Чжан Сіюнь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжан Сіюнь
кит. 张喜云
Народився 1955(1955)
Хебей
Громадянство КНР КНР
Діяльність дипломат
Посада Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Україні
Термін 2010-2016
Попередник Чжоу Лі
Наступник Ду Вей

Чжан Сіюнь (кит. 张喜云 Zhāng Xǐ-yún, * 1955, Хебей, КНР) — китайський дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Україні.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у вересні 1955 року в китайській провінції Хебей.

З 1982 по 1986 — аташе, 3-й секретар Посольства Китаю в Москві (СРСР).

З 1986 по 1988 — 3-й, 2-й секретар Департаменту СРСР і країн Східної Європи МЗС Китаю в Пекіні.

З 1988 по 1991 — 2-й секретар Посольства Китаю в Москві (СРСР).

З 1991 по 1992 — 1-й секретар Посольства Китаю в Москві (СРСР).

З 1992 по 1995 — заступник начальника відділу, начальник відділу Департаменту країн Східної Європи і Центральної Азії МЗС Китаю.

З 1995 по 1997 — помічник інспектора Канцелярії із зовнішніх зв'язків Держради Китаю.

З 1997 по 2001 — радник-посланник, повноважний міністр Посольства Китаю в Москві (Росія).

З 2001 по 2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Баку (Азербайджан).

З 2005 по 2008 — Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Астані (Казахстан).

З 2008 по 2010 — директор Департаменту країн Європи і Центральної Азії МЗС Китаю.

З червня 2010 — Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Києві (Україна).

3 березня 2014 в.о. Міністра закордонних справ України Андрій Дещиця прийняв Посла КНР в Україні Чжан Сіюня, який завірив, що КНР поважає суверенітет та територіальну цілісність України і виступає за врегулювання теперішньої кризової ситуації в АРК виключно мирними засобами шляхом діалогу та консультацій всіх зацікавлених сторін. Він також підтвердив впевненість МЗС КНР, що «український народ сам зможе вирішити всі питання, з якими зіткнеться держава».[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. КНР выступает за урегулирование ситуации в АРК исключительно мирными средствами - Чжан Сиюнь. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]