Чернігівка (Покровський район)
| селище Чернігівка | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Донецька область |
| Район | Покровський район |
| Тер. громада | Добропільська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA14160070130030276 |
| Облікова картка | Красноярське |
| Основні дані | |
| Населення | 814 |
| Поштовий індекс | 85040 |
| Телефонний код | +380 6277 |
| Географічні координати | 48°25′17″ пн. ш. 37°7′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д. |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | — |
| Селищна влада | |
| Адреса | 85040, Донецька обл., Покровський р-н, с. Світле, вул. Перемоги, 28 |
| Карта | |
| |
|
| |
Чернігівка (раніше Красноярське) — селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна.
Герб перетятий на срібне та лазурове поле. В першому - чорний орел, половина якого виникає зліва. В другому - срібна підкова вушками догори, в середині якої срібний козацький хрест.
Герб Чернігівки поділено навпіл і складено з двох гербів, які зробили найбільший внесок в розвиток селища. Від заснування та розбудови - родовий герб Роговських, від назви хутора до сучасної назви селища - чорний орел з герба Чернігівської області.
Символіка не є офіційною і розроблена в рамках проєкту "Донеччина в гербах"[1].
На карті 1861 року зазначено, що на місці нинішнього села розташований хутір Іванівка[2].
Поля навколо хутора належали дворянину, пану Роговському[3].Після смерті батьків, в 1909 році маєтком володів син Н. К. Роговський. Мав 1800 дес. землі, яка оброблялася кіньми і воломи. Мав парову мельницю. Постійних робочих було 36 чоловік. сезонних — 150.
У 1922 році з Чернігівської губернії на хутір переселяли людей цілими сім'ями, з усім господарським майном. Хутір став носити назву Чернігівка. Хутір розташовувався в логовині. У селі було дві довгі вулиці довжиною приблизно 3 км.
Під час війни хутір зайняли німці. Вони гнобили місцевих жителів забирали продукти харчування. На самому краю хутора німці зробили сильне зміцнення. Там, де було колгоспне управління, розташувався німецький штаб, цистерни з пальним, гармати.
Наприкінці літа 1943 року почався наступ червоної армії в районі хутора. Чотири рази хутір переходив з рук у руки, але в самому хуторі руйнувань не було. Снаряди перелітали хутір і вибухали аж за кладовищем, або не долітали й падали казна-де. Тільки один снаряд влучив у дах баби Жучихи і стирчав там поки в хутір не зайшли червоні й не розмінували його.
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Чернігівка[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 670 | 82.30 % |
| російська | 138 | 16.95 % |
| білоруська | 4 | 0.49 % |
| румунська | 1 | 0.13 % |
| інші/не вказали | 1 | 0.13 % |
| Усього | 814 | 100 % |
- ↑ Instagram. www.instagram.com. Процитовано 16 січня 2025.
- ↑ Военно-топографическая карта Екатеринославской губернии. — 1861. — 35 с. (рос.)
- ↑ Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
- Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- Свято-Введенська церква «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви».
| Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |

