Чеська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чеська абетка (чеськ. Česká abeceda) — варіант латиниці, який використовується при написанні чеською мовою. Основні принципи алфавіту — «один звук — одна буква» і додавання діакритичних знаків над літерами для позначення звуків, далеких від латинської мови.

Алфавіти деяких інших східноєвропейських мов: (слов'янські, балтійські, та й інші, такі як естонський) базуються на основі чеського алфавіту, в якому прибираються або додаються символи відповідно до їх потреб в мові.[1] Найбільш помітним відхиленням від чеського є польський алфавіт, який розроблявся незалежно.

Сучасний чеський правопис із використанням діакритиків бере свій початок із праці Яна Гуса De orthographia Bohemica (1406). До цього чеська латинка мала суттєво інший вигляд.

Сучасна абетка[ред. | ред. код]

Сучасний чеський алфавіт складається з 42 букв:

A Á B C Č D Ď
E É Ě F G H Ch
I Í J K L M N
Ň O Ó P Q R Ř
S Š T Ť U Ú Ů
V W X Y Ý Z Ž

Однак, в словниках подають звичайний наступний склад алфавіту (довгі голосні, а також палатальні приголосні не рахуються самостійними буквами).

A B C Č D
E (Ě) F G H
Ch I J K L
M N O P R
Ř S Š T U
V (X) Y Z Ž

Літери Q і W використовуються виключно в іноземних словах, і замінюються на поєднання Kv і V як тільки слово стає «натуралізованим»; диграфи dz і також використовуються здебільш для іноземних слів і не мають окремого місця в алфавіті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dvornik, Francis (1962). The Slavs in European History and Civilization. Rutgers University Press. с. 287. ISBN 0813507995.