Чеське бароко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вівтар церкви Марії Магдалини, Карлові Вари

Че́ське баро́ко — назва мистецького стилю, що мав поширення в провінції Чехії (Богемії) в складі Австрійської лоскутної імперії.

Передісторія[ред.ред. код]

Худ. Антоній Стівенс. «Подяка імператора (Антонія Фердинанда ІІ) Мадонні Звитаги за перемогу над чехами при Білій Горі», 1641 р., костел Мадонни Звитяги і Антонія Падуанського монастиря кармелітів босих, Прага. Мала Страна.

Чехія (Богемія) опинилась під владою австрійських Габсбургів з 1526 року[1]. Незважаючи на це, країна зберігала державну автономію і національну самобутність. Гніт посилювався і боротьба з незалежною автономією перейшла у військове протистояння. 1618 року військо чеського дворянства і містян повстало і скасувало владу намісників Габсбургів. Габсбурги, зацікавлені в поневоленні повсталої провінції, зібрали армії і розбили військо чехів 1620 р. при Білій Горі[2]. Розпочався бездержавний період Чехії, що тривав близько трьохсот років. Чехія опинилась під владою Австрійської імперії.

Конфлікт посилювали конфесійні розбіжності. Чехія схилилась до протестантизму, тоді як Австрія залишалась форпостом католицизму. Землі і майно чеських дворян були конфісковані і передані в поневоленій країні австрійським шляхетним родинам. Розпочалося насильницьке окатоличення, що мало наслідками знищення потестантського надбання і еміграцію з країни нескорених протестантів[3].

За неповними підрахунками австрійські католики спалили в Чехії більше шистидесяти (60000) тисяч протестантських видань і книг[4]. Справу знекровлення країни довершила Тридцятирічна війна, що найбільше спустошила князівства Німеччини та саму Чехію[5].

Карлів університет австрійці передали ордену єзуїтів[6].

Стилістика бароко в Чехії початкового періоду мала присмак перемоги католицизму над протестантизмом на певній теріторії, як то мало місце в Південних Нідерландах і в американських колоніях Іспанії.

Початковий період[ред.ред. код]

Брама імператора Матьяша, до 1614 р.
Прага, малостранський протестантський храм, перероблений на католицький костел Мадонни Звитяги

Бароко було принесено на землі Чехії австрійськими завойовниками. Після поразки у 1620 р сословних (станових, чеських) військ у битві при Білій Горі імперська влада розпочала справжню ідеологічну війну в Чехії, що схилилася тоді до протестантизму. Ідеологічний тиск мав на меті навернення чехів у лоно католицизму. Землі чеських феодалів конфіскували і роздали австрійським магнатським родам. Австрійські репатріанти дотримувались католицизму і розпочали швидку забудову в своїх нових маєтках замків-палаців, костелів, каплиць.

Дослідники стверджують, що і раннє чеське бароко в місцевій культурі мало агресивний характер австрійських завойовників. Показовими були створення комплексів Валдштейнського палацу з садом та ансамбль споруд Клементінуму. Вальдштейн придбав декілька будинків та земельних ділянок під Градом, зруйнував їх і наказав збудувати розкішний палац з садом бароко італійського типу, небаченим до того в Празі. Грандіозним будівельним майданом став і Клементінум, що постійно перебудовувався і мав собор, храми, гуртожитки, монастир єзуїтів та велику бібліотеку, декілька внутрішніх дворів. Здається, усі найкращі архітектори — іноземці першої генерації працювали тут — від Доменіко Орсі і Франческо Каратті до Жана Батіста Матеї.

Будівництво в місті Прага полегшували еміграція і відтік чеських мешканців. Житлові і господарські споруди попереднього періоду руйнували або купували за безцінь і вивільнені місця забудовували в новій стилістиці. На католицькі храми перебудовували вже існуючі в столиці протестантські церкви, як то було з малостранським храмом Праги, відданим кармелітам босим і перетвореним на костел.

Але ситуація доволі швидко змінилася на протилежну. По закінченні Тридцятирічної війни Чехія увійшла в період стабілізації. В Чехії, перетвореній на імперську провінцію, було забагато будвельних матеріалів (природний камінь, пісковик, мармур, деревина), була потужна будівельна традиція і дешева робітнича сила.

Бароко як стильова система було прийняте і отримало подальший розвиток. Незважаючи на агресивний характер початкового бароко, перша генерація архітекторів і скульпторів завдала надзвичайно високий рівень проектних рішень і їх практичного виконання. Бароко Чехії практично не мало учнівського періоду пошуків чи вагань, а відразу отримало значущі і досконалі архітектурні форми і образи, які вдало використовувало та розвивало.

