Чжан Сюань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Чжан Сюань
Чжан Сюань. Приготовление шелка.Бостон МИИ 3.jpg
«Приготування шовку»
Народився невідомо
м. Цзінчжао
Помер невідомо
Підданство Династія Тан
Національність китаєць
Діяльність художник

Чжан Сюань (張萱, дати життя невідомі) — один з провідних китайських художників часів династії Тан, процював у жанрі «живопис фігур», розквіт творчості прийшовся на 714–742 роки.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у м. Цзінчжао (в районі сучасного м.Сіань, провінція Шеньсі). Про життя Чжан Сюань відомо тільки, що він працював при дворі імператора Сюань-цзуна (712–756).

Творчість[ред.ред. код]

Чжан Сюань працював переважно в станковому живопису і уславився серед сучасників як неперевершений майстер сцен придворного життя. Він малював хлопців із знатних родин, осідланих коней, види імператорських парків, портрети гречних дружин. У китайській традиційній естетиці Чжан Сюань визнається засновником особливого тематичного спрямування в рамках жень-у («живопис фігур») — «красуні» (ши-нюй), зосередженого на сценах з життя двору і знаті, в першу чергу, мешканок гарему.

Відомі дві роботи Чжан Сюань, обидві в копіях XI–XII ст.: «Дао лянь ту» («Приготування шовку», 37х147 см, шовк, фарби. Музей витончених мистецтв, м.Бостон) і «Гого фу-жень ючуньту» («Прогулянка навесні знатних дам з володіння Го», 52х148 см, шовк, фарби. Ляонінський провінційний музей, м.Шеньян, провінція Ляонін).

На першому сувої представлена сцена повсякденного життя мешканок гарему, зайнятих належними їм жіночими ремеслами. Сувій складається з декількох відносно самостійних композиційних фрагментів: в одному показані стоячими у повний зріст чотири дами, які розтирають щось у великій дерев'яній ступці. В інших епізодах ми бачимо сім «красунь»: трьох сидячих, дві з яких прядуть, а одна шиє, примостившись на маленькій табуретці; та чотирьох, що натягують нитки основи (тобто здійснюють одну з ткацьких операцій). У ще одній сцені показані дві дами, що грають на струнному музичному інструменті цинь (цитрі). Незважаючи на дискретність композиції, витвір відрізняється художньою цілісністю і справжньою невимушеністю в розташуванні фрагментів та окремих фігур, зображених живо й достовірно, оскільки художник вільно володів прийомами передачі людського тіла в русі, а також в різних позах і ракурсах. Деякі персонажі показані зі спини, що не позбавляє їх виразності. Колорит засновано на яскравих, але теплих тонах з переважанням зеленого та жовтувато—коричневого, що створюють атмосферу домашнього затишку.

«Прогулянка навесні знатних дам з володіння Го»

На другому сувої настільки ж артистично зображена кавалькада з шести дам у супроводі двох чоловіків, одна з жінок показана на коні разом з маленькою донькою. Подробиці зовнішнього вигляду персонажів настільки ретельно опрацьовані, що помітні навіть деталі дамських зачісок та головних прикрас. Вершник, який очолює кавалькаду, одягнений в одяг темного кольору, що відразу ж виділяє його на тлі інших дійових осіб. Нарядні сукні дам виконані в елегантних рожево—сірих тонах. Фігури коней не тільки пластичні, але й відзначені динамікою, при цьому від уваги живописця не вислизнули нюанси їх зовнішнього вигляду — тип масті, малюнок ретельно укладених грив і хвостів, орнаменти кінської збруї. Робота пензля та колірне рішення картини надають їй настрій святкової урочистості і присмак вишуканої рафінованості, що доносить до нас атмосферу придворного життя танської епохи.

Джерела[ред.ред. код]

  • Lancman E. Chinese Portraiture. Tokyo. 1966
  • Sullivan, M. The Arts of China. Berkley-Los Angeles-L., 1984.