Честахівський Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Миколайович Честахівський
Chestahivsky.jpg

Григорій Честахівський

Народився 1820(1820)
Нова Прага, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 1893(1893)
Петербург, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність художник

Честахівський Григорій (*1820, Нова Прага, Херсонська губернія, Російська імперія — †березень 1893, Петербург, Російська імперія) — український маляр, приятель Тараса Шевченка, автор спогадів про нього.

Був одним з ініціаторів й організаторів поховання Т. Шевченка на Чернечій горі біля Канева. Саме через його наполягання Шевченка поховали не на Щекавицькій горі в Києві, де студенти вже й могилу були викопали, не в Качанівці, як наполягав Василь Тарновський, а на Чернечій горі.

Життєпис[ред.ред. код]

Григорій Честахівський в молоді роки
Григорій Честахівський
Честахівський та Шевченко. Фото 1860

Народився в сім'ї військового поселенця. У 1841 він був уже одружений і мав чотирирічну доньку Євдокію. У Новій Празі та околицях знали Честахівського як умілого іконописця.

Новопразьким іконописцем зацікавився командир кавалерійського корпусу барон Дмитро Остен-Сакен. На якійсь із виставок він побачив твори Григорія Честахівського й відзначив обдарування їхнього автора. Честахівський на ту пору вже мав поважні замовлення, серед них — іконостас Єлисаветградської церкви Святого Володимира.

Про художника-самоука, зрештою, стало відомо й генерал-губернатору Михайлу Воронцову, який у червні 1842 року звернувся до директора департаменту військових поселень Клейнміхеля з клопотанням про його підтримку. Д. Остен-Сакен навіть написав листа на ім'я самого Миколи I, після чого цар звелів узяти Г. Честахівського на службу до головного управління корпусу інженерів військових поселень у Петербурзі.

7 грудня 1843 його зарахували до Імператорської академії мистецтв вільним відвідувачем. Кошти на навчання та утримання Г. Честахівського сплачував Академії Департамент військових поселень. Що ж до родинного життя художника, то воно фактично закінчилося, оскільки його дружина й донька назавжди залишилися в Новій Празі.

Атестат про звання некласного художника історичного й портретного живопису Григорій Честахівський отримав аж у вересні 1855. А в 1858 до Петербурга повернувся із заслання Тарас Шевченко. З того часу «Гриць» Честахівський стає його нерозлучним другом, часто відвідує поета в його майстерні; після смерті ж Шевченка бере на себе обов'язки головного розпорядника похорону. Листи, нотатки й малюнки Честахівського виявилися найповнішим літописом прощання з поетом, його похорону й перепоховання «на Вкраїні милій».

Неподалік від могили на Чернечій горі він і поселився, проте через кілька місяців після розмови з Київським генерал-губернатором князем І. Васильчиковим змушений був повернутися до Петербурга, зобов'язавшись більше ніколи не з'являтися в Київській губернії. Причиною цього став неабиякий переполох серед місцевих поміщиків-поляків, яких налякало масове паломництво до Шевченкової могили, а також чутки, що в домовині насправді заховано свячені ножі, за які начебто от-от візьмуться селяни й тоді почнеться нова гайдамаччина. Честахівський, який поширював серед простолюду книжечки з віршами Тараса Шевченка, мимоволі опинився в ролі головного підбурювача, хоча насправді був він прихильником не бунту, а покори й освіти.

Могила Честахівського в Качанівці

Після багатьох років служби в Петербурзі Григорій Честахівський останні свої десять літ життя майже безвиїзно жив у Качанівці, де йому дав притулок Василь Тарновський.

Помер у березні 1893 в Петербурзі. Його тіло Василь Тарновський перевіз до Качанівки, де у качанівському парку його й поховали, насипавши високу могилу[1].

Твори[ред.ред. код]

Серед інших творів Честахівського:

  • «Селяни біля труни Т. Шевченка»,
  • «Труна Т. Шевченка в дорозі»,
  • «Труна Т. Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева»,
  • «Труна Т. Шевченка в церкві» (усі 1861).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]