Серед перших споруд в стилі бароко — брама імператора Матьяша, вибудована до 1614 р. Вона зберігає зв'язок з архітектурою маньєризму з її використанням рустованих деталей, декоративних обелісків, підсиленою монументальністю.

Серед сакральних споруд з використанням стилістики бароко першою була каплиця Діви Марії, вибудована для колонії італійців у період 1590—1597 рр. Споруда мала овальний план, що сигналізував про перехід в архітектурі від пізнього відродження до бароко.

Майстри[ред.ред. код]

Тройський замок, садовий фасад.
Фасад шпитальної церкви в замку Кукс, арх. Дж. Б. Алліпранді
Доменіко Мартінеллі. Палац Славков-у-Брна, колишній замок Аустерліц

Чехія пережила справжній будівельний бум. Аби прискорити будівництво, в країну запрошена ціла армія архітекторів та будівників з Італії, Австрії, німецьких князівств, навіть з Франції. В Чехії працювали :

Зросли пізніше і свої талановиті архітектори, нехай і з іноземним корінням, серед яких:

Місцеві особливості стиля[ред.ред. код]

Монастир в Пласах, бароко.
Палац Ледніце, стайні і візовня, доба бароко
Костел Марії Магдалини, Карлові Вари.

Бароко Чехії не було монополізоване в якомусь одному центрі, а охопило значні території країні і пішло у провінції. І досі в невеликих містах країни можна зустріти цікаві або значущі зразки барокової архітектури в провінційних замках — палацах, фарних церквах і каплицях. Вони вдало вписані в місцевий рельєф, створюючи ансамблі з природним оточенням і мають важливе містобудівне значення досі.

Барокова скульптура Чехії[ред.ред. код]

Скульптор М. Б. Браун. Хронос, божество часу, Цитоліби

Характерною особливістю чеського бароко було активне використання скульптури, на десятиліття залученої до пропаганди католицизму і його уславлення.

Створення нових палаців і католицьких храмів логічно потягло за собою створення релігійної та декоративної скульптури, розвиток ювелірства, барокових меблів, витворів з богемського скла, а пізніше — порцеляни. Пас задніх лише чеський живопис бароко, що не дав жодної значущої фігури (на кшталт Аннібалє Каррачі, Гверчіно, П'єтро да Кортона, Джованні Баттіста Тьєполо) окрім майстрів портрету (Ян Купецький, Карел Шкрета). Створювалась низка вівтарів і фесок в стилі академізму 17 ст., що носили вторинний і провінційний характер.

Навпаки, скульптура отримала сприятливі умови для розвитку через замови числених монастирів, церков і розвитку декоративних садів. З роками виготовлення скульптур тільки збільшувалось через залучення до пропаганди католицизму. Барокові архітектори використовували круглу скульптуру і рельєфи для фасадів як сакральних, так і світських споруд, для декорування архітектурних вівтарів і числених садів бароко (монастирських, семинарських, замкових). Скульптурами католицьких святих прикрасили Карлов міст і процес скульптурного декорування тривав з 1683 до 1714 року[18]. Низка скульпторів працювала над створенням садово-паркової скульптури в числених барокових садах як в самій столиці, так і в далеких від неї магнацьких садибах і замках. Склалась потужна місцева скульптурна школа в столиці, відомі представники котрої — Адріан де Вріс, Матьяш Бернард Браун, Фердинанд Брокоф тощо. Барокова скульптура мала довге художнє життя і підживлювала празьку школу скульптури навіть в 19 столітті, незважаючи на зміну стилістики і нові сюжети.

На теріторії сучасної Чеської республіки також опинилась частка творів барокових митців-скульпторів, що не працювали в місті Прага. Серед них Джованні Джуліані (1664—1744) та Франц Мессершмідт (1736—1783).

Шпиталь замка Кукс, головний коридор[ред.ред. код]

Шпиталь замка Кукс, головний коридор з повчальними фресками «Танок смерті», фото 2015 р.

Богемське скло[ред.ред. код]

Пляшка з розписом емалями, скло, 1730 р., Чехія, декоратор Ігнац Прейслер. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.

