Чесноков Андрій Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громадянство  СРСР
 Росія
Дата народження 2 лютого 1966(1966-02-02)[1] (58 років)
Місце народження Москва, СРСР[1]
Зріст 187 см
Вага 75 кг
Початок кар'єри 1985 р.
Завершення кар'єри 2000 р.
Робоча рука права
Бекхенд дворучний
Призові, USD $3 084 188

Одиночний розряд

Матчів в/п 344 — 259
Титулів 7
Найвища позиція №9 (8 квітня 1991 р.)
Мейджори
Австралія 1/4 (1988)
Ролан Гаррос 1/2 (1989)
Вімблдон 1-й раунд (7 разів)
США 1/8 (1986, 1987, 1989)

Парний розряд

Матчів в/п 7 — 21
Титулів 0
Найвища позиція №342 (12 жовтня 1992 р.)
Інші парні турніри
Завершив виступи

Андрій Едуардович Чесноков (нар. 2 лютого 1966, Москва) — радянський і російський тенісист, заслужений майстер спорту Росії, кавалер ордена Мужності РФ, рашист

Біографія[ред. | ред. код]

Батьки розлучилися коли Андрію було 3 роки; він залишився жити з матір'ю, Литвинової Валентиною Миколаївною[відсутнє в джерелі] інженером за професією[2] . Грати в теніс почав в п'ятирічному віці у тренера Тетяни Наумко, яка залишалася його тренером в наступні 20 років[3]; в дев'ять років взяв участь в своєму першому дитячому турнірі — чемпіонаті Москви у віковій категорії до 12 років, і в 1981 році став першою ракеткою СРСР серед юнаків[4]. 20 жовтня 1982 року в віці 16 років Чесноков був свідком трагедії на футбольному матчі в «Лужниках»[5] . У 2007 році став одним з організаторів матчу пам'яті жертв.

Брав участь в турнірах-«сателітах» з 1984 року. Уже в 1985 році, пройшовши кваліфікаційний відбір Відкритого чемпіонату Франції, в другому колі основної сітки підніс сенсацію, обігравши посіяного восьмим Еліота Телтшера[4].

На початку 1989 року став першим радянським тенісистом, який підписав персональний контракт з професійним спортивним агентством (ProServ); його приклад через кілька місяців перейняла Наталія Звєрєва. Незабаром після цього обидва спортсмени заявили, що не будуть більше передавати свої призові радянським спортивним органам. У 1989 році Чеснокова ще змусили підписати угоду, згідно з яким він зобов'язувався перераховувати радянській федерації половину призових, але на наступний рік він уже повністю розпоряджався виграними сумами [6]. Перший радянський спортсмен, який виграв турніри серії Мастерс: Монте-Карло (1990) і Монреаль (1991); переможець ще 5 турнірів АТП: Флоренція (1987), Орландо (1988), Мюнхен (1989), Ніцца (1989), Відкритий чемпіонат Тель-Авіва (1990). Фіналіст 8 турнірів в одиночному розряді (в тому числі 3 турнірів серії Мастерс). Єдиний тенісист, який зумів обіграти Томаса Мустера в фіналі турніру Великого шолома або серії Мастерс на ґрунті (Монте-Карло-1990). Решту 7 ґрунтових фіналів найпрестижніших турнірів Мустер виграв.

Найвище досягнення на турнірах Великого шолома — півфінал Відкритого чемпіонату Франції в 1989 році, де Чесноков поступився з рахунком 1:6, 7:5, 6:7, 5:7 майбутньому переможцю 17-річному американцю Майклу Чангу. У чвертьфіналі тоді Чесноков переміг чинного чемпіона турніру шведа Матса Віландера 6:4, 6:0, 7:5. Через рік після цього Чесноков розцінювався як один з головних претендентів на перемогу на Відкритому чемпіонаті Франції, до якого підійшов після перемоги в Монте-Карло, проте в четвертому колі в кращому матчі турніру поступився в п'яти сетах місцевому улюбленцю Анрі Леконту, відігравшись з рахунку 2 0 по сетах, але після цього упустивши перемогу за рахунку 5:3 по геймах у вирішальному сеті [7]. Також грав у чвертьфіналі Australian Open в 1988 році, де поступився шведу Стефану Едбергу 6:4, 6:7, 4:6, 4:6.

Фіналіст Кубка Девіса 1995 року у складі збірної Росії. 24 вересня 1995 року у півфіналі Кубка Девіса, що проходив в Москві, Андрій відіграв в 5-му сеті п'ятого вирішального матчу 9 матчболів у німця Міхаеля Штіха і виграв зустріч з рахунком 6:4, 1:6, 1:6, 6:3, 14:12. 29 вересня 1995 року указом Президента Росії Бориса Єльцина Чесноков був нагороджений орденом Мужності[8].

