Чжен Ши
| Чжен Ши | |
|---|---|
| кит.: 鄭氏 | |
 | |
| Народилася | 1775  Гуандун, КНР |
| Померла | 1844 Португальський Макао, Португальське королівство |
| Країна | Династія Цін |
| Діяльність | пірат, повія |
| У шлюбі з | Чжен Іd і Чжан Баоцзайd |
| IMDb | ID 5080543 |
Чжен Ши (кит.: 鄭氏, Zhèng Shì; 1775—1844), при народженні Ши Ян (кит.: 石陽, Shí Yáng), за прізвиськом повії Ши Сян Ґо (кит.: 石香菇, Shí Xiāng Go), у шлюбі Чжен Ї Сао (鄭一嫂, Zhèng Yī Sǎo) — китайська піратка, що тероризувала Китайські моря протягом правління Женьцзуна періоду династії Цін на початку XIX століття. У 1805 керувала 400 джонками (традиційними китайськими вітрильними кораблями), укомплектованими 40-60 тис. піратів[1]. Конфліктувала з такими країнами, як Британська імперія, Португальська імперія і династія Цін[2].
Про її діяння, подвиги та спосіб життя китайських піратів створено численні книги, романи, відеоігри та фільми в Китаї, а також у всьому світі. Вважається найуспішнішою піраткою в історії, яка командувала величезною кількістю підлеглих піратів.
Ши Ян народилася 1775 року в провінції Гуандун[3]. Вона була кантонською повією або мадам на прізвисько Ши Сян Ґо (кит.: 石香菇, Shí Xiāng Gū) та ймовірно працювала у плавучому борделі в Гуанчжоу. 1801 року одружилася з знаменитим піратом Чжен Ї (кит.: 鄭一, Zhèng Yī)[1][4].
Вони одружилися в 1801 році і вирушили до В'єтнаму, де в самому розпалі була громадянська війна. Після заміжжя дівчина отримала нове ім'я Чжен Ї Сао ((кит.: 鄭一嫂, Zhèng Yī Sǎo, «дружина Чжена»). Крім того, у В'єтнамі Чжен Ї Сао брала активну участь у піратстві[5] та отримувала 50 % частку прибутку від здобичі[джерело?].
Пані Чжен спочатку не мала своїх дітей, тому пірати викрали у рибалок і усиновили п'ятнадцятирічного хлопця на ім'я Чжан Бао Цзи (кит.: 張保仔, Zhāng Bǎo Zǐ)[6], який спочатку став коханцем Чжен Ї, а після його смерті — чоловіком пані Чжен, що зробило його законним спадкоємцем піратської справи. За іншими джерелами Чжен Ї Сао потім народила ще двох синів: Чжен Їн Ши (кит.: 鄭英石, Zhèng Yīng Shí) і Чжен Сюн Ши (кит.: 鄭雄石, Zhèng Xióng Shí)[7].
Пані Чжен долучилася до створення спілки із конкуруючим кантонським піратським флотом[8]. До 1804 року ця коаліція була величезною силою й одним з найпотужніших піратських флотів у всьому Китаї та була відомою під назвою флот Червоного Прапора.
16 листопада 1807 року Чжен Ї випав за борт під час шторму і помер у віці 42 років[6]. З того часу Чжен Ї Сао стала називатися Чжен Ши. Вона стала на чолі всіх піратських загонів померлого чоловіка[9].
Ключем до успіху Чжен Ши була залізна дисципліна, що панувала в її судах. Вона запровадила суворі розпорядження, що поклали край традиційній піратській вольниці. Чжен Ши видала кодекс законів для піратів. Юан Юн-лун стверджував, що Чжен Ши видала для свого флоту кодекс з трьох правил, що називалися сан-тьяо, але вони не існують у письмовій формі. Кодекс був дуже суворим і його суворо дотримувалися. Зокрема, суворо каралися злодійство із загальної скарбниці, поділ награбованого проводився командиром флоту, зґвалтування полонених жінок каралося смертною карою. Будь-кому, хто самовільно віддавав команди, або ж не виконував команди старшого за званням, відрубували голову. Полонених жінок, як правило, відпускали[джерело?].
У той час пані Чжен підібрала військового лідера для піратів Червоного флоту. Ним став Чжан Бао Цзи — юний коханець пані. Під їхньою спільною командою пірати не лише атакували торгові судна біля берегів Китаю, а й запливали далеко в гирла річок, руйнуючи прибережні поселення. Однак, китайська влада залучилася підтримкою британського флоту, що привело до того, що 8 квітня 1810 року пані Чжен здалася владі Гуанчжоу. Через два дні владі здалися решта піратів. Тим, хто здався добровільно, було дозволено займатися мирними професіями, деяким стали працювати у військовій справі. У листопаді 1810 року пані Чжен і Чжан Бао Цзи переселилися в провінцію Фуцзянь, де Чжен Бао отримав звання, що рівне старшому лейтенанту. У 1813 році у пари народився син Чжен Юйлінь.
У 1822 році помер Чжан Бао Цзи, а пані Чжен поселилася в Гуанчжоу[10], де утримувала заклад для азартних ігор до самої смерті у віці 69 років[11].
- ↑ а б Murray, 2001, p. 258.
- ↑ Zheng, 1998, p. 309.
- ↑ Ye, 2012, p. 74.
- ↑ Antony, Robert (2003). Like Froth Floating on the Sea: The World of Pirates and Seafarers in Late Imperial South China. Institute of East Asian Studies, University of California, Berkeley. с. 48–53. ISBN 9781557290786.
- ↑ Murray, 1987, p. 65.
- ↑ а б Siu та Puk, 2007, p. 10, U5a.
- ↑ Murray, 1987, p. 64.
- ↑ Murray, 1981, p. 149.
- ↑ Murray, 1987, p. 67.
- ↑ Murray, 1987, p. 149.
- ↑ Murray, 1987, p. 150.
- Murray, Dian H. (1981). One Woman's Rise to Power: Cheng I's Wife and the Pirates. Historical Reflections / Réflexions Historiques. 8 (3): 147—161. JSTOR 41298765.
- Murray, Dian H. (1987). Pirates of the South China Coast, 1790–1810. Stanford, California: Stanford University Press. ISBN 9780804713764.
- Murray, Dian H. (2001). Cheng I Sao in Fact and Fiction. У Pennell, C. R. (ред.). Bandits at Sea: A Pirates Reader. New York: New York University Press. с. 253–282. ISBN 9780814766781.
- Siu, Kwok-kin; Puk, Wing-kun (January 2007). 《靖海氛記》原文標點及箋註 [An Annotation on Yuan Yonglun's Jing Hai Fen Ji] (PDF). Fieldwork and Documents: South China Research Resource Station Newsletter (zh-hant) . 46: 6—29.
- Ye, Lingfeng (2012). 张保仔的传说和真相 [The Myths and Truths of Zhang Bao the Kid]. Nanchang, Jiangxi: 江西教育出版社. ISBN 9787539264929.
- Zheng, Guangnan (1998). 中国海盗史 [History of Chinese Pirates]. Shanghai: 华东理工大学出版社. ISBN 9787562809029.
