Черняхів (Кагарлицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Черняхів
Chernyahiv kg gerb.png Chernyahiv kg prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Кагарлицький район
Рада/громада Черняхівська сільська рада
Код КОАТУУ 3222288801
Основні дані
Населення 1319
Площа 8,496 км²
Густота населення 155,25 осіб/км²
Поштовий індекс 09220
Телефонний код +380 4573
Географічні дані
Географічні координати 50°00′26″ пн. ш. 30°47′02″ сх. д. / 50.00722° пн. ш. 30.78389° сх. д. / 50.00722; 30.78389Координати: 50°00′26″ пн. ш. 30°47′02″ сх. д. / 50.00722° пн. ш. 30.78389° сх. д. / 50.00722; 30.78389
Середня висота
над рівнем моря
174 м
Місцева влада
Адреса ради с. Черняхів, вул. Чапаєва, 1
Карта
Черняхів is located in Україна
Черняхів
Черняхів
Черняхів is located in Київська область
Черняхів
Черняхів

Черняхі́в — село в Україні, в Кагарлицькому районі Київської області. Населення становить 1319 осіб. На честь села названа Черняхівська культура.

Археологія[ред.ред. код]

Біля Черняхова знайдено могильник племен Черняхівської культури, що її відносять до змішаного слов'янсько-готського етносу. Матеріали могильника стали основою для виділення черняхівської культури. Пам'ятку відкрив і дослідив 1890 Вікентій Хвойка (253 поховання), 1959—62 досліджував Е.Симонович[1].

Тепер Черняхів в гарному економічному стані, але поки ресурси села не використовуються різноцільно.

Історія[ред.ред. код]

Таке явище, як «черняхівська культура», – це археологічна культура існувала з кінця II до VII ст. н.е. на значній території Південного Полісся, Північного Причорномор’я, Подунав’я, Придністров’я, Сумщини й Курщини. Вважається, що це була поліетнічна культура (нащадки скіфів, сарматів, дакофракійців), позначена римськими впливами, але провідна роль у ній належала східним слов’янам. Представники черняхівської культури густо заселяли й сучасний український лісостеп, їхні селища були добре сплановані, житла утворювали вулицю або декілька вулиць. Кожен двір складався, як правило, з кількакімнатного житла з піччю й господарських будівель (ями-погреба, комори, хліва для худоби, курники тощо). Житлові приміщення були наземними (глинобитні на дерев’яному каркасі мазанки) або напівземлянками й землянками, вкритими соломою чи очеретом. Долівка була також глиняною.

Основним заняттям лісостепових черняхівських племен було орне хліборобство. Землю обробляли плугами. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо й гречку, рідше — жито, овес, горох, коноплі. Урожай збирали серпами, зерно мололи жорнами, рідше в примітивних млинах. Розводили велику й дрібну рогату худобу, свиней, коней, домашню птицю, для охорони яких тримали собак. Допоміжну роль у господарстві відігравали мисливство, бджільництво, рибальство. Значних успіхів прадавні слов’яни досягли в металургії, виплавці й обробці сталі, ковальстві, у виготовленні прикрас із кольорових металів, у деревообробному ремеслі та обробці каменю й кості, у ткацтві, гончарстві. Саме в цей час поширився гончарний круг. Були також і гути. Проте склодувні майстерні належали переважно римським ремісникам.

Високий рівень господарювання й дальший розвиток ремесла сприяли пожвавленню торговельних зв’язків лісостепового населення з Північним Причорномор’ям, римськими провінціями та Італією. Про це свідчать знахідки окремих монет і цілих скарбів римських грошей. Особливо інтенсивно торгували черняхівці з колишніми чорноморськими грецькими колоніями - містами-державами Ольвією, Херсонесом, Боспором, які в той час потрапили в залежність від Римської імперії.

Розвиток економічних і соціальних відносин, контакти з середземноморськими державами сприяли появі в черняхівських племен зачатків наукових знань у галузі природничих та технічних наук. Деякі металеві знаряддя черняхівської епохи дослідники вважають хірургічними інструментами.

Як зазначає у своїй книжці 100 видатних місць України Ігор Шаров, черняхівці створили свій оригінальний хліборобський календар, розшифрований Б. Рибаковим. Зображення такого календаря на ритуальному глиняному посуді знайдено на південній Волині та Київщині. Це своєрідна орнаментальна стрічка на вінчику глиняної чаші, яку використовували для новорічного ворожіння. Стрічка поділена на 12 секцій - місяців року. У кожній секції зображено найхарактерніші для певного місяця явища природи (наприклад, дощі), язичницькі свята або сільськогосподарські роботи (осіння й весняна оранка, жнива). Ще в черняхівську епоху склалася та фольклорна традиція, що пізніше постала в давньоруських літописах, билинах, переказах, народних історичних піснях та думах. Існує цілком вірогідне припущення, що серед черняхівського населення почала поширюватися писемність.

Слов’яни-черняхівці були язичниками. Вони вірили в потойбічне життя як продовження земного, обожнювали сили природи й поклонялися поганським богам, справляли чимало хліборобських обрядів, вдавалися до ворожіння й заклинань для одержання щедрого врожаю. Є певні підстави вважати, що до черняхівських слов’ян проникало й християнство, хоч значного поширення воно не набуло.

Особистості[ред.ред. код]

В селі народились:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Н. С. Абашина. Черняхів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 529. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.