Чечітка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чечітка звичайна
Acanthis flammea, Kotka, Finland 3.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Чечітка (Acanthis)
Вид: Чечітка звичайна
Біноміальна назва
Acanthis flammea
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Carduelis flammea
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Acanthis flammea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Carduelis flammea
ITIS logo.svg ITIS: 179241
IUCN logo.svg МСОП: 22725044
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 54769

Чечітка звичайна (Acanthis flammea) — співочий птах родини в'юркових ряду Горобцеподібних. Гніздиться на півночі Євразії і Північної Америки. В Україні зимуючий птах на всій території, крім Карпат.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Дуже маленький птах, величиною приблизно з чижа. Довжина тіла 12-15 см, крила — 6,9-8,5 см, розмах крил 19-23 см; вага 10-15 г. Самець зверху буро-сірий, варіює до світло-сірого. Тім'я червоне, шия і спина білуваті, з більш-менш широкими не різко окресленими сірувато-бурими плямами, що звужуються на нижній частині спини і на надхвісті, яке має рожевий відтінок. Кермові махові, так само, як і великі, криють крила, темно-бурі з білуватими облямівками. Горло, груди і воло білі з рожево-червоним відтінком, нижня частина грудей і черево білі. На горлі темно-бура або чорна пляма. На лобі червона пляма. Навесні, після зношування вершин пір'я, червоний колір шапочки, вола і грудей стає яскравішим, у деяких густого кармін-червоного кольору. Самиці і молодняк мають тільки червону шапочку, а на інших частинах тіла червоний колір заміщений білим.

Поширення[ред. | ред. код]

Гніздиться на півночі Євразії і Північної Америки, у Гренландії.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

самець і самка

Чечітки звичайні населяють чагарникову тундру, порослу сланцевим верболозом та березами; тайгу з невеликими заболоченими галявинами і приозерні та прирічні лайди. Літають зазвичай зграйками з безперервним щебетом. Голос — повторюване «че-че», «че-че-че», «чень», «чееіі», «чив», «чув». Співають мало, в основному навесні. Пісня — набір тих самих звуків і суха трель «трьрьрьрьрьрь».

На зиму відкочовують або відлітають на південь, виходячи за межі гніздової області аж до південних районів Європи та Азії. Основу харчування складають насіння різних деревних і чагарникових рослин, головним чином берези і меншою мірою насіння ялини, в серпні — вересні також насіння осок, злаків, брусниці і вороники; живляться також комахами, найчастіше попелицями. Живуть до 8 років.

Розмноження[ред. | ред. код]

У шлюбний період пари і невеликі зграйки чечіток носяться в повітрі, сідають на верхів'я дерев і чагарників, весь час видаючи закличні крики. Самець співає під час польоту, що має траєкторію у вигляді хвилястих ліній. До нього часто приєднуються й інші самці. Гнізда будують невисоко над землею, на різних деревах (береза​​, вільха). Досить часто гнізда розміщені в кущах серед лісу. Гніздо має вигляд м'якої товстостінної чаші. Його основна маса складається з тонких гілочок, трави, моху, лишайників, рослинного пуху, листяної хвої. У лотку переважають більш м'які матеріали, але в основному він вистелений пір'ям, шерстю, рослинним пухом.

У кладці 3-7 (частіше 4-5) біло-блакитних з темними плямами яєць. Висиджує самиця протягом 12-14 днів. Самець приносить їй корм у гніздо. Пташенят вигодовують обоє батьків. Основу їхнього живлення складають комахи, здебільшого дрібні, а також насіння осок, пухівок та ін. Молодь залишає гніздо через 10-14 днів. Після вильоту та догодовування пташенят частина пар береться до другого гніздування.

Утримання в неволі[ред. | ред. код]

У любителів зустрічаються нечасто, незважаючи на те, що прості в утриманні. Мабуть, це пов'язано з тим, що чечітки мають просту пісню. Найкраще утримувати їх зграйкою в загальному вольєрі з чижами, щигликами та іншими дрібними в'юрковими — тоді вони являють собою цікавий об'єкт для спостереження. У садках і вольєрах іноді дають потомство, отримані також гібриди з канаркою та іншими в'юрковими. Рекомендується схрещувати самицю чечітки з кенаром, оскільки при зворотній комбінації (чечітка + канарка) пташенята гинуть ще в яйці або незабаром після вилуплення. Бажано схрещувати чечітку з червоним кенаром — тоді гібриди будуть мати красиве рожеве забарвлення грудей і шапочки. Спів гібридів — жвавий, але не особливо мелодійний.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2013). Carduelis flammea: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 November 2013

Література[ред. | ред. код]

  • Жизнь животных: В 6 т. Т.5: Птицы /ред. Гладков Н. А., Михеєв А. В. — М., Просвещение, 1970. — 675 с.
  • Остапенко В. А. Птицы в вашем доме. — Арнад, 1996. — ISBN 5-88666-011-9
  • Рябицев В. К. Птицы Урала, Приуралья і Западной Сибири: Справочник-определитель. — Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 2001. — 608 с ISBN 5-7525-0825-8

Посилання[ред. | ред. код]