Чернишов — автор першої закинутої шайби в історії чемпіонатів СРСР, відзначився на сьомій хвилині матчу з архангельським «Водником». Того сезону команда набрала однакову кількість очок з ЦБЧА та «Спартаком», але завдяки кращій різниці закинутих та пропушений шайб зайняла перше місце. За «Динамо» у першому чемпіонаті СРСР виступали: воротарі — Михайло Степанов, Михайло Ухмилов, захисники — Борис Бочарніков, Василь Комаров, Олег Толмачов, Михайло Якушин; нападники — Всеволод Блінков, Микола Медведєв, Микола Поставнін, Сергій Соловйов, Василь Трофімов та Аркадій Чернишов.

Через шість років команда перемагає у фіналі кубка СРСР ЦБРА з рахунком 3:2. У тому турнірі за «Динамо» грали: воротарі — Карл Ліїв, Лев Яшин; захисники — Микола Алексушин, Віталій Костарєв, Анатолій Молотков, Олег Толмачов; нападники — Всеволод Блінков, Анатолій Єгоров, Віктор Ішин, Віктор Климович, Юрій Крилов, Юрій Лебедєв, Олександр Солдатенков та Василь Трофімов.

Наступного сезону, у чемпіонаті, здобуто 15 перемог та лише одна поразка, від ЦБРА (3:6). «Динамо» набирає на три очки більше ніж у основних конкурентів та вдруге здобуває золоті нагороди національного чемпіонату. Склад чемпіонів 1954: воротарі — Карл Ліїв, Олександр Осмоловський, Микола Уланов; захисники — Микола Алексушин, Віталій Костарєв, Анатолій Молотков, Віктор Тихонов, Олег Толмачов; нападники — Анатолій Єгоров, Віктор Ішин, Віктор Климович, Юрій Крилов, Валентин Кузін, Борис Петелін, Олександр Солдатенков та Олександр Уваров.

У фіналі кубка 1972 здобуто перемогу над воскресенським «Хіміком» (3:0). Голи забили: Мотовилов, Мальцев та Чичурін. За «Динамо» виступали: воротар — Олександр Пашков; захисники — Михайло Алексєєнко, Віталій Давидов, Валерій Назаров, Володимир Орлов, Олександр Філіппов, Станіслав Щеголєв; нападники — Володимир Девятов, Євген Котлов, Олександр Мальцев, Анатолій Мотовилов, Юрій Репс, Ігор Самочернов, Анатолій Севідов, Михайло Титов, Юрій Чичурін та Володимир Юрзінов.

Лише вісім представників московського «Динамо» мають у своєму активі перемоги на чемпіонатах світу, Олімпійських іграх та чемпіонатах СРСР. Це тренери — Аркадій Чернишов, Володимир Юрзінов та гравці — Юрій Крилов, Валентин Кузін, Олександр Уваров, Володимир Мишкін, Сергій Яшин, Сергій Петренко.[3]

Збірна[ред. | ред. код]

1954 очолив збірну СРСР. Протягом чотирьох років йому допомагав Володимир Єгоров. За цей час національна команда перемогла на Олімпійських іграх 1956 (шість перемог у шести матчах). Здобула два комплекти нагород найвищого ґатунку на чемпіонатах світу, та три — на чемпіонатах Європи. Основу тієї команди складали: воротарі — Григорій Мкртичан, Микола Пучков; захисники — Альфред Кучевський, Микола Сологубов, Іван Трегубов; нападники — Євген Бабич, Всеволод Бобров, Олексій Гуришев, Юрій Крилов, Валентин Кузін, Олександр Уваров, Микола Хлистов та Віктор Шувалов.

Через чотири роки повернувся до керма головної команди країни. У 1961 його помічниками були Олександр Виноградов та Анатолій Кострюков, а наступні одинадцять років — Анатолій Тарасов. Співпраця двох видатних тренерів дала вагомі результати. Три перемоги на Олімпійських іграх, дев'ять — на чемпіонатах світу, та вісім — на чемпіонатах Європи. Протягом чотирьох чемпіонатів (1964—1967) команда не зазнала жодної поразки і лише одного разу завершила поєдинок внічию. Аркадій Чернишов очолював збірну СРСР у 294 матчах. У них одержано 240 перемог, 37 нічиїх та лише 17 поразок.

По завершенні тренерської кар'єри — директор хокейної школи московського «Динамо» (1975—1984) та голова тренерської ради Федерації хокею СРСР.

Помер 17 квітня 1992 року у Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.[4]

У 1999 році обраний до зали слави ІІХФ. 2008 року його ім'ям названий один з дивізіонів Континентальної хокейної ліги.

Брат Раїси Іванівни Чернишової (1903—1984) — заслуженого майстра спорту СРСР (1946) та заслуженого тренера СРСР (1957), чемпіонки СРСР з фехтування на шпагах (1939, 1940, 1944).[5]

Державні нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Футбол[ред. | ред. код]

Хокей з м'ячем[ред. | ред. код]

  • Володар кубка СРСР (5): 1937, 1938, 1940, 1941, 1948

Хокей із шайбою[ред. | ред. код]

Футбольна статистика[ред. | ред. код]

Чемпіонат СРСР
Сезон Команда Ігри Голи
1936(о) «Динамо» (Москва) 1 0
1937 «Динамо» (Москва) 15 1
1938 «Динамо» (Москва) 11 0
1939 «Динамо» (Москва) 23 0
1940 «Динамо» (Москва) 23 0
1941 «Динамо» (Москва) 10 0
Всього за «Динамо» (Москва) 83 1
1945 «Динамо» (Мінськ) 21 0
1946 «Динамо» (Мінськ) 20 0
1947 «Динамо» (Мінськ) 20 1
1948 «Динамо» (Мінськ) 8 0
Всього за «Динамо» (Мінськ) 69 1
Всього в чемпіонатах СРСР 152 2

Хокейна статистика[ред. | ред. код]

Чемпіонат СРСР
Сезон Команда Ігри Голи
1946/47 «Динамо» (Москва) 5 4
1947/48 «Динамо» (Москва) 7 0
1948/49 «Динамо» (Москва) 4 0
Всього в чемпіонатах СРСР 16 4

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З врахуванням 10 матчів у незавершенному чемпіонаті СРСР 1941.
  2. Патріарх радянського хокею [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  3. Потрійний золотий клуб «Динамо» (Москва) [2] [Архівовано 5 лютого 2013 у Wayback Machine.]
  4. Спортивний некрополь. Чернишов Аркадій Іванович [3] [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.]
  5. Спортивний некрополь. Чернишова Раїса Іванівна [4] [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]