Чжу Хоуцун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чжу Хоуцун
明世宗.jpg
Інші імена Ши-цзун
Народився 16 вересня 1507(1507-09-16)
Хубей
Помер 23 січня 1567(1567-01-23) (59 років)
Пекін
Громадянство Китай
Титул імператор
Посада Імператор Китаю
Термін 1521—1567
Попередник Чжу Хоучжао
Наступник Чжу Цзайхоу
Батько Чжу Юджан
Матір панні Ці
Рід Чжу
Дружина 4 імператриці
Діти 8 синів та 5 доньок

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Чжу Хоуцун (朱厚熜, 16 вересня 1507 —23 січня 1567) — 11-й імператор династії Мін у 15211567 роках, девіз правління Цзяцзін (Чудесне умиротворення).

Життєпис[ред.ред. код]

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Народився 16 вересня 1507 року у родині Чжу Юджана, князя Сян, молодшого брата імператора Чжу Ютана. Отримав класичну конфуціанську освіту. Чимось особливим не відзначався. Після смерті свого двоюрідного брата у 1521 році за допомоги імператриці-удови Цзянь І та голови «Внутрипалацового кабінету» (Нейге) Ян Тінхе він став новим імператором.

Оскільки до свого правління Чжу Хоуцун перебував за межами придворного життя, то, отримавши престол, намагався якомога більше зосередити владу у власних руках. Своє царювання він почав з усунення від справ і страти фаворитів колишнього імператора — сановників Цзянь Ніна і Цзянь Біня, а також ряд інших високопосадовців. Це було пов'язано з протистоянням чиновників та вчених стосовно питання успадкування трону. Справа у тому, що Чжу Хоуцун був сином конкубіни. А тому, згідно з конфуціанськими канонами, його син не мав права на успадкування трону, а також сам імператор не міг називати імені свого справжнього батька, тому деякий час вимушен був називати батьком свого дядька Чжу Юбіня. Також імператор не мав прав розмістити табличку з іменем свого справжнього батька у храмі предків. Загалом ця суперечка тривала близько 20 років. Завдяки респресіям, зокрема було страчено відомого поета Ян Шеня, та зміні законів імператорові Чжу Хоуцуну вдалося домогтися бажаного — його син став спадкоємцем, табличку з іменем справжнього батька розміщено у храмі предків. Втім боротьба вищих чиновників з володарем сприяла розгардіяшу в адміністративному апараті, його ослабленню.

У 1539 році відсторонив від посад впливих державних секретарів Ян Суна та Ян Шифана, після чого зовсім перестав спілкуватися з міністрами, покладаючись лише на євнухів, вплив яких за цього імператора значно зріс. Все це сприяло корупції в імперії. Чжу Хоуцун поповнив свій гарем великою кількістю малолітніх дівчаток, до яких мав особливу пристрасть.

Водночас, віддаючи перевагу даоській ідеології, Чжу Хоуцун почав переслідування буддистів, вплив яких у країні на той час було досить значним. Зокрема, були конфісковано цінності, накопичені в буддистських монастирях. Останнє пояснюється не тільки суто ідеологічними мотивами, але й прагненням виправити фінансове становище в країні, що мало, у свою чергу, причину у переділі земельної власності — швидкому зростанні верстви великих землевласників (зокрема великого до того часу клану імператорської рідні) на шкоду дрібноселянського землеволодіння.

Своїм жорстоким відношенням до підлеглих імператор Чжу Хоуцун виклав ненависть оточення. Тому у 1542 році було організовано замах на його життя. Керувала змовниками улюблена наложниця Чжу Хоуцуна. Проте йому вдалося врятуватися, а імператриця Лі наказала стратити змовників. Втім Чжу Хоуцун не пробачив імператриці страту улюбленої наложниці й, коли у 1547 році в її палаці виникла пожежа, наказав не рятувати імператрицю Лі.

Дії корумпованого та непрофесійного уряду на чолі з євнухами погіршувалися надмірними витратами імператора та стихійними лихами. Так у 1550 році у Пекіні за наказом Чжу Хоуцуна було побудова Зовнішнє місто. У 1556 році великий землетрус у долині річки Вей (Шеньсі) забрав життя 800 000 осіб. Економічний кризис викликав численні повстання, зокрема у 1560 році доволі потужним був бунт у Нанкіні.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

З початком правління Чжу Хоуцуна почале загострюватися і зовнішньополітичне становище імперії. Посилилася контрабанта, викликана непродуманими діями уряду. Почалися напади японських піратів, зокрема доволі зухвалим був напад на м. Нінбо у 1523 році. Після цього за наказом імператора було припинено морську торговлю. Проте це не покращало ситуацію. Навпаки уздовж усього морського узбережжя країни посилилися зіткнення з «японськими піратами», які намагалися силою зламати традиційну китайську політику «морського заборони» — жорсткого контролю і обмеження зовнішньої морської торгівлі з боку китайської влади. Ця піратська війна тривала до 1566 року, коли зрештою китайським військам самооборони вдалося розбити японців.

З 1542 року почастішили напади монголів та ойратів на кордони імперії. Їх очолив Алтан-хан. Військові ситучки тривали до 1550 року, коли у передмісті Пекіну генералу Ці Цзігуану вдалося завдати поразки ворогам. Зрештою було укладено китайсько-монгольський мир.

Останні роки[ред.ред. код]

Наприкінці правління Чжу Хоуцун все більше відсторонявся від реальності, передаючи управління євнухам. Зрештою став відлюдником, шукав безсмертя. Особливий вплив мав даос Дао Чжунвень, який виготовляв пігулки безсмертя з червоного свинцю й білого миш'яку. За рекомендацією Дао імператор став практикувати сексуальні контакти з незайманими дівчатами. У 1552 році було відібрано для цього 800 дівчат віком від 8 до 14 років, а у 1555 році — ще 180. Втім організм Чжу Хоуцуна поступово труївся «пігулками безсмертя». Це й призвело до його смерті — він помер 23 січня 1567 року.

Джерела[ред.ред. код]

  • Joseph A. Adler, Kenyon College, China Review International, vol. 10, no. 2 (2003)