Чесько-словацькі мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чесько-словацькі мови
Поширені: Центральна Європа
Класифікація: Індоєвропейські
 Балто-слов'янська
  Слов'янські
   Західнослов'янські
    Чесько-словацькі мови
Групи:
Zapadoslovanske.jpg

Чесько-словацькі мови — одна з трьох підгруп західнослов'янських мов, поряд з лехитською та лужицькою.

До чесько-словацьких мов належать дві мови: чеська та словацька, які поширені в основному на території Чехії та Словаччини. Мови є взаємно зрозумілі[1], утворюють діалектний континуум. Стандартизовані форми цих мов трохи відрізняються через різнорідну лексику, орфографію, вимову, фонологію, суфікси та префікси. У лексиці чеської мови відчутно вплив німецької та латинської мов, а у лексиці словацької мови — вплив угорської та чеської мов[2]. Східні словацькі діалекти входять у широкий діалектний континуум з лехицькими мова[3].

Також до чесько-словацьких мов належала й кнааніт, яка у середньовіччі була створена на основі давньочеської мови, але вимерла до XVI століття[4][5], та ляська мікромова.

Загальне число мовців чесько-словацьких мовах становить близько 18 млн. осіб.

Класифікація[ред. | ред. код]

Чесько-словацькі мови поділяються на дві мови: чеську та словацьку, які у свою чергу поділяються на діалекти.

Dialectos checos.PNG

Чеська мова, у якій для діалектів характерна континуальна безперервність, що триває й на території словацьких діалектів, поділяється на:

  • Чеські діалекти (česká nářečí, skupina česká);
    • Центральний (Центральночеський) діалект (nářečí středočeská);
    • Північно-східний чеський діалект (nářečí severovýchodočeská), включно з подкрконошською (úseky podkrknošský a pojeśtědský), кладською (kladské nářečí) та літомишльською (úsek litomyślský) говіркками;
    • Південно-західний чеський діалект (nářečí jihozápadočeská), включно з ходською (домажліцькою) (úsek chodský (domažlický)) та дудлебською (úsek doudlebský) говірками;
    • Південно-східний чеський діалект (nářečí jihovýchodočeská) (чесько-моравський перехідний) (přechodný pás česko-moravský) діалект.
  • Центральноморавські (Ганацькі) діалекти (středomoravská (hanácká) nářečí, skupina středomoravská (hanácká)):
    • Центральний діалект (typ centrálni);
    • Горський діалект (typ horský);
    • Знойємський діалект (typ znojemský);
    • Виділяють також окраїнні діалекти: західний (typ západní), північний (typ severní) та східний (typ východní), а також чугацький діалект (typ čuhácký).
  • Північноморавські діалекти (силезькі, польські) діалекти (slezská (lašská) nářečí, skupina slezská (lašská)):
    • Опавський діалект (nářečí opavská (západní)), включно з західноостравським (úsek západoopavský);
    • Остравський діалект (nářečí ostravská (střední)), включно з горноостравським (úsek hornoostravický);
    • Силезсько-моравський діалект (nářečí slezskomoravská (jižní));
    • Змішана чесько-польська мовна область (smíšená jazyková oblast česko-polská).
  • Східноморавські (моравсько-словацькі) діалекти (východomoravská (moravskoslovenská) nářečí, skupina východomoravská (moravskoslovenská)):
    • Словацький діалект (nářečí slovácká), включно з дольським (úsek dolský);
    • Волоський діалект (nářečí valašská), включно з кельчським (úsek kelečský);
    • Виділяються також копанічарський діалект (úsek kopaničářský).

Словацька мова, у якій усі діалекти утворюють єдиний безперервний діалектний континуум, поділяється на:

Діалекти словацької мови.
   Західнослов'янський
   Средньословацький
   Східнословацький

Порівняння лексики[ред. | ред. код]

У періоди з 1918 до 1939 та з 1945 до 1992 року чехи і словаки жили в одній державі, тому мовні контакти були нормальним явищем. Результатом багаторічного зіткнення стало як наявність загальних слів та мовних конструкцій.

українська мова Чеська мова Словацька мова
людина člověk človek
вечір večer večer
брат bratr brat
день den deň
рука ruka ruka
осінь podzim jeseň
сніг sníh sneh
літо léto leto
сестра sestra sestra
риба ryba ryba
вогонь oheň oheň
вода voda voda
вітер vítr vietor
зима zima zima

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Від «чехословацької мови» до чеської і словацької
  2. Юрій Ванько. Словацька мова в контакті з іншими мовами. «Проблеми слов'янознавства». 2012. Випуск 61. С. 217
  3. Hannan, Kevin (Winter 1996). The Lachian Literary Language of Óndra Łysohorsky. The Slavic and East European Journal 40 (4): 726–743. JSTOR 310109. doi:10.2307/310109. 
  4. Knaanic, MultiTree
  5. Judeo-Czech, MultiTree