Богемське скло вперше згадано в писемному джерелі від 1162 року. Поширене виробництво зафіксоване в місцинах з наявністю сировини і дешевої деревини — поблизу Шумави та Ісполінських гір. Богемське скло суперничало з виробами склодувів Венеції, але на відміну скла з майстрень Мурано, вишуканого й орієнтованого на аристократичні смаки, мало зв'язок з народним мистецтвом. Новий поштовх для розвитку отримало в добу бароко і рококо.

Барокова готика Сантіні Айхла[ред.ред. код]

Ян Блажей Сантіні Айхл, костел Яна Непомуцького на Зеленій Горі поблизу Ждяру над Сазавою

Архітектор Сантіні Айхл став непересічною зіркою періоду розвиненого бароко в Чехії. Він шліфував власну майстерність в Італії, в Римі, де на нього справило надзвичайне враження творчість Франческо Борроміні. Здібності Сантіні Айхла сприяли як глибокому розумінню творчих знахідок Борроміні, так і його творчому удосконаленню. Навіть серед талановитих архітекторів-сучасників Айхла він виділявся оригінальністю творчих задумів, експериментальним характером пошуків і надмірною складністю як власних планів, так і їхньої реалізації.

Серед замовлень архітектора — перебудови велетенських готичних соборів, що практично наблизило митця до архітектурного надбання різних готичних майстрів. Не підлаштовучись під архаїчну стилістику, Сантіні Айхл запропонував оригінальну, нетипову стилістику, котра була бароковою готикою. Ця стилістика поривала як з класичними зразками і архітектури Відродження, так і барокової архітектури Чехії, переходячі у крайній індивідуалізм, здатний ошелешити фахівців-архітекторів. Дивним чином Сантіні Айхл працював здебільшого не в столиці, де б його творчість краще розуміли, а в давніх церковних центрах провінції, де переважали консерватизм і закритість до нововведень. Він промайнув на тлі чеської барокової архітектури яскравою, самотньою зіркою і практично не мав учнів чи талановитих послідовників.

Барокові інтер'єри в Чехії (світські)[ред.ред. код]

Замок Вранов-над-Диєю. Фреска на стелі в залі предків.


Барокові інтер'єри в Чехії (церковні)[ред.ред. код]

Барокові бібліотеки в Чехії[ред.ред. код]

Колишній Клементінум. Барокова бібліотека.

Обрані зразки барокового живопису Чехії[ред.ред. код]

Лукаш Кракер. «Смерть св. Йосипа», 1760 р., Костел святого Мікулаша на Малій Страні

Малі архітектурні форми[ред.ред. код]

Головна брама Успенської базиліки, селище Тісміце

В Чехії існувала розвинена культура малих архітектурних форм. Барокові палаци і костели завжди облямовували партери, каплиці, скульптури, тераси та сходинки з балюстрадами, що робили нерізким перехід від масштабу реальної людини до монументальних фасадів споруд, що тяжіли до величі і висотності. Навіть провінційні костели облямовані скульптурами, невеликими квітниками, сходинками з балюстрадами, невеликими брамами. Нова доба додала до малих архітектурних форм невеликі монументи історичним особам, пов'язаним з тим чи іншим помешканням (монумент ченцю-досліднику Менделю біля костелу в Брно, алегорії Християнської Віри та Хроносу в Цитолібах, діючі фонтани в Оломоуці, чумні стовпи на площах багатьох міст тощо.)Все це збагачувало людське оточення і робило його більш знайомим, культурним, гуманним.

Дерев'яна барокова архітектура[ред.ред. код]

Церква Св. Кирила і Мефодія, Дольні Бечва.

Барокові сади в Чехії[ред.ред. код]

Бароковий ансамбль шпиталю, церкви і саду в замку Кукс. Вигляд з неба.
Гравер Йоган Адам Дельсенбах. Палац Ледніце, 18 ст.

Віртуози архітектурної графіки бароко в Чехії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Новак А, «Барокко Праги», Прага, 1947
  • Маца И. Л. «Архитектура Чехословакии», М, 1959
  • «Всеобщая история искуств», т 2, М, «Искусство»,1960
  • «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963
  • Ceskoslovenska architektura. Od najstarsi dobypo soucasnost. Pod red. O. Starego Praha 1948
  • Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 412
  2. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 412
  3. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 412
  4. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 412
  5. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 413
  6. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 413
  7. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  8. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  9. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  10. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  11. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  12. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  13. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  14. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  15. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  16. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  17. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  18. «Всеобщая история искуств», т 4, М, «Искусство», 1963, с. 417
  19. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  20. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967
  21. Oldrich J.Blazicek Barockkunst in Bohmen Prag Artia 1967


Див. також[ред.ред. код]