Чехи в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Історія[ред. | ред. код]

Чехи на території України за переписами 1897 та 1900 рр.

Переселення чехів з Австро-Угорщини на територію України почалося ще в першій половині XVIII століття. Катерина II заселяла Крим і запрошувала на півострів багатьох європейців, в тому числі і чехів. Тоді бл. 170 чеських сімей зважилися поміняти місце проживання. Другий, більш масовий, етап чеської колонізації в Україні розпочався в другій половині XIX ст. Після скасування кріпосного права впродовж 60-70-х років виникли перші чеські поселення, переважно у Волинській губернії. У Подільській губернії в цей час з'явились чеські поселення Людгардівка і Чехівка, у Таврійській губернії (Криму) — колонія Табор-Царевич.

З 1870 р. чеські переселенці на Волині приймали російське підданство й отримували право організовувати окремі общини та волості, російський уряд гарантував їм свободу віросповідання і звільняв на 5 років від будь-яких платежів і податей, а також військової служби. У 1870-1872 pp. вихідці з Богемії закупили у поміщиків 20 тис. десятин землі в центральній частині Кримського півострова. Це стало початком заснування тут невеликих чеських колоній. Активне переселення чехів у Крим і прилеглі землі призвели до виникнення нових поселень на півдні України. Так, у Таврійській губернії з'явилася Новгородовка, а в Херсонській — с. Богемка.

За переписом 1897 р. на території України мешкало бл. 36 тис. чехів, з них 3/4 — у Волинській губернії (27 670 осіб). Найвищою концентрацією чеського населення відзначався Дубенський повіт Волинської губернії, де вони становили 5,3% населення (10 328 з 195 058), випереджаючи росіян та німців. 97% чехів Волинської губернії були сільськими жителями.

Повіти з найбільшою кількістю чеськомовного населення, 1897 р.

Губернія Чисельність
чеськомовного населення
Частка
Дубенський повіт Волинська  10 328 5,3%
Рівненський повіт Волинська  4 703 1,7%
Луцький повіт Волинська  3 818 1,5%
Острозький повіт Волинська  2 696 1,6%
Житомирський повіт Волинська  2 621 0,6%
Володимир-Волинський повіт Волинська  1 643 0,6%
Київський повіт Київська  1 139 0,2%
Радомишльський повіт Київська  1 106 0,4%

Перед Другою світовою війною на території України проживало понад 50 тис. чехів, переважно на Волині. У 1947 р. після угоди між СРСР та Чехословаччиною почалось переселення чехів на історичну батьківщину, внаслідок якої виїхало близько 40 тис. осіб. У Чехії їх розселяли переважно у судетських районах, де до депортації проживало німецьке населення.

В теперішній час місцями найбільш компактного проживання чехів є с.Богемка Миколаївської області, с.Новгородківка (колишня колонія Чехоград) Запорізької області, с.Веселинівка Одеської області, с.Мала Зубівщина Житомирської області та с.Миколаївка Вінницької обл. Багато чехів проживають і у Криму, найбільш компактно - у с.Лобанове (колишня назва - Богемка) Джанкойського району та с.Олександрівка Красногвардійського району.

Динаміка чисельності[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності чеського населення за переписами[1]:

  • 1897 — ~40 000 (в т.ч. Волинська губ. — 27 670, Київська губ. — 3 294, Таврійська губ. — 1 962, Херсонська губ. — 1 351
  • 1926 — ~50 000 (в т.ч. Волинське воєводство РП — 30 977 ос., УРСР — 16 091 ос., Кримська обл. РРФСР — 1 419 ос.
  • 1939 — ~52 000 (в т.ч. УРСР — 14 786, Кримська обл. РРФСР — 1 674)
  • 1959 — 14 539
  • 1970 — 12 073
  • 1979 — 10 589
  • 1989 — 9 122
  • 2001 — 5 917

Найбільша кількість чехів у 2001 р. зафіксована у Житомирській області — 839, Запорізькій області — 808, Криму — 749 та Одеській області — 503.

Розселення чехів по регіонах у 1989 і 2001 рр.[2][3]

регіон 1989 2001
Крим і Севастополь 864  749
Вінницька область 612  431
Волинська область 231  127
Дніпропетровська область 198  106
Донецька область 270  170
Житомирська область 1835  839
Закарпатська область 516  320
Запорізька область 832  808
Івано-Франківська область 68  26
Київська область 244  115
Кіровоградська область 59  41
Луганська область 129  78
Львівська область 321  160
Миколаївська область 468  344
Одеська область 621  503
Полтавська область 52  49
Рівненська область 657  333
Сумська область 20  13
Тернопільська область 48  22
Харківська область 92  57
Херсонська область 153  65
Хмельницька область 105  69
Черкаська область 51  28
Чернівецька область 54  32
Чернігівська область 27  26
м. Київ 595  381

Мова[ред. | ред. код]

У 2001 р. з 5917 чехів назвали рідною мовою чеську 1190 осіб (20,1%), українську — 2503 (42,3%), російську — 2144 (36,2%)[4]

У 1989 р. з 9122 чехів назвали рідною мовою чеську 3237 осіб (35,5%), українську — 2797 (30,7%), російську — 2957 (32,4%), іншу — 131 (1,4%)[5]

У 1970 р. з 12073 чехів назвали рідною мовою чеську 4995 осіб (41,4%), українську — 3601 (29,8%), російську — 3255 (27,0%), іншу — 222 (1,8%)[6]

Культура[ред. | ред. код]

З проголошенням незалежності України, чеські громади в різних регіонах розпочали створювати свої товариства. Так у 1993 році було засноване Кримське культурно-просвітницьке товариство чехів «Влтава». У 2000 році в Одесі було створено національно-культурне товариство «Чеська родина», яка об'єднала етнічних чехів. Створені культурні товариства чехів на Волині та Донбасі. Чеське товариство Донбасу об’єднало не тільки етнічних чехів Донецької області, а окремих людей, які проживають в інших областях України.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]