Четверта промислова революція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Четверта промислова революція (англ. The Fourth Industrial Revolution[1][2], також англ. Industry 4.0, нім. Industrie 4.0[3], укр. Промисловість 4.0[4]) — поняття, що означає розвиток і злиття автоматизованого виробництва, обміну даних і виробничих технологій в єдину саморегульовану систему, з якнайменшим або взагалі відсутнім втручанням людини у виробничий процес[5].

Термін був визначений як «збірне поняття для технологій і концепцій організації ланцюжка створення додаткової вартості» із використанням кіберфізичних систем, Інтернету речей, Інтернету послуг, Розумних заводів[6]. Фаза промислової революції, яка характеризується злиттям технологій, що розмиває межі між фізичною, цифровою та біологічною сферами[7].

Промисловість 4.0 дасть змогу збирати та аналізувати дані з різних машин, забезпечуючи більш швидкі, більш ефективні та більш гнучкі процеси виробництва товарів вищої якості за зниженими цінами. Також вона викликала появу абсолютно нових бізнес-моделей, які сприятимуть радикально новим способам взаємодії в ланцюжку вартості[8].

Історія[ред. | ред. код]

Перша промислова революція призвела до переходу від ручного до механізованого виробництва через використання парового двигуна, Друга промислова революція спричинила перехід до масового виробництва, через використання електродвигуна і конвеєра, Третя промислова революція призвела до переходу на автоматизоване виробництво через використання комп'ютерів та інформаційних технологій[6][7][1][2][4].

Вперше термін «Industrie 4.0» (укр. Промисловість 4.0) став відомим у квітні 2011 року, коли на Ганноверському ярмарку група «Industrie 4.0» виступила з ініціативою підвищення конкурентоздатності німецької економіки[3][6].

Складові[ред. | ред. код]

У роботі «Design Principles for Industrie 4.0 Scenarios» авторами було визначено такі ключові складові Промисловості 4.0[6]:

  1. Кіберфізична система (КФС) (англ. Cyber-Physical System (CPS)) — це вбудовані комп'ютерні і мережеві технології, що дозволяють спостерігати і керувати процесом фізичного виробництва і отримувати зворотню інформацію.
  2. Інтернет речей — поєднання різних складових (сенсори, смартфони і т. д.) через інтернет, що уможливлює їхню взаємодію між собою для досягнення спільних цілей.
  3. Інтернет послуг — надання послуг постачальниками через інтернет
  4. Розумний завод (англ. Smart Factory) — це завод, обладнання на якому автоматизоване, управляється комп'ютером і яке може отримувати зворотню інформацію про стан об'єкта у фізичному просторі за допомогою сенсорів.

Основи проектування[ред. | ред. код]

Є шість ключових принципів проектування Промисловості 4.0[6]:

  1. Взаємодія (англ. Interoperability) — спільна діяльність різних виробничих систем.
  2. Віртуалізація (англ. Virtualization) — можливість кіберфізичної системи спостерігати за фізичними процесами.
  3. Децентралізація (англ. Decentralization ) — планування і керування виробничим процесом без втручання центру.
  4. Режим реального часу (англ. Real-Time Capability) — збір й аналіз виробничих даних у режимі реального часу.
  5. Орієнтація на поточне обслуговування (англ. Service Orientation) — створення продукту, виходячи із побажаннь кожного окремого клієнта.
  6. Модульність (англ. Modularity) — пристосування до зміни вимог через забирання чи додавання окремих виробничих модулів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Klaus Schwab (14 січня 2016). The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond ((англ.)). World Economic Forum. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 30 січня 2016. 
  2. а б Клаус Шваб (10 червня 2016). Четверта промислова революція: як до неї готуватися (переклад). Національний університет біоресурсів і природокористування України. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016. 
  3. а б H. Kagermann, W.-D. Lukas, W. Wahlster (1 квітня 2011). Industrie 4.0: Mit dem Internet der Dinge auf dem Weg zur 4. industriellen Revolution ((нім.)). VDI nachrichten. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 30 січня 2016. 
  4. а б Фабіан Шмідт, Захар Бутирський (8 квітня 2013). Ганноверський ярмарок: інтернет зливається з заводом. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 29 січень 2016. Процитовано 30 січня 2016. 
  5. Олександр Крамар (15 квітня 2016). Погляд із периферії. Український тиждень. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016. 
  6. а б в г д Mario Hermann, Tobias Pentek, Boris Otto (2015). Design Principles for Industrie 4.0 Scenarios: A Literature Review ((англ.)). Technische Universitat Dortmund. Процитовано 30 січня 2016. 
  7. а б Klaus Schwab (12 грудня 2015). The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond ((англ.)). Foreign Affairs. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 30 січня 2016. 
  8. Bondar, Kateryna (2017-11-09). What is in reality Industry 4.0?. InnovaCima (en-US). Процитовано 2017-12-21. 

Джерела та література[ред. | ред. код]