Всього за збірну СРСР / СНД / Росії (1983—1997) в Кубку Девіса Чесноков зіграв 46 матчів, з яких виграв 28. Тенісний журналіст Джон Файнстейн пише, що Чесноков, в тенісних колах відомий як Чеззи, був одним з найшвидших гравців сучасного йому професійного туру і хорошим стратегом, як правило залишаючись незворушним на корті, але на післяматчевих конференціях демонструючи такий чорний гумор, що легко міг би виступати на естраді як комік. Відвоювавши слідом за Наталею Звєрєвою право не переводити виграні гроші в радянські спортивні органи в обмін на зобов'язання представляти СРСР в Кубку Девіса і на Олімпійських іграх, Чесноков згодом перераховував значну їх частину на благодійність [9].

Завершив виступи в 2000 році.

Кілька місяців був тренером Марата Сафіна.

У листопаді 2005 року під час турніру в Дніпропетровську був поранений двома пострілами гумовими кулями з травматичного пістолета, переробленого під бойовий. Чесноков отримав два непроникаючих поранення м'яких тканин живота. Крім того, зламав 2 пальця на руці, вдаривши одного з нападників[10].

Відношення до України[ред. | ред. код]

У березні 2023 року після того, як українська тенісистка Марта Костюк після матчу відмовилась потиснути руку спортсменці з рф В.Грачьовой, а інша спортсменка Леся Цуренко відмовилась грати з А. Соболенко, яка підтримує війну в Україні, Чесноков вимагав від WTA відсторонити українських спортсменок від змагань. В якості аргумента проти Костюк чесноков заявив, що Грачьова

не била її по голові ракеткою

тому і претензій до спортсменок з рф не має бути.[11]

Фінали турнірів ATP[ред. | ред. код]

Одиночний розряд (7 перемог — 8 поразок)[ред. | ред. код]

фінали
Великий шолом (0)
Кубок Мастерс (0)
Турніри серії Мастерс (2-3)
Турніри ATP туру (5-5)
Фінали по покриттях
Хард, в тому числі в залі (3-4)
Грунт (4-3)
Трава (0-1)
Килим (0)
Підсумок № Дата Турнір Покриття Суперник у фіналі Рахунок
перемога 1-0 25 травня 1987 Флоренція, Італія Грунт ІталіяАлессандро де Мінічіс 6-1 6-3
поразка 1-1 3 Січня 1988 Веллінгтон, Нова Зеландія хард ІндіяРамеш Крішнан 7-6 0-6 4-6 3-6
поразка 1-2 10 Січня 1988 Сідней, Австралія трава АвстраліяДжон Фіцджералд 3-6 4-6
перемога 2-2 14 Березня 1988 Орландо, США хард ЧехословаччинаМілослав Мечирж 7-6 (8-6) 6-1
поразка 2-3 16 Жовтня 1988 Тулуза, Франція Хард (I) США Джиммі Коннорс 2-6 0-6
перемога 3-3 24 Квітня 1989 Ніцца, Франція Грунт ФранціяЖером Потьє 6-4 6-4
перемога 4-3 8 травня 1989 Мюнхен, Німеччина Грунт ЧехословаччинаМартін Стржелба 5-7 7-6 (8-6) 6-2
поразка 4-4 14 Січня 1990 Окленд, Нова Зеландія хард СШАСкотт Девіс 6-4 3-6 3-6
перемога 5-4 30 Квітня 1990 Монте-Карло, Монако Грунт АвстріяТомас Мустер 7-5 6-3 6-3
поразка 5-5 20 травня 1990 Рим, Італія Грунт АвстріяТомас Мустер 1-6 3-6 1-6
перемога 6-5 15 Жовтня 1990 Тель-Авів, Ізраїль хард ІзраїльАмос Мансдорф 6-4 6-3
перемога 7-5 29 Липня 1991 Монреаль, Канада хард ЧехіяПетро Корда 3-6 6-4 6-3
поразка 7-6 8 Березня 1992 Індіан-Уеллс, США хард СШАМайкл Чанг 3-6 4-6 5-7
поразка 7-7 9 травня 1993 Гамбург, Німеччина Грунт НімеччинаМіхаель Штіх 3-6 7-6 (7-1) 6-7 (7-9) 4-6
поразка 7-8 8 Серпня 1993 Прага, Чехія Грунт ІспаніяСерхі Бругеріо 5-7 4-6

Командні турніри[ред. | ред. код]

Фінали командних турнірів (0 перемог — 1 поразка)[ред. | ред. код]

№ Рік Турнір Команда Суперник у фіналі Рахунок
1. 1995 Кубок Девіса Росія
Є. Кафельников, А. Ольховський, А. Чесноков 		США
Д. Кур'є, Т. Мартін, П. Сампрас 		2-3

Досягнення[ред. | ред. код]

Легенда
W  Ф  ПФ ЧФ #Р КТ К# P# DNQ A Z# PO G S B NMS NTI P NH
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (P#) попередній раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (Z#) зональна група Кубка Девіса/Федерацій (з зазначеним номером) або (PO) плей-оф; (G) золота, (S) срібна або (B) бронзова олімпійська/паралімпійська медаль; (НСМ) не турнір серії Мастерс; (NTI) не турнір Tier I; (P) перенесено; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.

