Чечельник (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чечельник
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Маківська сільська громада
Код КОАТУУ 6821889701
Основні дані
Населення 790
Площа 2,735 км²
Густота населення 288,85 осіб/км²
Поштовий індекс 32463
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°49′57″ пн. ш. 26°39′11″ сх. д. / 48.83250° пн. ш. 26.65306° сх. д. / 48.83250; 26.65306Координати: 48°49′57″ пн. ш. 26°39′11″ сх. д. / 48.83250° пн. ш. 26.65306° сх. д. / 48.83250; 26.65306
Середня висота
над рівнем моря
262 м
Місцева влада
Адреса ради 32446, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Чечельник, тел. 9-56-71
Карта
Чечельник. Карта розташування: Україна
Чечельник
Чечельник
Чечельник. Карта розташування: Хмельницька область
Чечельник
Чечельник
Чечельник. Карта розташування: Дунаєвецький район
Чечельник
Чечельник
Мапа

Чече́льник — село в Україні, в Маківській сільській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 790 осіб.

Село розташоване вздовж великого яру, по дну якого несе свої тихі води невелика річка Мукша. До Чечельника, зі сходу, з боку села Маків веде стрімка дорога, обсаджена віковічними липами. Із півдня і півночі село оточене лісом. Південним сусідом села є село Вербка, Кам’янець-Подільського району.

Місцевість гориста. Ґрунти глинисті на чорноземні. Клімат помірно – континентальний.

Історія[ред. | ред. код]

Первісна назва «Zieloni Laki». Село виникло у ХVІІІ ст. Воно розташовувалося на двох пагорбах та розділялось річкою Мукша. Місцевість була лісистою, ґрунти глинясті та суглинисті. Згодом почалася епідемія чуми і село вимерло. Про цей сумний період в історії села свідчить могильна кам’яна плита на східній околиці села.

За ще однією версією, в цій місцевості діяв народний месник Чечель, тому за його прізвищем і назвали село Чечельник.

Назва найбільш віддаленої вулички «Кадуб» пішла від того, що раніше там був випас панської худоби, а біля джерела стояла велика діжка – кадушка. Вулиця «Хатки» не була забудована, як тепер, на цій вулиці раніше стояло всього 2 хатки. Так і пішла назва. Вулиця «Товаришество» назвали тому, що пан продавав полякам землі дешевше, а українці об’єдналися в «товаришество» і закупили землю. Їх наділи були менші і дорожчі. «Заставля» – тому, що для млина зупиняли воду заставками. На сьогоднішній день не залишилося ні ставків, ні заставків, а назва збереглася. Решта назв вулиць говорить сама за себе. «Залісці» тому, що за лісом було збудовано перші хати, «Балинщина» тому, що вулиця спрямована в сторону села Балин. «Ласюки» – від назви прізвища першого господаря, який побудував тут хату.

У ХVІІ столітті ці землі належали селу Ступенці (Макову) і у відношенні землеволодіння долю їх розділили спочатку Потоцькі, потім Пухальські, пізніше Володиєвські. Вже в ХVІІІ столітті – Маковецькі та Раціборовські.

В маєтку Івана і Адама Раціборовських у 1845 року проживало 470 селян, з них працездатних 252, господарів і тяглих – 54, напівтяглих – 26, дворових людей – 7. Землі 1306 десятин, селянської 43 десятини, орної 266 десятин, сіножатей 29 десятин. Панщини – тяглі 3 дні, напівтяглі – 3 дні в тиждень.

«
«Чечельник – село Каменецкого уезда, Маковской волости, 148 дворов, жителей 738. От уездного города в 20 верстах и от Макова в 5 верстах. Ближайшая железнодорожная станция – Проскуров».
«

Інша згадка про село.

«
«Чечельник принадлежит Адаму и Ивану Рациборовским, дворов 182, жителей 978, состоит в 4 стане, 18 урядничий участок. Расстояние от губернского города 20 верст, ближайшая железнодорожная станция Ларга (46 верст). В селении находится 1 православна церковь и церковно-приходская школа».
«

Перша церква була споруджена у 1740 році на честь Великомучениці Параскеви з нетесаного дерева, тому швидко стала вітхою. У 1748 році парафіяни збудували нову церкву, також дерев'яну. Але назву вона вже мала назву Вознесенська.

Як вказує тодішня візитата, датована 1759 роком, друга церква була Параскевська і знову дерев'яна, ззовні обліплена глиною. Саме тоді візитатор того часу заборонив вести у ній богослужіння. Він видав розпорядження, щоб віруючі ходили в церкву сусіднього села Вербки. Лише у 1777 році спорудили нову (третю) церкву. Освятив її Смотрицький декан – Микола Стрельбицький. При ній діяла з 1876 році церковно-приходська школа.

У 1934 церкву було повалено. Замість неї побудували клуб і люди продовжували ходити до церкви у сусіднє село Вербка. Лише у 1991 році розпочато будівництво нової церкви. Вона почала діяти у 1995. Як і друга вона стала Вознесенською.

Школа у Чечельнику з′явилася 1876 році, спочатку вона була церковно-приходською. Того ж року в селі побудували кам'яний будинок, в який, за рішенням громади, через десятиліття і перенесли школу. Спочатку в ній працював всього один вчитель на 60 учнів. За архівною інформацією 1917 року в шкільній бібліотеці було 34 підручники і 60 книг.

Після подій 1917 року останній господар маєтку пан Журавський поспішно виїхав закордон. За рішенням сільського сходу земля була оголошена громадською і розподілена між безземельними і малоземельними селянами.

Страшними виявилися для жителів села 1932-33 роки. Від голоду вмерла велика кількість жителів села.

У 1940 році в школі працювало 11 вчителів, навчалося 268 учнів.

Не обминуло село і страшне лихоліття Другої світової війни. 9 липня 1941 у село зайшли німці. Гітлерівці пограбували колгоспну комору, забрали з ферм корів, свиней, вивели з ладу сільськогосподарські машини. Страшним лихом для нашої молоді було вивезення її на робити в Німеччину.

З Чечельника в неволю було забрано Решетник Євдокію, Заставну Василину, Стецюк Настю, Грушковик Стефанію, Стецюк Ярину, Мокринську Євдокію, Стецюка Максима, Палійчука Петра, Грушковика Андрія та інших. Їм тоді не виповнилося і 18 років.

Дворів всього 308. За період німецької окупації: в Німеччину забрали 112 чоловік, за допомогу партизанам спалили 15 будинків, розстріляли 7 чоловік. Це жителі села Чечельник Палійчук Марія Тодосівна, Бабійчук Пелагея Терентіївна, Решетнюк Івана Яковича, Боднарчука Михайла Харитоновича, Боднарчука Івана Михайловича. Також повністю спалено вулицю Ласюки.

Загалом зі села 152 воїни загинуло в роки Другої світової війни.

Село було частиною Смотрицького, згодом Дунаєвецького району.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]