Чжан Хань (династія Цінь)
| Чжан Хань 章邯 | ||
| ||
|---|---|---|
| 206 до н. е. — 205 до н. е. | ||
| Народження: | Невідомо | |
| Смерть: |
червень або липень 205 року до н. е. Сінпін, Шеньсі | |
| Країна: |
Китай  | |
Чжан Хань (помер приблизно у червні або липні 205 року до н. е.[1]) — китайський військовий генерал династії Цінь. Між 209 і 208 роками до н. е., коли спалахнули повстання проти династії Цінь, Чжан Хань, разом із Сімою Сінь і Дун Ї, очолили війська Цінь у бій проти різних груп повстанців і перемогли деяких з них. Однак, вони програли силам повстанців на чолі з Сян Юєм у 207 році до н. е. у Битві при Джулу і були змушені здатися. Після того, як повстанці скинули династію Цінь у 206 році до н. е., Китай був розділений на Вісімнадцять держав і три генерали Цинь, які здалися, стали королями – Чжан Хань як Король Йону, Сіма Сінь як Король Саю і Дун Ї як Король Ді. Їхні три королівства були спільно відомі як Три Цінь тому, що вони знаходилися на території регіону Гуаньчжун, центру держави Цінь під час Періоду воюючих держав. У 205 році до н. е., Лю Бан, правитель Хань, вторгся в королівство Чжан Ханя і переміг його в битві. Після своєї поразки Чжан Хань покінчив життя самогубством.
У 209 році до н. е. спалахнуло Повстання Дацесян under the leadership of Чень Шен і У Гуан and sparked off a series of rebellions against the Qin dynasty throughout China. The rebel groups claimed to be restoring the former шість держав які були conquered between 230 and 221 BC by the Qin state, the precursor of the Qin dynasty. Zhou Wen (кит.: 周文), one of Chen Sheng's deputies, managed to lead a vanguard force that came close to Сяньян, столиця Цінь, alarming the імператор Ер Ши Хуан-ді, who called for a meeting with his subjects to discuss how to counter the rebels. Zhang Han, then holding the position of Minister Steward (Шаблон:Zhi), suggested to the emperor to grant amnesty to the convicts serving as labourers at the Mausoleum of the First Qin Emperor, and recruit them to serve in the Qin army. The emperor approved Zhang Han's proposal and appointed him as a general, putting him in charge of leading Qin forces to fight the rebels. Zhang Han defeated and drove back Zhou Wen, who committed suicide. The emperor then sent Sima Xin and Dong Yi to serve as Zhang Han's deputies.
The Qin forces under Zhang Han continued to advance eastward and destroyed Chen Sheng's rebel group. Zhang Han then led his troops to attack the Вей rebel group, defeating them along with their reinforcements from the Ці rebel group. After that, Zhang Han moved on to attack Tian Rong (кит.: 田榮), the leader of the Qi rebel group, prompting Tian Rong to seek help from Xiang Liang, the leader of the Чу rebel group. Zhang Han then engaged Xiang Liang at the Battle of Dingtao; Xiang Liang was defeated and killed in battle.
У 207 році до н. е., коли Чжан Хань attacked and besieged the Чжао rebel group at Julu, the Zhao leader Чжао Ся (кит.: 趙歇) sought help from the Chu rebel group. King Huai II, the nominal leader of the Chu rebel group, sent Xiang Liang's nephew, Сян Юй, to assist their fellow rebels. Xiang Yu defeated Zhang Han at the Battle of Julu despite being heavily outnumbered. When Zhang Han sent Sima Xin to request reinforcements from Xianyang, the emperor refused to send aid after being deceived by Zhao Gao. Sima Xin escaped from Zhao Gao's assassins on his return journey and reported to Zhang Han that the Qin government had fallen under Zhao Gao's control. Zhang Han, along with his deputies and 200,000 troops, ultimately surrendered to Xiang Yu.
After the fall of the Qin dynasty in 206 BC, Xiang Yu divided the former Qin Empire into the Eighteen Kingdoms. Zhang Han and his two deputies were made the rulers of three of the Eighteen Kingdoms. The three kingdoms were known as the Three Qins because they occupied the lands of the former Qin state in the Guanzhong region. Later that year, the forces of Liu Bang, the King of Han, invaded Guanzhong and captured Zhang Han's kingdom in a surprise attack. Zhang Han retreated to Feiqiu (Шаблон:Zhi; present-day Xingping, Shaanxi) and remained there. A year later, in June or July 205 BC, the Han army flooded Feiqiu and Zhang Han committed suicide after his defeat.
- Сіма Цянь. Записи великого історика, volumes 7, 8.
- Бань Ґу et al. Книга Хань, volumes 1, 31.