Одиночний розряд[ред. | ред. код]

Турнір 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 ТУ В-П
Турніри Великого шолома
Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу 1р ЧФ 2р 1р 4р 2р 1р 1р 1р 0 / 9 9–9
Відкритий чемпіонат Франції з тенісу 3р ЧФ 3р ЧФ ПФ 4р 3р 1р 2р 1р 4р 1р 1р 0 / 13 26–13
Вімблдонський турнір 1р 1р 1р 1р 1р 1р 1р 0 / 7 0–7
Відкритий чемпіонат США з тенісу 4р 4р 4р 3р 2р 2р 1р 2р 2р 1р 0 / 10 15–10
В-П 0–0 2–2 7–3 5–2 8–3 8–3 6–3 3–3 4–4 2–4 1–3 4–3 0–4 0–1 0–1 0–0 0–0 0 / 39 50–39
Серія Мастерс ATP
Індіан-Веллс 1р 3р 1р Ф 1р 2р 1р 0 / 7 8–7
Відкритий чемпіонат Маямі з тенісу 2р ЧФ 2р 2р 2р 3р 3р 0 / 7 8–7
Монте-Карло ЧФ 3р 2р П ЧФ ЧФ 2р 2р 1р 1 / 9 17–8
Рим 3р 1р Ф ЧФ 3р 2р 0 / 6 13–6
Гамбург 2р 1р 1р Ф 3р 1р 0 / 6 8–6
Мастерс Канада П 1 / 1 6–0
Мастерс Цинциннаті 2р 2р 2р 1р 1р 1р 0 / 6 3–6
Стокгольм/Essen/Stuttgart 3р 2р 1р 3р 0 / 4 5–4
Париж 1р ЧФ 1р 2р 1р 2р 2р 1р 0 / 8 4–8
В-П 0–0 0–0 2–1 5–6 8–4 4–6 13–6 8–4 10–5 12–7 8–7 1–5 0–1 0–0 0–0 0–0 0–0 2 / 53 70–51
Рейтинг на кінець року 289 137 36 52 14 22 12 31 30 27 32 89 85 209 494 871 715

Матчі в одиночному розряді на Іграх доброї волі 1986[ред. | ред. код]

Ігри доброї волі 1986
Раунд Суперник Результат Рахунок
1р
 Bye — —
2р
 Греція Konstantinos Glavas Перемога 6–0, 6–0
3р
 США Боббі Блер Перемога 6–4, 6–2
ЧФ
 СРСР Сергій Леонюк Перемога 6–1, 6–1
ПФ
 США Бред Пірс Перемога 6–1, 7–5
СРСР Олександр Звєрєв Перемога 4–6, 7–5, 6–2

Родина[ред. | ред. код]

Колишня дружина - Алла, син Андрій (січень 1991), дочка Ізабель (лютий 1997). Друга колишня дружина - Сніжана, син Данило (серпень 2008), син Олександр (грудень 2011), син Микита (вересень 2014 року).[джерело не вказане 1904 дні]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ATP website
  2. ↑ Tennis Buzz. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
  3. ↑ Тренер Татьяна Наумко о своем ученике Андрее Чеснокове (лучшем теннисисте России) (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 28 вересня 2017.
  4. ↑ а б John Feinstein. [1] — New York : Villard Books, 1992. — P. 250. — ISBN 978-0-307-80096-1. Архівовано з джерела 18 жовтня 2016
  5. ↑ Газета СПОРТ-ЭКСПРЕСС. Андрей ЧЕСНОКОВ: «У МЕНЯ ВСЯ ДУБЛЕНКА БЫЛА В КРОВИ». СПОРТ-ЭКСПРЕСС. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
  6. ↑ Feinstein, 1992, с. 251.
  7. ↑ Feinstein, 1992, с. 249, 253—254.
  8. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 29 сентября 1995 года № 975 «О награждении орденом Мужества Чеснокова А. Э.». Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 12 січня 2014.
  9. ↑ Feinstein, 1992, с. 189-190.
  10. ↑ В Днепропетровске задержан стрелявший в Андрея Чеснокова [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] — lenta.ru
  11. ↑ Чеканов, Олександр (14 березня 2023). "Не била її по голові": в РФ в істериці закликали відсторонити українських тенісисток, які поставили на місце агресорів. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 4 квітня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чесноков_Андрій_Едуардович&oldid=42262306